Виникнення i становлення фiлософських учень. Предмет фiлософii, його iсторичне трактування
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
що коли уряд спокiйний, люди стають простодушними. Коли уряд дiяльний, люди стають нещасними. РЖ як своСФрiдна рекомендацiя i порада правителям пропонуСФться не тiснити житла людей, не зневажати iх життя. Хто не зневажаСФ простолюдинiв, той не буде зневажаСФмо ними. Тому абсолютно мудрий, знаючи себе, не проникаСФться гординею. Вiн любить себе, але сам себе не прославляСФ.
Подальше становлення i розвиток старокитайськоi фiлософii звязуСФться з дiяльнiстю Конфуцiя, мабуть, найвидатнiшого китайського мислителя, чиСФ учення i зараз маСФ мiльйони шанувальникiв i не лише на територii Китаю. Становленню Конфуцiя як мислителя багато в чому сприяло його знайомство iз старокитайськими рукописами: Книга пiсень (Шиц-зiн), Книги iсторичних вiддань (Шуцзiн). Вiн привiв iх в належний порядок, вiдредагував i зробив доступними для широкого ознайомлення. Велику популярнiсть Конфуцiю на багато столiть вперед принесли змiстовнi i багаточисельнi коментарi, зробленi iм до Книги змiн.
Власнi погляди Конфуцiя були викладенi в книзi Бесiди i думки (Лунь юй), яка була опублiкована учнями i послiдовниками на пiдставi його висловiв i повчань. Конфуцiй СФ творцем оригiнального этико-политического учення, деякi положення якого не загубили свого значення i в нашi днi.
Основними поняттями конфуцiанства, складовими фундамент цього учення, СФ жэнь (людинолюбство, гуманнiсть) чи i. Жень виступаСФ i як фундамент этико-политического учення i як його кiнцева мета. Основний принцип жэнь: Чого не бажаСФш собi, того не роби людям. Лi (шанобливiсть, норми гуртожитку, церемонiал, соцiальний регламент) включаСФ широкий круг правив, що регламентують, по сутi, всi сфери суспiльного життя, починаючи вiд сiмi i включаючи державнi стосунки, а також стосунки усерединi суспiльства - мiж окремими людьми i рiзними соцiальними групами. Етичнi принципи, соцiальнi стосунки, проблеми державного управлiння - головнi теми в ученнi Конфуцiя. Ось деякi вислови китайського мислителя, що дозволяють отримати уявлення про те, як вiн личить до позначених питань i як iх вирiшуСФ. Конфуцiй вважаСФ етичною поведiнку, наприклад, сина, який за життя батька з повагою спостерiгаСФ його вчинки, а пiсля смертi наслiдуСФ приклад його дiянь i протягом трьох рокiв не змiнюСФ порядкiв, заведених батьком. На питання про те, як потрiбно управляти людьми i як змусити простолюдинiв покорятися, Конфуцiй вiдповiдаСФ: Якщо наставляти людей за допомогою законоположень, якщо обмежувати i стримувати iх за допомогою покарань i страт, то хоча вони не скоюватимуть злочинiв, але в серцях своiх не випробовуватимуть вiдрази до поганих вчинкiв. Якщо ж наставляти людей за допомогою етичних вимог i встановити правило поведiнки чи згiдно, то люди не лише соромитимуться поганих справ, але i щиро повернуться на праведну дорогу.
РЖ далi, якщо наближати щирих людей i ставити iх вище лукавих, то простолюдини будуть слухнянi. Якщо ж наближати лукавих людей i ставити iх над щирими людьми, то простолюдини не будуть слухнянi. РЖз сказаного виходить, що взаСФмини мiж людьми повиннi будуватися на етичних принципах, а керiвництво суспiльством i державою повинне здiйснюватися з врахуванням звичаiв, традицiй краiни, пошани до попереднiх поколiнь, з опорою на поряднiсть i здоровий людський розум.
У тому, що стосуСФться осмислення i пiзнання навколишнього свiту, Конфуцiй в основному повторюСФ iдеi, висловленi його попередниками, i зокрема, Лаоцзи, в чомусь навiть поступаючись йому. Так, навколишнiй свiт, природу Конфуцiй, по сутi, звужуСФ i обмежуСФ лише небесною сферою. РЖстотним елементом природи у нього виступаСФ доля, як щось природжено зумовлюСФ СФство i майбутнСФ людини. Так вiн говорить: Що можна сказати про пiднебiння? Змiна чотирьох пiр року, народження всього сущого. Про долю говориться: Все спочатку зумовлено долею, i тут нiчого не можна нi збавити, нi додати. Бiднiсть i багатство, винагорода i покарання, щастя i нещастя мають свiй корiнь, створити який сила людськоi мудростi не може. Аналiзуючи природу людського знання i можливостi пiзнання, Конфуцiй вважаСФ, що за своСФю природою люди схожi мiж собою. Лише вища мудрiсть i крайня дурiсть незмiннi. Люди починають розрiзнятися один вiд одного завдяки звичкам i вихованню. Що ж до рiвнiв знання, то вiн проводить наступну градацiю: Вище знання - це природжене знання. Нижче - знання, придбанi ученням. Ще нижче - знання, придбанi у результатi подолання труднощiв. Найбiльш нiкчемний той, хто не бажаСФ витягувати повчальнi уроки з труднощiв.
Отже, можна з повною пiдставою стверджувати, що Лаоцзи i Конфуцiй своСФю фiлософською творчiстю заклали мiцний фундамент для розвитку китайськоi фiлософii на багато столiть вперед.
3. Фiлософiя в Древнiй Грецii
РДвропейська i значна частина сучасноi свiтовоi цивiлiзацii прямо або побiчно СФ продуктом старогрецькоi культури, найважливiшою частиною якоi СФ фiлософiя. З врахуванням цiСФi парадигми наше вiдношення до старогрецькоi культури не може бути неупередженим i навiть бiльш того, вимагаСФ бiльшоi уваги i зацiкавленого вiдношення. "асне кажучи, цi думки не СФ оригiнальними. Все або майже всi СФвропейськi дослiдники якщо не перебiльшували роль i значення Древньоi Грецii в розвитку сучасноi цивiлiзацii, то, принаймнi, нiколи цю роль не зменшували.
НагадаСФмо, що пiд Древньою ГрецiСФю маСФться на увазi цивiлiзацiя, яка в VII - VI вв. до н.е. включала ряд рабовласницьких держав, розташованих на пiвднi Балканського пiвострова, островах моря Егейського, побережжi Фракиi i захiдн?/p>