Проектирование сборного ригеля поперечной рамы здания
Дипломная работа - Строительство
Другие дипломы по предмету Строительство
?ляється недорозвиненим. Відзначене положення язика, цього найбільш активного органа артикуляції звуків, обумовлює найтяжче порушення звуковимови. Кінчик язика практично не бере участі в артикуляції звуків, незважаючи на те що більшість приголосних звуків української мови є саме передньоязиковими. Загальна невиразність звуковимови ускладнюється ще й тим, що всі ротові звуки вимовляються з носовим відтінком. Без спеціальної логопедичної роботи, розпочатої з раннього віку, більшість дітей практично не можуть самостійно оволодіти вимовою, а в найбільш важких випадках здатні видавати лише окремі звуки. Навіть якщо в мові дітей, що страждають на ринолалію, і є деякі звуки, що артикулюються майже нормально, то вони вимовляються з носовим відтінком. До того ж сам голос звучить тихо й глухо, оскільки резонування відбувається в основному в носовій порожнині, де звук у значній мірі поглинається й не може дати такого сильного звучання, як при резонуванні в порожнині рота [26, с. 120].
Г. Соломатіна вказує, що намагаючись якось покращити звуковимову й одночасно затримати витік повітря через ніс, дитина підсилює напругу м'язів язика, губ, крил носа, а нерідко й усього обличчя, що створює враження крайньої напруженості мовлення (на обличчі з'являються гримаси). Як зовнішній вигляд дитини, так і наявні в неї грубі порушення мовлення в більшості випадків призводять до важкого переживання дефекту й поступовій появі вторинних психічних нашарувань. Такі діти нерідко стають соромязливими, замкнутими, у деяких з них з'являється підвищена дратівливість, у більшості з них виявляються різні рухові порушення (рівноваги, координації рухів, недиференційованість рухів пальців рук і артикуляційних рухів). Тому діти із ринолалією швидко виснажуються і перенасичуються будь-яким видом діяльності (тобто, швидко втомлюються). Втома позначається на загальній поведінці дитини, на її самопочутті. Це може виявлятися в посиленні головних болів, розладі сну, млявості [34, с. 89].
Як показують дослідження С. Ляпідевського, окрім неминучих при ринолалії порушень голосу й звуковимови, в дітей нерідко спостерігається загальне недорозвинення мови з характерною бідністю словникового запасу й несформованістю граматичного складу, що пов'язано з недостатньою практикою мовного спілкування. У частини дітей має місце затримка психічного розвитку або розумова відсталість різного ступеня виразності. Як правило, у таких дітей відзначаються нестійкість уваги і пам'яті, низький рівень розуміння словесних інструкцій, недостатність регулюючої функції мовлення, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність. Психічний стан цих дітей нестабільний, у зв'язку з чим їхня працездатність різко коливається [5, с. 63].
Н. Савінова вказує, що порушення мовлення при ринолалії може також виявлятися в рисах загальної і мовленнєвої поведінки (уповільнене включення в ситуацію спілкування, небажання підтримувати бесіду, невміння вслухуватися в голосне мовлення), що призводить до мовленнєвої та психологічної інактивності. Старші дошкільники з ринолалією починають усвідомлювати недоліки свого мовлення, що негативно впливає на емоційно-вольову сферу дитини і нерідко призводить до ускладнень при спілкуванні. Такі діти намагаються менше говорити, замикаються [31, с. 152].
Таким чином, діти із ринолалією емоційно реактивні, їхня поведінка може характеризуватися негативізмом, підвищеною збудливістю, агресією, або навпаки, підвищеною сором'язливістю, нерішучістю, боязливістю, млявістю. Усе це в цілому свідчить про несформованість емоційно-вольової регуляції цієї групи дітей. Отже, діти із ринолалією мають потребу в комплексному, диференційованому і цілісному впливові на всі сторони розвитку особистості. Відзначимо, що це неможливо без участі батьків та налагодження взаємодії з ними. В наступному параграфі курсового дослідження ми визначимо зміст та завдання організації роботи логопеда з батьками дітей із ринолалією в умовах сімї.
1.3 Особливості організації роботи логопеда із батьками дітей з ринолалією в умовах сімї
У даний час активно розвиваються теорія і практика дитячої дошкільної корекційної та спеціальної педагогіки. У зв'язку зі зростанням в останні десятиліття кількості дітей з порушеннями мовлення актуалізується проблема соціальної адаптації не лише дитини, що має певний ступінь вираженості певної патології, але й родини, в якій ця дитина зростає. Саме тому логопед, що працює з родиною, де зростає дитина з ринолалією, має знати як психологічні особливості дитини, так і особливостей сімейного виховання, родинної атмосфери.
Основним завданням логопеда в роботі з дітьми з ринолалією є надання допомоги в становленні взаємодій між особистістю, яка розвивається в умовах недостатності (фізичної, психічної, інтелектуальної, мовленєвої), та суспільством для сприяння забезпечення незалежного життя та підвищення рівня соціальної адаптації дітей, яким потрібна особлива підтримка.
З огляду на це В. Тесленко дає таке тлумачення змісту роботи логопеда з такими дітьми: формування здорових, гуманних відносин у соціумі; сприяння саморозвитку особистості дитини; надання допомоги в соціальній адаптації та реабілітації вихованців; спрямування зусиль на оздоровлення та нормалізацію взаємин у сім'ї, усунення дефіциту спілкування; вирішення особистих і соціальних проблем дітей; виявлення й розв'язання конфліктних ?/p>