Типологiя держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
нiя. Хоча, очевидно, до релiгiйних держав належать також РЖзраiль (iудаiзм) та Ватикан (християнство).
Ознаками такого типу держави виступають наступнi:
1. Одна релiгiя (чи навiть один ii напрямок) виступаСФ СФдиною офiцiйною релiгiСФю держави i суспiльства. Такий пiдхiд закрiплюСФться конституцiйно та СФ можливим в умовах, коли переважна бiльшiсть населення сповiдуСФ цю релiгiю. В РЖранi, наприклад, такою релiгiСФю СФ iслам шиiтського напрямку.
Державна влада не СФ чiтко вiдокремленою вiд релiгii, у свою чергу остання вiд системи освiти.
2. Висока роль Корану як релiгiйного джерела в правовiй i полiтичнiй системi суспiльства. По-сутi, Коран виступаСФ основним джерелом права, на його положеннях розвиваються окремi галузi права. Одночасно це релiгiйне джерело СФ основною iдеологiчною та морально-етичною системою суспiльства.
3. ПроголошуСФться "суверенiтет бога " (не народу i не монарха), причому цей принцип закрiплюСФться на найвищому юридичному рiвнi. Наприклад, у Конституцii РЖрану зазначаСФться, що управлiння справами держави та всiСФi мусульманськоi громади знаходиться в руках дванадцятого iмама.
4. Главою держави виступаСФ, як правило, монарх, котрий СФ одночасно й релiгiйним лiдером суспiльства, тобто займаСФ вищий пост у церковнiй iСФрархii. В iсламських державах iз республiканською формою правлiння цi двi посади можуть бути зайнятi двома особами. Наприклад, в РЖсламськiй Республiцi РЖран релiгiйний лiдер (аятола) надiлений функцiями верховного керiвника держави, але поряд iз цим iснуСФ пост президента як свiтського глави держави та парламент (меджлiс).
5. Як правило, теократичний тип держави поСФднуСФться з недемократичним полiтичним режимом. У цьому планi крайньо радикальним режимом вiдрiзнялася держава Афганiстан на територii, контрольованiй талiбами. Для всiх iсламських держав, хоч i в рiзнiй мiрi, властивим СФ несприйнятгя СФвропейських i американських цiнностей, зокрема таких, як парламентаризм, iндивiдуальнi права людини, полiтичний плюралiзм. Як правило, легальне здiйснюють дiяльнiсть лише iсламськi полiтичнi партii (РЖран, Йорданiя) або ж полiтичнi партii взагалi забороненi (Саудiвська Аравiя) [12,c.82 - 83].
Проте модернiзацiя кiнця XX ст. все ж торкнулася й цього типу держав. В останнi роки демократичнi перетворення, у тому числi становлення парламентаризму та часткове вiдновлення свободи слова, провадяться навiть в РЖранi. На думку дослiдникiв iсламськоi держави Коран не заперечуСФ народовладдя, тому тенденцiя до демократизацii цих держав продовжуватиметься.
Вiдзначимо також, що в таких краiнах, як РЖзраiль i Лiван, релiгiйний характер держави поСФднуСФться з демократичними iнститутами СФвропейського зразка.
Постсоцiалiстична (перехiдна) держава, ii сутнiсть i теоретико - юридичнi характеристики протягом перiоду незалежностi Украiни стали, на жаль, предметом дослiдження лише кiлькох дослiдникiв, котрi представляють здебiльшого не юридичну, а полiтичну науку. Тому такий аналiз СФ справою потрiбною i своСФчасною. Завважимо на доцiльнiсть вживання термiну "постсоцiалiстична держава", а не "посткомунiстична", виходячи з розумiння попереднього режиму, котрий функцiонував у цих краiнах, режиму тоталiтарного соцiалiзму.
Визначення поняття постсоцiалiстичноi держави досi не зясовано у вiтчизнянiй юридичнiй науцi. На нашу думку, постсоцiалiстична держава - це держава, котра здiйснюСФ модернiзацiю своСФi сутностi у напрямi вiд тоталiтарного соцiалiзму до державно-правовоi органiзацii суспiльства, заснованого на принципах демократii та ринковоi економiки. Хоча iнтенсивнiсть перетворень i реальнi здобутки СФ рiзними в таких державах, сiле iх вектор СФдиний. Наприклад, у Китаi i ВСФтнамi полiтичну систему реформовано лише частково i правлячi партii зберiгають монополiю на владу, проте перетворення економiчноi системи виступають глибшими порiвняно з цiлим рядом пострадянських краiн [20,c.88].
Вiтчизняний вчений Ю. Тодика сформулював ознаки перехiдного етапу державностi, котрi притаманнi постсоцiалiстичнiй державi, а саме: тимчасове послаблення ii соцiально-полiтичноi основи, падiння моральностi, домiнування в системi подiлу влад виконавчоi влади, конфронтацiя мiж владними структурами, посилення субСФктивного фактора в розвитку держави i права, органiчне поСФднання в державно-правовому механiзмi перехiдного перiоду елементiв старого i нового, перiодична змiна полiтичних режимiв.
На сьогоднi, за нашими пiдрахунками, постсоцiалiстичним СФ тип держав у ЗО краiнах свiту, в тому числi в Азii 3 (Монголiя, Китай, ВСФтнам), у Центральнiй РДвропi ("Вишеградська четвiрка") 4, у Пiвденно-Схiднiй РДвропi 8, на територii колишнього СРСР 15.
Класифiкацiя постсоцiалiстичних краiн здiйснюСФться за рiзними критерiями. З огляду на тип постсоцiалiстичноi модернiзацii, iх можна умовно роздiлити на двi групи: 1) краiни, в яких провадиться азiатська модель модернiзацii; 2) схiдноСФвропейськi краiни. Останнi, у свою чергу, також подiляються на двi групи: а) центральноСФвропейськi; б) пострадянськi.
Проте англiйськi вченi Д. Копстейн i Д. Рейлi запропонували власну систему типологiзацii 27 "посткомунiстичних держав" (до них вони не зарахували, природно, Китай i ВСФтнам, у яких владну монополiю зберiгають комунiстичнi партii, та Югославiю). Ця система базуСФться на критерii "вiддаленостi вiд Заходу" тiСФi чи iншоi краiни, причому "межею Заходу" вважаються схiднi кордони ФРН та Австрii.
Отже, за цим критерiСФм п