Виникнення i становлення фiлософських учень. Предмет фiлософii, його iсторичне трактування
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?, по сутi, нiхто з мислителiв не вiдмовився вiд своiх поглядiв i iх поширення iз-за полiтичних мiркувань або яких-небудь iнших соцiальних переслiдувань.
Четвертим чинником i, можливо, вирiшальним, була вiдсутнiсть СФдиного полiтичного, соцiального або релiгiйного свiтогляду, якi силомiць або ж своСФю творчою потужнiстю пригнiчували б фiлософськi переконання античних мислителiв. Як вiдомо, релiгiйне життя того часу характеризувалося язичеством, многобожжям, тобто панував полiтеiзм. У соцiально-полiтичному планi спокiйно уживалися держави з монархiчною, тиранiчною, демократичною, аристократичною i iншими формами правлiння. З цього боку античнi мислителi, хоча випробовували певний тиск з боку окремих правителiв, проте вони володiли високою мiрою свободи в науковiй дiяльностi, а тому могли, як правило, не оглядаючись на владу iмущих висловлюватися про рiзнi форми державного пристрою i правлiння.
Всi перерахованi чинники забезпечували, на наш погляд, небувалий злiт античноi фiлософii i ii величезний вплив на подальший розвиток всiх сфер людськоi дiяльностi.
4. Староруська фiлософiя
Як нi парадоксально, але духовнi витоки Росii, росiйськоi держави до теперiшнього часу продовжують залишатися недостатньо вивченими i маловiдомими широкому кругу наших спiввiтчизникiв. У школах i вузах, академiях i унiверситетах росiйська фiлософська, соцiальна i релiгiйна думка, на жаль, не СФ ще обСФктом глибокого вивчення i дослiдження. Справедливостi ради, треба визнати, що останнiми роками почали виходити роботи вiтчизняних мислителiв, якi ранiше не були вiдомi навiть багатьом фахiвцям. Саме ця обставина послужила вагомою пiдставою для включення даного роздiлу в пiдручник по фiлософii. Мабуть, немаСФ необхiдностi зайвий раз нагадувати, що для розумiння сьогодення i прогнозування майбутнього необхiдно глибоко знати минуле своСФi краiни. Знання iсторii вiтчизняноi фiлософii, задумiв i дiянь наших далеких предкiв - найважливiший елемент культури i практичноi дiяльностi освiченоi людини.
Поява фiлософii на Русi з повною на те пiдставою можна датувати першою половиною XI столiття. Одним з переконливих свiдоцтв цього СФ праця киiвського митрополита РЖларiона, росiйського за походженням (до нього киiвськими митрополитами пiсля прийняття Руссю Християнства були греки), Слово про закон i благодать, що зявився приблизно близько 1049 р. З творiв, що збереглися i дiйшли до нашого часу, в яких були поставленi фiлософськi проблеми, - це саме древнСФ, але, можливо, не СФдине вигадування. Можна з великою мiрою вiрогiдностi стверджувати, що серед знищених або втрачених за час бiльш, нiж двохсотлiтнього татаро-монгольского iга лiтературних памятникiв були працi i з фiлософським вмiстом. Ймовiрно, саме з цiСФi причини про фiлософську думку в першi столiття iснування Росiйськоi держави збереглося мало письмових джерел.
Вирiшальна роль в становленнi фiлософськоi думки в Древнiй Русi, поза сумнiвом, належить православному духiвництву. ПояснюСФться це вельми просто. В перiод Середньовiччя духовне життя, а в значнiй мiрi i всi iншi форми людського буття, визначалося дiяльнiстю церкви. До речi, як вже наголошувалося вище, першими церковними iСФрархами в Киiвськiй Русi пiсля прийняття Християнства, як правило, були греки. Немало iх було i серед духiвництва росiйськоi церкви.
Необхiдно вiдзначити, що вивчення iсторii росiйськоi фiлософii вiдбувалося не без складнощiв i не без спотворень. Однi, тi, що пишуть з цiСФi проблеми, по сутi, намагалися заперечувати ii iсторичне iснування, зводячи ii виникнення до XVIII столiття, iншi - навпаки, непомiрно звеличували, зводячи ii в ранг свiтових. Превознесiння або ж приниження нацiональноi культури того або iншого народу - явище, на жаль, в свiтi задоволений поширене. Неоригiнальним СФ i прагнення вести вiдлiк iснування росiйськоi фiлософii з XVIII ст.. Якщо звернутися до iсторii свiтовоi фiлософii, то можна привести безлiч прикладiв, коли регiональнiй або нацiональнiй фiлософiям вiдмовляли в правi на iснування. Ось лише один з них. Вiдомо, що Гегель вiв вiдлiк фiлософськоi думки, починаючи з грецьких мислителiв, i, по сутi, вiдмовляв в правi на подiбне iснування староiндiйськоi i старокитайськоi фiлософii. Бiльш того, деколи, вiн iстотно зменшував значення фiлософii в iсторичному i сутнiсному планi в життi деяких СФвропейських народiв, у тому числi i Росii. Так, в однiй зi своiх лекцiй вiн заявив, що у рядi СФвропейських краiн, в яких ревно займаються науками i вдосконаленням розуму i де цi заняття користуються пошаною, фiлософiя, за винятком назви, зникла до такоi мiри, що про неi не залишилося навiть спогаду, не залишилося навiть смутного уявлення про ii СФство - вона збереглася лише у нiмецького народу, як деяке ii своСФрiднiсть.
У iсторii росiйськоi фiлософii можна видiлити декiлька iсторичних етапiв. Найголовнiшими критерiями для подiбноi перiодизацii, на наш погляд, мають бути, перш за все, постановка i розробленiсть фiлософських проблем, мiра впливу фiлософських iдей на становлення державностi, формування основних якостей, духовному життю росiйськоi людини, зростання нацiональноi самосвiдомостi, зокрема, соборностi (общинiсть, колективiзм) як найважливiшоi риси суспiльного життя росiян, а в подальшому i iнших народiв росiйськоi держави. Однiй з iстотних особливостей росiйськоi фiлософii, i зокрема, тiй ii частинi, яку зараз iменують фiлософiСФю полiтики, була концентрацiя уваги на рiшення теоретичних проблем нац