Шляхи вдосконалення реалiзацii соцiальноi функцii держави
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ляСФться система соцiального страхування само-зайнятих осiб на випадок втрати працездатностi (iнвалiдностi).
Державному страхуванню пiдлягаСФ все населення краiни. Його джерелами СФ вiдрахування з доходiв громадян у розмiрi 29,4% у 2002 р. Збiр страхових внескiв здiйснюСФться органами податковоi адмiнiстрацii. Кошти перераховуються роботодавцями, з якими працiвники укладають контракт. Державне страхування здiйснюСФться при настаннi старостi (пенсiйне забезпечення), втратi годувальника, на випадок iнвалiдностi, а також на особливi види захворювання (госпiталiзацii у спецiальних клiнiках для iнвалiдiв, слiпих, глухих, душевно хворих). Його основною особливiстю СФ те, що внески сплачуСФ безпосередньо застрахована особа (працiвник).
Пенсii призначаються всiм громадянам пiсля 65 рокiв незалежно вiд розмiру доходу, який вони отримували до виходу на пенсiю. Одинокий пенсiонер отримуСФ 70% вiд мiнiмальноi заробiтноi плати, сiмейнi пенсiонери 100% [43].
Пенсii у разi втрати годувальника виплачуються членам сiмi старше 50 рокiв i в бiльш молодому вiцi у випадку, якщо на утриманнi знаходяться неповнолiтнi дiти або iншi непрацездатнi члени сiмi.
Основним завданням системи соцiального страхування у Швецii СФ соцiально-економiчний захист в рiзних ситуацiях i на всiх життСФвих етапах. В краiнi вводиться нова пенсiйна система, дiСФ страхування при захворюваннi, страхування з вагiтностi та пологiв, страхування вiд нещасних випадкiв на робочих мiiях.
Соцiальне страхування охоплюСФ все населення Швецii та СФ обовязковим. Воно базуСФться на спiльнiй суспiльнiй вiдповiдальностi за кожного громадянина. Суть страхування полягаСФ в перерозподiлi коштiв мiж громадянами, а також перерозподiлi доходiв особи на рiзних етапах життя. Соцiальне страхування Швецii засноване на взаСФмнiй довiрi мiж окремим громадянином i державою, що робить саму систему страхування вiдкритою, доступною i недорогою.
Соцiальне страхування не СФ безкоштовним, а тому офiцiйнi видатки на пiдтримку системи повиннi оплачуватися державою. Це бiля 300 млрд. крон на рiк, з них 50 млрд. компенсацii сiмям з дiтьми, 90 млрд. компенсацii хворим та iнвалiдам, 155 млрд. пенсii, 5 млрд. утримання апарату адмiнiстрування системи соцiального страхування. З кожних 100 крон, котрi людина витрачаСФ як приватний споживач, приблизно 25 крон вона отримуСФ через систему соцiального страхування [61].
ФiнансуСФться соцiальне страхування через соцiальнi вiдрахування i податки. Так, роботодавцi вносять у фонд соцiальних вiдрахувань 33% вiд фактичного сукупного заробiтку найнятих ними робiтникiв, самi робiтники платять 6% вiд свого заробiтку в фонд страхування по захворюванню i в пенсiйний фонд. Приблизно двi третини вартостi соцiального страхування покриваСФться за рахунок соцiальних вiдрахувань, а одна третина фiнансуСФться за рахунок загальних податкiв.
Соцiальне страхування США базуСФться на законi про соцiальне забезпечення, прийнятому Конгресом у 1935 р. На його основi сформованi програми: пiдтримки людей похилого вiку, соцiального захисту у звязку з втратою годувальника, страхування на випадок iнвалiдностi (непрацездатностi). Головною особливiстю загальнонацiональноi системи соцiального страхування в США СФ ii спрямованiсть на соцiальну пiдтримку пенсiонерiв [31].
Джерелом доходiв програм соцiального страхування СФ внески працiвникiв i роботодавцiв. Страховi тарифи встановлюються диференцiйовано за прогресивною шкалою в рiвних розмiрах для працiвника i роботодавця. Ставки встановлюються вiд 1 % з перших $3000 рiчноi заробiтноi плати до 6% на основну зарплату $68400, що була верхньою межею, з якоi стягувались внески станом на 1999 р. Крiм цього, збiр у розмiрi 1,45% накладаСФться на весь обсяг зарплати без верхнього обмеження. Ця частина коштiв спрямовуСФться на фiнансування програми страхування здоровя (медичного) для осiб пенсiйного вiку.
Вiк виходу на пенсiю 62 роки як для чоловiкiв, так i для жiнок, якi мають трудовий стаж не менше нiж вiсiм рокiв i платили внески в фонди державного соцiального страхування. При виходi на пенсiю не в 62, а в 65 рокiв пенсiя збiльшуСФться на чверть (у США, як i в бiльшостi краiн Заходу, розмiр пенсii коливаСФться вiд 50 до 80% вiд передпенсiйного доходу). Пенсiонери мають право працювати. Для осiб, старших за 65 рокiв, немаСФ обмеження на розмiр пенсii, якщо заробiток не перевищуСФ 860 доларiв на мiсяць. За кожнi 3 долари, заробленi вище цiСФi суми, розмiр пенсii зменшуСФться на долар.
Програмами соцiального страхування охоплюСФться 90% працюючого населення США, враховуючи i осiб, якi отримують доход за рахунок ведення приватного бiзнесу. Допомогу iз соцiального страхування отримуСФ бiльше нiж 15% населення, видатки на цi потреби становлять 23% всiх федеральних витрат, а внески за програмою соцiального забезпечення становлять 27% федеральних доходiв. РЖснують iншi пенсiйнi програми (для державних службовцiв, працiвникiв залiзничного транспорту та ветеранiв).
Таким чином, особливiстю системи соцiального страхування США СФ орiСФнтацiя на створення рiвних можливостей для ii учасникiв, а краiн РДС забезпечення соцiальних гарантiй.
У колишнiх краiнах соцiалiстичного табору використовуються рiзнi моделi пенсiйного забезпечення. РЗх можна згрупувати за такими типами:
1. Пенсiйна реформа на зразок чилiйськоi. Цю модель застосував лише Казахстан, де пенсiйнi внески сплачуються лише працiвниками. Розмiри пенсiй залежать вiд суми сплачених внескiв та нарахованого iнвестицiйного доходу. С