Бiблiографiчна дiяльнiсть
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
мiнологiчне визначення тiСФСЧ чи iншоСЧ анотацiСЧ (довiдкова, рекомендацiйна, аналiтична тощо) вiдбиваСФ або пiдкреслюСФ лише один бiк, одну властивiсть певноСЧ анотацiСЧ, на якiй акцентуСФться увага. Якщо ж треба дати всебiчну характеристику тiСФСЧ чи iншоСЧ анотацiСЧ, то перераховуються всi СЧСЧ видовi особливостi, тобто анотацiя характеризуСФться за всiма трьома роздiлами класифiкацiйноСЧ схеми.
Анотацiя складаСФться iз внутрiшньо цiлiсних частин анотацiйного тексту, або елементiв, якими СФ:
а) вiдомостi про автора,
б) характеристика iдейно-полiтичноСЧ спрямованостi твору,
в) характеристика центральноСЧ теми (основного змiсту) твору,
г) вiдомостi про тип видання i його структуру,
д) характеристика форми викладу матерiалу,
е) вiдомостi про призначення твору,
СФ) характеристика художньо-полiграфiчного й редакцiйно-видавничого оформлення книги,
ж) методичнi вказiвки (поради) щодо вивчення та використання твору.
Кожен елемент анотацiСЧ, характеризуючи певним чином твiр друку, конкретизуСФ читацьке уявлення про його змiст, вартостi й призначення. Так, вiдомостi про автора нерiдко включають дати життя i дiяльностi автора, характеризують його як вченого, громадського й культурного дiяча, iнколи мiстять характеристику епохи, за якоСЧ жив автор. Наприклад:
Повiсть Fata morgana - одне iз найвидатнiших явищ украСЧнськоСЧ лiтератури, СЧСЧ автор - Михайло Михайлович Коцюбинський (1864-1913) - з великою художньою силою показав...
УСЧльям Фолкнер (1897-1962) належить до того поколiння американських письменникiв, яке увiйшло в лiтературу пiсля першоСЧ свiтовоСЧ вiйни, СЧх прозвали тодi загубленим поколiнням...
Характеристика iдейно-полiтичноСЧ спрямованостi твору нерiдко поСФднуСФться з характеристикою основного змiсту (центральноСЧ теми) твору. Разом вони пояснюють назву твору, розкривають його проблематику, наукову, практичну й естетичну цiннiсть. ДосягаСФться це рiзними способами: акцентуванням уваги читача на актуальностi й новизнi теми, на значущостi теоретичного внеску в науку, на багатствi фактичного матерiалу, посиланням на вiдгуки преси, провiдних спецiалiстiв тощо. Наприклад:
Роман Ю. Яновського Вершники - один iз найсвоСФрiднiших творiв украСЧнськоСЧ лiтератури про громадянську вiйну, книга високоСЧ романтичноСЧ напруги. Написана кришталево чистою, поетичною мовою, в формi новел, вона передала пафос боротьби за революцiю...
Характеристика iдейно-полiтичноСЧ спрямованостi передбачаСФ також непримиримiсть до будь-яких проявiв буржуазноСЧ iдеологiСЧ, фiксацiю в анотацiСЧ суттСФвих недолiкiв, якщо такi СФ в творi, що анотуСФться, зазначення рецензiй.
Вiдомостi про тип видання (наукова праця, навчальний посiбник, збiрник документiв, мемуари, науково-популярний нарис, довiдник тощо) дають уявлення про читацьке призначення видання; вiдомостi про структуру допомагають зрозумiти змiст i проблематику книги, особливо, коли в анотацiСЧ перераховуються основнi роздiли книги. Не випадково в довiдкових анотацiях цим елементом нерiдко обмежуСФться характеристика змiсту. Характеристика форми викладу, нерiдко дуже стисла, обмежена кiлькома словами (чи навiть одним побiжним, але виправданим словом - популярно, поетично, цiкаво i т. iн.), орiСФнтуСФ бiблiотекаря i читача вiдносно доступностi твору, отже, уточнюСФ його читацьку адресу. В анотацiях на художнi твори визначаСФться також жанр: iсторичний роман, науково-фантастична повiсть, поема тощо.
Вiдомостi про цiльове та читацьке призначення твору коригують вибiр творiв читачем, пiдказують можливостi СЧх використання в певнiй сферi дiяльностi: виробничiй, навчальнiй, науковiй тощо. Однак у посiбниках, укладених за певною програмою, призначення кожного конкретного твору не завжди розкриваСФться, оскiльки СЧх добiр здiйснено вiдповiдно до призначення посiбника в цiлому. Конкретнi вiдомостi такого змiсту найчастiше зустрiчаються у анотованих друкованих картках та посiбниках видавничо-книготорговельноСЧ бiблiографiСЧ.
У анотацiях вiдзначаються також такi риси книжкових видань, як оригiнальнiсть оформлення, наявнiсть iлюстрацiй, супровiдних матерiалiв (креслень, карт, та iн.), допомiжного довiдкового апарату тощо. Цi вiдомостi становлять окремий елемент анотацiСЧ - характеристику художньо-полiграфiчного й редакцiйно-видавничого оформлення.
У принципi кожна анотацiя може вмiщувати всi названi елементи. Однак на практицi цього не буваСФ або буваСФ дуже рiдко. Кiлькiсний склад елементiв конкретноСЧ анотацiСЧ залежить вiд багатьох чинникiв, серед яких найважливiше значення мають:
а) читацька адреса анотацiСЧ,
б) повнота i якiсть бiблiографiчного опису,
в) бiблiографiчний контекст посiбника,
г) змiст i характер твору, що анотуСФться,
д) тип самоСЧ анотацiСЧ.
Як показують наведенi приклади, довiдковi анотацiСЧ, в порiвняннi з рекомендацiйними, бiльш формалiзованi й складаються здебiльшого з двох-трьох основних елементiв - вiдомостей про автора, про тип i структуру видання, про тему та змiст твору.
Методика анотування
При всiй рiзноманiтностi анотацiй iснують загальнi положення i вимоги щодо методики СЧх складання. По-перше, як один iз засобiв реалiзацiСЧ в бiблiографiСЧ принципу партiйностi, анотацiя завжди маСФ бути чiткою i ясною за iдеологiчною спрямованiстю. По-друге, спираючись на об'СФктивну оцiнку твору друку, анотатор не переказуСФ його змiст, а характеризуСФ твiр, розкриваючи й пiдкреслюючи його осно