Типологiя держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
еволюцii - ii цiлi, форми здiйснення, головнi напрямки, методи. Ще в раннiх творах К. Маркса i Ф. Енгельса розвивалися, наприклад, iдеi про необхiднiсть дотримання послiдовностi i безперервностi соцiалiстичноi революцii. Нашi iнтереси i нашi завдання, писали вони, полягають у тому, "щоб зробити революцiю безперервною доти, поки всi бiльш-менш iмущi класи не будуть усунутi вiд панування, поки пролетарiат не завоюСФ державноi влади".
У бiльш пiзнiх iх роботах проводилася думка про необхiднiсть використання в процесi здiйснення соцiалiстичноi революцii рiзноманiтних мирноi i немирноi -форм. Повстання було б безумнiстю там, доводив, зокрема, Ф. Енгельс, "де мирна агiтацiя призвела б до цiлi бiльш швидким i вiрним шляхом".
Використовуючи марксистську тезу про безперервнiсть революцii, В. РЖ. Ленiн розробив доктрину про переростання буржуазно-демократичноi революцii в соцiалiстичну. " Вiд революцii демократичноi, - писав вiн, ми зараз же почнемо переходити i саме в мiру нашоi сили, сили свiдомого й органiзованого пролетарiату, почнемо переходити до соцiалiстичноi революцii. Ми за безперервну революцiю". По-друге, важливою закономiрнiстю й одночасно передумовою становлення i розвитку соцiалiстичноi держави, вiдповiдно до марксистськоi доктрини, СФ злам староi державноi машини, знищення буржуазного державного апарату.
Усi перевороти, писав у звязку з цим К. Маркс, лише удосконалили стару державну машину "замiсть того, щоб зламати ii. Партii, якi, змiнюючи одина одну, боролися за панування, розглядали захоплення цього величезного державноi будинку як головний здобуток при своiй перемозi".
На питання, як це зробити i чи все у старому державному апаратi потрiбно розбивати, Ленiн вiдповiдав, що до зламу старого буржуазного апарату потрiбно пiдходити строго диференцiйовано, рiзнопланово. Справа в тому, що у кожнiй буржуазнiй державi, поряд з армiСФю, полiцiСФю, жандармерiСФю тощо, що пiдлягають негайному зламу, СФ також такi органи, що повязанi з банками i синдикатами, виконують облiково-реСФстрацiйнi функцii. "Цей апарат розбивати не можна i не треба".
По-третСФ, сутнiстю новоi держави, що функцiонуСФ в перехiдний вiд капiталiзму до соцiалiзму перiод, СФ диктатура пролетарiату. Цiй тезi в марксистськiй теорii надаСФться настiльки важливе, принципове значення, що з ним напряму повязують приналежнiсть до марксизму або опортунiзму.
3. Окремi типи сучасних держав
Свiтською вважаСФться така держава, в якiй не iснуСФ офiцiйноi, "державноi" релiгii i жодне з вiровчень не визнаСФться обовязковим чи переважним. У такiй державi релiгiя, ii канони i догми, а також релiгiйнi обСФднання, котрi дiють у нiй, не мають права здiйснювати вплив на державний лад, дiяльнiсть державних органiв i iх посадових осiб, на систему державноi освiти та iншi сфери дiяльностi держави. Свiтський характер держави забезпечуСФться такими засобами:
1) вiдокремлення церкви (релiгiйних органiзацiй) вiд держави;
2)вiдокремлення державноi освiти вiд церкви;
3)законодавче забезпечення рiвноправностi всiх релiгiйних конфесiй;
4)законодавче забезпечення права кожного на свободу свiтогляду та вiросповiдання.
В Украiнi право на свободу свiтогляду i вiросповiдання закрiплене у ст. 35 Конституцii й включаСФ "свободу сповiдувати будь-яку релiгiю або не сповiдувати нiякоi, безперешкодно вiдправляти одноособове чи колективно релiгiйнi культи i ритуальнi обряди, вести релiгiйну дiяльнiсть".
Що означаСФ вiдокремленiсть церкви вiд держави? Передовсiм, така модель державно-церковних вiдносин означаСФ, що держава не втручаСФться у визначення громадянином свого ставлення до релiгii та релiгiйноi приналежностi, до виховання дiтей батьками чи особами, котрi iх замiнюють, вiдповiдно до своiх переконань та iз врахуванням права дитини на свободу совiстi i свободу вiросповiдання. Врештi, держава не покладаСФ на релiгiйнi обСФднання виконання функцiй органiв державноi влади, державних установ i органiв мiiевого самоврядування та не втручаСФться в дiяльнiсть релiгiйних обСФднань, якщо вона не протирiчить дiючому законодавству [12,c.81].
У той же час держава регулюСФ надання релiгiйним органiзацiям податкових та iнших пiльг, надаСФ iм iншу фiнансову, матерiальну допомогу тощо.
Релiгiйна органiзацiя у свiтськiй державi створюСФться i здiйснюСФ свою дiяльнiсть згiдно з власною iСФрархiчною структурою, призначаСФ свiй персонал, не здiйснюСФ функцiй органiв державноi влади, iнших державних установ, органiв мiiевого самоврядування, не бере участi у виборах до органiв державноi влади i мiiевого самоврядування та не бере участi в дiяльностi полiтичних партiй i рухiв, не надаСФ iм матерiальноi допомоги.
Варто також завважити, що в деяких демократичних свiтських державах узаконено офiцiйну (державну, нацiональну) релiгiю. Наприклад, у Грецii та Болгарii такою релiгiСФю виступаСФ православна [20,c.86].
Теократична держава. В минулому та сучасному свiтi немало держав вiдзначаються тим, що характеризуються особливим ставленням до релiгii, що накладаСФ вiдбиток на державний лад краiни загалом. Причому можна говорити не про окрему форму держави (форму правлiння, територiальний устрiй), а саме про особливий ii тип релiгiйну або теократичну, державу.
Сучасна теократична держава найчастiше маСФ iсламське забарвлення. Цiлий ряд краiн Близького Сходу i Азii виступають iсламськими державами: РЖран, Саудiвська Аравiя, Йорда