Вивчення елементiв стереометрii у курсi геометрii 9 класу
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?iСФi мети необхiдно враховувати фiзiологiчнi, психологiчнi та педагогiчнi особливостi цього процесу.
Просторове мислення, як вiдомо, СФ складовою частиною чуттСФво-образного мислення i не СФ апрiорi визначеним, запрограмованим вiд народження. Воно формуСФться в процесi iндивiдуального розвитку людини. Для правильного його формування слiд спиратися насамперед на здобутки в галузi фiзiологii та психологii, зокрема на вiдкриття явища асиметрii пiвкуль головного мозку. Ще порiвняно недавно iснувала думка про iх рiвноправнiсть щодо деяких функцiй. Проте дослiди Р. Сперрi та його послiдовникiв, а також досягнення вiтчизняноi науки переконливо свiдчать про функцiональнi вiдмiнностi пiвкуль головного мозку у сприйняттi образiв реального свiту, формуваннi мислення.
Вiдомо, що лiва пiвкуля керуСФ роботою правоi частини людського тiла, а права вiдповiдаСФ за рух лiвих кiнцiвок i чуттСФвiсть його лiвоi частини. Крiм того, у лiвiй пiвкулi локалiзованi центри мови, хоча не можна повнiстю виключати здатнiсть правоi пiвкулi розумiти мову. Дослiдження Р. Сперрi показали, що при вiдокремленнi пiвкуль лiва рука, керована правою пiвкулею, здатна вiдтворити показаний рисунок або зобразити куб у трьох вимiрах, тодi як права не може виконати жодну з цих вправ. З цих дослiджень було зроблено припущення, що лiва пiвкуля спецiалiзована на оперуваннi словами та iншими умовними знаками, права ж оперуСФ образами реальних обСФктiв, вiдповiдаСФ за орiСФнтацiю в просторi.
За допомогою лiвопiвкульноi стратегii будь-який матерiал органiзуСФться так, що створюСФться однозначний контекст, який розумiСФться всiма однаково та необхiдний для успiшного спiлкування мiж людьми. Вiдмiнною ж особливiстю правопiвкульноi стратегii СФ формування багатозначного контексту, який не пiддаСФться вичерпному поясненню у традицiйнiй системi спiлкування.
Тому просторово-образне мислення забезпечуСФ сприйняття реальностi в усiй ii багатогранностi, даСФ можливiсть орiСФнтуватись у просторi багатьох вимiрiв, зокрема в реальному тривимiрному просторi. Стратегiя лiвоi пiвкулi полягаСФ у здатностi серед багатогранностi звязкiв мiж предметами та явищами вiдiбрати основнi, найiстотнiшi.
Сучасна система освiти, зокрема й геометричноi (коли у школi вивчаються два розмежованi курси Планiметрiя та Стереометрiя), спрямована, переважно, на розвиток формально-логiчного мислення, на оволодiння способами побудови однозначного контексту. Можливо, з точки зору дидактики, таке роздiлення й доцiльне, але цим самим закрiпачуСФться образне мислення. Тривалий час плоскi фiгури розглядаються вiдiрвано вiд аналогiчних iм просторових, що створюСФ штучне обмеження мислення двовимiрним простором i призводить до послаблення просторовоi iнтуiцii, просторових уявлень, стримуСФ розвиток iнтелектуальних i розумових здiбностей учнiв. РЖ чим бiльше зусиль прикладаСФться для того, щоб логiко-знакове мислення було домiнуючим, тим складнiше зламати цей стереотип потiм. Набагато кориснiше та ефективнiше було б спочатку спрямувати бiльше зусиль на формування образного мислення, а потiм, пiд час формування формально-логiчного, на певне обмеження потенцiйних можливостей першого, на його впорядкування. Так само штучне розмежування геометрii на два предмети замiнити систематичним вивченням в основнiй школi курсу планiметрii та елементiв стереометрii.
Формування образного мислення в усiй повнотi та своСФрiдностi його функцiй - необхiдна умова ефективного засвоСФння знань. Разом з тим це один iз важливих засобiв розвитку особистостi.
Дитина не народжуСФться з уже сформованою тiСФю чи iншою системою мислення. Його логiчна та образна складовi розвиваються в процесi навчання, виховання залежно вiд того, у якому напрямку цей розвиток спрямовано. Щоб створити сприятливi умови такого розвитку, найперше, мають бути врахованi вiковi особливостi дитини.
Психологи Б.Г. АнаньСФв, РД.Ф. Рибалко, В.РЖ. Зикова, Е.А. Фарапонова стверджують: сприйняття простору дiтьми вже у дошкiльному вiцi набуваСФ певного розвитку. У них формуються елементарнi вмiння орiСФнтуватися в навколишньому свiтi, утворюються системи звязкiв мiж зоровим, слуховим i руховим аналiзаторами. Так, уже на третьому роцi життя у дитини складаСФться системний механiзм просторовоi орiСФнтацii. З ii розвитком цей процес збагачуСФться новими вiдношеннями та складовими.
Значно якiснiше це сприйняття простору вiдбуваСФться у молодшому шкiльному вiцi, оскiльки програмуСФться навчанням i керуСФться вчителем. Переважна бiльшiсть молодших школярiв здатна уявити геометричнi тiла (куля, куб, прямокутний паралелепiпед, конус тощо) як реальнi обСФкти, що iм вiдповiдають (мяч, цеглина, пенал, лiйка тощо). Дiти спроможнi розпiзнати цi тiла на готових моделях, малюнках, назвати iх. У них рано формуСФться сприймання зображень просторових фiгур.
РЖ.СЯкиманська, аналiзуючи вiковi вiдмiнностi учнiв, що проявляються пiд час розвязування задач на просторовi перетворення, видiляСФ таку особливiсть: просторовi образи молодших школярiв досить рухомi та динамiчнi. У навчальнiй дiяльностi дiти ознайомлюються не тiльки з такими ознаками обСФктiв, як колiр, маса, форма тощо, а й з властивостями, що визначають положення цих обСФктiв у тривимiрному просторi.
Крiм того, за належного навчання дiти легко справляються з завданнями на перетворення елементiв зображення, добре розрiзняють геометричнi форми, з бажанням, залюбки складають розг