ПерСЦодичнСЦ видання СхСЦдноi Украiни початку ХХ столСЦття у фондах НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦм. В.РЖ. Вернадського: надходження, зберСЦгання, вивчення
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
ьський, помСЦчником редактора був РД. Капралов. У перСЦодицСЦ православноi церкви та у свСЦтських перСЦодичних виданнях тих часСЦв не траплялися публСЦкацСЦi Г. Шавельського, це стосуСФться також СЦ часопису, редактором якого вСЦн був.
Вже з першого числа тАЮЦерковно-общественной мыслитАЭ постСЦйними авторами часопису стали члени РелСЦгСЦйно-фСЦлософського товариства: В. Екземплярський, В. ЗавСЦтневич, П. Кудрявцев, В. Соколов, П. СвСФтлов та СЦншСЦ публСЦцисти представники духСЦвництва, вСЦдомСЦ своiм критичним ставленням до ортодоксальностСЦ офСЦцСЦйного православя, пригнСЦченостСЦ церкви в РосСЦйськСЦй СЦмперСЦi тощо [43, с. 34].
У публСЦкацСЦях тАЮЦерковно-общественной мыслитАЭ часто зявлялися публСЦкацСЦi РД. Капралова, якСЦ були присвяченСЦ найгострСЦшим СЦ найактуальнСЦшим проблемам, що виникали перед суспСЦльством у тСЦ часи. У статтСЦ РД. Капралова тАЮНаше горетАЭ, якою вСЦдкрилося перше число часопису, окресленСЦ шляхи розвитку православноi церкви в УкраiнСЦ, а також представлена панорамна картина СЦснування церкви в РосСЦйськСЦй СЦмперСЦi: тАЮУ якСЦй пучинСЦ тяжких випробувань тримав нас старий синодально-бюрократичний устрСЦй. Майже 200 рокСЦв православна Церква перебувала у рабському державному станСЦ... бюрократична деспотСЦя зверху донизу закрСЦпачила церкву, навалила на нашСЦ плечСЦ обовязки, несумСЦснСЦ з пастирською совСЦстютАЭ [6, с. 63]. Цю статтю можна вважати програмною для усього часопису. Боротьбу проти СЦмперських пут СЦ пошуки нових шляхСЦв СЦснування церкви у державСЦ можна вважати концептуальною основою тАЮЦерковно-общественной мыслитАЭ.
НеобхСЦдно зауважити, що проблеми стосункСЦв церкви СЦ влади, мСЦсця церкви та ii служителСЦв у суспСЦльствСЦ часто порушувалися в тАЮХристианской мыслитАЭ. ПринциповСЦ розбСЦжностСЦ авторСЦв цього журналу, зокрема його редактора В. Екземплярського, з позицСЦСФю офСЦцСЦйноi церкви були предметом постСЦйних дискусСЦй на його шпальтах. РЖдеi несумСЦсностСЦ офСЦцСЦйноi церкви, яка була СЦдеологСЦчною основою самодержавства, з СЦстинним покликанням церкви визначалися у статтях, опублСЦкованих на сторСЦнках тАЮЦерковно-общественной мыслитАЭ П. СвСФтлова тАЮРелСЦгСЦя СЦ держава, В. Соколова тАЮПадСЦння самодержавстватАЭ СЦ тАЮТворчСЦ силитАЭ, В. ЗСЦнкСЦвського тАЮДума Церкви про БатькСЦвщинутАЭ та СЦншСЦ.
Виступи РД. Капралова спрямовували концептуальний вектор часопису, визначали прСЦоритетнСЦ аспекти для обговорення й актуалСЦзували деякСЦ моменти суспСЦльного життя. Так, у другому числСЦ за 1917 р. була опублСЦкована його стаття тАЮРелСЦгСЦя СФ приватною справою кожноi особитАЭ. У назву публСЦкацСЦi винесене популярне на той час серед демократичноi СЦнтелСЦгенцСЦi гасло. Воно активно експлуатувалося у соцСЦалСЦстичних газетах, автори яких ставили собСЦ за мету дискредитувати релСЦгСЦю у громадськСЦй думцСЦ та вСЦдкинути церкву вСЦд суспСЦльних процесСЦв. РД. Капралов з позицСЦй релСЦгСЦйно-фСЦлософських догматСЦв християнства розвСЦнчував цю СЦдею, наголошуючи, що релСЦгСЦя СФ моральною основою суспСЦльства СЦ стрижнем внутрСЦшнього закону кожноi особистостСЦ [73, с. 400].
ЦСЦ думки розвивав також П. СвСФтлов у статтСЦ тАЮСоцСЦалСЦзм СЦ християнствотАЭ. ВисвСЦтлюючи та критикуючи спроби соцСЦалСЦстСЦв прикривати свою полСЦтику бСЦблСЦйними проповСЦдями щодо рСЦвностСЦ, братерства та спСЦвчуття знедоленим.
ПрСЦоритетнСЦсть фСЦлософсько-етичного чинника в суспСЦльному життСЦ постСЦйно наголошувалась у бСЦльшостСЦ статей В. Екземплярського, у працях В. ЗСЦнкСЦвського, В. ЗавСЦтневича, П. Кудрявцева, В. Соколова та СЦнших постСЦйних авторСЦв тАЮХристианской мыслитАЭ та тАЮЦерковно-общественной мыслитАЭ.
Характерно, що, висвСЦтлюючи бурхливий розвиток полСЦтичного СЦ церковного життя в УкраiнСЦ у 1917 1918 рр., редакцСЦйний колектив часопису постСЦйно наголошував на необхСЦдностСЦ вСЦдокремлення церкви в УкраiнСЦ вСЦд тАЮвСЦдомства православного вСЦросповСЦданнятАЭ офСЦцСЦйноi церкви РосСЦйськоi СЦмперСЦi, пСЦдкореноi самодержавству. Разом СЦз цСЦСФю пропозицСЦСФю вони обговорювали на шпальтах видання увесь комплекс повязаних з цим проблем: ведення богослужСЦння украiнською мовою, переклад Священних книг украiнською, викладання у школах та спецСЦальних СЦ вищих наукових закладах мовою, рСЦдною для народу, а також видання украiнською книг, газет, журналСЦв тощо.
РедакцСЦя та авторський склад тАЮЦерковно-общественной мыслитАЭ були послСЦдовними у своiх дСЦях. Майже всСЦ автори часопису брали активну участь у роботСЦ уряду УНР, спрямовуючи не лише церковне життя в УкраiнСЦ, але й вирСЦшуючи проблеми народноi освСЦти, книгодрукування, культури, украiнСЦзацСЦi всСЦх сфер тогочасного життя [2, с. 13].
Якщо звернути увагу на назву цього часопису тАЮЦерковно-общественная мысльтАЭ, то можна дСЦйти висновку, що концепцСЦя цього перСЦодичного видання вСЦддзеркалилась у його назвСЦ, оскСЦльки в ньому висвСЦтлювались проблеми зближення церкви з тогочасним суспСЦльством, а представники духСЦвництва автори СЦ члени редакцСЦйного колективу придСЦляли пильну увагу нагальним потребам народу, намагаючись виконувати не лише управлСЦнськСЦ, виховнСЦ та освСЦтнСЦ функцСЦi, якими обмежувала СЦмперСЦя церкву, а й прагнули бути справжнСЦми наставниками, пСЦдтримувати вСЦру в читачСЦв, орСЦСФнтувати аудиторСЦю в бурхливому потоцСЦ подСЦй та надавати цим подСЦям оцСЦнку з позицСЦй християнства, а не вСЦдданоi тогочаснСЦй владСЦ росСЦйськоi церкви.
Варто зазначити, що усСЦ публСЦкацСЦi були концептуально спрямованСЦ на активне формування громадськоi думки, спрямованоi проти атеiстичного кривавого уряду. Проте жодного разу часопис не друкував вСЦдверто пропагандистських або агСЦтацСЦйних матерСЦалСЦв. Представники лСЦберально-демократичноi гСЦлки украiнськог?/p>