ПерСЦодичнСЦ видання СхСЦдноi Украiни початку ХХ столСЦття у фондах НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦм. В.РЖ. Вернадського: надходження, зберСЦгання, вивчення
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
В°йно отримати дозвСЦл на випуск СЦншого аналогСЦчного видання. Ним мав стати СЦлюстрований гумористично-сатиричний журнал тАЮЧмСЦльтАЭ. ДозвСЦл на його видання отримав секретар журналу тАЮШершеньтАЭ А. Коваленко 15 квСЦтня. Але тАЮШершеньтАЭ не заборонили СЦ дозвСЦл на новий журнал залишився невикористаним [13, с. 48].
Над випускоми тАЮШершнятАЭ працювали такСЦ автори СЦлюстрацСЦй та полСЦтичних карикатур, як РЖ. Бурячок, Ф. Красицький, В. Масляников, П. Наумов, В. РСЦзниченко, О. СластСЦон та СЦншСЦ, а також лСЦтературнСЦ постатСЦ: М. Коцюбинський, А. Кримський, РЖ. Липа, РЖ. Франко, Л. Украiнка, О. Маковей, В. Стефаник та СЦншСЦ.
На обгортцСЦ першого номера тАЮШершнятАЭ ? малюнок Ф. Красицького, родича Т. Шевченка. Малюнок без назви СЦ супровСЦдного тексту, але його
змСЦст зрозумСЦлий. Художник висвСЦтлив класовий подСЦл суспСЦльства та його
боротьбу. Через проломану тюремну стСЦну молодий робСЦтник лСЦвою рукою передаСФ увязненСЦй украiнськСЦй дСЦвчинСЦ прапор з написом тАЮВолятАЭ. БСЦля неi лежать на бруку тСЦла вбитих. А далСЦ зображенСЦ фабрики, оточенСЦ густим чорним димом [41, с. 3].
Ф. Красицькому належать й СЦншСЦ гострСЦ карикатури, в яких зображував вязня, котрий через ТСрати дивиться на ластСЦвки, що звили гнСЦздо, або пяного довговусого СЦ череватого пана-росСЦянина, що солодко спить на мальованСЦй печСЦ, а в дверях товпляться селяни, чекаючи його наказСЦв про розподСЦл роботи. На сторСЦнках тАЮШершнятАЭ були СЦ деякСЦ карикатури Красицького на слова Т. Шевченка, котрими осмСЦюСФ царських мСЦнСЦстрСЦв ВСЦтте, Дурнова, РЖгнатьСФва, ПобСФдоносцева та СЦнших, викриваючи iхнСЦ брехливСЦ обличчя.
Активним спСЦвпрацСЦвником тАЮШершнятАЭ був РЖ. Бурячок. Його карикатура тАЮПотоптАЭ, що надрукована у першому номерСЦ журналу, зображувала величезну хвилю, що котилася на берег СЦ несла на собСЦ човен з вСЦтрилом СЦ написом тАЮВолятАЭ на ньому. Гострою сатирою вСЦдзначаються наступнСЦ малюнки Бурячка: тАЮПСЦд сучасним режимомтАЭ (тАЮШершеньтАЭ, число 6), тАЮОд молдаванина до фСЦнна на всСЦх язиках все мовчить... благоденствуСФтАЭ (тАЮШершеньтАЭ, число 9), тАЮВесняний мотивтАЭ (тАЮШершеньтАЭ, число 12).
БоротьбСЦ простого робСЦтника за восьмигодинний робочий день РЖ. Бурячок присвятив малюнок тАЮСон буржуятАЭ, а знущанню царських полСЦцаiв та земських дСЦячСЦв над селянською масою, що голодуСФ, вСЦн призначив карикатуру тАЮВ голоднСЦй губернСЦiтАЭ.
Володимир РСЦзниченко, закСЦнчивши ХаркСЦвський унСЦверситет 1890 р., був поетом СЦ письменником, але як художник працював у галузСЦ полСЦтичноi карикатури, спрямованоi проти захисникСЦв царату. Його сатиричнСЦ малюнки з номера в номер друкувалися на сторСЦнках журналу. СлСЦд навести заголовки таких його малюнкСЦв: тАЮГеть з царатом!тАЭ, тАЮПСЦсля скасування крСЦпацтватАЭ,ОбнСЦмСЦте, брати моi, найстаршого брататАЭ СЦ тАЮВеснатАЭ. Весну В. РСЦзнСЦченко зображуСФ у виглядСЦ тендСЦтноi дСЦвчини, яку супроводжують амури з луками СЦ стрСЦлами, а полСЦцСЦя тягне ii до дСЦльницСЦ. Образ весни тут сприймаСФться як символ революцСЦi, а СЦнколи СЦ як визволення [ 41, с. 6].
Украiнський сатиричний журнал тАЮШершеньтАЭ згуртував навколо себе групу двох поколСЦнь художникСЦв. До молодшого поколСЦння належав Павло Наумов (псевдонСЦм Заступець), який навчався у КиiвськСЦй школСЦ Миколи Мурашка та ПетербурзькСЦй академСЦi мистецтв. НайбСЦльш вСЦдомСЦ його карикатури ? це тАЮВзявшись за плуг, назад не оглядайся!тАЭ та тАЮМи в раю пекло розвели...тАЭ. Перша робота, базована на народньому прислСЦвi, закликаСФ селянство боротися за кращу свою долю СЦ за визволення з-пСЦд царського гнСЦту.
Журнал друкував графСЦчнСЦ працСЦ Михайла Яковлева пСЦд назвами: тАЮСело прокидаСФтьсятАЭ, тАЮСловянський бог ПерунтАЭ, тАЮДрукарня чорноi сотнСЦтАЭ, тАЮНаша дума, наша пСЦсня...тАЭ, тАЮСуд СатиратАЭ та деякСЦ СЦншСЦ.
Видання Шершня припинилося у липнСЦ 1906 р. без офСЦцСЦйного розпорядження з боку влади. ПостСЦйнСЦ переслСЦдування, штрафи, конфСЦскацСЦi зломали наполегливСЦсть та силу осСЦб, якСЦ готували та видавали журнал.
В украiнськСЦй полСЦтичнСЦй журналСЦстицСЦ перСЦоду революцСЦi 1905 1907 рр. журнал тАЮШершеньтАЭ займаСФ провСЦдне мСЦсце. Це СФдиний СЦз сатиричних журналСЦв Украiни, який неодноразово привертав увагу фСЦлологСЦв, мистецтвознавцСЦв та СЦсторикСЦв. На сьогоднСЦшнСЦй день цей журнал СФ найбСЦльш вивченим СЦ достатньо яскраво висвСЦтленим у лСЦтературСЦ як орган полСЦтичноi сатири дослСЦджуваного перСЦоду.
У фондах НБУ СЦм. В. РЖ. Вернадського, у вСЦддСЦлСЦ рСЦдкСЦсноi книги зберСЦгаються всСЦ номери журналу тАЮШершеньтАЭ, окрСЦм останнього (№ 26) за 1906 р.: № 1 25.
2.4.2 тАЮКиевская зарятАЭ ? найпоширенСЦший сатиричний журнал КиСФва
ПСЦсля виходу тАЮДополненийтАЭ до тАЮВременных правилтАЭ про перСЦодичнСЦ видання, сатира продовжувала боротись з державним устроСФм. РЖнСЦцСЦатори сатиричних видань усСЦляко обходили поставленСЦ владою перепони, мСЦняли назви газет, типографСЦi, прСЦзвища видавцСЦв та редакторСЦв, приховували СЦмена авторСЦв СЦ художникСЦв пСЦд псевдонСЦмами.
Так, з 22 березня 1906 р. пСЦд назвою тАЮКиевская зарятАЭ вСЦдродилось видання забороненоi газети тАЮКиевская жизньтАЭ. ПоявСЦ нового видання передував дозвСЦл влади, виданий киiвському журналСЦсту С. БердяСФву на випуск газети тАЮСправедливостьтАЭ. Наступного дня пСЦсля виходу першого номеру тАЮКиевской заритАЭ С. БердяСФв повСЦдомив про змСЦну назви та типографСЦi дозволеноi ранСЦше йому газети [13, с. 49].
тАЮКиевская зарятАЭ користувалась великим попитом СЦ була найбСЦльш поширеною газетою КиСФва. РЖлюстрованСЦ додатки до газети привабили новСЦ сили художникСЦв. Разом з цим фейлетони та карикатури частСЦше нСЦж ранСЦше почали давати привСЦд для штрафСЦв та судових переслСЦдувань. В СЦлюстрованих додатках до тАЮКиевской заритАЭ почав виступати один з