Бiблiографiчна дiяльнiсть
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
В±ами особи i запитами полiтичного, господарського й культурного життя суспiльства.
З усiх видiв бiблiографiчного обслуговування РБО найбiльшою мiрою залежить вiд стану пропаганди бiблiотечно-бiблiографiчних знань. Тому на практицi РБО безпосередньо об'СФднуСФться з формуванням у читачiв бiблiографiчноСЧ культури.
З другого боку, ефективне керiвництво читанням вимагаСФ постiйного вивчення лiтератури i бiблiографiчних посiбникiв самими бiблiотекарями.
Пiд довiдково-бiблiографiчним обслуговуванням розумiють два види роботи:
1) виконання довiдок, що мiстять фактографiчний матерiал i бiблiографiчну iнформацiю (або щось одне: лише фактографiчний матерiал або лише БРЖ), у вiдповiдь на разовi запити читачiв (або установ та органiзацiй);
) проведення консультацiй, пов'язаних з пошуком бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ.
РЖнформацiйно-бiблiографiчне обслуговування - сфера дiяльностi передусiм спецiальних iнформацiйних центрiв, створених у нашiй краСЧнi в 50-70-х роках. В умовах масових бiблiотек РЖБО - це доведення бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ до СЧСЧ споживачiв вiдповiдно з СЧх постiйно дiючими запитами - як тими, що вже сформувалися й надiйшли до бiблiотеки, так i тими, що можуть ще сформуватися. Масовi бiблiотеки розглядаються як iдеологiчнi та iнформацiйнi заклади, якi працюють на науково-технiчний прогрес у загальнодержавнiй системi НТРЖ. Разом з iншими бiблiотеками краСЧни вони ведуть активну iнформацiйно-бiблiографiчну роботу, яка сполучаСФ бiблiотечно-бiблiографiчну пропаганду книги з методами науковоСЧ iнформацiСЧ.
Бiблiографiчна продукцiя
Термiн бiблiографiчна продукцiя увiйшов у науковий обiг недавно. Пiд ним розумiСФться сукупнiсть бiблiографiчних посiбникiв. Ранiше, до запровадження стандарту на бiблiографiчну термiнологiю, сукупнiсть посiбникiв називали просто бiблiографiСФю.
Бiблiографiчна продукцiя СФ кiнцевим результатом дiяльностi, пов'язаноСЧ з пiдготовкою бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ для СЧСЧ практичного використання в науцi, виробництвi та культурi.
За формою розрiзняють такi групи бiблiографiчноСЧ продукцiСЧ:
) посiбники у виглядi окремих бiблiографiчних видань;
) посiбники у виглядi публiкацiй на сторiнках книг, журналiв та газет;
) посiбники у виглядi каталогiв та картотек (картковi форми);
) посiбники у виглядi механiзованих та автоматизованих РЖПС.
Окремо виданi бiблiографiчнi посiбники - це покажчики, списки та огляди лiтератури (в тому числi у виглядi листiвок, плакатiв, книжкових закладок), бiблiографiчна перiодика типу реферативних журналiв, видання, що продовжуються (наприклад, Календар знаменних i пам'ятних дат).
Другу групу - бiблiографiчнi матерiали на сторiнках перiодичних i неперiодичних видань - становлять списки лiтератури, що публiкуються у книгах, журналах та газетах пiд рубриками: Новi книги, Книжкова полиця тощо, при книжковi та при статейнi списки джерелознавчого характеру, посилання (пiдрядковi, поза текстовi, внутрiтекстовi) на лiтературно-документальнi джерела в книгах i журналах. Цi посiбники, пов'язанi з тематикою тих видань, на сторiнках яких вони вмiщуються, СФ найоперативнiшими джерелами масовоСЧ бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ.
Систематизацiя бiблiографiчних посiбникiв
Посiбники прийнято дiлити на типи i види: на типи - за СЧх загальним функцiональним призначенням, на види - за змiстом i формою (див. дод. 2).
Типи i види утворюють класи i групи. Пiдставою для видiлення того чи iншого класу СФ одна яка-небудь загальна (суттСФва або формальна) ознака, притаманна всiм наявним посiбникам. Подiл же класiв на групи здiйснюСФться на основi конкретизацiСЧ загальних класифiкацiйних ознак згiдно з цiльовим i читацьким призначенням конкретних посiбникiв та з характером i методами бiблiографування творiв друку, включених до посiбника.
Типи посiбникiв. В основi подiлу на типи лежать суттСФвi ознаки, якi характеризують посiбник з рiзних точок зору, проте характеризують як щось неподiльне, як тип видання, який маСФ своСФ специфiчне цiльове та читацьке призначення i який принципово вiдрiзняСФться вiд iнших видань характером iнформацiСЧ та особливою структурно-композицiйною будовою.
Так, за цiльовим призначенням посiбники бувають чотирьох типiв (кожен тип СФ одночасно групою, яка разом з iншими групами створюСФ клас - класифiкацiйний ряд): державнi, видавничо-книготорговельнi, науково-допомiжнi i рекомендацiйнi, що вiдповiдаСФ основному подiлу бiблiографiСЧ за суспiльним призначенням (див. схему Класифiкацiя бiблiографiчних явищ); за читацькою адресою - двох типiв: загальнi i спецiальнi, що вiдповiдаСФ первiсному, найширшому розмежуванню бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ за суспiльними функцiями; за характером бiблiографiчноСЧ iнформацiСЧ - трьох типiв:
) поточнi,
) ретроспективнi,
) перспективнi, що вiдповiдаСФ видовiй класифiкацiСЧ бiблiографiСЧ за додатковими ознаками; за внутрiшньою будовою (структурою) - також трьох типiв:
) покажчик,
) бiблiографiчний список,
) бiблiографiчний огляд.
Бiльшiсть цих термiнiв розкрито в державному стандартi на бiблiографiчну термiнологiю. Державними називаються посiбники, якi вiдображають на основi всеосяжноСЧ державноСЧ реСФстрацiСЧ твори друку, що вийшли на територiСЧ краСЧни; видавничо-книготорговельними - посiбники, якi iнформують населення краСЧни про вихiд i змiст новоСЧ, актуальноСЧ лiтератури; науково-допомiжними - посiбники, якi включають твори друку на допомогу