ПерСЦодичнСЦ видання СхСЦдноi Украiни початку ХХ столСЦття у фондах НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦм. В.РЖ. Вернадського: надходження, зберСЦгання, вивчення
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
?иси, але лише художнього змСЦсту. З них можна виокремити оповСЦдання тАЮПриязньтАЭ ЛесСЦ Украiнки, тАЮНСЦобатАЭ О. Кобилянськоi, твори Непийводи, Сосновського, Пахаревського, Будянськоi. Також невелику кСЦлькСЦсть украiномовних публСЦцистичних видань у 1905 р. здСЦйснили: Киiвське видавництво тАЮВСЦктАЭ та тАЮПетербургське добродСЦйне товариство видання дешевих СЦ корисних книжоктАЭ. У перелСЦк украiномовноi публСЦцистики для народу, дозволеноi цензурою, увСЦйшли: брошура Гр. Коваленка про холеру, Т. Рильського про сСЦльськСЦ випаси, Задьори про виховання малих дСЦтей, хрестоматСЦя О. БСЦлоусенка для дСЦтей пСЦд назвою тАЮВСЦноктАЭ, що була перевидана у 1998 р. киiвським видавництвом тАЮВеселкатАЭ.
У порСЦвняннСЦ з найменшими словянськими народами ця кСЦлькСЦсть украiномовних творСЦв мСЦзерна, але й вона СФ певним здобутком на тлСЦ повного мовного знеуособлення нацСЦi. До редакцСЦйних вСЦдомств подавалась набагато бСЦльша кСЦлькСЦсть видань, хоча, звичайно, не всСЦ вони побачили свСЦт [25, с. 156].
Розгортання революцСЦйних подСЦй, хвилСЦ робСЦтничих страйкСЦв СЦ селянських заворушень, що охопили всю СЦмперСЦю, наступи демократично налаштованоi СЦнтелСЦгенцСЦi змусили царя Миколу РЖРЖ та уряд пСЦти на деякСЦ полСЦтичнСЦ поступки. 17 жовтня 1905 р. було видано манСЦфест про введення демократичних прав СЦ свобод, зокрема й щодо друкованого слова. тАЮТимчасовСЦ правила про друктАЭ, якСЦ скасовували попередню цензуру, ще не стали чинними, а вже зявилася тАЮперша ластСЦвкатАЭ вСЦдродженоi украiнськоi перСЦодики селянський часопис тАЮХлСЦборобтАЭ, виданий братами Шеметами украiнською мовою. Старший В. Шемет, колишнСЦй член тАЮБратства ТарасСЦвцСЦвтАЭ, пСЦзнСЦше посол до 1-оi Державноi Думи вСЦд Полтавщини, а з 1919 р. спСЦвробСЦтник Украiнськоi АкадемСЦi наук, став редактором тАЮХлСЦборобатАЭ. СторСЦнки часопису ряснСЦли гострим критичним словом, виразною нацСЦонально-революцСЦйною думкою. Кожне число розходилося в кСЦлькостСЦ пяти тисяч примСЦрникСЦв, на вулицях його просто виривали з рук розповсюджувачСЦв. ПСЦсля виходу в свСЦт пятого числа влада заборонила друкувати цей нацСЦональний часопис украiнською мовою, але, на думку А. Животка, вСЦн тАЮвстиг СЦ в такий короткий час виконати важливе завдання будителя й органСЦзатора ще недавно розпорошених украiнських силтАЭ [17, с. 56].
СхСЦдноукраiнська перСЦодика продовжувала розвивати тСЦ мовнСЦ традицСЦi, що склалися у художнСЦй лСЦтературСЦ, починаючи вСЦд Т. Шевченка. У твореннСЦ публСЦцистичноi лексики використовувалися зразки росСЦйськоi лСЦтературноi мови, а також СЦ позитивнСЦ здобутки украiнськоi перСЦодики таких регСЦонСЦв Украiни, як Буковина, Галичина. ПотрСЦбно зазначити, що активну участь у ii формування брало чимало схСЦдноукраiнських письменникСЦв.
Проте, у мовнСЦй практицСЦ деяких тогочасних схСЦдноукраiнських газет СЦ журналСЦв досить помСЦтним СФ дещо бСЦльший вплив захСЦдноукраiнськоi перСЦодики. Це можна було спостерСЦгати в фонетицСЦ, орфографСЦi, лексицСЦ, граматицСЦ. ЗахСЦдноукраiнськСЦ мовнСЦ традицСЦi пСЦдтримував тАЮЛСЦтературно-науковий вСЦсниктАЭ, що з 1907 р. почав виходити в КиСФвСЦ. Певною мСЦрою цСЦ традицСЦi вСЦдбиваються у тАЮЗаписках Украiнського наукового товариства в КиСФвСЦтАЭ й журналСЦ тАЮУкраiнатАЭ, що перебували пСЦд сильним впливом тАЮЗаписок Наукового товариства СЦм. Шевченка у ЛьвовСЦтАЭ. ВСЦдчувала на собСЦ деякий вплив захСЦдноукраiнськоi мовноi практики також СЦлюстрована газета тАЮСелотАЭ та деякСЦ СЦншСЦ.
Вплив захСЦдноi мовноi практики був переважно незначний, зовнСЦшнСЦй. РЖнодСЦ вСЦн обмежувався лише правописною сферою.
Отже, можна зробити висновок, що на початку ХХ ст. преса СхСЦдноi Украiни, яка знаходилась пСЦд владою РосСЦйськоi СЦмперСЦi, отримала певнСЦ поступки з боку держави. Це призвело до збСЦльшення кСЦлькостСЦ перСЦодичних видань не лише росСЦйською, але й украiнською мовою. Проте, варто зазначити, що багато видань переслСЦдувались цензурою, зазнавали репресСЦй з боку влади. Багато журналСЦв та газет переставали видаватися одразу пСЦсля першого номера. Так сталося з катеринославськими газетами тАЮЗапорСЦжжСФтАЭ СЦ тАЮДобра порадатАЭ, одеським часописом тАЮВСЦстСЦтАЭ, киiвською тАЮБоротьбоютАЭ, петербурзькою газетою тАЮНаша ДуматАЭ, що продовжувала демократичнСЦ традицСЦi журналу тАЮВСЦльна УкраiнатАЭ та деякими СЦншими перСЦодичними виданнями на територСЦi НадднСЦпрянщини.
РОЗДРЖЛ 2. ФОНДИ НАЦРЖОНАЛЬНОРЗ БРЖБЛРЖОТЕКИ РЖМ. В.РЖ. ВЕРНАДСЬКОГО: НАДХОДЖЕННЯ ТА ЗБЕРРЖГАННЯ ГАЗЕТНИХ РЖ ЖУРНАЛЬНИХ ВИДАНЬ
2.1 Фонди НБУВ як унСЦкальне зСЦбрання джерел СЦнформацСЦi
В основу фонду НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦменСЦ В.РЖ. Вернадського покладено великСЦ книжковСЦ зСЦбрання XVIII ? XIX ст. фундаментальнСЦ бСЦблСЦотеки Киiвськоi духовноi академСЦi, Киiвського унСЦверситету св. Володимира, HСЦжинського СЦсторико-фСЦлологСЦчного СЦнституту, Кременецького лСЦцею, ряду монастирСЦв, лСЦквСЦдованих чи реорганСЦзованих наукових установ, товариств, навчальних закладСЦв, нацСЦоналСЦзованих книжкових складСЦв СЦ магазинСЦв, великих приватних колекцСЦй, якСЦ вСЦдрСЦзнялися не лише чисельнСЦстю рСЦдкСЦсних СЦ цСЦнних видань, а й системнСЦстю та цСЦлеспрямованим вСЦдбором лСЦтератури. У першСЦ роки СЦснування бСЦблСЦотека придбала ретельно пСЦдСЦбранСЦ колекцСЦi з рСЦзних галузей науки, що належали видатним ученим-академСЦкам В. РЖконникову, М. Петрову, П. Тутковському, професорам РЖ. та М. Лучицьким, С. ГолубСФву, Ю. Кулаковському, В. КараваСФву, К. Якубовськом, письменнику й освСЦтньому дСЦячевСЦ Б. ГрСЦнченку, вСЦдомому СЦсторику М. Бантиш-Каменському. Ця традицСЦя постСЦйно пСЦдтримуСФться. Серед особистих колекцСЦй, що в рСЦзний час надСЦйшли до фондСЦв бСЦблСЦотеки, крСЦм названих, особливо цСЦнними СФ книжковСЦ зСЦб