Стратегiя управлiння персоналом субтАЩСФкту зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi (на базi матерiалiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi приватного пiдприСФмства ПП "Промен")
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?пiв: рiст, стабiльнiсть, виживання [45].
Стратегiя росту реалiзуСФться через три конкурентнi стратегiСЧ: вертикальна iнтеграцiя поширення господарськоСЧ дiяльностi пiдприСФмства на новi сфери через механiзми злиття й поглинання постачальникiв або споживачiв; горизонтальна iнтеграцiя обСФднання пiдприСФмств-конкурентiв; стратегiя "першого ходу" вихiд на ринок iз принципово новим товаром.
Стратегiя стабiльностi концентруСФться на пiдтримцi iснуючих напрямкiв бiзнесу за рахунок лiдерства "низькоСЧ цiни", або диференцiацiСЧ (створення унiкальних властивостей продукту), або фокусування на певному сегментi ринку.
Стратегiя виживання застосовуСФться в чиннiсть сформованих внутрiшнiх або зовнiшнiх причин, що привели пiдприСФмство до критичноСЧ ситуацiСЧ. Дана стратегiя виражаСФться через "збiр урожаю" одержання максимального доходу в короткостроковiй перспективi; "розворот" вiдмова вiд неефективних продуктiв; "вiддiлення" закриття нерентабельних виробництв. Сполучення декiлькох типiв конкурентноСЧ стратегiСЧ в рамках бiзнес-портфеля представляСФ гiбридну стратегiю.
Планування стратегiСЧ, насамперед, припускаСФ визначення конкурентноСЧ позицiСЧ пiдприСФмства на ринку й у галузi. У сучасних умовах темп росту вимог споживачiв до якостi товарiв (послуг) зростаСФ в геометричнiй прогресiСЧ, а конкурентоспроможнiсть маСФ властивiсть залежати й поширюватися на найближче оточення пiдприСФмства. Тому планування генеральноСЧ стратегiСЧ повинне здiйснюватися пiдприСФмством разом з його постачальниками й партнерами, що створить основу для формування й збереження конкурентних переваг, якi трансформуються в КФУ, стратегiчнi здатностi й компетенцiСЧ.
Рис.1.1. РЖнструментарiй побудови системи стратегiчного планування на промисловому пiдприСФмствi [45]
Стратегiчне керування органiзацiСФю СФ вихiдною передумовою для стратегiчного керування СЧСЧ персоналом.
Термiн стратегiчне керування був уведений в 70х роках 20 в., щоб вiдрiзнити поточне керування, здiйснюване на рiвнi господарських пiдроздiлiв, вiд керування на вищому рiвнi керiвництва. У процесi свого розвитку керування як практична дiяльнiсть в 80х роках перейшло на новий етап, вiдмiнною рисою якого СФ зсув уваги вищого керiвництва убiк зовнiшнього оточення, що дозволяСФ вчасно й адекватно реагувати на змiни, що вiдбуваються в ньому, i забезпечувати органiзацiСЧ переваги перед конкурентами.
Стратегiчне керування це таке керування органiзацiСФю, що опираСФться на людський потенцiал як основу органiзацiСЧ, гнучко реагуСФ на виклик з боку зовнiшнього оточення, проводить своСФчаснi змiни в органiзацiСЧ, що дозволяють домагатися конкурентних переваг, орiСФнтуючись у своСЧй дiяльностi на потребi покупцiв, що в сукупностi даСФ можливiсть органiзацiСЧ виживати в довгостроковiй перспективi, досягаючи при цьому своСЧх цiлей .
Тобто стратегiчне керування це процес, що охоплюСФ дiСЧ керiвникiв органiзацiСЧ по розробцi, реалiзацiСЧ й корекцiСЧ стратегiСЧ.
Основними принципами стратегiчного керування СФ [50]:
- довгостроковiсть оцiнюваних перспектив i прийнятих рiшень,
- спрямованiсть управлiнських впливiв на змiну потенцiалу обСФкта керування (виробництва продукцiСЧ, послуги, технологiСЧ, персоналу й т.д.) i створення можливостей бiльше ефективноСЧ реалiзацiСЧ даного потенцiалу;
- першочерговий облiк при розробцi й прийняттi управлiнських рiшень стану й можливих змiн зовнiшнього середовища;
- альтернативнiсть вибору управлiнських рiшень залежно вiд стану внутрiшнього й зовнiшнього середовища органiзацiСЧ;
- здiйснення постiйного контролю за станом i динамiкою зовнiшнього середовища й своСФчасного внесення змiн в управлiнськi рiшення.
Процес стратегiчного керування мiстить у собi 5 взаСФмозалежних етапiв. Вони логiчно випливають один з iншого. При цьому iснуСФ стiйкий зворотний звязок i зворотний вплив кожного етапу на всi iншi.
- Аналiз зовнiшнього й внутрiшнього середовища вважають звичайно вихiдним етапом стратегiчного керування, тому що вiн служить базою для визначення мiсiСЧ й цiлей органiзацiСЧ, так i для вироблення стратегiСЧ поводження в навколишнiм конкурентному середовищi, що дозволяСФ здiйснити мiсiю й досягти цiлей.
- Визначення мiсiСЧ (призначення) органiзацiСЧ, стратегiчних цiлей i завдань СЧхнього виконання
- Формулювання й вибiр стратегiСЧ для досягнення намiчених цiлей i результатiв дiяльностi
- Ефективна реалiзацiя стратегiй, виконання намiченого стратегiчного плану
- Оцiнка й контроль за ходом реалiзованоСЧ стратегiСЧ, коректування напрямкiв дiяльностi й методiв СЧСЧ здiйснення.
Стратегiчне керування персоналом базуСФться на тих же принципах i основах, що й стратегiчне керування всiСФю органiзацiСФю в цiлому, тому що СФ його невiдСФмною частиною.
Стратегiчне керування персоналом це керування формуванням конкурентоспроможного трудового потенцiалу органiзацiСЧ з облiком що вiдбуваються й стоять змiн у СЧСЧ зовнiшнiм i внутрiшнiм середовищi, що дозволяСФ органiзацiСЧ виживати, розвиватися й досягати своСЧх цiлей у довгостроковiй перспективi .
Цiль стратегiчного керування персоналом забезпечити скоординоване й адекватне стану зовнiшнього й внутрiшнього середовища формування трудового потенцiалу органiзацiСЧ розраховуючи на майбутнiй тривалий перiод.
Пiд конкурентоспроможним трудовим потенцiалом органiзацiСЧ варто розумiти здатнiсть СЧСЧ працiвникiв витримувати конкуренцiю в