Типологiя держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ом, товарно-грошових вiдносин i еволюцiю мiст як ремiсницьких центрiв. Без торгiвлi iнтенсифiкацiя виробництва для феодала втрачала будь-який сенс. Розвиток товарно-грошових вiдносин вiдкривав можливiсть перетворити ренту на засiб задоволення рiзних потреб i тому вимагав пiдвищення продуктивностi працi та посилення експлуатацii селянства в цiлому.
На третьому етапi держава iснуСФ у виглядi абсолютноi монархii, де верховна влада повнiстю i неподiльно (необмежено) належить монарху, який видаСФ закони, призначаСФ чиновникiв, збираСФ i витрачаСФ народнi грошi, не допускаючи будь-якоi участi народу у законодавствi i контролi за управлiнням. Отже, самодержавство це самовладдя чиновникiв i полiцii за умови безправного становища народу [9,c.43 - 44].
Феодальна держава набираСФ форми абсолютноi монархii в перехiдний перiод, коли старi феодальнi стани переживають занепад, а з середньовiчного стану мiських жителiв формуСФться сучасний клас буржуазii i коли жодна зi сторiн, що борються, не може взяти верх над iншою.
Класова сутнiсть феодального абсолютизму не змiнюСФться тому, що вона згiдно iз загальним правилом СФ державою найбiльш могутнього економiчно панiвного класу. Абсолютна монархiя характеризуСФться лiквiдацiСФю або повним занепадом станово-представницьких порядкiв, необмеженою владою монарха, збiльшенням апарату придушення.
Розглядаючи сутнiсть феодальноi держави, слiд виходити iз загальноi закономiрностi виникнення держави. Держава i право феодального типу виникають тодi, коли класовi протирiччя мiж феодалами i селянами обСФктивно стають непримиренними.
Для того, щоб забезпечити класове панування, використовуСФться сила, яка стоiть над суспiльством, феодальна держава. Вона виступаСФ полiтичною органiзацiСФю економiчно панiвного класу феодалiв. Класова сутнiсть такоi держави диктатура класу феодалiв. Як за рабовласницького ладу, так i за феодалiзму панування меншостi над бiльшiстю не може обходитися без примусу. Для збереження влади необхiдний вiдповiдний апарат держава. Функцii феодальноi держави подiляються на внутрiшнi (охорона феодальноi власностi, придушення опору селян, iдеологiчне пригноблення своiх класових противникiв) i зовнiшнi (оборона краiни, загарбання iнших територiй, закрiпачення iнших народiв, наприклад, хрестовi походи).
Механiзм феодальноi держави у процесi еволюцii зазнав суттСФвих змiн: вiн був вiдносно простим на першому етапi i ставав усе бiльш складним у мiру розвитку держави. Абсолютизм доводить його до гiгантських розмiрiв. Основна роль у такiй державi належала каральним органам: армii, полiцii, жандармерii, суду, вязницям тощо [10,c.73].
Одне з чiльних мiiь у системi феодальноi держави посiдала церква, догми якоi були водночас i полiтичними аксiомами, а бiблiйнi тексти у судi мали силу закону. Особливо вiдчутний вплив мала християнська церква в Захiднiй РДвропi, де вона безроздiльно панувала у сферi духовного життя впродовж усього середньовiччя. Релiгiя була ядром свiтогляду феодального суспiльства, стрижнем СФдиноi християнськоi культури. В руках священнослужителiв полiтика та юриспруденцiя, як i решта наук, залишалися звичайними галузями богословя, до них застосовували однаковi принципи.
Нема влади не вiд Бога, iснуючi ж влади Богом встановленi, - такою була догма феодального ладу. Мiж римо-католицькою церквою i свiтськими феодалами тривала жорстока боротьба за панiвну роль у суспiльствi. Значний вплив у перiод феодалiзму мала божественна теорiя Хоми Аквiнського, який мав титул ангельського доктора. У 1323 р. церква вiднесла його до лику святих. У 1879 р. папа Лев XIII оголосив його вчення СФдино iстинною фiлософiСФю католицизму. Набули поширення iдеi обСФднання i створення мiцноi централiзованоi влади. Доктор богословя i професор Оксфордського унiверситету в Англii Джон Уiнклiф (1324 1384) та чеський теолог Ян Гус (1371 1415) вiдстоювали незалежнiсть англiйськоi церкви вiд папськоi влад й, пiддали сумнiву принцип непогрiшностi пап, заперечували втручання церкви у справи держави, наполягали визнати, що приватна власнiсть i подiл на стани не походять вiд Бога [13,c.76].
2.3 Капiталiстична держава
На iсторичнiй аренi капiталiстична держава зявилася в результатi буржуазних революцiй, що покiнчили з феодальним економiчним i соцiально-полiтичним устроСФм. ОбСФктивнi та субСФктивнi передумови буржуазних революцiй створювалися в надрах феодального суспiльства. На стадii зрiлостi i занепаду феодальноi суспiльно-економiчноi формацii дуже швидко складалися капiталiстичнi виробничi вiдносини i водночас посилювалися соцiально-економiчнi та полiтичнi протирiччя мiж iсторично висхiдним класом буржуазii i класом феодалiв, що продовжували утримувати полiтичну владу [12,c.74].
Пiсля перемоги буржуазноi революцii, що завершилася корiнним зламом феодальних виробничих вiдносин, захопленням полiтичноi влади буржуазiСФю i широким використанням нею модернiзованого стосовно до нових умов феодального державного механiзму, установилася вiдповiднiсть полiтичноi структури буржуазного суспiльства його економiчнiй структурi. Це переконливо було доведено буржуазно-демократичними революцiями в Англii Францii й iнших краiнах, у результатi яких буржуазiя стала не тiльки економiчно, але i полiтичне панiвним класом.
Економiчною основою буржуазноi держави з моменту ii появи стала капiталiстична система господарювання i приватноi власностi на найбiльш важ