ПерСЦодичнСЦ видання СхСЦдноi Украiни початку ХХ столСЦття у фондах НацСЦональноi бСЦблСЦотеки Украiни СЦм. В.РЖ. Вернадського: надходження, зберСЦгання, вивчення
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
найяскравСЦших представникСЦв киiвських карикатуристСЦв В. КадулСЦн.
До середини 1906 р., коли редакцСЦя газети активно переходила у наступ, у поле зору цензури потрапили популярнСЦ у КиСФвСЦ фейлетонСЦсти СЦ публСЦцисти, активнСЦ спСЦвробСЦтники тАЮКиевской заритАЭ: А. Мельницький, Н. Пономарев, А. Ачкасов, П. Падашевський, В. Чаговець, В. Юревич, Л. Мунштейн, РЖ. Левинський та багато СЦнших.
Цензура вСЦдмСЦчала, що статтСЦ СЦ особливо тенденцСЦйнСЦ фейлетони в цСЦй газетСЦ пишуться особливою мовою,в якСЦй прямому та ясному викладу фактСЦв СЦ тенденцСЦй надаСФться перевага алегорСЦям, натякам, напСЦвнатякам. Киiвський генерал-губернатор писав до Головного управлСЦння у справах друку, що: тАЮКиевская зарятАЭ охотно применяет оружие насмешки, шаржа, карикатур, которыми некоторые сотрудники, в том числе и Левинский, пользуются достаточно ловко и умелотАЭ [13, с. 50]. ДСЦйсно, приводом для штрафСЦв не раз слугувала тАЮХлопушкатАЭ та тАЮАрабескитАЭ ? сатиричнСЦ рубрики газети, якСЦ вели Л. Мунштейн та РЖ. Левинський.
РЖснують пСЦдстави думати, що мСЦж спСЦвробСЦтниками редакцСЦi тАЮКиевской заритАЭ були протирСЦччя, що утрудняли активне використання газети для бСЦльш радикальноi пропаганди. Не виключено, що у звязку з цим С. БердяСФв передав ii видання СЦншСЦй особСЦ, а сам залишився лише редактором (до № 12) СЦ почав добиватися дозволу на випуск у КиСФвСЦ нового перСЦодичного органу.
24 квСЦтня 1906 р. С. БердяСФв отимав дозвСЦл на право видання газети тАЮСвободный трудтАЭ, яку у свСЦт не випускав,а через мСЦсяць змСЦнив ii назву на тАЮРаботниктАЭ. При нСЦй передбачалося видання щотижневого журналу пСЦд тСЦСФю ж назвою за програмою газети з малюнками та карикатурами.
тАЮКиевская зарятАЭ продовжувала видаватися до 19 серпня 1906 р. ПСЦсля ii заборони стала виходити тАЮКиевская речьтАЭ, яка змогла протриматись майже до кСЦнця року. Завершальною ланкою ланцюга цих газет (починаючи з тАЮКиевской газетытАЭ) була тАЮКиевская мысльтАЭ,яка проСЦснувала до 1918 р. Недивлячись на те, що цензурнСЦ переслСЦдуванн посилювалися, тАЮКиевская мысльтАЭ повнСЦстю не втратила опозицСЦйний характер по вСЦдношенню до тогочасноi влади. Ця газета була власнСЦстю тих осСЦб, якСЦ у ii виданнСЦ бачили комерцСЦйне, прибуткове пСЦдприСФмство. Бюджет газети був доволСЦ великим, тому, виходячи зСЦ своiх фСЦнансових СЦнтересСЦв, ii власники притримувались тАЮзолотоi серединитАЭ для того, щоб не бути нСЦ монархСЦстами, нСЦ активними революцСЦонерами.
У газетному фондСЦ НБУВ зберСЦгаються такСЦ випуски газети тАЮКиевская зарятАЭ: № 1 17, 19 22, 24 26, 29, 31, 35, 38, 40, 42 44, 47 49, 52, 54, 56 58, 61, 65, 68, 69, 72 87, 89, 91 95, 98 100, 102 107, 109 112, 115, 116, 118, 119, 121, 124 133, 136, 137, 140, 142, 144, 145, 147, 148 за 1906 р. ЗберСЦгаються тут СЦ випуски забороненоi тАЮКиевской жизнитАЭ: № 1 43 за 1906 р.
2.5 Надходження Катеринославськоi перСЦодики до книгосховищ бСЦблСЦотеки СЦм. В. РЖ. Вернадського
Катеринославська губернСЦя, утворена 1802 р., була однСЦСФю з найбСЦльших у РосСЦйськСЦй СЦмперСЦi. НинСЦ ii територСЦю подСЦлено мСЦж ДнСЦпропетровською, ЗапорСЦзькою, Донецькою та Луганською областями. Цей густонаселений СЦ потужний у господарському та СЦнтелектуальному вСЦдношеннСЦ край потребував СЦнформацСЦйного забезпечення. Цю функцСЦю успСЦшно виконувала регСЦональна система перСЦодичноi преси, що рСЦк за роком розросталася та вдосконалювалася.
ПодСЦi 1905 1907 рр., що модернСЦзували та дещо видозмСЦнили суспСЦльство, вплинули на розвиток мСЦсцевоi преси, вивели ii на якСЦсно новий рСЦвень СЦ, навпаки, багато в чому зумовлювалися дСЦяльнСЦстю тСЦСФi ж преси. На час розгортання революцСЦйноi ситуацСЦi в СЦнформацСЦйному полСЦ Катеринославщини бСЦльш чи менш успСЦшно дСЦяли понад 20 перСЦодичних видань рСЦзноманСЦтного спрямування.
ПередусСЦм, це були офСЦцСЦйнСЦ видання, що висловлювали, пропагували та пСЦдтримували точку зору владних СЦнституцСЦй, як центральних, так СЦ мСЦсцевих. Це тАЮЕкатеринославские губернские ведомоститАЭ (1838 1918), тАЮВестник Екатеринославского земстватАЭ (1903 1905), тАЮВерхнеднепровский земский листок сельскохозяйственных объявленийтАЭ / тАЮВерхнеднепровский земский листоктАЭ (1903 1917), тАЮАлександровский городской вестниктАЭ (1904 1906). До них долучилися 1906 р. тАЮНародная газета Бахмутского земстватАЭ (1906 1917), 1907 тАЮИзвестия Екатеринославского городского общественного управленийтАЭ (1907 1917).
У фондах НБУВ зберСЦгаються такСЦ номери газет: тАЮЕкатеринославские губернские ведомоститАЭ за 1914 р. ? № 1 44, 46 56, 58 60, 62 67, 69 102 та за 1916 р. ? № 1 8, 10 65, 67, 70, 78 81, 84 104; тАЮВестник Екатеринославского земстватАЭ за 1904 р. ? № 16 24, 26 28, 30, 31, 33 38, 40, 43 47, 49 52 та за 1905 р. ? № 31, 35, 36; тАЮВерхнеднепровский земский листоктАЭ за 1915 р. ? № 42, 43 та за 1916 р. ? № 4 8, 12 17, 19 21, 24, 27 33, 37, 41 50; тАЮНародная газети Бахмутского земстватАЭ за 1912 р. ? № 29 39 та за 1914 р. ? № 1 45.
З 7 сСЦчня 1838 р. до 1918 р. виходили тАЮЕкатеринославские губернские ведомоститАЭ, де видавцем позначено Губернське правлСЦння. Мета видавцСЦв СЦнформування про ухвали мСЦсцевоi влади, про подСЦi в губернСЦi, краiнСЦ, за кордоном. МатерСЦали пСЦдбирали працСЦвники газетного столу, якСЦ користувалися офСЦцСЦйними джерелами СЦнформацСЦi, обовязковими звСЦтами установ. Обовязки редакторСЦв виконували начальники або заступники начальникСЦв газетного столу. Газета дСЦлилася на офСЦцСЦйну та неофСЦцСЦйну частини. ОфСЦцСЦйна частина мала два вСЦддСЦли: у першому подавалися матерСЦали, що складалися з розпоряджень уряду та мСЦсцевоi влади, постанов, наказСЦв, статистичних звСЦтСЦв рСЦзних губернських установ, повСЦдомлень про перемСЦщення на службСЦ, оголошень про боржникСЦв СЦ банкрутства, розшук осСЦб, втраченСЦ та недСЦйснСЦ документи, викл?/p>