Бiблiографiчна дiяльнiсть
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
ol.61, Issue 6.-P.489-508.- [Cited 2000, 8 Dec.].- Available from:
Реферат (вiд лат. referre - доповiдати, повiдомляти) - стислий виклад змiсту твору друку з наведенням основних даних i висновкiв.
В деяких iнформацiйно-бiблiографiчних виданнях i на каталожних картках бiблiографiчний опис супроводжуСФться класифiкацiйними iндексами, певними довiдками (див. дод. 3). Класифiкацiйний iндекс - це умовне буквено-цифрове позначення роздiлу схеми класифiкацiСЧ, до якого за змiстом належить даний твiр друку. Предметна рубрика -- словесне позначення предмета (питання), що розглядаСФться в книзi чи статтi.
1.3 Анотацiя: структура, методика анотування
Анотацiя (вiд лат. annotatio - зауваження, помiтка) - це коротка, стисла характеристика письмового твору.
Анотуванням називаСФться процес виявлення СЧСЧ органiзацiСЧ (компоновки) у структурно цiлiсний текст вiдомостей, якi, доповнюючи бiблiографiчний опис, храктеризують змiст, iдейно-полiтичну спрямованiсть, призначення, походження, оформлення та iншi особливостi творiв друку. Завдяки анотацiям пiдвищуСФться iнформативнiсть бiблiографiчних записiв i бiблiографiчного посiбника в цiлому.
АнотацiСЧ бувають двох типiв - довiдковi та рекомендацiйнi. В основi цього подiлу лежить суттСФва ознака - функцiональне призначення анотацiй (див. дод. 3).
За способом розкриття змiсту твору, то анотуСФться (формальна ознака), анотацiСЧ подiляються на загальнi аспектнi; за обсягом лiтературно-документального матерiалу, що анотуСФться (також формальна ознака), - на аналiтичнi, iндивiдуальнi й груповi (зведенi).
Довiдковою називаСФться анотацiя, яка уточнюСФ й поширюСФ iнформацiю, що мiститься в бiблiографiчному описi, з метою кращоСЧ орiСФнтацiСЧ читача в тематицi, змiстi, призначеннi твору друку. Довiдковi анотацiСЧ полегшують вибiр творiв, але не виконують безпосереднiх завдань. Залежно вiд характеру бiблiографiчного посiбника, для якого призначена анотацiя, й особливостей твору, що анотуСФться, довiдкова анотацiя може бути короткою, утвореною з кiлькох слiв або фраз, i розгорнутою, оцiночною за своСЧм характером. РЖнколи довiдкова анотацiя мiстить простий перелiк творiв або роздiлiв, що становлять той чи iнший збiрник або ту чи iншу монографiю.
Рiзновидом довiдковоСЧ анотацiСЧ СФ так звана пояснювальна анотацiя, яка доповнюСФ бiблiографiчний опис вiдсутнiми в ньому вiдомостями, необхiдними для орiСФнтацiСЧ в тематицi i змiстi твору друку. Вона включаСФться безпосередньо в текст бiблiографiчного опису i, будучи взята в квадратнi дужки, займаСФ в ньому мiiе другоСЧ назви твору. Найчастiше такi анотацiСЧ зустрiчаються у виданнях державноСЧ бiблiографiСЧ.
Приходько Л. Мости дружби: [Про спiвробiтництво мiж укр. театрами i театрами iнших краСЧн]. - Укр. театр, 1998, № 5, с. 4-6.
Задорнов Н. Первое открытие: Роман [о рус. землепроходцах XVIII в. Василии Пояркове и Тимофее Хабарове].- М.: Воениздат, 1984.-420 с., ил.
Рекомендацiйною називаСФться анотацiя, яка цiлеспрямовано характеризуСФ тематичнi, змiстовi й формальнi вартостi твору друку вiдповiдно до його цiльового й читацького призначення. Така анотацiя пропагуСФ твiр, виходячи iз завдань суспiльства i iнтересiв читачiв, визначаСФ мiiе конкретного твору в систематичному читаннi. Рекомендацiйна анотацiя нерiдко насичена iлюстративно-пiзнавальним матерiалом, взятим iз першоджерела.
Степанов А. Порт-Артур / Вступ, статья А. Полосиной. - М.: Худож. лит., РЖ 971. Кн. 1. 655 с. Кн. 2. 638 с.
Загальною називаСФться анотацiя, яка всебiчно характеризуСФ твiр, створюСФ досить повне й чiтке уявлення про його автора, тему, змiст, призначення тощо. Найчастiше такi анотацiСЧ вживаються в унiверсальних й тематичних рекомендацiйних посiбниках, у виданнях видавничо-книготорговельноСЧ бiблiографiСЧ, у друкованих анотованих картках.
Висоцький С. О. Про що розповiли давнi стiни.- К. : Наук, думка, 1998- 143 с.
Аспектна анотацiя, навпаки, характеризуСФ твiр друку лише в певному розрiзi, зумовленому характером i темою бiблiографiчного посiбника.
Шекспир В. Король Иоанн, - Полн. собр. соч. В 8-ми т. М 1958 Т. З, с. 311-408.
Аналiтичною прийнято називати анотацiю, що характеризуСФ або розкриваСФ змiст частини твору (роздiлу, параграфу, сторiнки), яка, на вiдмiну вiд статтi iз збiрника, не може бути вiдокремлена й описана як самостiйний твiр.
Тичина, Павло. РЖз щоденникових записiв.- К.: Просвiта, 1991.
РЖндивiдуальною називаСФться анотацiя, присвячена лише одному окремому моно виданню чи однiй окремiй публiкацiСЧ в збiрнику, журналi, газетi; груповою, або зведеною, - анотацiя, що характеризуСФ кiлька творiв друку, близьких мiж собою в тематичному, хронологiчному, типологiчному чи якомусь iншому вiдношеннях, не дивлячись на те, належать вони одному й тому ж авторовi чи кiльком рiзним авторам, опублiкованi окремо чи в збiрниках.
Марков С.Н. Земной круг: Книга о землепроходцах и мореходах.- М.: Современник, 1986.-623 с., ил.
Марков С.Н. Вечные следы.- М.: Мол. гвардия, 1993.- 496 с., ил.- (Бригантина).
Марков С.Н. Летопись / Предисловие акад. А.П. Окладникова; Послесл. Й. Иноземцева.- М.: Мол. гвардия, 1988.-288 с., ил.- (Бригантина).
Оскiльки кожна анотацiя надiлена всiма видоутворюючими ознаками, за якими систематизуються анотацiСЧ в цiлому, то одна й та ж анотацiя може бути одночасно довiдковою i загальною, довiдковою i аналiтичною, аспектною i груповою i т. iн. Отже, кожне окремо взяте тер