Вплив росiйських ЗМРЖ на формування суспiльноСЧ думки в УкраСЧнi
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
орусь". Насправдi навпаки, захiднi уряди хотiли б запобiгти нестабiльностi в цих краСЧнах. Спокiй на схiдних кордонах для них СФ прiоритетним, навiть, якщо вiн забезпечуСФться не у зовсiм демократичний спосiб. Саме тому Захiд досить толерантно ставився до авторитарного режиму Л. Кучми протягом майже всього часу його iснування. Побоюючись дестабiлiзацiСЧ в Бiлорусi, СФвропейськi структури не ризикнули надати бiлоруськiй опозицiСЧ допомогу в обiцяному обсязi. Пiд час останнiх украСЧнських виборiв Захiд, особливо СФвропейськi краСЧни, утримувались вiд будь-яких дiй, якi могли б бути сприйнятi як втручання у внутрiшнi справи УкраСЧни. Чiльнi дiячi захiдних краСЧн неодноразово пiдкреслювали у своСЧх публiчних заявах, що нормальнi вiдносини з РосiСФю для них важливiшi, нiж пiдтримка прозахiдного вектору СЧСЧ сусiдiв.
2) "Помаранчева революцiя зазнала поразки". Це твердження iгноруСФ цiлком очевидну рiч - якраз революцiя уможливила реальний полiтичний плюралiзм, у тому числi й серед "помаранчевих" сил. Завдяки СЧСЧ перемозi створена ситуацiя, коли правлячi сили вимушенi дiлитися владою з опозицiСФю, якщо не зараз, то у майбутньому. Помаранчева революцiя надала полiтичному процесу незворотностi вiдносно певних меж, незалежно вiд того, хто буде перебувати при владi. УкраСЧна нiколи бiльше не повернеться до кучмiзму, СЧСЧ полiтичний клас не стане застосовувати насильства в боротьбi за владу i не захоче бути бiльше васалом РосiСЧ. Навiть невдачi "помаранчевих" працюють на закрiплення цих досягнень революцiСЧ, тому що змушують СЧх, з одного боку, консолiдуватися, з iншого - домовлятися зi своСЧми вчорашнiми противниками.
3) "Розкол УкраСЧни поглиблюСФться". Реальнiсть не маСФ нiчого спiльного зi сподiваннями кремлiвських полiттехнологiв, якi активно працювали заради поглиблення цього розколу. Про те, що штучно створюваний розкол УкраСЧни може бути подоланий свiдчить, передусiм, тяжiння СЧСЧ полiтичного класу до коалiцiйноСЧ полiтики. Сьогоднi навiть схiдноукраСЧнська елiта, попри всю конюнктурну полiтичну риторику, прагне реалiзовувати своСЧ реальнi економiчнi iнтереси через державний суверенiтет УкраСЧни, а не через СЧСЧ привязку до РосiСЧ.
4) "Послаблення ролi президента не дасть можливiсть УкраСЧнi проводити модернiзацiйну полiтику". Тут якраз досвiд самоСЧ РосiСЧ пiдтверджуСФ, що надiлення президента надзвичайно розширеними повноваженнями саме по собi не забезпечуСФ проведення повноцiнних системних реформ. Навпаки, перехiд УкраСЧни до парламентсько-президентськоСЧ системи правлiння змушуСФ СЧСЧ проводити полiтику, яка враховуСФ багатоманiтнiсть iнтересiв, а тому гарантуСФ бiльш успiшний розвиток. Досвiд всiх перехiдних суспiльств демонструСФ, що парламентськi та змiшанi полiтичнi системи, зовнi сповiльнюючи хiд реформ, роблять СЧх результати бiльш стiйкими та соцiально орiСФнтованими.
5) "Янукович СФ гарантом росiйського вибору УкраСЧни". Тут маСФ мiiе нерозумiння полiтичноСЧ логiки та справжнiх мотивiв дiяльностi самого В. Януковича. У свiй час, саме Л.Кучма, який позицiонував себе задля перемоги на виборах як прибiчник "росiйського вибору", започаткував рух УкраСЧни до НАТО. Донецький олiгархiчний клан, iнтереси якого виражаСФ В. Янукович, вважаСФться Кремлем провiдником свого впливу в УкраСЧнi (незважаючи на полiтику придушення власних росiйських олiгархiв). Насправдi, "донецькi" бiльше зацiкавленi у проникненнi у захiдну економiку, де вони мають стратегiчнi iнтереси та розмiщають власнi капiтали. Однак, при цьому вони вмiло використовують Росiю для пiдживлення штучно законсервованоСЧ на Пiвденному Сходi економiки радянського зразка, що дозволяСФ отримувати надприбутки.
6) "УкраСЧна стоСЧть перед альтернативою: на Захiд, чи на Схiд?". У дiйсностi, украСЧнський полiтичний клас здебiльшого вже перерiс рамки такоСЧ оманливоСЧ альтернативи, котра властива росiйському полiтичному класу, що звик мислити бiльш лiнiйно. УкраСЧнську елiту вже не задовольняСФ кучмiвський варiант багатовекторностi, що зводився до суперечливих зиТСзаТСiв то на Захiд, то до Москви. РЗй потрiбна така формула зовнiшньоСЧ полiтики, котра полегшила би рух на Захiд, але зберегла б вiдносини з Москвою на рiвнi достатньому для амортизацiСЧ можливих негативних наслiдкiв початкового етапу цього руху. РЖ хто б не став новим украСЧнським премСФром, вiн змушений буде рухатися саме цiСФю траСФкторiСФю.
7) "Якщо УкраСЧна та Бiлорусь зiйдуть з орбiти РосiСЧ, - СЧм загрожуСФ криза". Дiйсно, Бiлорусi без росiйських субсидiй та обом краСЧнам без доступу на росiйський ринок буде важко зберегти теперiшнi, досить архаСЧчнi, моделi своСЧх економiк. Однак, подальше перебування у сферi росiйського впливу може тiльки законсервувати СЧх вiдсталiсть та зробити СЧх подальший крах ще бiльш небезпечним.
Разом iз тим помiтно що цi усталенi пропагандистськi стереотипи iмперськоСЧ полiтичноСЧ свiдомостi зазнали певноСЧ адаптацiСЧ та конкретизацiСЧ з урахуванням реалiй останньоСЧ виборчоСЧ кампанiСЧ в УкраСЧнi. На вiдмiну вiд 2004-2005 рр. результати виборiв-2006 вже не вiдкидаються у цiлому. Почасти це пiдтверджуСФться й бiльш стриманою позицiСФю (порiвняно з попереднiми виборами) офiцiйноСЧ Москви. РЖ президент В. Путiн, i МЗС РФ, i мiсiя офiцiйних спостерiгачiв на виборах вiд РФ попри всi критичнi зауваження визнали вибори такими, що вiдбулися. При цьому В. Путiн заявив, зокрема, що "украСЧнський народ зробив свiй усвiдомлений вибiр".
У той же час, це не повинно створювати нiяких iлюзiй стосовно можливостi ?/p>