ПерСЦодичнСЦ видання СхСЦдноi Украiни початку ХХ столСЦття у фондах НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦм. В.РЖ. Вернадського: надходження, зберСЦгання, вивчення
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
губернатора. Губернатор, як СЦ можна було очСЦкувати, такого дозволу давати не поспСЦшав. ТермСЦни видання першоi украiнськоi газети затягувалися.
Однак у Лубнах, на ПолтавщинСЦ, мСЦсцевСЦ украiнськСЦ патрСЦоти зумСЦли домовитися з керСЦвництвом мСЦсцевоi друкарнСЦ про друкування украiнського часопису. Так, 25 листопада 1905 р. у Лубнах зявилася перша на теренах НадднСЦпрянщини украiномовна газета тАЮХлСЦборобтАЭ. ПСЦдписував ii як редактор наймолодший СЦз братСЦв ШеметСЦв Микола, хоча насправдСЦ редактором був старший брат Володимир, який ще перед революцСЦСФю 1905 р. спробував видавати щоденну газету тАЮПоступтАЭ, але не отримав дозволу МСЦнСЦстерства внутрСЦшнСЦх справ. Однак не довго формував украiнське СЦнформацСЦйне поле часопис тАЮХлСЦборобтАЭ. У груднСЦ 1905 р., на пятому числСЦ, вСЦн був заборонений. Та, незважаючи на його короткий вСЦк, часопис вСЦдСЦграв вагому роль як у становленнСЦ нацСЦонального украiнського СЦнформацСЦйного поля на НадднСЦпрянщинСЦ, так СЦ в розвитку нацСЦональноi свСЦдомостСЦ народу. Заслуга тАЮХлСЦборобатАЭ була СЦ в тому, що вСЦн вСЦдкрив нову еру в СЦсторСЦi культури й суспСЦльно-полСЦтичноi думки Украiни СЦ пСЦсля його появи украiнська преса вже нСЦколи, незважаючи на будь-якСЦ заборони, не переривала свого родоводу.
ПСЦсля заборони тАЮХлСЦборобатАЭ В. Шемет намагався продовжити видання часопису пСЦд назвою тАЮХлСЦборобська справатАЭ, однак, незважаючи на тАЮконституцСЦйнСЦ свободитАЭ, усСЦ його клопотання не мали результатСЦв [37, с. 115].
НаприкСЦнцСЦ грудня 1905 р. члени гуртка тАЮУкраiнська демократична громадатАЭ, до якого входили Л. Жебуньов, Г. Маркевич, П. Мирний, Г. Коваленко, на однСЦй СЦз своiх нарад, розумСЦючи, що тАЮХлСЦборобтАЭ не зможе вижити в розбурханому морСЦ росСЦйського шовСЦнСЦзму, вирСЦшили розпочати збСЦр коштСЦв для створення нового видання. Видавцем обрали Г. Маркевича, обовязки головних редакторСЦв поклали на М. ДмитрСЦСФва та Г. Коваленка. Часопис вирСЦшили назвати тАЮРСЦдний крайтАЭ.
25 грудня 1905 р. у ПолтавСЦ, рСЦвно через мСЦсяць пСЦсля прийняття царською адмСЦнСЦстрацСЦСФю тАЮТимчасових правил про друктАЭ, побачило свСЦт перше число тижневика тАЮРСЦдний крайтАЭ, який вСЦдкривався поезСЦСФю-манСЦфестом П. Мирного тАЮДо сучасноi музитАЭ. Авторський колектив журналу, обираючи нелегкий СЦ небезпечний шлях розбудови рСЦдноi культури, прагнув розбудити нацСЦональну свСЦдомСЦсть украiнцСЦв, виховувати в них почуття нацСЦональноi гСЦдностСЦ. Мета, яку ставив перед собою журнал, визначалася вимогами життя, потребами духовного СЦ полСЦтичного вСЦдродження украiнського народу, усвСЦдомленням украiнською СЦнтелСЦгенцСЦСФю свого мСЦсця СЦ ролСЦ в суспСЦльствСЦ. РЖ закономСЦрно, що часопис тАЮРСЦдний крайтАЭ за своСФю СЦдейною спрямованСЦстю був безпартСЦйним. Це свСЦдчить про те, що для видавцСЦв важливими були не полСЦтичнСЦ амбСЦцСЦi певноi партСЦi чи групи людей, а згуртування загальноукраiнського руху на шляху до створення повноцСЦнноi СФвропейськоi нацСЦi. Саме тому для повного СЦ всебСЦчного висвСЦтлення життя редакцСЦя намагалася залучити до участСЦ в роботСЦ якомога бСЦльше людей.
РедакцСЦя тАЮРСЦдного краютАЭ при висвСЦтленнСЦ суспСЦльно-полСЦтичних проблем неодмСЦнно наголошувала на двох аспектах, якСЦ, на ii погляд, могли привести до автономСЦi Украiни: державнСЦсть украiнськоi мови СЦ дСЦяльнСЦсть украiнських депутатСЦв у складСЦ Державноi думи. Тому закономСЦрно, що в перСЦод виборСЦв до Думи редакцСЦя розповСЦдала про кандидатСЦв до неi, радила обирати лише тих, хто служитиме СЦнтересам украiнцСЦв, дбатиме за СЦнтереси Украiни. Коли ж Думу було розпущено, газета вСЦдверто виступила проти уряду. ЗрозумСЦло, що формування украiнського СЦнформацСЦйного простору в такому напрямСЦ, як це робила редакцСЦя тАЮРСЦдного краютАЭ, викликало рСЦшучий протест уряду. Це призвело до того, що в провСЦнцСЦi надалСЦ часопис видаватися не мСЦг. Тому вирСЦшено було перенести його видання до КиСФва. Таким чином, з кСЦнця жовтня 1907 р. часопис почав видаватися в КиСФвСЦ. Очолила редакцСЦю О. ПчСЦлка, яка СЦ стала першою украiнською жСЦнкою-редактором на НадднСЦпрянщинСЦ.
У 1906 р. виповнилося 25 рокСЦв вСЦд дня виходу журналу тАЮКиевская старинатАЭ. Гостро вСЦдчувалася потреба ввести в нацСЦональне СЦнформацСЦйне поле не лише газету, а й журнал, який би видавався рСЦдною мовою СЦ виходив у столицСЦ Украiни. Таким тАЮпереходовим до нових вимогтАЭ часописом став журнал тАЮУкраiнатАЭ. Друкувався вСЦн двома мовами украiнською СЦ росСЦйською. Це був мСЦсячник, обсяг якого становив 10 12 друкованих аркушСЦв, що складався з двох частин: науковоi та СЦнформацСЦйно-публСЦцистичноi. Друкувалися в ньому твори РЖ. Нечуя-Левицького, В. Доманицького, РЖ. Франка. НерСЦдко зСЦ своiми публСЦкацСЦями на його сторСЦнках виступав С. Петлюра. УсСЦ нацСЦональнСЦ проблеми редакцСЦя вирСЦшувала через призму соцСЦалСЦстичноi СЦдеологСЦi.
Тим часом наприкСЦнцСЦ 1905 р. В. Леонтович отримав дозвСЦл на видання щоденноi полСЦтичноi, економСЦчноi та лСЦтературноi газети тАЮГромадська думкатАЭ СЦ в останнСЦй день року встиг видати ii перший номер. Видання це побачило свСЦт замСЦсть задекларованоi газети тАЮУкраiнське словотАЭ, на яку й, власне, було подане прохання на випуск.
Завдяки широкому колу авторСЦв редакцСЦi, а серед них були Б. ГрСЦнченко, його дружина М. ЗагСЦрня, В. СамСЦйленко, А. Тесленко, А. Кримський, М. Лисенко, В. Доманицький та СЦншСЦ, редакцСЦя торкалася усСЦх важливих суспСЦльно-полСЦтичних проблем, використовувала весь арсенал тогочасних газетно-публСЦцистичних жанрСЦв вСЦд замСЦток до великих аналСЦтичних статей, вСЦд вСЦршСЦв до гумористично-сатиричних жанрСЦв.
Серед СЦнших часописСЦв, якСЦ спричинили розвиток нацСЦональноi свСЦдомостСЦ, газети тАЮНародна справатАЭ, тАЮВСЦстСЦ?p>