Бiблiографiчна дiяльнiсть
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
внi, найважливiшi сторони. По-третСФ, змiст, характер i стиль анотацiСЧ узгоджуються з тематикою i характером твору, що анотуСФться, а також з тематикою i характером бiблiографiчного посiбника, для якого складаСФться анотацiя. (Наприклад, бiльш значнi твори характеризуються детальнiше, повнiше; книги анотуються ширше, нiж журнальнi та газетнi статтi; по-рiзному анотуються твори суспiльно-полiтичноСЧ, технiчноСЧ, сiльськогосподарськоСЧ, художньоСЧ лiтератури, масово-полiтичнi, науковi, науково-популярнi, виробничi, довiдковi видання, лiтература для посiбникiв рiзного цiльового й читацького призначення). По-четверте, при всiй складностi й широтi завдань, якi постають перед анотатором в кожному окремому випадку, анотацiСЧ мають бути максимально лаконiчними й простими за формою, ясними й конкретними за змiстом.
Анотування здiйснюСФться поетапно, у вiдповiдностi з тими завданнями, що ставляться перед конкретним бiблiографiчним посiбником, для якого анотуються твори.
Перший етап - вивчення твору друку i аналiз його змiсту. Шляхом вдумливого знайомства з виданням анотатор з'ясовуСФ для себе саме тi запитання, на якi маСФ вiдповiсти анотацiя. СвоСЧм змiстом цi запитання вiдповiдають сутi й призначенню основних елементiв, з яких складаСФться анотацiя: хто автор твору i чим вiн цiкавий; що про нього вiдомо? До якоСЧ галузi належить цей твiр, яка його тема, проблематика, основна iдея? Яке суспiльно-полiтичне значення цього твору; його iдеологiчна спрямованiсть? До якого типу видань (публiкацiй) належить твiр, яке його призначення? Що СФ характерного в цьому виданнi з точки зору його друкарського й редакцiйно-видавничого оформлення? Яку громадську оцiнку одержав твiр, в чому його наукова новизна, iдейно-виховне значення, науково-практична цiннiсть? Як краще скористатися цим твором читачевi, бiблiотекаревi?
Саме вивчення твору передбачаСФ наступнi заходи:
) суцiльне або вибiркове читання тексту твору,
) знайомство з рецензiями та критичними вiдгуками на твiр,
) пошук необхiдних, але вiдсутнiх в творi вiдомостей за допомогою енциклопедiй, бiблiографiчних словникiв та довiдкових видань,
) перевiрку окремих фактiв, спостережень i висновкiв автора за вiдповiдними першоджерелами.
В процесi вивчення складач добираСФ так званий робочий лiтературний i фактичний матерiал, необхiдний для написання анотацiСЧ.
Вiдомо, що кожен твiр вимагаСФ iндивiдуального пiдходу. Метод i глибина вивчення залежать вiд типу видання, вiд обiзнаностi анотатора з темою твору, вiдповiдною галуззю знань, вiд його, анотатора, професiйного досвiду, вiд типу анотацiСЧ та iнших факторiв. Пiдхiд кожен раз визначаСФться самим анотатором на пiдставi власного досвiду i своСЧх знань об'СФкта та методики анотування. Зауважено, що ТСрунтовнiшоСЧ пiдготовки й бiльшого часу вимагаСФ написання рекомендацiйноСЧ анотацiСЧ. Тому тут читання всього тексту твору СФ обов'язковим. Довiдковi ж анотацiСЧ досвiдченi бiблiографи складають на основi перегляду видання, вибiркового читання окремих частин тексту, та знайомства з довiдковим апаратом видання.
Другий етап - остаточний вiдбiр робочого матерiалу й компоновка тексту анотацiСЧ. На цьому етапi анотатор синтезуСФ (об'СФднуСФ) розрiзненi матерiали, що характеризують твiр друку, у структурно цiлiсний й логiчно завершений анотацiйний текст. Шляхом порiвняння iнформацiйно-змiстовоСЧ значимостi кожного факту вiдбираються тi iз них, якi найкраще, найповнiше i найяскравiше розкривають (характеризують) вартостi твору, його особливостi. При цьому додержуються наступних правил:
) тi вiдомостi, якi СФ в бiблiографiчному опису, не повиннi без крайньоСЧ потреби повторюватися в анотацiСЧ;
) iз кiлькох однаково важливих оцiнок вибираСФться та, яка належить авторитетнiшiй особi (або установi, органiзацiСЧ);
) добiр фактографiчного матерiалу мусить строго вiдповiдати читацькому призначенню анотацiСЧ;
) iлюстративно-пiзнавальний матерiал повинен бути не тiльки цiкавим, а й безумовно новим.
Компоновка анотацiйного тексту - складний творчий процес. Вiн вимагаСФ вiд бiблiографа не лише практичного досвiду, а й лiтературного хисту, вмiння працювати над словом. Дуже рiдко вдаСФться досягти належного професiйного рiвня уже в першому варiантi анотацiСЧ саме тому, що стандартизована форма й обмежена площа анотацiСЧ (приблизно 600-800 друкарських знакiв) не вмiщуСФ весь робочий матерiал, а також тому, що належнi, СФдино можливi й потрiбнi слова-характеристики не лежать на поверхнi, а ховаються в надрах того змiсту, який треба викласти в анотацiСЧ.
Спочатку пишеться чорновий варiант анотацiСЧ, де в логiчнiй послiдовностi фiксуються всi вiдомостi про твiр друку. Виклад повинен бути дiловим i конкретним, запис - без довiльних скорочень, стилiстичноСЧ недбайливостi, нiбито дозволених у чорновику. В рекомендацiйних анотацiях допустима певна белетризацiя тексту - використання образних засобiв, цитат, переказу окремих епiзодiв тощо. Якщо анотування провадиться для бiблiографiчного покажчика, написання анотацiй треба робити в тiй же послiдовностi, в якiй розташованi бiблiографiчнi записи в посiбнику: це дозволить шляхом варiювання тексту уникнути одноманiтностi тих анотацiй, якi в покажчику стоятимуть поряд. Уже пiд час написання чорнового варiанту необхiдно орiСФнтуватися на читача, якому адресуСФться бiблiографiчний посiбник. В анотацiях, призначених для масового читача, бажано пояснювати новi термiни й визначення; в анотацiях для спецiалiстiв, на