Система iнтегрованих урокiв, як засiб розумового розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?iд для розвязання життСФвих завдань, вчиться оцiнювати, захищати своСЧ iнтереси, аналiзувати ситуацiСЧ та вiдносини; спiльно дiяти, вирiшувати конфлiкти; розумiти, створювати та використовувати правила. А це i СФ мета формування розумового розвитку.
Розумовий розвиток
ВИСНОВКИ
У роботi представлено теоретичне узагальнення психолого-педагогiчних основ особистостi молодшого школяра в процесi навчання та обТСрунтування i експериментальне розвязання даноСЧ проблеми з позицiСЧ iнтегрованого пiдходу до навчання.
Проведений аналiз вiтчизняноСЧ та зарубiжноСЧ психолого-педагогiчноСЧ лiтератури дозволив проаналiзувати психологiчнi резерви навчання особистостi молодшого школяра в навчально-виховному процесi сучасноСЧ початковоСЧ школи.
Навчально-виховний ? це багатофакторний процес свiдомого, цiлеспрямованого й систематичного формування особистостi, який залежить вiд ряду обСФктивних i субСФктивних чинникiв i досягаСФ своСФСЧ мети, за умови максимальноСЧ активiзацiСЧ СЧСЧ особистiсноСЧ дiяльностi. До обСФктивних чинникiв належать соцiально-iсторичнi особливостi, культурнi традицiСЧ, в яких розкриваСФться система соцiальних впливiв. До субСФктивних цiлiсна змiстовно-оформлена продуктивна навчально-пiзнавальна дiяльнiсть, психологiчнi особливостi та цiннiснi орiСФнтацiСЧ учасникiв виховного процесу, рiвень професiйноСЧ майстерностi вчителя. Тож навчання повинно активiзувати процес включення дитини у розвивальну дiяльнiсть, точнiше самодiяльнiсть, яка розгортаСФться пiд дiСФю тих чи iнших впливiв.
У молодшому шкiльному вiцi, як найбiльш сензитивному для навчання, виховання i розвитку особистостi, моральнi якостi починають складатись у стiйку та складну систему, яка визначаСФ формування активноСЧ життСФвоСЧ позицiСЧ школяра i починаСФ виконувати в структурi особистостi досить важливi функцiСЧ. Однак, як показали результати дослiдження i власний практичний досвiд, для СЧх формування недостатньо використовуСФться особистiсно-розвивальний потенцiал процесу навчання сучасноСЧ початковоСЧ школи. Реалiзацiя навчання не виступаСФ як самостiйна мета, виховнi завдання формулюються в загальному виглядi та недостатньо конкретизуються у вiдповiдностi з можливостями навчального матерiалу i особливостями розвитку школярiв. За цих умов проблема перетворення учня у активний субСФкт дiяльностi не знаходить свого вирiшення у традицiйнiй системi навчання, що i зумовлюСФ пошук нових форм, методiв i пiдходiв до навчання школяра.
Сучасний етап розвитку освiти характеризуСФ iнтеграцiя рiзних сторiн освiтньоСЧ системи. При цьому знайшло експериментальне пiдтвердження наше робоче визначення поняття iнтеграцiСЧ як процесу такого усвiдомлення субСФктом будь-яких предметiв чи явищ, за якого вiн не лише констатуСФ на iмперичному рiвнi СЧх певнi властивостi, але й встановлюСФ з одного боку породжувальну iСФрархiю мiж ними, з iншого типи взаСФмозвязкiв, якi при цьому виникають, що дозволяСФ йому унiверсально предметно-перетворювально дiяти на основi такого мислеосягнення.
Актуальнiсть iнтеграцiйних процесiв у шкiльнiй освiтi для початковоСЧ ланки навчання повязана з вiковими особливостями молодших школярiв i специфiкою СЧхнього навчання. Вивчення особистостi молодшого школяра в умовах iнтегрованого пiдходу до навчання базуСФться на таких принципах: особистiсно-розвивального потенцiалу навчання; орiСФнтацiСЧ на школяра як субСФкта навчально-виховного процесу; творчого пiдходу при конструюваннi технологiСЧ iнтегрованого навчання та доборi завдань; цiлiсностi змiсту навчально-виховного матерiалу, iгрових форм, позитивних емоцiйних ситуацiй; трансформацiСЧ морального мотиву у моральнi якостi; формування вiльноСЧ, самостiйно дiючоСЧ особистостi, як громадянина, здатного робити обТСрунтований вибiр у рiзноманiтних навчальних i життСФвих ситуацiях.
Навчання школяра в умовах iнтегрованого пiдходу передбачаСФ реалiзацiю полiмотивацiСЧ особистiсно-розвивального навчання шляхом спецiального iнтегрування навчального змiсту предметiв базового i шкiльного компонентiв початковоСЧ освiти; включення у навчальний процес особистiсно-значущих виховних завдань, якi породжують i стимулюють орiСФнтацiю на моральнi цiнностi, сприяють реалiзацiСЧ навчально-виховноСЧ мети; застосування комплексу методичних засобiв (методiв, прийомiв, форм роботи), що активiзують структурнi компоненти виховного аспекту навчання; врахування вiкових особливостей дiтей молодшого шкiльного вiку, СЧхньоСЧ пiзнавальноСЧ сфери конкретнiсть дитячого мислення, недостатнСФ володiння поняттями i розумовими способами дiй, перевага наочно-образноСЧ форми мислення, значний вплив практичних дiй; органiзацiю ситуацiй взаСФмодiй i спiвпрацi у рiзних видах iнтегрованоСЧ дiяльностi, у яких дитина СФ активним субСФктом дiяльностi i самодiяльностi.
У процесi дослiдження зясовано, що спiлкування, яке виступаСФ системо-утворюючим видом життСФдiяльностi молодших школярiв у навчально-виховному процесi, побудованому на основi iнтегрованого пiдходу, забезпечуСФ ефективне формування моральних якостей пiд час розвязування виховуючих ситуацiй за умови, що в його основу покладено виховуючий дiалог, який володiСФ максимально розвивальним та творчим потенцiалом. Основною внутрiшньою особливiстю дiалогiчного типу спiлкування виявляються особистiснi взаСФмини мiж вчителем i учнем.
РЖнтегрований пiдхiд до навчання значно п