Бiблiографiчна дiяльнiсть
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
цi джерела. По-друге, для того щоб перетворитися з абстрактного поняття в предметно-реальне явище, БРЖ маСФ бути зафiксованою на паперi (або на якомусь iншому матерiалi) у вигляд рукописного або друкованого тексту, - тобто набути вигляду документа.
Отже, власне бiблiографiчна iнформацiя не даСФ науковi й прикладнi знання, як це притаманно книзi, статтi чи iншим творам друку; вона лише повiдомляСФ, в яких творах можна знайти тi чи iншi знання. Не випадково бiблiографiю, емблемою якоСЧ ще в давнину був золотий ключ, колись тлумачили як ключ до всiх знань. Ключ до знань, але не самi знання - в цьому суть бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ.
Людство навчилося користуватися бiблiографiчною iнформацiСФю ще задовго до того, коли були осмисленi СЧСЧ природа, значення та мiiе в життi суспiльства. Про це свiдчать лiтературнi пам'ятки, що дiйшли iз сивоСЧ давнини i вiдповiдають сучасним уявленням про конкретнi форми бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ, зокрема перелiки книг, зробленi на глиняних плитках (найдавнiша, датована 2000 роком до н. е., знайдена при розкопках в Нiппурi - столицi Шумеру), уривки з Таблиць вченого i поета СтародавньоСЧ ГрецiСЧ Каллiмаха (III ст. до н. е.), вiтчизняний список iстинних i фальшивих книг в Збiрнику Святослава (1076 р.) та iн.
Той, хто складав цi списки та перелiки книг, займався, якщо вжити сучасну термiнологiю, бiблiографуванням - пiдготовкою бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ для СЧСЧ практичного використання. Отже, вже тодi формувалася бiблiографiчна дiяльнiсть, до якоСЧ в кiнцевому пiдсумку зводиться поняття бiблiографiя- в його сучасному розумiннi.
Термiн рiдко вживався навiть в творах античних письменникiв, а iз загибеллю античноСЧ цивiлiзацiСЧ на багато столiть зник зовсiм.
Вдруге вiн народився у Захiднiй РДвропi, у XVII ст., i вже означав книго описання, тобто складання iнвентарiв та описiв книжкових зiбрань.
Вирiшальну роль у становленнi бiблiографiСЧ як специфiчноСЧ галузi дiяльностi вiдiграло книгодрукування, яке зумовило перш за все розвиток книготорговельноСЧ бiблiографiСЧ. З середини XVI ст. видавцi та книготорговi почали укладати каталоги, якi iнформували про книги, наявнi у продажу. Водночас значного розвитку набула каталогiзацiя бiблiотечних фондiв. Термiн бiблiографiя перейшов на всi бiблiографiчнi працi, взятi як окремо, так РЖ в сукупностi (ранiше СЧх називали каталогами, лексиконами, бiблiотеками, тезаурусами i т. iн.).
Ще пiзнiше, починаючи з XVIII ст., коли постала необхiднiсть дати явищам бiблiографiСЧ науково-методичне обТСрунтування, термiн бiблiографiя набув ще одного значення: його стали пов'язувати з наукою про книгу, з теоретичним узагальненням бiблiотечно-бiблiографiчноСЧ практики.
Вченi сформулювали нове визначення термiну: бiблiографiя як науково-практична дiяльнiсть з пiдготовки i доведення бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ до споживачiв. Це зробило всi iншi тлумачення термiну, що iснували досi, застарiлими. Проте поряд з новим поняттям, зафiксованим у державному стандартi у науково-популярнiй та публiцистичнiй лiтературi ще нерiдко вживаСФться поняття бiблiографiСЧ в розумiннi покажчик або список лiтератури.
Форми iснування бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ
Бiблiографiчна iнформацiя може бути явною, доступною кожному читачевi, i завуальованою, схованою вiд читача. ОстаннСФ означаСФ, що якийсь час (в принципi нiчим не обмежений) вона iснуСФ в потенцiСЧ, в тайниках документального масиву, в формi окремих, неорганiзованих вiдомостей про твори друку (документи). Завдання бiблiографа полягаСФ в тому, щоб зробити цю iнформацiю явною. Для цього вiн виявляСФ всi передбаченi нормами бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ вiдомостi про твори друку й документально фiксуСФ СЧх у чiтко визначенiй логiчнiй послiдовностi.
Отже, бiблiографiчна iнформацiя СФ результатом цiлеспрямованоСЧ бiблiографiчноСЧ дiяльностi СЧСЧ виникаСФ в процесi взаСФмодiСЧ суб'СФкта i об'СФкта цiСФСЧ дiяльностi (людини i джерел первинноСЧ iнформацiСЧ). Ця обставина маСФ принципове значення для розумiння питання, чому бiблiографiчна iнформацiя в конкретних своСЧх формах стаСФ iдейною, соцiальне активною. Такою СЧСЧ роблять люди, якi займаються бiблiографiчною дiяльнiстю, i значною мiрою твори друку, в яких вiдбиваються характер i напруга класовоСЧ боротьби.
Сучасна бiблiографiчна iнформацiя маСФ справу по лише з книгами, журналами, газетами та iншими пилами друкованоСЧ продукцiСЧ, а й з такими документами, як звукозаписи на платiвках i магнiтних стрiчках, фотографiСЧ, кiноплiвки, дiапозитиви, карти, креслення тощо. За обсягом вона може складатися iз вiдомостей про десятки й сотнi документiв i може обмежовуватися вiдомостями про один який-небудь документ (або лише про якусь частину документа).
Елементарною одиницею бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ е так зване бiблiографiчне повiдомлення, яке слiд розумiти як упорядковану сукупнiсть основних вiдомостей про той чи iнший твiр друку, необхiдних i достатнiх для його iдентифiкацiСЧ та пошуку.
Бiблiографiчне повiдомлення виступаСФ як зовнiшня форма iснування БРЖ i може бути двох видiв - усним i письмовим. Бiблiографiчне повiдомлення, зафiксоване в письмово-документальнiй формi, називаСФться бiблiографiчним записом.
Поняття бiблiографiчне повiдомлення i бiблiографiчний запис вiдбивають рiзнi фази реального iснування бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ. Бiблiографiчний запис - це структурно цiлiсний першоелемент всякого iнформа