Проектирование сборного ригеля поперечной рамы здания
Дипломная работа - Строительство
Другие дипломы по предмету Строительство
?орони мовлення;
автоматизація набутих навичок у вільному мовленнєвому спілкуванні.
На думку О. Долинного, напрямки діяльності логопеда, зміст та методи виховання та навчання дітей з ринолалією повинні будуватися, ураховуючи психічний розвиток дитини, психологічну цілісність інтелектуальних та емоційних чинників, особливе ставлення до психіки дитини, яка має порушення розвитку. Соціальна підготовка дітей до майбутнього навчання та життєдіяльності створюється за особистими програмами: розвитку мовлення, соціального тренування, самообслуговування, господарсько-побутової праці, музики, рахунку, сенсомоторного розвитку [8, с. 19].
На думку Б. Пузанова, розробка навчальних та корекційних програм для дітей з ринолалею за своїм змістом обов'язково повинна мати напрямок на загальну програму, що в майбутньому дає позитивний вплив при оптимальному процесі соціалізації та адаптації дітей до навчання в загальноосвітній школі. Такий напрямок логопедичного впровадження виступає найважливішим компонентом загальноосвітньої та корекційної роботи, яка впроваджує в життя подолання соціальної недостатності дитини, її найбільш позитивної адаптації в майбутнє шкільне середовище, а в подальшому і в суспільство. Та основною метою корекційної програми є підготовка дітей з ринолаліею до навчання в школі, забезпечення соціального напрямку педагогічного впливу, та соціальної адаптації такої дитини в шкільному середовищі [28, с. 211].
Уся ця робота напряму відповідає та будується на основних принципах корекційної дошкільної педагогіки: принцип розвивального навчання, що ґрунтується на положенні про провідну роль навчання в розвитку дитини й формуванні зони найближчого розвитку; принцип єдності діагностики й корекції відхилень у розвитку; принцип урахування співвідношення первинного порушення і вторинних відхилень у розвитку дитини; принцип генетичний, ураховує загальні закономірності розвитку стосовно виховання й навчання дітей з відхиленнями; принцип корекції й компенсації, що вимагає гнучкої відповідності корекційно-педагогічних технологій та індивідуально-диференційованого підходу до характеру порушень у дитини, їхній структурі й виразності; діяльний принцип, що визначає підходи до змісту й побудови навчання з урахуванням провідної для кожного вікового періоду діяльності, у якій визрівають психологічні новотвори, що визначають особистісний розвиток дитини; принцип раннього початку корекційно-педагогічного впливу [28, с. 211].
Вітчизняна та зарубіжна практика спеціального навчання постійно демонструє нам, що своєчасно розпочата й грамотно відбудована засобами освіти реабілітаційна корекційна робота дозволяє не тільки усунути в розвитку вторинні відхилення, але й коректувати вже набуті порушення в розвитку. Найважливішою умовою психологічного комфорту для дитини є єдність і зрозумілість вимог, які висувають до неї дорослі (вдома та в дошкільному закладі). Якщо в дитячому садку і вдома ці вимоги і стиль взаємодії між дорослими та дитиною багато в чому різняться, їй важко буде в них зорієнтуватися. Тому плануючи індивідуальну програму корекційної роботи з дитиною з ринолалією логопед, має розробити єдині завдання, що мають розвязуватись у дошкільному навчальному закладі та родині. При цьому шляхи розвязання цих завдань будуть різними (див. Додаток А, Таблиця 1). При цьому і логопед, і батьки мають памятати, що мета виховання дітей з ринолалією збігається з метою виховання дитини без порушень мовлення. Вона полягає у вихованні гуманної, всебічно й гармонічно розвиненої особистості.
Таким чином, відносини логопеда з родиною, яка виховує дитину із ринолалією, повинні бути засновані на співробітництві і взаємодії за умови відкритості родини всередину і назовні.
Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що внутрішньо-сімейні стосунки й відносини батьків відіграють важливу роль у розвитку особистості дитини з порушеннями мовлення. Батьківське ставлення до таких дітей має свою специфіку, що виражається в протиріччі між необхідністю трансформації власних очікувань та установок відносно дитини, з одного боку, і неможливість змінити біологічний та емоційний статус дитини в родині, з іншого. Фіксація на порушенні мовлення дитини призводить до того, що батьки часто переходять до особливої манери виховання й поведінки з дитиною, викликані характером мовленнєвого порушення.
Дослідження вчених довели, що діти з ринолалією справді потребують адекватної уваги з боку близьких дорослих. Так, ці діти емоційно реактивні, їхня поведінка може характеризуватися негативізмом, підвищеною збудливістю, агресією, або навпаки, підвищеною сором'язливістю, нерішучістю, боязливістю, млявістю, що свідчить про несформованість емоційно-вольової регуляції цієї групи дітей. Отже, діти із ринолалією мають потребу в комплексному, диференційованому і цілісному впливові на всі сторони розвитку особистості, що це неможливо без участі батьків та налагодження взаємодії з ними.
Виховання дитини з ринолалією в сімї - це складний педагогічний процес, який передбачає наявність мети, завдань, змісту, форм, методів виховної діяльності. Тому логопеду, який працює з родиною, яка виховує таку дитину, необхідно проводити свою роботу у двох напрямках:
) розвиток дошкільника та корекція його мовлення та вторинних психофізичних нашарувань;
) підвищення педагогічної культури батьків та організації педагогічної взаємодії,