Типологiя держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?осхiдна, грецька, римська, середньовiчна i сучасна.
Г. Кельзен вважав, що в основу типiзацii сучасних держав покладена iдея полiтичноi свободи, тому видiляють два типи державностi: демократiя та автократiя.
Американський професор Р. Макайвер також подiляСФ всi держави на два типи: династичнi (антидемократичнi) i демократичнi. Рiзниця мiж ними полягаСФ у ступенi вiдображення державною владою волi суспiльства.
Нiмецький полiтолог Р.Дарендорф, подiляючи всi держави на антидемократичнi i демократичнi, стверджуСФ, що в результатi поступовоi демократизацii суспiльство класовоi боротьби стаСФ суспiльством громадян, у якому створена загальна для всiх основа, яка i робить можливим цивiлiзоване суспiльне буття.
Категорiя тип держави посiдаСФ самостiйне мiiе в теорii держави i права, тому що даСФ можливiсть бiльш повного вiдображення сутностi держави, яка змiнюСФться, особливостей ii виникнення й еволюцii, можливiсть побачити в цiлому iсторичний прогрес державноорганiзованого суспiльства.
Пiд типом держави розумiють взятi в СФдностi найбiльш загальнi риси рiзних держав, систему iх найважливiших властивостей i сторiн, якi породжуються вiдповiдною епохою i характеризуються загальними суттСФвими ознаками.
До останнього часу в теорii держави i права питання типологii держав розглядалися, як правило, з позицii формацiйного пiдходу. Його сутнiсть полягаСФ у тому, що в основу типiзацii держав покладена категорiя суспiльно-економiчноi формацii, яка ТСрунтуСФться на тому чи iншому способi виробництва i вiдображаСФ спiввiдношення базису та надбудови, мети, завдань i функцiй держави з позицii ii соцiального призначення [22,c.53 -54].
Вiдома трiада К. Маркса подiляСФ свiтову iсторiю на три макроформацii: первинну (архаiчну), вторинну (економiчну) i третинну (комунiстичну), якi отримали назву суспiльних. Основними критерiями такоi класифiкацii СФ, по-перше, наявнiсть або вiдсутнiсть приватноi власностi; по-друге, наявнiсть або вiдсутнiсть протилежних класiв; по-третСФ, наявнiсть або вiдсутнiсть виробництва. Отже, державно-органiзоване суспiльство елемент економiчноi суспiльноi формацii, в рамках якоi видiляються вiдповiднi способи виробництва: рабовласницький, феодальний, буржуазний, соцiалiстичний. У цьому випадку в основу подiлу iсторii соцiального розвитку покладена iдея природно-iсторичного процесу змiни однiСФi суспiльно-економiчноi формацii iншою, але кожна наступна логiчно й iсторично виходить РЖз попередньоi, в надрах якоi зароджуються всi економiчнi, соцiальнi i полiтичнi елементи новоi, бiльш високо органiзованоi формацii.
Першою суспiльною формацiСФю вважаСФться первiснообщинна, яка не знала нi приватноi власностi, нi класiв, нi товарного виробництва, ii спосiб виробництва, як ми вже вiдзначали, ТСрунтуСФться на загальнiй (общиннiй, колективнiй) формi власностi, а влада на авторитетi; вона виражаСФ iнтереси всього суспiльства в цiлому [8,c.36].
Перехiд до державноорганiзованого суспiльства повязаний зi змiнами в базисi первiсного суспiльства, з невiдповiднiстю характеру виробничих вiдносин рiвню розвитку виробничих сил, що передбачаСФ епоху соцiальноi революцii. Змiни у способi виробництва, який базувався на приватнiй власностi, поява класiв i рiзних соцiальних груп iз протилежними економiчними i соцiальними iнтересами, вимагали iх полiтичного оформлення у виглядi держави.
Кожна нова суспiльно-економiчна формацiя на першому етапi становлення забезпечуСФ прогрес у розвитку виробничих сил у силу того, що виробничi вiдносини за своiм характером випереджають iх рiвень. Другий етап характеризуСФться вiдповiднiстю розвитку виробничих вiдносин рiвню виробничих сил суспiльства, що забезпечуСФ його розквiт. Однак дiючий закон постiйного розвитку виробничих сил суспiльства призводить до того, що на третьому етапi рiвень iх розвитку не вiдповiдаСФ старим виробничим вiдносинам. Це викликаСФ формування нових виробничих вiдносин, якi складаються поступово. Кiлькiсне iх накопичення призводить до якiсних змiн, виникнення нових форм власностi, що повязане з появою нових класiв i соцiальних груп iз протилежними iнтересами, а це у свою чергу вимагаСФ iх державного оформлення. ВiдбуваСФться полiтична революцiя, зароджуСФться полiтична органiзацiя, iнша за своСФю сутнiстю, метою, завданнями i функцiями; виникаСФ iнша держава.
Необхiдно враховувати, що кожна держава розвиваСФться у конкретному суспiльствi, у конкретний час i в конкретних iсторичних, географiчних, зовнiшнiх умовах. Категорiя тип держави абстрагуСФться вiд них i бере до уваги найбiльш загальнi риси iх виникнення та розвитку.
Нинi робляться спроби розглядати у якостi самостiйних формацiй ще двi: азiатський спосiб виробництва i прафеодалiзм. Так, професор А. Захаров характеризуСФ азiатський спосiб виробництва як спiввiдношення виробничоi активностi селянських общин i економiчного втручання держави, яка одночасно i управляСФ, i експлуатуСФ селянськi общини. А. Захаров вважаСФ, що розклад первiснообщинного ладу нiколи не призводив до феодалiзму, тобто до утвердження великоi приватноi власностi на землю i закрiпачення селянства. Це був довготривалий перiод, що охоплював багато столiть, упродовж якого знать видiлилась в особливу групу, забезпечивши собi привiлеi щодо користування землею, проте селяни зберегли к свободу, так i власнiсть на землю. Цей перiод вiн називаСФ прафеодалiзмом. 1 тiльки внаслiдок вiдживання вiдносин такого род