Психологiчна допомога при ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ерсоналу при попаданнi екскрету хворого на СЧх слизовi оболонки або при пошкодженнi шкiри iнфiкованим предметом, очевидно, не перевищуСФ 0.1-0.4%.
Епiдемiологiчнi спостереження показують, що ВРЖЛ значно рiдше передаСФться парентерально, нiж гепатит В. Описано випадки, коли вiд хворих, iнфiкованих обома вiрусами, заразились парентерально тiльки гепатитом. При вiрусному гепатитi В до зараження призводить бiля 10% парентеральних iнцидентiв з медичним персоналом. РЖншими словами, вiрогiднiсть парентерального зараження збудником гепатиту В у 5 разiв бiльша, нiж ВРЖЛом. Треба мати на увазi, що в умовах лiкарнi хворi отримують внутрiшньовеннi i внутрiшньомязовi iнСФкцiСЧ, тодi як медичнi працiвники тiльки поверхневi пошкодження шкiри, якi значно рiдше зумовлюють зараження.
Досi немаСФ достовiрних даних про побутове зараження вiрусом iмунодефiциту людини. Теоретично, одначе, припускають, що факторами передачi можуть стати побутовi речi, як бритва, ножицi, зубна щiтка, на якi потрапила iнфiкована крон. Якщо таким iнструментом порiжеться iнша людина, то вона може заразитись.
Передача вiрусу зi слиною пiд час поцiлунку маловiрогiдна. Заразитись через слину можна тiльки тодi, коли в нiй мiститься кров, лейкоцити. Розрахунки показують, що достатня для зараження доза вiрусу мiститься у 0.1 мл кровi хворого. Саме така кiлькiсть iнфiкованноСЧ кровi повинна бути у слинi та ще й потрапити у кровоносне русло реципiСФнта, що практично маловiрогiдно. Правда. iснують способи поцiлунку, наприклад, "французьський" шляхом обмiну слини на кiнчику язика. При хворобах органiв роговоСЧ порожнини, зокрема парадонтозi, у слинi можуть бути домiшки кровi. Тому, як кажуть "береженого бог береже". Артисти багатьох театрiв США i краСЧн РДвропи, яким у спектаклi доводиться цiлуватись, вимагають у своСЧх партнерiв i партнерiв медичну довiдку про вiдсутнiсть вiрусоносiйства.
На пiдставi сказаного можна зробити висновок, що до груп пiдвищеного ризику iнфiкування ВРЖЛом належать такi особи:
1. Гомо- i бiсексуалiсти.
2. Наркомани, якi вводять собi наркотики внутрiшньовенно.
3.РецiпiСФнти кровi, СЧСЧ препаратiв i органiв.
4. ПовiСЧ та iншi особи, якi проводять безладне статеве життя.
5. Хворi на венеричнi хвороби та вiруснi гепатити В,С,Д.
6. Дiти, матерi яких носiСЧ ВРЖЛу.
Питання про сприйнятливiсть до ВРЖЛ-iнфекцiСЧ потребуСФ подальшого вивчення. Очевидно, вона загальна, тому що пiл час переливання iнфiкованоСЧ донорськоСЧ кровi заражаються всi реципiСФнти. Набутого iмунiтету немаСФ.
Вiрус iмунодефiциту настiльки адаптований до клiтин лейкоцитного ряду i нестiйкий у зовнiшньому середовищi, що може передаватись вiд людини до людини тiльки при прямому контактi "кров-кров" або "сперма-кров". Вiн не адаптований до таких живих переносникiв, як комарi чи клiщi, а тому не може передаватись за допомогою трансмiсивного механiзму.
Залежно вiд часу розповсюдження розрiзняють 3 зони сучасноСЧ пандемiСЧ ВРЖЛ-iнфекцiСЧ. До першоСЧ належать Центральна Африка i Карибський басейн, якi характеризуються передачею вiрусу переважно при гетеросексуальних контактах. Друга юна охоплюСФ Пiвнiчну Америку, Захiдну РДвропу, Австралiю й Океанiю, де вiруiиркулюСФ переважно серед гомосексуалiстiв i наркоманiв. Третя юна розповсюджуСФться на Схiдну РДвропу та Азiю, в тому числi на УкраСЧну. Тут епiдемiя СНРЖДу лише розпочалась, але темпи СЧСЧ рiзко зростають. Так, в РЖндiСЧ число хворих у першiй половинi 1990-их рокiв зросла в 71 раз. ТаСЧланд у 1990 роцi займав 57-ме мiiе у свiтi, а в 1996 - вже пяте. Камбоджа за тим же показником перейшла з 173-го на 59-те мiiе. Багато хто усвiдомлюСФ, що одною з причин такого зросту СФ iндустрiя дитячого сексу, яка процвiтаСФ у вищезгаданих азiатських краСЧнах.
У деяких краСЧнах Африки склалась катастрофiчна ситуацiя: щороку вiрус вражаСФ майже 2% населення. Вiдносно частiше, нiж в iнших регiонах, iнфiкуються дiти. У рядi районiв КенiСЧ та Уганди частка ВРЖЛ-iнфiкованих досягаСФ 70%. Вже трапляються невеликi села. Мешканцi яких майже вимерли вiд СНРЖДу. Весь свiт облетiв знiмок, на якому фотоапарат зафiксував траурну процесiю з декiлькох родичiв, якi приСЧхали у село, щоб провести на цвинтар останнього жителя - жертву СНРЖДу. За тiСФСЧ ж причини рiзко скоротилось виробництво на деяких пiдприСФмствах. У розповсюдженнi ВРЖЛ-iнфекцiСЧ в Африцi, безперечно, велику роль зiграли урбанiзацiя i проституцiя. В деяких краСЧнах iнфiкованими виявилось до 80% повiй.
Як повiдомляСФ преса, на теренi колишнього Радянського Союзу першою жертвою СНРЖДу, яку вдалось виявити, став гомосексуалiст, який повернувся з ТанзанiСЧ, де тривалий час працював перекладачем i, очевидно, заразився. З 24 спокушених ним юнакiв 5 заразились. Надалi один заразив свою наречену - девятикласницю, iнший - коханку i дружину, вiд якоСЧ, в свою чергу, iнфiкувалась дитина. Цей чоловiк виявився ще й донором, i декiлька людей заразились, копи СЧм переливали кров. Сумарний результат такий: вiд РЖ хворого заразилось 14 осiб.
За орiСФнтовними оцiнками ВООЗ, вiрусом СНРЖДу заражено понад 20 мiльйонiв людей. ВiрусоносiСЧ i хворi на СПРЖД виявленi в 160 краСЧнах. Згiдно з офiцiйними даними, загальна кiлькiсть захворiлих досягаСФ З мiльйонiв. Проте спецiалiсти твердять, що ця цифра дуже занижена, тому що виявити вдаСФться тiльки частину хворих, не в усiх краСЧнах налагоджена реСФстрацiя iнфiкованих.
В 1995 роцi епiдемiчна ситуацiя рiзко погiршилась. У порiвняннi з попереднiм роком кiлькiсть вперше виявлених ВРЖЛ-iнфiкованих громадян збiльшилась у 34 рази