Типологiя держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ктами. При грошовiй рентi вiдношення мiж селянами i земельним власником складались на договiрнiй основi, причому першi перетворювались або в орендарiв землi, або у власникiв, або неiмущих наймитiв, якi працювали за грошi.
Уся дiяльнiсть феодальноi держави зводилась в основному до одного утримати владу помiщикiв над крiпаками. На селянство лягав весь тягар утримання класу експлуататорiв: князiв, дворянства, духовенства. Селянин не був повною власнiстю феодала, але мiг бути проданим, купленим. Помiщик мiг вимагати вiд селянина виконання працi на свою користь. Крiпак без вiдома господаря не мiг одружитися, вiдлучитись iз села, придбати майно, купити землю i розпоряджатися нею [13,c.73 -74].
Для феодалiзму характерний подiл на три стани: духовенство, дворянство i третiй стан майбутню буржуазiю. Кожен iз цих станiв мав своi права i обовязки. Першi два стани складали клас феодалiв, який панував, експлуатував i гнобив селян.
Головною галуззю виробництва було землеробство, тому власнiсть на землю мала вирiшальне значення. У рядi краiн Сходу поряд iз землею виключно важливу роль вiдiгравали iригацiйнi споруди, без яких землеробство було неможливе. РЖснували iншi обСФкти власностi: сiльськогосподарський iнвентар, робоча i продуктивна худоба, насiння, господарськi споруди, якi знаходились у власностi не тiльки помiщикiв або держави, але й селян, ремiсникiв.
Отже, економiчною основою феодальноi держави була феодальна власнiсть на знаряддя та засоби виробництва, часткова власнiсть на селянина. Основною ознакою крiпосного права СФ прикрiплення селянства (воно складало бiльшiсть населення, мiста були розвиненi вкрай слабо) до землi. Звiдси пiшло i саме поняття крiпосне право. Селянин мiг працювати визначену кiлькiсть днiв на себе на тiй дiлянцi, яку видiляв йому помiщик, решту часу вiн працював на господаря [13,c.74].
Сутнiсть суспiльства зберiгалася: воно трималося за рахунок класовоi експлуатацii. Повноправними були тiльки помiщики, селяни залишалися безправними, iх становище мало чим вiдрiзнялося вiд становища рабiв у рабовласницькiй державi. Але все ж крiпосний селянин не був повною i безпосередньою власнiстю помiщика, певною мiрою належав собi, i крiпосне право, завдяки бiльш широкiй можливостi розвитку обмiну, торгових вiдносин усе бiльше i бiльше розкладалось, створюючи можливостi для звiльнення селянства.
В iсторii феодального суспiльства можна видiлити три перiоди розвитку. У Захiднiй РДвропi епоха феодалiзму тривала бiльше тисячолiття (V XVII ст.). Економiчний лад, взаСФмовiдносини класiв, державнi порядки та правовi iнститути знайшли своСФ вiдображення у станово-корпоративнiй структурi феодалiзму. Антагонiстичнi протирiччя мiж феодалами i гнобленими масами, боротьба мiж рiзними угрупованнями феодалiв ось чим характерне це суспiльство.
Еволюцiя соцiально-економiчних i полiтичних iнститутiв призвела до змiн у державi. На першому етапi ранньофеодального ладу iснуСФ ранньофеодальна держава (кiнець V - середина XI ст.). Феодалiзм ще тiльки консолiдуСФться i мiцнiшаСФ як нова суспiльно-економiчна формацiя; в рамках даного етапу держави спочатку органiзуються у великi, але досить слабкi за ступенем iнтеграцii монархii (феодально-роздробленi держави). Для другого етапу перiоду повного розвитку феодального ладу, фази його розквiту (середина XI - кiнець XV ст.) типовими стали централiзованi станово-представницькi монархii. Для третього етапу перiоду пiзнього середньовiччя (кiнець XV XVII ст.), характерного занепадом феодалiзму i зародженням капiталiстичного способу виробництва, - властивими СФ абсолютнi монархii.
Перший етап феодалiзму характеризуСФться незрiлiстю феодального способу виробництва, його класова структура обумовлена тим, що поряд iз феодальзалежним селянством зберiгалась ще значна кiлькiсть вiльних селян общинникiв та дрiбних земельних власникiв; iз землеробами феодалами зливалась вiйськово-дружинна знать; експлуатацiя здiйснювалася як у формi ренти, так i у виглядi збирання данини. Завершення процесу становлення феодального способу виробництва було повязане з узурпацiСФю общинних земель.
Другий етап вiдрiзняСФться значною земельною власнiстю, незначною роллю мiського ремесла, торгiвлi i товарно-грошових вiдносин при збереженнi натурального господарства; окремi феодали стали багатшi за королiв; народне ополчення було замiнено феодальним, що призвело до послаблення королiвськоi влади. Вiдбулося повне злиття дружинноi знатi i землеробiв феодалiв; королi стають першими серед рiвних. В умовах натурального господарства мiцнi економiчнi звязки були вiдсутнi. У рiзних краiнах iснували такi, наприклад, колективнi органи феодальноi олiгархii: королiвська курiя або рада, боярська дума (XIII XIV ст.), зiзди феодалiв, князiвськi зiзди тощо.
Звязок по вертикалi вiд короля до звичайного лицаря забезпечувався iСФрархiСФю власностi i полiтичноi влади, встановленням васальноi залежностi мiж феодалами, наявнiстю системи сюзеренiтету-васалiтету.
Станово-представницькою монархiСФю називаСФться така централiзована феодальна монархiя, в якiй формально повновладний монарх, здiйснюючи владу, вимушений залучати для вирiшення важливих питань як дорадчий орган збори представникiв панiвних станiв.
Подолання феодальноi роздробленостi здiйснювалося на ТСрунтi iнтенсифiкацii виробництва, пiдвищення здатностi сiльського господарства давати бiльше продукцii, стимулювало розвиток обмiну мiж мiстом i сел