Освiтнi технологii пiдготовки спецiалiста на iнженерно-педагогiчних (iндустрiально-педагогiчних) факультетах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? про природничо-наукову картину свiту, усе бiльше привертають увагу дослiдникiв-природникiв.
У розвитку наукового, технiчного i соцiального знання можна видiлити такi стадii: на першому етапi - соцiальне, наукове i технiчне знання представлене незалежними системами; далi вiдзначаiться тенденцiя до синтезу природничо-наукового i технiчного знання. Нарештi, останнiй етап звязаний iз синтезом природничо-наукового, технiчного знання зi знанням соцiального, гуманiтарного плану.
Цi кроки в напрямку синтезу знань, що визначають дiяльнiсть iнженера, чiтко спостерiгаються в розвитку системи тих диiиплiн, який майбутнiй iнженер повинний опанувати у втузi. Вона послiдовно включаi математику, фiзику, диiиплiни прикладних наук, сукупнiсть предметiв соцiально-гуманiтарного плану, у тому числi питання соцiологii i психологii, загальноi культури. Тому було би помилкою затверджувати, що тенденцii до збагачення змiсту технiчноi пiдготовки соцiальним i гуманiтарним змiстом у нашiй практицi були вiдсутнi. Усе питання полягаi в тому, наскiльки був вiрний той шлях, по якому йшла така практика, практика постiйного розширення номенклатури диiиплiн, що пiдлягають вивченню у втузах.
Настав час бiльш уважно проаналiзувати цю проблему, для того щоб вийти на рiшення задачi синтезу нових навчальних предметiв i диiиплiн, що не мають аналогiв у номенклатурi наукових диiиплiн i що спираються, на нове розумiння одиницi знання, на видiлення деякого нового кванта знання.
Непрямим пiдтвердженням сказаному служать процеси, що визначають принциповi змiни в характерi самоi iнженерноi дiяльностi. Сьогоднi можна вести мову принаймнi про чотири моделi iнженерноi дiяльностi, причому цi моделi вiдрiзняються своiми цiльовими настановами, а виходить, i iхнiми дидактичними моделями, що забезпечують.
Саме цими вiдмiнностями, що вислизають часом вiд наших очей, розумiiться безплiднiсть i навiть марнiсть трансляцii передового досвiду з втузiв одного профiлю у втузи iншого. Бiльш того, такий перенос досвiду дуже часто викликаi ефект, прямо протилежний очiкуваному: якiсть пiдготовки фахiвця не тiльки не зростаi, але навiть навпаки падаi.
Безумовно, тут свою роль можуть зiграти i наявна матерiальна i кадрова база втузу, i рiвень пiдготовки абiтурiiнтiв, i рiвень культури регiону. Словом, пояснень можна запропонувати чимало. Але, як правило, кожне з таких пояснень носить приватний характер. На його користь можна привести стiльки ж прикладiв, що пiдтверджують iстиннiсть сказаного, скiльки i прямо протилежних що спростовують. У звязку з цим виникаi задача пошуку деяких основ, що дозволяють пояснити це явище, причому таких основ, що знаходилися б за межами самого навчального закладу. У якостi такого можна спробувати обрати вiдношення часу життя тiii або iншоi технологii в зiставленнi з часом життя фахiвця.
Якi переваги цього показника? По-перше, перша i друга величина не залежать вiд освiтньоi практики. Вони спiввiдносяться з конкретними процесами, що характеризують вiдновлення технологiй i середнiй час активноi дiяльностi фахiвця. Пропонований показник орiiнтований на деяке стiйке ядро в знаннях фахiвця, стосовно якого i може бути iормована система знання, що вимагаiться йому в його професiйнiй дiяльностi. Тим самим як би конкретизуiться сам предмет професiйноi пiдготовки iнженера. Адже рiзнi значення цього параметра визначають i рiзнi предмети професiйноi дiяльностi iнженера.
Технологiя - категорiя процесуальна. З одного боку, вона звязана з визначеною системою дiяльностi, а з iншого боку вона реалiзуi себе через систему засобiв цiii дiяльностi, що включають тi або iншi нормативно зафiксованi способи дiяльностi, систему знарядь, що забезпечують реалiзацiю цiii дiяльностi. Уведення новоi технологii означаi змiну не тiльки самоi дiяльностi i вiдповiдноi iй системи механiзмiв i засобiв. Вiдбуваiться iстотна перебудова цiльових настанов, цiннiсних орiiнтацii, системи конкретних знань, необхiдних для ii реалiзацii.
Звертаючи безпосередньо до величини вiдносини часу життя технологii до часу життя фахiвця, легко виявити чотири характерних значення цього параметра, кожному з яких, на нашу думку, вiдповiдаi своя модель пiдготовки людини до технiчноi дiяльностi.
Перший варiант час життя технологii багато бiльше часу життя людини. У цьому випадку з поколiння в поколiння вiдтворюються тi самi еталоннi форми дiяльностi, люди користуються однiii i тiiю же системою знання. Цiльова настанова пiдготовки такого фахiвця - опанувати системою необхiдних умiнь, навичок. Знання реалiзують пояснюючу, пiдтримуючу функцiю стосовно умiнь i навичок. Оскiльки й умiння i навички практично не мiняються, то i статична система пiдтримуючих iхнiх знань носить чисто рецептурний, емпiричний, ненауковий характер. Оволодiння знаннями-рецептами, потрiбними умiннями i навичками вiдбуваiться у формi учнiвства, шляхом безпосереднього включення учня в процес виробництва.
Другий варiант - час життя технологii бiльше часу життя фахiвця, еволюцiя йде по шляху створення нових пристроiв, машин, що можуть кiлька разiв обновитися за час роботи фахiвця. У цьому випадку в рамках незмiнноi технологii створюються рiзнi засоби технiчноi дiяльностi, вiдбуваiться iхнi тиражування на рiзнi умови експлуатацii. Цей етап можна спiввiднести з етапом технiчноi революцii. У даному випадку метою пiдготовки i вже знання, умiння i навички, орiiнтованi на постiйну технологiю. Дiял