Типологiя держави
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
у зароджуСФться феодалiзм.
Поряд iз формацiйним пiдходом до вирiшення питання типологii держав широко використовуСФться цивiлiзацiйний пiдхiд, засадами якого СФ iдея спiввiдношення держави i соцiально-економiчного устрою iз врахуванням духовно-культурних факторiв суспiльного розвитку.
У власне загальному виглядi поняття цивiлiзацiя можна трактувати як соцiокультурну систему, яка охоплюСФ як соцiально-економiчнi умови життСФдiяльностi суспiльства, так i етнiчнi, релiгiйнi його основи, ступiнь гармонiзацii людини i природи, а також рiвень економiчноi, полiтичноi, соцiальноi i духовноi свободи особистостi. Цивiлiзацiя, ii цiнностi впливають не тiльки на соцiальну, але i на державну органiзацiю суспiльства [13,c.64 -65].
За умови цивiлiзованого пiдходу тип держави визначаСФться не стiльки обСФктивно матерiальними, скiльки iдеальнодуховними, культурними факторами. Професор А. Дж. Тойнбi пише, що культурний елемент становить душу, кров, лiмфу, сутнiсть цивiлiзацii: у порiвняннi з ним економiчнi i тим бiльше полiтичнi плани видаються штучними, буденними створiннями природи i рушiйних сил цивiлiзацii.
Поняття цивiлiзацii вiн сформулював, як вiдносно замкнутий i локальний стан суспiльства, який вирiзняСФться характером релiгiйних, психологiчних, культурних, географiчних та iнших ознак, двi з яких лишаються незмiнними: релiгiя i форми ii органiзацii, а також ступенем вiддаленостi вiд того мiiя, де це суспiльство виникло. З 21 цивiлiзацii, вважаСФ А. Дж. Тойнбi, збереглися лише тi, якi змогли послiдовно засвоiти життСФве середовище i розвинути духовний початок в усiх видах людськоi дiяльностi (СФгипетська, китайська, iранська, сiрiйська, мексиканська, арабська, захiдна, далекосхiдна, православна тощо). Кожна цивiлiзацiя надаСФ стiйку загальнiсть усiм державам, якi iснують у ii рамках [12,c.62].
У типологii держав iнколи видiляють держави перехiдного стану, так званi перехiднi держави. Такi держави визнавали у свiй час основоположники марксистськоi теорii, коли "державна влада на час отримуСФ вiдому самостiйнiсть по вiдношенню до обох класiв" (економiчно пануючому i експлуатованому). В. РЖ. Ленiн також писав про виникнення в Росii держави перехiдного типу (вiд феодального до буржуазного) у перiод проведення буржуазних реформ 60-70-х рр. XIX ст. Як перехiдний оцiнював вiн i процес переходу до соцiалiзму окремих держав, обминаючи стадiю капiталiзму, наприклад у Монголii, у народiв Середньоi Азii i Пiвночi. Як перехiдна характеризуСФться держава в сучаснiй Украiнi.
Спiрним СФ питання про те, чи складаСФ перехiдна держава самостiйний тип. ВважаСФться, що державу перехiдного стану можна вiднести до самостiйного типу з наступних пiдстав:
По-перше, перехiдний стан часто-густо займаСФ довгий перiод i навiть може скласти цiлу епоху.
По-друге, перехiдний стан передбачаСФ не тiльки змiну влади, форми держави, рiзних державно-правових iнститутiв, але й змiну цiнностей суспiльства, якiсного його стану, громадських структур, звязкiв i вiдносин.
По-третСФ, перехiдна держава СФ явищем конкретно-iсторичним, яке володiСФ нацiонально-культурною орiСФнтацiСФю i вiдображаСФ накопиченi конкретним народом духовнi та iншi цiнностi.
Керуючись методологiчними мiркуваннями, ми повиннi розширити цей погляд на значення рiзних типiв державного iснування [13,c.65 - 66].
2. Загальна характеристика основних типiв держав
2.1 Соцiально-економiчна основа i сутнiсть рабовласницькоi держави
Рабовласницька держава СФ першим iсторичним типом держави, який виник на межi IV III ст. до н.е. (Месопотамiя, РДгипет). Рабовласницький устрiй iснував у краiнах Азii, РДвропи, Африки включно до III V ст. до н.е. У Китаi вiн був замiнений феодальним устроСФм ранiше, нiж в iнших краiнах (ще в РЖ II ст. до н.е.), а найбiльш повного розвитку досягнув вiн у Давнiй Грецii i у Давньому Римi. У словян держави виникли в епоху феодалiзму, тому вони оминули рабовласницький лад.
Рабовласницька держава вивчаСФться рiзними галузями науки. Якщо iсторiя держави i права розглядаСФ особливостi окремих рабовласницьких держав, то теорiя держави i права виявляСФ загальнi закономiрностi рiзних рабовласницьких держав, розкриваСФ сутнiсть i основнi риси цього типу держави.
Актуальнiсть вивчення рабовласницькоi держави i права обумовлюСФться не тiльки необхiднiстю аналiзу минулого для виявлення закономiрностей розвитку державно-правових явиш у наш час i в перспективi, але ще й тим, що у сучасному свiтi рабство збереглося. Утворений Спецiальний комiтет iз питань рабства в ООН. У 1956 р. була створена Мiжнародна Конференцiя по боротьбi з рабством, яка прийняла Додаткову конвенцiю про лiквiдацiю рабства, работоргiвлi, iнститутiв i звичаiв, тотожних iз рабством [18,c.51].
Економiчну основу рабовласницькоi держави складали виробничi вiдносини, якi характеризувалися тим, що приватною власнiстю рабовласника були не тiльки засоби працi i виробництва, а й раби, яких нещадно експлуатували, продавали, купували, безпiдставно могли вбити тощо. У Китаi рабiв називали чу-мiнь, що в перекладi означаСФ скот i раб.
В основi рабовласницькоi експлуатацii лежить додатковий продукт, який створюСФться за допомогою зовнiшньоекономiчного примусу. Тiльки задопомогою фiзичноi дii, кийка могли примусити працювати на господаря. К. Маркс писав, що як вiл не продаСФ своСФi роботи селянину, так i раб не продаСФ свою працю господарю рабовласнику Раб разом зi своСФю працею належить своСФму пану. Вiн