Психологiчна допомога при ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
кунди iнформацiя через нервовi закiнчення передаСФться в щитовидну залозу. Одержавши сигнал "тривога", цей орган негайно викидаСФ в кров величезну кiлькiсть "бойових гормонiв" - адреналiну, що розноситься по всьому тiлу. ВiдбуваСФться перекачування кровi: вона перемiщуСФться туди, де найбiльше необхiдна для вiдповiдних дiй. З мозку надалi надходять сигнали - зростаСФ психiчна напруга, пiдсилюСФться увага, здiйснюСФться пiдготовка до дiСЧ. Усе це вiдбуваСФться блискавично - напруга, а звiдси i стрес, наростають iз дивовижною швидкiстю.
Адреналiн учащаСФ пульс i дихання, пiдвищуСФ кровяний тиск. РЖ якщо людина не реалiзуСФ запас енергiСЧ, вiн створився (не тiкаСФ, не нападаСФ), то це приводить до виникнення психосоматичних захворювань (серцево-судиннi, хвороби серни, печiнки, нервовоСЧ системи, зниження iмунiтету та iн.).
У бiльшостi випадкiв ви не нападаСФте i не втiкаСФте. як первiсна людина, але ваша нервова система функцiонуСФ точно так само, як у далекого предка [6].
Змiнюються часи i виникають новi стресовi ситуацiСЧ - це довелося вiдчути кожному з нас. Вiзьмемо простий випадок: у нас виник конфлiкт iз керiвником. Ситуацiя стандартна. Ви напружуСФтеся, мобiлiзуСФте усi своСЧ внутрiшнi резерви, видiляСФться велика кiлькiсть енергiСЧ, що не витрачаСФться (вам може навiть хочеться його вдарити: у японцiв це враховуСФться, i тому там СФ опудало начальника).
В умовах стресу мiж лiвою й правою пiвкулями головного мозку виникаСФ дисбаланс. Пiд впливом стресу одна з пiвкуль бере на себе додаткову роль. У результатi дисбалансу, у людини зявляються тенденцiСЧ до однобiчного сприйняття (аж до одержимостi - "за деревами лiсу не видно") i активностi лiвоСЧ пiвкулi або, навпаки, ознаки неадекватного сприйняття (надмiрне фантазування - "за лiсом не можна розглянути дерев") i активностi правоСЧ пiвкулi.
Коли функцiСЧ обох пiвкуль головного мозку збалансованi i складають СФдине цiле, людина знаходиться у найкращiй формi для творчоСЧ дiяльностi, для вирiшення рiзних проблем, а це допомагаСФ уникнути руйнiвних наслiдкiв стресових ситуацiй.
Ми переживаСФмо рiзнi стресовi стани. Стрес може сприяти мобiлiзацiСЧ людини, пiдвищити СЧСЧ адаптацiйнi можливостi в умовах дискомфорту й небезпеки (конструктивний, корисний стрес). Але вiн може й зруйнувати людину, рiзко знизити ефективнiсть СЧСЧ роботи i якiсть життя (деструктивний, шкiдливий стрес).
Який вид стресу, що ми переживаСФмо: той, що руйнуСФ чи той, що допомагаСФ, залежить вiд сили й тривалостi впливу стресору, нашоСЧ чутливостi до впливу несприятливих умов i вiд наших можливостей СЧм протистояти.
Кожна людина маСФ свiй "порiг чутливостi до стресу" (який може змiнюватися, яким може керувати) - той iндивiдуальний рiвень напруженостi, до досягнення якого ефективнiсть дiяльностi пiдвищуСФться [5].
Але якщо вплив стресору продовжуСФться тривалий час, пiдсилюСФться й перевищуСФ порiг чутливостi, у людини iстотно знижуються успiшнiсть роботи i якiсть життя.
Жити i працювати взагалi без стресу неможливо, та й шкiдливо: без необхiдностi боротися i переборювати труднощi людина старiСФ, стаСФ слабкою й безпомiчною. Однак, переступивши iндивiдуальний "порiг" за силою й тривалiстю впливу, стрес стаСФ згубним, у людини зявляСФться втома вiд стресу, виснаження, вона може навiть занедужати. Установлено, що за 10-15 рокiв роботи в екстремальних умовах органiзм людини зношуСФться так, немовби вона пережила найтяжчий
iнфаркт. РЖ, навпаки, короткочасний сильний стрес може мобiлiзувати й активiзувати людину, пiдвищити СЧСЧ
Динамiка протiкання стресового стану однакова практично у всiх людей i представлена на рисунку 1.1.
Рис. 1.1. Динамiка протiкання стресу
Видiляються три основнi стадiСЧ розвитку стресового стану в людини:
наростання напруженостi (перша стадiя, лiнiя АВ);
власне стрес (друга стадiя, лiнiя ВС);
зниження внутрiшньоСЧ напруженостi (третя стадiя, лiнiя СД).
Лiнiя АД умовно показуСФ рiвень активностi людини, що знаходиться в бадьорому, урiвноваженому станi.
Тривалiсть першоСЧ стадiСЧ може бути рiзна. Одна людина "заводиться" протягом 2-3 хвилин, а в iншоСЧ внутрiшнСФ напруження накопичуСФться протягом кiлькох днiв, тижнiв або мiсяцiв.
Але в будь-якому випадку стан i поводження людини, що потрапила в умови стресу, рiзко змiнюСФться на "протилежний знак". Про людину в цьому станi японцi говорять: "Вона втратила своСФ обличчя". Цей вислiв можна розумiти i так: "Вона втратила самовладання".
Дiйсно, спокiйна i стримана людина зненацька стаСФ метушливою, роздратованою, навiть агресивною й жорстокою. А жива, рухлива i товариська людина раптом може стати похмурою, замкнутою i загальмованою [8].
На першiй стадiСЧ зникаСФ психологiчний контакт у спiлкуваннi, зявляСФться вiдчуження у стосунках. Люди перестають дивитися один одному в очi, предмет розмови рiзко змiнюСФться зi змiстовних моментiв на особистi випади типу "Ти сам (а) такий (така)...".
РЖ хоча на першiй стадiСЧ стрес ще залишаСФться конструктивним i може пiдвищити успiшнiсть дiяльностi, все-таки поступово в людини слабшаСФ самоконтроль. Вона втрачаСФ здатнiсть свiдомо й розумно регулювати своСФ власне поводження!
Друга стадiя розвитку стресового стану починаСФться в точцi В, у якiй вiдбуваСФться повна або часткова втрата ефективного й свiдомого самоконтролю. "Стихiя" деструктивного стресу руйнiвно дiСФ на людську психiку. Людина може взагалi не памятати, що говорила й робила, або усвiдомл