Типологiя держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
осткомунiстичнi держави подiляються на 4 групи: 1) 35 500 миль (Словаччина, Угорщина, Чехiя, Хорватiя, Словенiя, Боснiя та Герцеговина, Польща, Македонiя); 2) 501 1000 миль (Албанiя, Болгарiя, Литва, Латвiя, Румунiя, Молдова, Бiлорусь, Естонiя, Украiна); 3) 1001 1500 миль (Росiя, Грузiя, Вiрменiя); 4) 15014080 миль (Азербайджан, Туркменiстан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, Казахстан, Монголiя). Вiдзначимо також, що вказанi автори доводять певну закономiрнiсть мiж ступенем вiддаленостi вiд Заходу тiСФi чи iншоi посткомунiстичноi краiни i ступенем ii модернiзацii.
Хоча такий методологiчний пiдхiд маСФ право на iснування, його не можна вважати оптимальним, оскiльки навряд чи можна припустити однаковий чи навiть приблизно однаковий стан реформування суспiльства в Бiлорусi та Естонii, котрi стоять в одному "географiчному рядi" [12,c.85].
Становлення постсоцiалiстичних держав. Сучаснi постсоцiалiстичнi держави стали наслiдком рiзних форм вiдходу вiд тоталiтарного соцiалiзму. Бiльшiсть iз них стали продуктом демократичноi антитоталiтарноi революцii, котра загалом (за винятком Румунii) вiдзначалася мирним характером.
Не змiнюючи своСФi державноi iдентичностi, провели постсоцiалiстичнi перетворення такi краiни як Албанiя, Болгарiя, Румунiя, Польща, Угорщина, Монголiя. Разом iз тим особливiстю постсоцiалiстичних держав виступаСФ той факт, що переважна бiльшiсть iз них виникли внаслiдок реорганiзацii державно-правового простору на СФвразiйському континентi, суть якоi полягаСФ в припиненнi iснування трьох колишнiх соцiалiстичних федерацiй та основi нових незалежних держав. СРСР припинив функцiонування в 1991 р. i на його колишнiй територii було створено 15 нових держав. РЖз них лише три Литва, Латвiя та Естонiя можуть вважатися такими, що "вийшли" зi складу федерацii, iншi 12 утворилися внаслiдок фактичного розпаду СРСР. РЖ сiчня 1993 р. припинила своСФ iснування чехословацька федерацiя, на територii якоi конституювалися незалежнi Чехiя i Словаччина. В 1991 р. розпалася Югославiя, а на ii колишнiй територii були створенi такi держави як Хорватiя, Македонiя, Словенiя, Союзна Республiка Югославiя (в 1992 р. обСФднала в федерацiю Сербiю та Чорногорiю), а в 1995 р. також Боснiя та Герцеговина. Отже, за перiод до 1991 р. iз ЗО постсоцiалiстичних краiн 22 з них мали статус субСФкта однiСФi з соцiалiстичних квазiфедерацiй. Тому можна однозначно стверджувати, що саме постсоцiалiстична модернiзацiя призвела до iнтенсивних державотворчих процесiв. КонстатуСФмо також i такий важливий висновок, що жодна з постсоцiалiстичних держав не постала внаслiдок вiйськовоi поразки переднього режиму [9,c.83].
Сутнiсть постсоцiалiстичноi держави. Сутнiсть будь-якоi держави проявляСФться в характерi здiйснюваних нею функцiй щодо суспiльства. Деякi вiдомi вченi (наприклад, професор П. М. Рабiнович) розглядають соцiальну сутнiсть держави в ii здатностi забезпечувати у процесi свого функцiонування i розвитку задоволення основних потреб усього суспiльства, а також створювати умови для можливого, за наявних конкретно-iсторичних обставин, задоволення потреб та iнтересiв окремих груп iндивiдiв та iхнiх спiльнот.
Висновки
У лiтературi все бiльшоi ваги набуваСФ думка про те, що iснування сучасного захiдного суспiльства i його держави закономiрне, що при досягненнi найвищого рiвня iндустрiального розвитку внаслiдок еволюцiйного шляху зявляСФться нова соцiальна система, яка iснувала поряд iз соцiалiстичними державами.
Пiсля капiталiзму i його державних форм настаСФ iнша фаза розвитку, яка отримала назву постiндустрiального суспiльства, в якому буржуазна держава сприяСФ трансформацii капiталiзму у змiшану економiку; така держава однаково пiклуСФться про всi верстви населення, а нацiоналiзований сектор економiки, його регулювання i програмування, державна система соцiального захисту свiдчитиме про конвергенцiю двох соцiальне протилежних систем.
Констатуючи той факт, що сучасна буржуазна держава СФ складним полiтичним органiзмом, що враховуСФ реалii сучасного розвитку, якi згладжують протирiччя мiж рiзними соцiальними групами i прошарками (класами) суспiльства (державне регулювання економiки, встановлення мiнiмального рiвня заробiтноi плати, проведення соцiальних програм, здiйснення пенсiйного забезпечення), слiд пiдкреслити, що все це здiйснюСФться в iнтересах тих, хто маСФ полiтичну владу, численного прошарку власникiв, в iнтересах приватних пiдприСФмцiв.
Називаючи три основних типи експлуататорських держав (рабовласницька, феодальна, буржуазна), К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленiн вказували i на такий iсторичний тип, як соцiалiстична держава, яка у найближчiй iсторичнiй перспективi повинна була перерости у комунiстичне самоврядування.
Слiд вiдзначити, що класово-формацiйний пiдхiд до типологii держав був СФдиним у нашiй науковiй та навчальнiй лiтературi до останнього часу, поки широкий загал нашоi громадськостi не ознайомився зi свiтовою полiтико-правовою думкою щодо iнших критерiiв типологii держав.
Як ми вже згадували, одним iз поширених критерiiв типовоi класифiкацii держав СФ поняття цивiлiзацiя. В основу типологii держав кладуть рiвень цивiлiзацii, досягнутий тими чи iншими народами.
Який же з двох пiдходi в до типологii держав можна прийняти? Кожен iз них маСФ своi переваги, недолiки i право на iснування.
РЖсторично закономiрним СФ виникнення i функцiонування формацiйного пiдходу в серединi XIX - на початку XX ст. РЖ сьогоднi не можна цiл