Виникнення i становлення фiлософських учень. Предмет фiлософii, його iсторичне трактування
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?й береговiй смузi Малоi Азii i що розповсюдили своi володiння в перiод грецькоi колонiзацii (VIII - V вв. до н. э.) на Пiвденну РЖталiю i Схiдну Сiцiлiю, на пiвдень Францii, пiвнiчне побережжя Африки, побережжя Чорного моря i чорноморських проток.
Фiлософiя в Древнiй Грецii виникаСФ на рубежi VII-VI вв. до н.е. Вiдомо, що першими грецькими фiлософами були Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Пiфагор, Ксенофан, Гераклiт, чиСФ життя i дiяльнiсть випадаСФ на VI ст до н.е.
При аналiзi грецькоi фiлософii в нiй видiляють три перiоди: перший - вiд Фалеса до Арiстотеля; другий - грецьку фiлософiю на римському свiтi i, нарештi, третiй - неоплатоновскую фiлософiю. Хронологiчно цi перiоди охоплюють понад тисячу рокiв, з кiнця VII ст до н.е. до VI ст поточного лiточислення. ОбСФктом нашоi уваги буде лише перший перiод. У свою чергу перший перiод доцiльно роздiлити на три етапи. Це необхiдно для того, щоб чiткiше позначити розвиток старогрецькоi фiлософii як по характеру дослiджуваних проблем, так i iх рiшенню. Перший етап першого перiоду - це в основному дiяльнiсть фiлософiв Мiлетськой школи Фалеса, Анаксимандра, Анаксимена (назву отримала по найменуванню iонiйського мiста Мiлет); другий етап - це дiяльнiсть софiстiв, Сократа i сократиков i, нарештi, третiй включаСФ фiлософськi iдеi Платона i Арiстотеля.
Слiд зазначити, що про дiяльнiсть перших старогрецьких фiлософiв практично, за невеликим винятком, достовiрних вiдомостей не збереглося. Так, наприклад, про фiлософськi переконання фiлософiв Мiлетськой школи, а в значнiй мiрi i про фiлософiв другого етапу, вiдомо, головним чином, з творiв подальших грецьких i римських мислителiв i в першу чергу завдяки роботам Платона i Арiстотеля.
Натурфiлософiя в Древнiй Грецii
Першим старогрецьким фiлософом прийнято вважати Фалеса (ок. 625-547 до н. э.), засновника милетской школи. Згiдно Фалесу, все рiзноманiття природи, речей i явищ можна звести до однiСФi основи (первостихии або першоосновi), як якоi вiн розглядав вологу природу, або воду. Фалес вважав, що все виникаСФ з води i в неi ж повертаСФться. Вiн надiляСФ першооснову, а в ширшому розумiннi весь свiт одушевленою i божественнiстю, що знаходить своСФ пiдтвердження в його висловi: свiт одушевлений i повний богiв. При цьому божественне Фалес, по сутi, ототожнюСФ з першоосновою - водою, тобто матерiальним. Фалес, згiдно затвердженням Арiстотеля, стiйкiсть землi пояснював тим, що вона знаходиться над водою i володiСФ, подiбно до шматка дерева, спокоСФм i плавучiстю. Цьому мислителевi належать багаточисельнi вислови, в яких були висловленi цiкавi думки. Серед них i загальновiдоме: пiзнай самого себе.
Пiсля смертi Фалеса на чолi Мiлетськой школи став Анаксимандр (ок. 610-546 до н. э.). Про його життя практично не збереглися жодних вiдомостей. ВважаСФться, що йому належить робота Про природу, про вмiст якоi вiдомо з вигадувань подальших старогрецьких мислителiв, серед них - Арiстотель, Цицерон, Плутарх. Погляди Анаксимандра можна квалiфiкувати як стихiйно-матерiалiстичнi. Як першооснова всього сущого Анаксимандр рахуСФ апейрон (безмежне). У його iнтерпретацii апейрон не СФ нi водою, нi повiтрям, нi вогнем. Апейрон СФ не що iнше, як матерiя, яка знаходиться у вiчному русi i породжуСФ безконечну безлiч i рiзноманiття того, що всього iснуСФ. Можна, мабуть, вважати, що Анаксимандр певною мiрою вiдходить вiд натурфилософского обгрунтування першооснови i даСФ глибше його тлумачення, вважаючи як першооснова не який-небудь конкретний елемент (наприклад, воду), а визнаючи таким апейрон - матерiю, що розглядаСФться як узагальнена абстрактна першооснова, що наближаСФться по своСФму СФству до поняття i що включаСФ iстотнi властивостi природних елементiв.
Анаксимандра, мабуть, можна вважати першим старогрецьким мислителем, в якого зустрiчаСФться спроба пантеiстичного тлумачення свiту. На вiдмiну вiд Фалеса, який обожнював природу, вiн врiвноважуСФ, ототожнюСФ природу з богом, зокрема, це виявляСФться в його словах про те, що СФ народженi боги, якi перiодично виникають i зникають, причому цi перiоди тривалi. Цими богами, на його думку, СФ незлiченнi свiти. Вiн же висуваСФ iдею про незлiченнiсть свiтiв, якi виникають i зникають. Це пiдтверджуСФться i його твердженням, що цi мiри- то руйнуються, то знову народжуються, причому кожен (з них) iснуСФ протягом можливого для нього часу.
Представляють iнтерес наiвно-матерiалiстичнi iдеi Анаксимандра про походження життя на Землi i походженнi людини. На його думку, першi живi iстоти виникли у вологому мiii. Вони були покритi лускою i Шипом. Вийшовши на землю, вони змiнили свiй спосiб життя i придбали iнший вигляд. Людина сталася вiд тварин, зокрема, вiд риб. Людина тому зберiгся, що iз самого початку був не таким, як нинi.
Останнiм вiдомим представником Мiлетськой школи був Анаксимен (ок. 588- ок. 525 до н. э.). Про його життя i дiяльнiсть також стало вiдомо завдяки свiдоцтвам пiзнiших мислителiв. Як i його попередники, Анаксимен надавав велике значення зясуванню природи першооснови. Таким, на його думку, СФ повiтря, з якого все виникаСФ i в який все повертаСФться. Анаксимен обираСФ як першооснову повiтря внаслiдок того, що вiн володiСФ такими властивостями, яких немаСФ (а якщо СФ, то недостатньо) у води. Перш за все, на вiдмiну вiд води, повiтря маСФ необмежене поширення. Другий аргумент зводиться до того, що свiт як жива iстота, яка народжуСФться i вмираСФ, вимагаСФ для свого iснування повiтря. Цi iдеi знаходять пiдтвердження в наступному твердженнi грецького мислителя: Наша душа, будучи повiтрям, СФ для кожного з нас п