Освiтнi технологii пiдготовки спецiалiста на iнженерно-педагогiчних (iндустрiально-педагогiчних) факультетах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?даностi цiльових настанов iнженерноi дiяльностi. На цьому етапi домiнуюче мiiе в професiйнiй пiдготовцi буде належати особистiсним якостям iнженера. РЖнженер виявляiться як би вище зовнiшнiх умов: вiн визначаi них, а не вони його. На цьому етапi власне навчальний заклад зникаi. Усi як би повертаiться до своii вихiдноi точки: подiбно тому як на зорi технiчного виробництва одержання нового знання, виробництво, процес навчання були нероздiльнi, так само й у випадку четвертоi моделi втрачене була iднiсть вiдновлюiться. РЖ знову, як i колись, основу навчального процесу складаi iндивiдуальна творча майстерня. РЖ знову вiдновлюiться золоте правило вищоi освiти: на вiдмiну вiд середньоi школи, куди люди приходять за знаннями, у вищу школу, а точнiше в технiчний унiверситет, люди приходять учитися в когось, щоб прилучитися до iндивiдуальноi творчоi лабораторii, неповторнiй особистостi Вчителя.
Може, комусь здаiться, що приведена тут схема виглядаi трохи надумано. Але що залучаi в цiй схемi, так це досить виразна логiка розвитку дидактичноi моделi, що виводиться з обiктивних, вiд мене не залежних форм майбутньоi професiйноi дiяльностi тих фахiвцiв, яких готуi втуз. Якщо врахувати, що рiзнi iери професiйно-iнженерноi дiяльностi знаходяться на рiзних рiвнях розвитку: i на рiвнi технiчноi революцii, i на рiвнi науково-технiчноi революцii, i на рiвнi науково-технологiчноi, то, звернувшись до запропонованоi класифiкацii, ми можемо визначити оптимальну модель дидактичноi дiяльностi кожного конкретного втузу; бiльш того, побачити перспективи ii розвитку i з облiком цього будувати стратегiю i тактику.
Висновки
Проведене нами дослiдження дозволяi здiйснити ряд таких висновкiв.
Пiдготовка спецiалiстiв у вищих педагогiчних навчальних закладах вимагаi достатньо високого рiвня органiзацii та здiйснення навчального процесу. Це стосуiться всiх його аспектiв. Навчальний процес /або процес навчання/, як вiдомо, включаi в себе такi складовi:
а) змiст освiти, тобто навчальну iнформацiю, що реалiзовуiться через навчальнi плани, програми, пiдручники, посiбник тощо;
б) викладання, тобто передачу навчальноi iнформацii, що реалiзуiться через дiяльнiсть викладача (вчителя);
в) учiння, тобто сприйняття i засвоiння навчальноi iнформацii, що реалiзуiться через дiяльнiсть студентiв (учнiв);
г) матерiальнi засоби передавання навчальноi iнформацii та контролю результатiв процесу навчання.
Перша складова навчального процесу розвязуi проблему, що вчити? Вона передбачаi певний обiм знань про навколишнiй свiт, умiння та навички конкретноi iери людськоi дiяльностi, формуi наше ставлення до оточуючоi дiйсностi.
Оскiльки обiм iнформацii поступово збiльшуiться, виникаi протирiччя мiж стабiльнiстю навчальних планiв та програм, з одного боку, i необхiднiстю iх постiйного оновлення, з iншого. Як показують науковi дослiдження, на даний час у жоднiй краiнi не вдалось створити iдеально чiткоi та логiчно завершеноi системи побудови навчальних планiв та програм. Так як це явище закономiрне у нашому динамiчному i мiнливому свiтi, бiльшу увагу необхiдно звертати на iншi аспекти навчального процесу, тобто розвязання проблеми, як вчити?
Цiкаво те, що в мiру руху нагору по намiченiй нами класифiкацii кожен черговий крок означаi введення нових принципiв, покликаних зняти новi, що ранiше вiдсутнi протирiччя. Так, спочатку усвiдомлюiться необхiднiсть уведення вiдтворення результатiв дiяльностi (рецептурне знання), потiм науковостi (етап технiчноi революцii), фундаментальностi (етап науково-технiчноi революцii), методологiзацii, гуманiтаризацii змiсту навчання (етап науково-технологiчноi революцii) i, нарештi, принципи системностi, гуманiзацii (етап соцiально-технiчноi революцii).
У пошуках оптимальноi дидактичноi моделi, на цьому етапi природничо-наукова, соцiальна, технiчна дiяльнiсть переслiдують принципово рiзнi цiлi. Розвиваючись у загальному соцiально-культурному контекстi, перша звязана з пiзнанням закономiрностей природи, друга з пiзнанням закономiрностей, що дiють у суспiльствi, а третя зi створенням обiктiв, здатних задовольнити потреби людей.
Щоб передавати необхiдну навчальну iнформацiю у вищiй школi, можна використовувати рiзнi шляхи. Основними з них i:
1) збiльшення часу на засвоiння iнформацii, тобто продовження термiну навчання;
2) iнтенсифiкацiя процесу навчання.
Розглядаючи перший шлях можна вiдзначити, що вiн не пiдходить для вищих навчальних закладiв Украiни з причини його безперспективностi. Протягом багатьох рокiв система освiти розвивалась екстенсивним шляхом: у навчальнi плани та програми вводились новi диiиплiни, збiльшувався час на iх вивчення. Крiм перевантаження студентiв реального ефекту це не давало. Тому необхiдно працювати в напрямку iнтенсифiкацii процесу навчання. Тут можливi багато варiантiв. Це i активiзацiя навчального процесу, i його наукова органiзацiя, i часткова вiдмова вiд предметноi системи та створення модульноi системи.
Бiблiографiя
1. Зазюн И.А. Основы педагогического майстерства. К., 1987.
2. Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися: Для учителя. М.:Просвещение, 1993.