Психологiчна допомога при ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?оби або як самостiйна форма психопатiСЧ.
Проте самi гомосексуалiсти вважають себе повнiстю здоровими, елiтою, вершками суспiльства, а всiх решта вiдносять до людей нижчого класу. З таким мисленням гомосексуалiстам не тiльки легко вести особливий спосiб iнтимного життя, але й пропагувати його. Крiм психiчних передумов, мотивацiСФю до статевих зносин з особами тiСФСЧ ж статi може бути вiдсутнiсть осiб протилежноСЧ статi, пошук нових вражень, а нерiдко заробiток.
У США гомосексуалiзм широко розповсюдився у 60-тi роки, в перiод так званоСЧ сексуальноСЧ революцiСЧ, коли секс в усiх доступних фантазiях i формах пропагувався як життСФва цiннiсть i виявлення свiту. Тепер у США офiцiйно зареСФстровано 2.5 млн. чоловiкiв-гомосексуалiстiв, i них 25% -бiсексуалiсти.
Найбiльшу небезпеку для пасивного статевого партнера становлять анальнi зносини. По-перше, слизова оболонка прямоСЧ кишки бiльш ранима, нiж пiхва, бо мас лише двошаровий епiтелiй, який виконуСФ функцiю механiчного захисту. По-друге, у слизовiй оболонцi прямоСЧ кишки розмiщено багато клiтин, де не тiльки затримуСФться сперма, але й накопичуються лейкоцити. По-третСФ, часта травматизацiя слизовоСЧ оболонки прямоСЧ кишки спричиняСФ розвиток запального процесу, який супроводжуСФться мiграцiСФю лейкоцитiв i СЧх скупченням в мiiях ушкодження.
Спочатку вважали, то природний шлях передачi ВРЖЛу можливий тiльки iз спермою, а тому заражена жiнка не може передати збудника статевому партнеру, спостереження показали помилковiсть такоСЧ думки. РД дуже багато фактiв зараження чоловiкiв, якi мали стосунки i хворими повiями. Однак у видiленнях жiночих статевих органiв вiрусу значно менше, нiж у спермi чоловiкiв. Але в заражених жiнок кiлькiсть збудника дуже зростаСФ при запальних захворюваннях статевоСЧ сфери i кровотечах.
Останнiм часом набираСФ значення потенцiйна небезпека зараження жiнок при штучному заплiдненнi, якщо сперму отримано вiд iнфiкованого донора. РЖснуСФ неабиякий ризик зараження, якщо взяти до уваги, що такий спосiб продовження людського роду стаСФ популярним в багатьох краСЧнах. Тiльки в СРЖ НА щороку народжуСФться понад 20 000 дiтей пiсля штучного заплiднення.
У деяких краСЧнах друге мiiе за частотою зайняв парентеральний шлях зараження. Найчастiше вiн реалiзуСФться при внутрiшньовенному введеннi наркотикiв/ Вiрус передасться нерiдко при переливаннi iнфiкованоСЧ донорськоСЧ кровi та СЧСЧ препаратiв, пересадцi органiв, також при користуваннi забрудненими кровю медичними iнструментами, якими порушуСФться цiлiсть шкiри i слизових оболонок. У таких випадках СПРЖД можна розцiнювати як ятрогенну (iнфекцiя що обумовлюСФться непрофесiйними дiями медикiв) iнфекцiю.
Трапляються внутрiшньолiкарнянi ВРЖЛ-iнфекцiСЧ. Вражаючим прикладом може бути спалах в калмицькiй столицi Елiстi, де у 1988 ропi за короткий час було виявлено групу iнфiкованих дiтей. Компетентна комiсiя встановила, що вони перебували на лiкуваннi в дитячiй лiкарнi у звязку з рiзними захворюваннями, де й заразились. Джерелом iнфекцiСЧ був батько однiСФСЧ дитини, який повернувся iз тривалого закордонного вiдрядження. Перебуваючи в Конго, вiн отримував парентеральне лiкування i став вiрусоносiСФм, про що сам не знав. Цей чоловiк заразив свою жiнку, а та -дитину. Остання стала часто хворiти i потрапила у дитячу лiкарню. За пропозицiСФю лiкарiв, батько здав власну кров, з якоСЧ виготовили плазму i ввели декiльком дiтям цього стацiонару. РЖншi заразились пiд час внутрiшньовенних i внутрiшньомязевих iнСФкцiй лiкiв. Цi iнСФкцiСЧ медсестри робили одним шприцом, замiняючи лише голку, що с грубим порушенням санiтарних вимог.
Спалах ВРЖЛ-iнфекцiСЧ в КалмикiСЧ призвiв до того, що в Росiйськiй ФедерацiСЧ на кiнець 1990 року парентеральний шлях став провiдним у розповсюдженнi вiрусу. В Елiстi, Ростовi-на-Дону, Ставрополi i Волгоградi за короткий час було виявлено 270 малюкiв, iнфiкованих ВРЖЛом мри здiйсненнi внутрiшньовенних манiпуляцiй.
У США i краСЧнах ЗахiдноСЧ Свропи дiти складають 1.5-10% всiх хворих, половина з них СФ грудного вiку. За даними американських вчених, вiрогiднiсть внутрiшньоутробноСЧ передачi вiрусу iмунодефiциту досягаСФ 20-40%. Найчастiше плiд заражаСФться в останньому триместрi. Решта дiтей отримують вiрус пiд час пологiв внаслiдок травматизацiСЧ тканин або при годуваннi грудним молоком, чому сприяСФ попадання у молоко матерi кровi.
До парентерального шляху зараження треба також вiднести передачу вiрусу при ритуальних процедурах, що звязанi з пораненням (обрiзання, видалення клiтора, татуювання). Трапляються курйози. Описано зараження СФвропейця, котрий здiйснив обряд кровного братання з африканським другом. З цiСФю метою кожен зробив собi насiчку шкiри в дiлянцi передплiччя i лезом ножа обмiнявся краплями кровi. При цьому африканець, не знаючи, що вже СФ вiрусоносiСФм, заразив СФвропейця. Або у ФранцiСЧ стався такий випадок. Один полiцейський догнав дрiбного хулiгана, який намагався утекти з мiiя негiдного вчинку. У напливi безсилоСЧ лютi хулiган вкусив його в руку i заявив, що хворий на СНРЖД. Доцiльно, однак зазначити, що парентеральне попадання слини, очевидно, не веде до зараження. В однiй з психiатричних лiкарень, психiчно хворий, що мав СНРЖД, покусав 30 медичних працiвникiв. Однак жоден з них не заразився i не став вiрусоносiСФм.
Треба врахувати професiйний ризик зараження. Число медичних працiвникiв, якi заразились при обслуговуваннi хворих на ВРЖЛ-iнфекцiю, у свiтi продовжуСФ збiльшуватись.
Ймовiрнiсть професiйного зараження медичного п