Рухливi iгри в дошкiльному навчальному закладi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? вперед або зупиняються) - запобiгаСФ швидкому стомлюванню.
Можливiсть саморегулювання темпу, енергiСЧ та тривалостi рухiв (за бiзаням i вiдповiдно до потребi можна або пришвидшити чи сповiльнити бiг, або зробити перерву й присiсти) робить гру привабливою, рухи легше виконуються.
Можливiсть для проявiв особистоСЧ iнiцiативи дiтей (попри готовий змiст гри й окреслювань правилами довiльних рухiв СФ достатнiй простiр для власних пропозицiй) активiзуСФ рухову творчiсть.
Наявнiсть передумов для розвитку ряду психiчних якостей - колективiзму, диiиплiнованостi, смiливостi, винахiдливостi тощо - сприяСФ моральному становленню дитячоСЧ особистостi.
Рухливi iгри стимулюють розумовий розвиток дитини, регулюючи й поглиблюючи СЧСЧ уявлення про довкiлля, розвиваючи увагу, память, спостережливiсть. За СЧхньою допомогою можна виховувати моральнi якостi: смiливiсть, рiшучiсть, чеснiсть, почуття товариськостi. Вони допомагають також педагоговi виховувати в дошкiльнят естетичнi почуття. Динамiчнiсть, чiткiсть, плавнiсть рухiв, чiткi шикування (у пари, колони, коло),рiзнi фiгури, образи, словесний супровiд тiшать малих, учать СЧх розумiти красу.
Отже, рухлива гра СФ потребою здоровоСЧ дитини, даруСФ СЧй радiсть i втiху, розвиваСФ здатнiсть усвiдомлювати своСЧ дiСЧ та вчинки, сприяСФ формуванню внутрiшнього ставлення до того, що СЧСЧ оточуСФ. Тобто рухлива гра СФ для дiтей своСФрiдною формою пiзнання свiту, задовольняючи СЧхнi пiзнавальнi, соцiальнi, моральнi й естетичнi потреби.
Але рухливi iгри будуть чудовим виховним засобом лише за умови, якщо буде забезпечено правильне керiвництво з боку вихователя. Ця вимога зумовлюСФться своСФрiдним характером такоСЧ руховоСЧ дiяльностi дiтей.
Найпоширенiшi серед дошкiльнят два види рухливих iгор - сюжетнi та несюжетнi (iгровi вправи). В основу сюжетно-рольових iгор покладено життСФвий досвiд дитини, СЧСЧ уявлення про навколишнiй свiт (дiСЧ людей, птахiв, тварин тощо). Для iгрових вправ характерна конкретнiсть рухових завдань вiдповiдно до вiкових особливостей та фiзичноСЧ пiдготовки дiтей. До несюжетних iгор належать, зокрема, рухливi iгри з елементами змагань (iндивiдуальнi або груповi). Деякi iгри цiСФСЧ пiдгрупи проводяться без розподiлу гравцiв на команди - тодi кожна дитина намагаСФться виконати завдання якомога краще, граючи за себе.
У дошкiльному закладi iгровою дiяльнiстю керуСФ педагог. Його роль залежить вiд характеру самоСЧ гри i вiд сезону, вiд кiлькiсного та вiкового складу групи, вiд поведiнки учасникiв, СЧхнього фiзичного стану та рiвня рухового розвитку.
Плануючи ту чи iншу гру, вихователь маСФ знати, якi саме навички та якостi вiн хоче в нiй розвинути або закрiпити: в однiй грi переважаСФ бiг, в iншiй - метання, одна потребуСФ витримки, iнша - спритностi тощо.
Дiти полюбляють рухливi iгри й охоче грають у них, однак не завжди збираються на гру швидко й органiзовано. Тому дуже важливо правильно зiбрати дiтей для проведення рухливих iгор, бо СЧм буваСФ важко полишити улюблену iграшку чи захопливу творчу гру. Насамперед треба вдало вибрати час, i особливо це стосуСФться iгор на повiтрi. Рухливу гру можна проводити на початку, в серединi й наприкiнцi прогулянки залежно вiд того, яке заняття СЧй передувало i який СЧСЧ загальний характер. Якщо перед цим були спокiйнi заняття, то гру можна органiзовувати на початку, а якщо малi захопилися цiкавою грою, не слiд уривати СЧх - краще зiбрати для рухiв уже наприкiнцi прогулянки. Часом буваСФ так, що трудовий процес або творча гра швидко закiнчуСФться, i дiтям важко знайти собi iншу справу чи забаву. В такому разi можна програти з ними в рухливу гру вiдразу ж пiсля цього. Малят подеколи доводиться збирати не один раз, тому що вони не можуть довго зосереджуватися на чомусь одному й часто не знають, що робити далi. Ось тут на допомогу приходить вихователь i проводить з ними нескладну рухливу гру.
Збирати малих на гру слiд не довше нiж 1-2 хвилини. Довготривалий збiр послаблюСФ iнтерес i дезорiСФнтуСФ дiтей.
Перед проведенням гри необхiдно зацiкавити нею дошкiльнят - це допоможе СЧм краще засвоСЧти правила, чiткiше виконувати рухи, створить емоцiйне пiднесення. Посилити iнтерес до гри можна, скажiмо, ставлячи дiтям запитання або використовуючи iграшки, картинки, казки або вiршi на вiдповiдну тему, загадки. Коли малi зберуться, вихователь повiдомляСФ назву гри, розповiдаСФ СЧСЧ змiст (стоячи так, щоб усi його бачили). ВикладаСФ змiст гри й пояснюСФ правила чiтко, лаконiчно. Ось приклад. Пiд час гри "Хитра лисиця" дiвчинка, яка виконувала роль Лисицi, довго не вiдгукувалася на запитання дiтей: "Хитра Лисице, де ти?" Виявилося, що вихователь, пояснюючи гру, сказав дiтям: "Лисиця повинна стояти i мовчати, тому що вона хитра". Але до якого саме моменту вона маСФ мовчати, забув чказати, тож дитина-Лисиця слухняно й мовчала.
Важливе значення маСФ також iнтонацiя: слово вихователя, вiдповiдно iнтоноване, набуваСФ особливоСЧ ваги й особливого змiсту. Тож педагог пiд час проведення рухливоСЧ гри маСФ бути жвавим, але водночас спокiйним.
Складнi iгри не слiд пояснювати вiдразу - пояснення можна чергувати з розподiлом ролей мiж гравцями, з показом деяких рухiв, якi можуть виявитися заскладними для дошкiльнят. Вихователь сам показуСФ потрiбнi рухи або вибираСФ для цього когось iз дiтей.
СуттСФвою умовою при формуваннi рухових навичок СФ попереднСФ подання руху - словесне або наочне. Не слiд зловживати пiд час гри вказiвками i поправками щодо точностi й правильностi виконання, бо це лише забираСФ радiсть вi