Типологiя держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ямована на забезпечення економiчноi основи рабовласницькоi держави, пiдтримку рабства, рабовласницькоi системи господарювання, рабовласницьких виробничих вiдносин. Ця сторона дiяльностi забезпечувала економiчнi iнтереси пануючого класу, сприяла збiльшенню його багатства. Здiйснювалася ця функцiя методом правовоi регламентацii майнових вiдносин мiж вiльними громадянами за допомогою права, методом органiзацii работоргiвлi, громадськими роботами з будiвництва iригацiйних та iнших
сiльськогосподарських споруд, без яких рабовласники не могли збiльшувати своi прибутки.
У державах схiдноi деспотii дiяльнiсть щодо органiзацii громадських робiт набрала широкого розмаху i великого значення в силу особливих умов обСФднаноi форми власностi. В цих державах згаданий вид дiяльностi потрiбно видiлити як самостiйну внутрiшню функцiю рабовласницькоi деспотичноi держави.
Третя функцiя рабовласницькоi держави iдеологiчний вплив i створення культурних цiнностей розглядаСФться як самостiйна, тому що духовне закрiпачення здiйснювалося системою спецiальних заходiв. Найбiльше значення мала система вiдправи релiгiйних культiв, на якi витрачалися великi кошти. Особливу роль вiдiгравали жерцi, якi входили у державний апарат. Так, у Римi релiгiйнi нововведення запроваджувалися сенатом, в Афiнах не було свободи совiстi, релiгiя носила державний характер, ii забезпечував державний примус. До цiСФi функцii вiдносять i органiзацiю видовищ. Велику роль у реалiзацii цiСФi функцii вiдiгравало те, що для iдеологiчного закрiпачення народних мас суттСФве значення мало культивування поглядiв на фiзичну працю як на працю тiльки рабiв i людей працi. Така дiяльнiсть проводилась системно i мала своiм предметом вигiдне рабовласникам iдеологiчне виховання населення [18,с.54 - 55].
РЖдеологiчне обслуговування класу рабовласникiв здiйснювалося шляхом розвитку науки, створення культурних цiнностей. До речi, ця дiяльнiсть носила переважно публiчний, а не приватний характер. Сприяння розвитку науки i культури зi сторони рабовласницькоi держави вiдображало ii прогресивну роль у процесi загального iсторичного розвитку. Таким чином, у сферi внутрiшнього життя рабовласницька держава здiйснювала такi функцii: придушення опору рабiв та iнших прошаркiв суспiльства; органiзацii експлуатацii трудового населення; охорони i примноження приватноi власностi рабовласникiв, пiдтримки системи рабства; iдеологiчного впливу на пригнобленi маси i створення давньоi культури, розвитку науки; в державах схiдноi деспотii здiйснення громадських робiт. Усi цi функцii реалiзовувались у СФдностi i взаСФмозвязку.
У галузi зовнiшньоi дiяльностi рабовласницька держава здiйснювала наступнi функцii: оборони краiни та мирного контакту з iншими народами: загарбання чужих територiй (провiнцiй); управлiння провiнцiями, якi були захопленi. Функцiя оборони краiни i мирного контакту з iншими народами була спрямована на змiцнення армii i проведення вiдповiдних реформ, якi передбачали замiну вiйськового ополчення, яке збереглося як пережиток родового ладу, постiйною або найманою армiСФю. Великого значення рабовласницькi держави надавали зовнiшнiй торгiвлi, а також дипломатичнiй дiяльностi, яка широко практикувалася для привернення на свiй бiк союзникiв у подальших вiйськових сутичках з iншими державами.
Функцiя загарбання територii вимагала вiд рабовласницьких держав дiяльностi з органiзацii i проведення вiйськових походiв iз метою пiдкорення не тiльки нових земель, але й захоплення вiйськовополонених для поповнення армii рабiв, а отже, пiдтримки системи рабства. Крiм того, завдяки пограбуванню iнших земель була можливiсть поповнити державну казну.
До третьоi зовнiшньоi функцii рабовласницькоi держави слiд вiднести дiяльнiсть щодо управлiння загарбаними територiями, якi не ввiйшли у ii межi. В основному це були мiста полiси. Загарбанi територii перетворювались у провiнцii, управлiння якими здiйснювали намiсники ставленики центральноi влади. Цi провiнцii мали бiльшу самостiйнiсть, свiй побут i своi органи. Управлiння ними полягало головним чином в органiзацii збору податкiв. Слiд вiдзначити, що ця функцiя не була постiйною. В перiод здiйснення централiзацii створення рабовласницьких iмперiй цi провiнцii входили до iх складу не як зовнiшнi землi, а як частина власноi територii [12,с.66 - 67].
Внутрiшнi та зовнiшнi функцii рабовласницькоi держави здiйснювалися комплексно, вiдображали ii класову сутнiсть як органiзацii класу рабовласникiв. Для практичного здiйснення функцiй рабовласницькоi держави були необхiднi державнi органи, установи, спецiальнi органи насильства i примусу, якi у своiйсукупностi утворювали механiзм такоi держави. Його система включала перш за все органи пригноблення: вiйськовi сили, полiцiю, вязницi, суди, а також органи державноi влади, управлiння, жрецькi та iншi органiзацii рабовласникiв.
Посiсти посаду у державному апаратi було доступно лише привiлейованiй, забезпеченiй частинi населення. Посади (виборнi i призначуванi) не забезпечувались платнею. Раби не могли посiдати нiяких посад i навiть виконувати вiйськову повиннiсть. Воiни рекрутувались iз зубожiлоi землеробськоi частини вiльного населення. Механiзм рабовласницькоi держави був вiдносно простим. Вiн не був таким розгалуженим як це властиво, наприклад, механiзму сучасноi держави. Стосовно рабовласницькоi держави можна видiлити три вiдомства: вiйськове, фiнансове i гром