ПерСЦодичнСЦ видання СхСЦдноi Украiни початку ХХ столСЦття у фондах НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦм. В.РЖ. Вернадського: надходження, зберСЦгання, вивчення
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
ов накладом 5 тисяч примСЦрникСЦв за рахунок коштСЦв Лубенськоi украiнськоi громади, тож певною мСЦрою вСЦдображав ii вимоги. Адреса редакцСЦi була оригСЦнальною м. Лубни на ПолтавщинСЦ, дСЦм Шемета. Часопис закликав до полСЦтичних та економСЦчних змСЦн, зокрема, до автономСЦi в межах РосСЦi, передачСЦ землСЦ селянам, цивСЦлСЦзованих виборчих органСЦв влади, 8-годинного робочого дня, вСЦдкриття украiнських шкСЦл тощо. Друкувалися матерСЦали переважно мСЦсцевого характеру, але повСЦдомлялося також про подСЦi на КиiвщинСЦ, ЧернСЦгСЦвщинСЦ, ГаличинСЦ, ОдещинСЦ, у ПетербурзСЦ й МосквСЦ. Тут умСЦщувалися статтСЦ СЦсторичного та загальнополСЦтичного характеру, вСЦршСЦ Х. Алчевськоi, Ю. Буняка, Я. Самотнього. Значна кСЦлькСЦсть матерСЦалСЦв була не пСЦдписана, очевидно, для безпеки авторСЦв.
Газета тАЮХлСЦборобтАЭ була невеликою за обсягом (на двСЦ картки). Як зазначаСФ А. Животко: тАЮ У першому числСЦ подано було МанСЦфест 17 жовтня та статтю тАЮ Про вольностСЦ громадянськСЦтАЭ. З матерСЦалСЦв у подальших числах треба згадати статтю про Переяславську умову (1654). Та чи не найцСЦкавСЦшими були тут вСЦдомостСЦ про те, як прокидалося украiнське життя та про украiнський рух на захСЦдноукраiнських земляхтАЭ [17, с. 120].
Доля тАЮХлСЦборобатАЭ була передбачуваною, пСЦсля виходу пяти чисел влада його закрила. Але, головним СФ те, що про появу часопису сповСЦстили тАЮЛСЦтературно-науковий вСЦсниктАЭ, тАЮШершеньтАЭ, тАЮВСЦльна УкраiнатАЭ, тАЮРСЦдний крайтАЭ, тАЮПолтавська земська газетатАЭ, тАЮПолтавщинатАЭ та СЦн. тАЮХлСЦборобтАЭ у короткий час встиг розбудити СЦ органСЦзувати розпорошенСЦ украiнськСЦ сили.
Для родини ШеметСЦв досить насиченим видався 1906 р. У квСЦтнСЦ Володимира було обрано депутатом до першоi Державноi думи (це був чи не СФдиний кандидат, який пройшов до Думи пСЦд суто нацСЦональними гаслами), вСЦн входив до складу украiнськоi фракцСЦi та бюро украiнського парламентського клубу, розбудовував структуру Украiнськоi радикально-демократичноi партСЦi, яка в цей перСЦод активно розробляла проект автономСЦi Украiни. Щодо цього влСЦтку 1906 р. у ПолтавСЦ вСЦдбулася цСЦла низка нарад всеукраiнського рСЦвня. Не залишав В. Шемет активноi громадсько-полСЦтичноi роботи СЦ пСЦсля розпуску думи: восени 1906 р. вСЦн СЦз групою депутатСЦв пСЦдписав тАЮВиборзьку вСЦдозвутАЭ заклик до народу чинити тАЮпасивний опСЦр урядовСЦ (не платити податкСЦв, не давати рекрутСЦв) доти, доки цар не призначить нових виборСЦв до думитАЭ. Тож, як й СЦнших тАЮвиборжцСЦвтАЭ, В. Шемета було заарештовано й засуджено до тримСЦсячного увязнення [51, с. 131].
Зазнав переслСЦдувань СЦ Микола, який у той час був студентом унСЦверситету. ВСЦн перебував пСЦд постСЦйним наглядом полСЦцСЦi СЦ за незаконне зберСЦгання заборонених видань наприкСЦнцСЦ 1906 р. його притягли до кримСЦнальноi вСЦдповСЦдальностСЦ.
ПСЦд час обшукСЦв у батькСЦвському будинку в Лубнах у нього виявлено нотатки з присудами сСЦльських товариств, 24 листи, бланки заяв вСЦд козакСЦв для внесення iх у списки виборцСЦв землевласникСЦв Лубенського повСЦту до Державноi думи, 19 брошур тАЮЯк збСЦраються СЦ куди повертаються народнСЦ грошСЦтАЭ та СЦн. На думку слСЦдчих, цього було достатньо, щоб колишнього редактора звинуватити у злочинах, передбачених ст. 132 КримСЦнального положення.
У ходСЦ слСЦдства Микола не визнавав себе винним. За його словами, всСЦ вилученСЦ речСЦ належали виключно йому як редакторовСЦ. Видання були отриманСЦ внаслСЦдок обмСЦну мСЦж авторами та видавничими фСЦрмами, але не були вчасно використанСЦ редакцСЦСФю. Уникнути увязнення МиколСЦ вдаСФться лише пСЦсля внесення грошовоi застави [51, с. 132].
ПостСЦйнСЦ нервовСЦ стреси (переслСЦдування, обшуки, увязнення), якСЦ переживали брати Шемети, не минули безслСЦдно. Восени 1908 р., перебуваючи в увязненнСЦ, полСЦтичний арештант В. Шемет серйозно захворСЦв. Та, попри констатуючий СЦнфекцСЦйний характер хвороби, Полтавська судова комСЦсСЦя приймаСФ дивне рСЦшення про переведення його на обстеження до психСЦатричноi лСЦкарнСЦ (вирСЦшувалося навСЦть питання про направлення до Московськоi окружноi психСЦатричноi лСЦкарнСЦ). НавСЦть хворим вСЦн залишався досить небезпечним для тогочасного режиму. Лише пСЦсля клопотання рСЦдних Володимира на час лСЦкування залишають у ПолтавСЦ.
Володимир СЦ Микола Шемети з гСЦднСЦстю пройшли через випробування, якСЦ приготувала iм доля, до кСЦнця життя не зходили з обраного шляху, намагалися сповна послужити УкраiнСЦ та рСЦдному народовСЦ.
У газетному фондСЦ НБУ СЦм. В. РЖ. Вернадського зберСЦгаються всСЦ номери газети тАЮХлСЦборобтАЭ за 1905 р.: № 1, 2, 3, 4, 5. З № 4 до пСЦдзаголовку газети додаСФться манСЦфест: тАЮСеляни усСЦСФi Украiни, СФднайтесятАЭ, а пСЦсля № 5 газету заборонили.
2.2.2 Журнал тАЮКиевская старинатАЭ ? видання двох столСЦть
Журнал тАЮКиевская старинатАЭ в ЛСЦвобережнСЦй УкраiнСЦ без перебСЦльшення можна назвати виданням двох столСЦть XIX СЦ XX. Протягом майже чвертСЦ вСЦку (1882 ? 1906, сюди ж включаСФмо СЦ журнал тАЮУкраiнатАЭ за 1907 р.) вийшло 94 томи, а це понад 70 тисяч сторСЦнок наукового СЦнформацСЦйно-довСЦдкового тексту, кСЦлька сотень рСЦдкСЦсних СЦлюстрацСЦй, карт СЦ схем, якСЦ можна побачити тСЦльки в цьому виданнСЦ. Авторський колектив нараховуСФ величезну кСЦлькСЦсть талановитих представникСЦв украiнськоi науковотворчоi СЦнтелСЦгенцСЦi кСЦнця XIX початку XX ст. Серед них В. Антонович, Д. БаталСЦй, М. БСЦляшСЦвський, П. Голубовський, В. Горленко, Б. ГрСЦнченко, М. Грушевський, В. Доманицький, Д. Дорошенко, Г. Житецький, РЖ. КаманСЦн, М. Костомаров, П. КулСЦш, О. Лазаревський, О. Левицький, В. Науменко, А. Скальковський, А. Степович, М. Сумцов, В. Щербина СЦ багато СЦнших [21, с. 74]. Тематика публСЦкацСЦй ? широка ? археологСЦя, СЦсторСЦя, мовознавство, етнографСЦя, лСЦтература, релСЦгСЦя,