ПерСЦодичнСЦ видання СхСЦдноi Украiни початку ХХ столСЦття у фондах НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦм. В.РЖ. Вернадського: надходження, зберСЦгання, вивчення
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
??, якСЦ видавалися в ОдесСЦ у 1906 р., тАЮДобра порадатАЭ СЦ тАЮЗапорСЦжжятАЭ (Катеринослав), тАЮСлобожанщинатАЭ СЦ тАЮПорадатАЭ (ХаркСЦв), низка часописСЦв КиСФва. Однак СЦз 34 друкованих органСЦв, якСЦ видавалися в першСЦй половинСЦ 1906 р., до кСЦнця року залишилося менше десяти, та й названих часописСЦв усього вийшло лише по кСЦлька номерСЦв. Проте розвиток украiнськоi преси вже заборонити нСЦхто не мСЦг.
1.3 ЦензурнСЦ утиски щодо украiнських газет та журналСЦв
МанСЦфест 17 жовтня 1905 р. поклав початок тому перСЦоду в суспСЦльно-полСЦтичному життСЦ РосСЦйськоi СЦмперСЦi, який навСЦть лСЦберали не без СЦронСЦi називали тАЮепохою оновленого ладутАЭ. Становище преси на той час регламентувалося низкою додаткових правил, законами про тимчасовСЦ та надзвичайнСЦ охорони, жорстким СЦ постСЦйним втручанням полСЦцСЦi та адмСЦнСЦстрацСЦi. Одночасно з цензурними постановами СЦ вСЦдповСЦдно до розширення прав, що надавалися новими законами СЦ циркулярами, до преси постСЦйно тАЮприкладали рукутАЭ губернатори СЦ градоначальники. Необмежений простСЦр вСЦдкривався перед ними з уведенням тАЮправилтАЭ про надзвичайну та СЦншу тАЮохоронутАЭ. ТакСЦ правила пСЦсля 15 грудня 1905 р. почали поширюватися на бСЦльшСЦсть регСЦонСЦв РосСЦйськоi СЦмперСЦi. У рСЦзних мСЦсцевостях губернатори мали право видавати власнСЦ тАЮобовязковСЦ розпорядженнятАЭ стосовно друку, що забороняли розповсюдження видань, публСЦкацСЦю статей СЦ замСЦток, якСЦ вони вважали шкСЦдливими.
АналогСЦчне вСЦдношення було СЦ до друкарень стосовно перСЦодичних видань:
1. Жодна друкарня не мала права починати набСЦр СЦ друк газети чи журналу без особливого свСЦдоцтва, що видавався губернатором спецСЦально для друкарнСЦ на право друку цього видання. Це свСЦдоцтво повинне зберСЦгатися в друкарнСЦ.
2. В разСЦ будь-яких змСЦн в умовах виходу в свСЦт даного перСЦодичного видання, замСЦни вСЦдповСЦдального редактора СЦншою особою, змСЦни друкарнСЦ видавець повинен був подати заяву про це губернатору до початку подальшого випуску у свСЦт видання, а якщо змСЦна була не передбачуваною, то упродовж 3-х днСЦв СЦз вступом в силу обставин, що викликали змСЦни, попереднСФ свСЦдоцтво мало бути замСЦнене новим.
3. На кожному номерСЦ перСЦодичного видання мали бути надрукованСЦ прСЦзвища вСЦдповСЦдального редактора СЦ видавця, адреса редакцСЦi в друкарнСЦ, де вСЦддрукований цей номер.
4. Кожний номер газети чи журналу, духовного чи свСЦтського, з усСЦма додатками, повинен був одночасно з випуском його з друкарнСЦ подаватися в узаконенСЦй кСЦлькостСЦ примСЦрникСЦв до Киiвського тимчасового комСЦтету у справах преси (колишню цензуру) [39, с. 23].
Нелегким був шлях украiнськоi нацСЦональноi преси до свого читача. ПостСЦйнСЦ прискСЦпування, перестороги, надуманСЦ заборони, полСЦтичнСЦ на та адмСЦнСЦстративнСЦ штрафи переслСЦдували видавцСЦв та редакторСЦв кожному кроцСЦ. Чимало украiномовних видань гинули пСЦд тиском мСЦсцевоi влади на перших номерах, навСЦть не встигнувши зарекомендувати себе перед читацькою аудиторСЦСФю. Так сталося з катеринославськими газетами тАЮЗапорСЦжжСФтАЭ СЦ тАЮДобра порадатАЭ, одеським часописом тАЮВСЦстСЦтАЭ, киiвською тАЮБоротьбоютАЭ, петербурзькою газетою тАЮНаша ДуматАЭ, що продовжувала демократичнСЦ традицСЦi журналу тАЮВСЦльна УкраiнатАЭ, та деякими СЦншими перСЦодичними виданнями в РосСЦi. Систематичних переслСЦдувань зазнавала полтавська газета тАЮРСЦдний крайтАЭ. Незважаючи на те, що 1906 р. був вСЦдносно сприятливим для зародження украiнськоi преси, чимало видань не змогли втриматися через несприятливСЦ полСЦтичнСЦ, адмСЦнСЦстративнСЦ та цензурнСЦ умови. НаприкСЦнцСЦ року залишилося на територСЦi НадднСЦпрянськоi Украiни тСЦльки три видання: тАЮРСЦдний крайтАЭ (Полтава), тАЮСвСЦтова зСЦрницятАЭ (МогилСЦв-ПодСЦльський), тАЮРадатАЭ (Киiв).
Тогочасна влада оголосила боротьбу з усСЦма прогресивними органами, що зявилися на хвилСЦ демократичних здобуткСЦв революцСЦi. Так, у жовтнСЦ 1905 груднСЦ 1906 р. у РосСЦi конфСЦсковано понад 430 перСЦодичних видань, майже 370 газет СЦ журналСЦв закрито, 97 друкарень опечатано, 607 редакторСЦв СЦ видавцСЦв оштрафованСЦ або арештованСЦ. Вже наступного року цей перелСЦк поповнився новими даними: уряд призупинив випуск 413 перСЦодичних видань, засудив 175 редакторСЦв, оштрафував 556 видавцСЦв СЦ редакторСЦв на загальну суму 333950 карбованцСЦв. Таким чином, стали очевидними даремнСЦ сподСЦвання на конституцСЦйнСЦ обСЦцянки, примарнСЦ свободи та розрахунок на здоровий глузд мСЦсцевоi влади. Таким чином влада закреслювала свободу преси, проголошеноi 17 жовтня 1905 р.
Що стосуСФться перСЦодичних видань, якСЦ друкувалися в КиСФвСЦ, то варто зазначити, що усСЦ газети, окрСЦм вечСЦрнСЦх, друкувалися вночСЦ, щоб вранцСЦ надСЦйти до замовника. Одним СЦз джерел даних про тиражСЦ газет можуть бути протоколи про обшуки та конфСЦскацСЦi, проведенСЦ жандармами у випадках накладення арешту на той чи СЦнший номер якоiсь газети. Друкувалася величезна кСЦлькСЦсть газет, так наприклад, газета тАЮРаботниктАЭ друкувалася у 8000 примСЦрникСЦв, з яких 2100 опечатувалося. тАЮДрукувалася величезна кСЦлькСЦсть таких газет, як тАЮЗакон и правдатАЭ та тАЮЮго-Западный крайтАЭ в кСЦлькостСЦ 2600 екземплярСЦв перша, а друга 3700 екземплярСЦвтАЭ [39, с. 25].
ТиражСЦ журналСЦв були значно меншими. Наприклад, перший номер тАЮКиевской старинытАЭ за сСЦчень 1905 р. обсягом 18 аркушСЦв вСЦддрукований у кСЦлькостСЦ 913 примСЦрникСЦв, а журнал тАЮУкраiнатАЭ за сСЦчень 1907 р. 1110 примСЦрникСЦв.
НадрукованСЦ газети з друкарнСЦ передавалися розповсюджувачам, на пошту, а також на книжковСЦ склади, звСЦдки розподСЦлялися в кСЦоски. Коли на четвертий номер газети тАЮБоротьбатАЭ був накладений арешт, жандарми влаштували справжнСФ тАЮполюваннятАЭ за примСЦрниками газет?/p>