Психологiчна допомога при ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
2003 роцi та 92% у 2004 роцi знають про те, що ВРЖЛ-iнфекцiя передаСФться через незахищенi статевi стосунки. Здавалося б, задачу профiлактики виконано, адже населення здебiльшого знаСФ про найпоширенiшi шляхи передачi ВРЖЛ-iнфекцiСЧ. При бiльш ретельному розглядi, як свiдчить звiт Центру "Соцiальний монiторинг" 2004 року, стаСФ зрозумiло, що ми швидше маСФмо ситуацiю iз завищеними самооцiнками загального рiвня поiнформованостi. Значна частина населення взагалi не iнформована щодо побутового шляху передачi ВРЖЛ, передачi вiд матерi до дитини, зовнiшнього прояву iнфiкування, наявностi серологiчного вiкна, передачi вiрусу через укуси комах, а вiд третини до чвертi опитаних жителiв украСЧнських мiст та сiл мають щодо цього невiрнi уявлення. Скориставшись розрахунками iндексу рiвня знань про шляхи передачi та захисту вiд ВРЖЛ, дослiдники роблять висновок, що бiля 10% населення маСФ "нульовий" рiвень знань, 32% - низький, 42% - середнiй и 16% достатньо високий.
Бачимо, що при загальнiй iнформованостi про такi шляхи передачi ВРЖЛ-iнфекцiСЧ, як через кров та при незахищених сексуальних контактах - поле для профiлактичного iнформування досить широке, адже стереотипи щодо небезпечностi побутових контактiв iз ВРЖЛ-iнфiкованими людьми дуже поширенi i серйозно впливають на стигматизацiю людей, якi живуть iз ВРЖЛ. Крiм того, дослiдження показують, що населення в цiлому недостатньо iнформоване про те, де можна пройти тестування на ВРЖЛ або отримати консультативну допомогу. Найменший рiвень обiзнаностi спостерiгаСФться серед жителiв сiльськоСЧ мiiевостi, населення пiвнiчних та захiдних регiонiв УкраСЧни, людей старшого поколiння. Крiм виявлених пробiлiв у базових знаннях про ВРЖЛ, багато проблем виявлено i в ставленнi населення до людей, якi живуть iз ВРЖЛ (ЛЖВ). За даними дослiдження, проведеного Центром "Соцiальний монiторинг" навеснi 2004 року, оцiнка рiвня толерантного ставлення (за кiлькома показниками) до проблем ЛЖВ показуСФ, що лише бiля 20% населення висловили толерантнi судження, якi не суперечать одне одному. Серед молодi 18-24 рокiв таких людей дещо бiльше - 30%, а серед населення старше 50 рокiв лише 13%. Ще гiрше ситуацiя складаСФться iз поведiнковими практиками. Молодь КиСФва, вiдвiдувачi концерту, присвяченого проблемам ВРЖЛ-СНРЖД, повiдомила, що при останньому статевому контактi лише 50% з них користувалися презервативами. 75% респондентiв не проходили тест на ВРЖЛ . Данi епiднагляду другого поколiння вказують на складну ситуацiю iз безпечними поведiнковими практиками i серед споживачiв iнСФкцiйних наркотикiв, i серед жiнок, якi надають сексуальнi послуги за плату.
Загалом з багатьох дослiджень бачимо, що високий на перший погляд рiвень знань про епiдемiю ВРЖЛ/СНРЖД та шляхи передачi iнфекцiСЧ спiвiснують з критично низьким рiвнем практикування безпечноСЧ поведiнки як серед населення в цiлому, так i серед груп з високим рiвнем ризику iнфiкування ВРЖЛ. Тобто, наявнiсть знань прямо не призводить до формування адекватного ставлення, а тим паче до змiни поведiнки.
То ж проблема формулювання задач медiа кампанiй та соцiальноСЧ реклами не виглядаСФ легкою.
Соцiальна реклама (public service advertising або non-commercial advertising) визначаСФться як ефективний освiтнiй засiб, який даСФ змогу досягти та мотивувати велику аудиторiю. Тi самi рекламнi технологiСЧ, якi використовуються для просування на ринок комерцiйних товарiв та послуг, в цьому випадку можуть бути використанi для iнформування, освiти та мотивацiСЧ широких верств населення щодо соцiальних проблем.
Спецiалiсти зi звязкiв iз громадськiстю покладають на соцiальну рекламу багато задач, включаючи створення загального iнформацiйно-рекламного поля соцiальноСЧ спрямованостi, надання населенню практичноСЧ корисноСЧ iнформацiСЧ, формування суспiльно зорiСФнтованого та здорового способу життя . Поряд з iншими комерцiйними прийомами, такими як соцiальний маркетинг, соцiальна реклама в свiтi широко використовуСФться як iнструмент змiни ставлення суспiльства до певноСЧ проблеми.
Joe Adams у своСФму аналiзi "Чому соцiальна реклама не працюСФ" називаСФ декiлька основних причин неефективностi роликiв на телебаченнi та радiо. Ось декiлька з них:
- лише деякi ролики соцiальноСЧ реклами проходять дослiдження з пре-тесту;
- за соцiальною рекламою не стоСЧть медiйна стратегiя;
- ролик не маСФ чiткоСЧ мети, глядач не знаСФ, що в результатi вiн мав би зробити;
- ролик мiстить занадто багато iнформацiСЧ.
Соцiальна реклама - продукт дорогий i його добре видно широкiй громадськостi, тому активiсти громадських органiзацiй часто забувають про те, що ключове слово у визначеннi соцiальноСЧ реклами - слово "засiб", "iнструмент". Як публiкацiСЧ в ЗМРЖ, тренiнги, чи друк пiдручникiв, соцiальна реклама може бути лише засобом спланованоСЧ i добре органiзованоСЧ кампанiСЧ з iнформування громадськостi. РЖнформацiйна кампанiя не може iснувати поза координованими та стратегiчно запланованими дiями iз подолання епiдемiСЧ в краСЧнi, такими, як шкiльнi iнформацiйнi програми, профiлактика iнфекцiСЧ серед груп пiдвищеного ризику iнфiкування, впровадження програм лiкування, догляду та пiдтримки людей, якi живуть iз ВРЖЛ. РЖнформацiйнi програми необхiдно сприймати як один iз iнструментiв пiдтримки здiйснення програм соцiальноСЧ роботи та лiкування на мiiях. Вiд соцiальноСЧ реклами самоСЧ по собi годi чекати кардинальноСЧ змiни поведiнки населення.
Проблеми створення i розмiщення соцiальноСЧ реклами та iнших iнформацiйних продуктiв пропонуСФмо розглядати з