ПерСЦодичнСЦ видання СхСЦдноi Украiни початку ХХ столСЦття у фондах НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦм. В.РЖ. Вернадського: надходження, зберСЦгання, вивчення
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
(ССЦмферополь, 1905 1907; редактори-видавцСЦ у рСЦзний час: М. БеляСФв, В. Бруно-Ясенецький, священики Н. Бортковський та М. СаркСЦн), суспСЦльно-лСЦтературного тижневика, органу церковного оновлення тАЮЦерковна газетатАЭ (ХаркСЦв, 1906; редактор священик РЖ. ФСЦлевський).
Виникнення приватних православних перСЦодичних видань свСЦдчить про те, що створена офСЦцСЦйною церквою система преси не влаштовувала не лише аудиторСЦю, а й духСЦвництво, яке прагнуло до обСФктивностСЦ у висвСЦтленнСЦ подСЦй, до вСЦльного СЦ щирого слова, розумСЦння християнства як безпосереднього провСЦдника в життСЦ. Так чи СЦнакше, часописи зверталися до проблем та СЦдей, висловлених у тАЮТрудах Киевской Духовной АкадемиитАЭ (ТКДА), що лишалися незмСЦнним джерелом науковоi християнськоi думки.
Священики, а також церковна преса для масовоi аудиторСЦi пропагували тогочасну владу, професСЦйно манСЦпулюючи свСЦдомСЦстю малоосвСЦчених читачСЦв. ЦСЦ моменти найяскравСЦше представленСЦ у щоденнСЦй газетСЦ тАЮПочаевские известиятАЭ (Почаiв, 1906 1909; редакторами у рСЦзний час були: архСЦмандрит ВСЦталСЦй, СЦСФромонах РЖлСЦодор), тижневику, органСЦ духСЦвництва ПодСЦльськоi СФпархСЦi тАЮПравославная ПодолиятАЭ (Камянець-ПодСЦльський, 1905 1910, 1913, 1916; редактор РД. Сецинський), журналСЦ Хомськоi СФпархСЦi тАЮХолмская церковная жизньтАЭ (19061911, редакторами у рСЦзнСЦ роки були архСЦмандрит ДСЦонСЦсСЦй, священики РЖ. Захарчук, П. Петров, СЦСФромонах МакарСЦй), релСЦгСЦйно-патрСЦотичному журналСЦ, додатку до попереднього видання тАЮХолмский народный листоктАЭ (1907 1915), а також тижневСЦй народнСЦй газетСЦ тАЮБратская беседатАЭ, що видавалася не тСЦльки росСЦйською, а й украiнською мовою (видання при Холмському православному Свято-Богородицькому братствСЦ у м. ХолмСЦ ЛюблСЦнськоi губернСЦi, 1907 1916).
УсСЦ цСЦ видання функцСЦонували у захСЦднСЦй частинСЦ украiнських земель, потреба в iх створеннСЦ була зумовлена тим, що православя на ВолинСЦ, ПодСЦллСЦ та ХолмщинСЦ не мало мСЦцних коренСЦв не СЦснувало вСЦруючих громад, не виникла розвинута система духовноi освСЦти, не вистачало достатньоi кСЦлькостСЦ храмСЦв СЦ квалСЦфСЦкованого духСЦвництва. Але передусСЦм iхня мСЦсСЦя полягала в тому, щоб вести СЦдеологСЦчну боротьбу з католицизмом СЦ греко-католицизмом конфесСЦями, якСЦ СЦсторично й ментально були ближчими мешканцям цих областей, нСЦж православя.
ОфСЦцСЦйна церква вважала пресу надСЦйним засобом для мСЦсСЦонерськоi СЦ пропагандистськоi дСЦяльностСЦ, тому й цСЦ перСЦодичнСЦ видання виходили у свСЦт значними накладами, розповсюджувалися безкоштовно у храмах, а також передплачувались для селян СЦ мешканцСЦв мСЦст. ЦСЦ видання були спрямованСЦ на малоосвСЦчену СЦ невибагливу аудиторСЦю, що зумовлювало iх жанрову структуру, лексику, стиль оформлення тощо. Варто зазначити, що безпосереднього суто релСЦгСЦйного матерСЦалу в них було небагато, публСЦкувались переважно проповСЦдСЦ, де зверталася увага на морально-етичну проблематику СЦ суспСЦльно-полСЦтичнСЦ питання [5, с. 113].
Царський манСЦфест СЦз позицСЦй лСЦбералСЦзму СЦ демократизму обговорювався на шпальтах тАЮРуководства для сельских пастырейтАЭ, часопису, що виходив при КиiвськСЦй духовнСЦй семСЦнарСЦi. Автори цього видання теж намагалися тлумачити тогочаснСЦ суспСЦльно-полСЦтичнСЦ подСЦi у свСЦтлСЦ християнсько-етичного ставлення до них.
РеволюцСЦйнСЦ подСЦi 19051907 рр. змусили офСЦцСЦйнСЦ церковнСЦ кола посилити пропаганду своСФi дСЦяльностСЦ. Йдеться СЦ про суто мСЦсСЦонерську роботу, СЦ про дСЦяльнСЦсть, спрямовану на пСЦдтримку СЦмперськоi влади. ОфСЦцСЦйнСЦ церковнСЦ кола спонукали духСЦвництво до пСЦдтримки урядовоi полСЦтики. РеволюцСЦйнСЦ подСЦi вимагали вСЦд церкви активноi реакцСЦi, оскСЦльки вона для багатьох лишалася авторитетом у вирСЦшеннСЦ фСЦлософсько-етичних СЦ суспСЦльно-моральних проблем. Проте церква в РосСЦйськСЦй СЦмперСЦi була також суспСЦльним СЦнститутом, тАЮвСЦдомством православного вСЦросповСЦданнятАЭ СЦ мусила виконувати розпорядження царату, пСЦдкрСЦплюючи СЦ дублюючи владу, СЦ вСЦдСЦгравати ту роль, яка була iй вСЦдведена у державСЦ. Але часто СЦмперськСЦ дСЦi були несумСЦсними з християнськими цСЦнностями, СЦнодСЦ навСЦть суперечили iм. Це, а також масова участь духСЦвництва у полСЦтичнСЦй боротьбСЦ, стало основою для полемСЦки про роль церкви та ii представникСЦв у громадському життСЦ.
2.3.1 тАЮТруды Киевской Духовной АкадемиитАЭ як джерело науковоi християнськоi думки
ТКДА це видання, яке було концептуальним центром церковноi перСЦодики в УкраiнСЦ, тому видаСФться логСЦчним дослСЦджувати СЦдейнСЦ й тематичнСЦ трансформацСЦi преси православноi церкви саме за матерСЦалами цього часопису. НаприкСЦнцСЦ ХРЖХ у перше десятилСЦття ХХ ст. у ТКДА сформувався такий колектив авторСЦв, якСЦ у своiх виступах вСЦдходили вСЦд питань ортодоксального богословя СЦ теологСЦi, придСЦляючи велику увагу нагальним проблемам тогочасного суспСЦльства. Високий освСЦтнСЦй та СЦнтелектуальний потенцСЦал, фСЦлософськСЦ традицСЦi Киiвськоi духовноi академСЦi давали iм змогу глибоко СЦ всебСЦчно простежувати всСЦ суспСЦльнСЦ колСЦзСЦi та робити висновки щодо iх наслСЦд кСЦв СЦ результатСЦв. Певно, що поточнСЦ подСЦi, духовнСЦ процеси, полСЦтичнСЦ акцСЦi тощо вони осмислювали з християнських позицСЦй, але тлумачили iх вСЦдповСЦдно до потреб аудиторСЦi, бо релСЦгСЦю вважали стрижнем реального життя [5, с. 127].
ОскСЦльки тогочасне суспСЦльство було буквально захоплене полСЦтичними процесами, то вСЦдповСЦдно СЦ кСЦлькСЦсть публСЦкацСЦй СЦз полСЦтичноi проблематики на сторСЦнках ТКДА значно зросла. МанСЦфест 17 жовтня 1905 р. спонукав релСЦгСЦйних фСЦлософСЦв до обговорення нових громадянських зрушень. У цьому аспектСЦ показовими СФ такСЦ статтСЦ: тАЮХристиянство СЦ пол