Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції 21-23 жовтня 2010 р
| Вид материала | Документы |
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
^ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДОВИХ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ
Ринкові реформи і структурні перетворення, які відбуваються в економіці країни, потребують значних інвестицій. Стан інвестиційної діяльності в Україні, на сучасному етапі, є незадовільним. Для активізації інвестиційної діяльності потрібно удосконалити інвестиційний механізм.
Дослідження природи інвестиційних механізмів актуально в сучасній економіці, має теоретичну цінність та практичну значимість тому, що інвестиції складають основу ринкової економіки, а ефективно сформований та науково обґрунтований інвестиційний механізм сприяє активізації інвестиційної діяльності.
З метою визначення сутності інвестиційного механізму нами було опрацьовано багато літературних джерел, де пояснюється термін «механізм». Більшість наукових праць дають наступне визначення механізму: «механізм – система ланок, пристрій, спосіб, які визначають порядок певного виду діяльності».
У спеціалізованій літературі економічні механізми дуже часто ототожнюють з економічними методами. Ми вважаємо, що формування механізму, у тому числі й інвестиційного, здійснюється у рамках конкретних цілей та принципів з використанням різноманітних економічних, організаційних та правових методів.
У наукових джерелах практично відсутнє визначення терміну «інвестиційний механізм», хоча таке словосполучення науковці вживають досить часто. Тому вважаємо за необхідність визначити сутність даного терміну. За своєю суттю, термін «інвестиційний механізм» означає механізм інвестування, який охоплює діяльність щодо залучення та розміщення інвестицій. В процесі організації інвестиційної діяльності держава, юридичні та фізичні суб’єкти господарської діяльності мають змогу використовувати сукупність економічних методів, важелів та інструментів. До системи інвестиційних методів можуть входити: прогнозування, планування, оподаткування, страхування, стимулювання тощо. До інвестиційних важелів – дохід, прибуток, норма амортизації, ставка податку, валютний курс, ставка дисконту, відсотки та ін. До інвестиційних інструментів можна віднести цінні папери, грошові зобов’язання, кредитні договори, страхові комісії тощо. Інвестиційний механізм формується на основі правового (закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, накази, розпорядження та ін.), нормативного (інструкції, норми, нормативи тощо) та інформаційного (звітні бухгалтерські і статистичні документи) забезпечення. Невід'ємною частиною інвестиційного механізму є ресурсне та організаційне забезпечення інвестиційної діяльності. Ресурсне забезпечення вимагає дослідження та аналізу усіх можливих джерел залучення інвестиційних ресурсів. Організаційне забезпечення відповідає за створення необхідних організаційних структур, які б сприяли досягненню певних цілей суб’єктів інвестиційного процесу. До складу інвестиційного механізму повинна входити система мотивацій, яка має містить дослідження та деталізацію усіх мотивів інвестиційної діяльності, якими користуються потенційні інвестори при визначенні напрямів вкладень інвестиційних ресурсів.
Враховуючи вище поданий матеріал, маємо змогу надати наступне визначення інвестиційному механізму: інвестиційний механізм - це сукупність інвестиційних методів, важелів, інструментів, джерел, які сприяють процесу розширеного відтворення як на макро так і на мікро рівнях (рис. 1.).
Рис. 1. Структура інвестиційного механізму.
Сучасний інвестиційний механізм є досить складним, в його структурі деякі російські економісти, наприклад, Салімов Л.Н. та Шалабанова С.А., виокремлюють два компонента: базовий та додатковий. В складі інвестиційного механізму вони пропонують розглядати окремо механізм інвестування та окремо механізм по управлінню інвестиціями. Вони вважають, що діяльність по управлінню інвестиціями є похідною від інвестування, тому механізм інвестування – це базовий компонент, а механізм управління інвестиціями – додатковий.
На наш погляд, для дослідження сутності механізму інвестування, виокремлення цих двох компонентів у складі інвестиційного механізму практичного значення не має тому, що не зрозуміло склад механізму інвестування. Ми пропонуємо інвестиційний механізм розглядати як систему механізмів та в його складі визначити наступні складові (рис. 2.):
- механізм залучення інвестицій,
- механізм розміщення інвестицій,
- механізм управління інвестиціями.
Рис. 2. Склад інвестиційного механізму.
Метою інвестиційної діяльності та наслідками дії інвестиційного механізму на сучасному етапі розвитку економіки України повинне стати забезпечення позитивних перетворень в економіці країни. Для цього потрібне:
- створення сприятливого інвестиційного клімату;
- мобілізація всіх джерел інвестиційних ресурсів та їх ефективне використання;
- визначення пріоритетних напрямків використання інвестиційних ресурсів;
- стимулювання процесів розвитку виробничої інфраструктури;
- створення умов для збільшення об’ємів внутрішніх інвестицій;
- моніторинг та корекція інвестиційних програм та проектів.
Виконання цих завдань можливо тільки за умови наявності ефективно побудованого та обґрунтованого механізму залучення інвестицій та визначення його складових.
Травіна Ольга Олегівна
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,
м. Луганськ
^ ПОДАТКИ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ ЕКОНОМІКОЮ
На етапі переходу України до ринкових відносин необхідна така система оподаткування, яка була б запорукою поповнення дохідної частини бюджету та перерозподілу цих доходів у суспільстві. Проблемою проведення податкової реформи є те, що зараз ситуація у фіскальній сфері досить критична, та потребує термінового вирішення. Не менш важливо те, що при проведенні нової політики неможливо забезпечити розуміння цих нововведень у суспільстві. Існування в країні значного сектору тіньової економіки, а також необґрунтовані податкові привілеї стимулюють підприємців ухилятися від сплати податків.
Податкова політика повинна забезпечувати виконання покладених на неї завдань та відповідати потребам суспільства. Платники податків мають бути впевнені, що сплачені ними кошти централізовано розподілені, що не тільки вони платять податки в повному обсязі, а інші не спрямовують свою діяльність на тіньовий сектор. Тобто надзвичайно важливо, щоб для усіх платників були паритетні умови та діяв принцип неухильності у покаранні осіб, які навмисно ухиляються від сплати податків.
Одним із способів підвищення та вдосконалення виробництва, процвітання пріоритетних галузей господарства, освоєння нових технологій - є інвестиції. Задля того, щоб стимулювати їх приплив до України необхідно реформувати податкову систему таким чином, щоб розвивати регулюючу функцію податків у вигляді надання пільг при поліпшені фінансових показників об’єктів інвестування або при інвестуванні пріоритетних галузей виробництва. Важливим напрямом реформування є розвиток стимулюючої системи податків у вигляді зменшення податкового тягаря при зростанні рентабельності виробництва або збільшення його обсягів.
Для ефективного розвитку малого та середнього бізнесу у країні, на підприємствах повинен бути робочий капітал, який би вкладався в розвиток виробництва, оновлення старих технологій та розвиток інноваційних. Але зараз все це робиться лише за рахунок амортизаційних відрахувань або прибутку самого підприємства, тому необхідно зупинити затримки відшкодування вже затриманих сум ПДВ, законом встановити терміни цих відшкодувань.
У сучасних умовах важливе місце належить державному регулюванню фінансово-господарської діяльності підприємств, у якому одним із головних факторів регулювання розподілу коштів між державою та підприємством є податок на прибуток підприємства. Покращення стану податку на прибуток підприємства - це одна з найважливіших соціально-економічних проблем, від вирішення яких залежить, необхідний для України, розвиток бізнесу. Тому доцільно було б зменшити податкове навантаження на підприємства через зниження податку на прибуток, що дало б стимул не ухилятися від сплати податків, стимулюватиме розвиток підприємства, спростить систему оподаткування. Цей факт позитивно сказався б на зростанні реального ВВП.
Для подальшого економічного росту економіки України, розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції необхідні фінансові ресурси. В залежності від того, як добре буде діяти податкова політика у регулюванні співробітництва між державою та об’єктами підприємницької діяльності, залежить забезпечення умов розвитку наукового прогресу галузей виробництва та припливу інвестицій у державу.
Третяк Ганна Миколаївна
Мамченко Катерина Юріївна
Донецький державний університет управління, Донецьк
anna-tretjak1990@yandex.ru
^ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
Створена останніми роками модель економічного розвитку України не здатна забезпечити економічну безпеку країни в умовах різкого загострення суперечностей в світовій фінансовій системі. Саме це яскраво продемонструвала сучасна глобальна фінансова криза.
На сучасному етапі розвитку в Україні є актуальним питання розбудови конкурентоспроможного ринку цінних паперів як сегмента ринку капіталу, який на рівні з банківським сектором економіки буде забезпечувати достатньою кількістю інвестиційних ресурсів суб’єкти господарювання [3].
Метою даної статті є виявлення проблем, що гальмують формування ефективно функціонуючого фондового ринку та визначення перспектив його подальшого розвитку.
Дослідженням проблем і перспектив вітчизняного фондового ринку займалися такі науковці: Н.С. Бєдіна, А.П. Данькевич, В.Р. Чернишук, Т.Г. Кубах, В. Огородник, І.В. Шкодіна.
Головне завдання фондового ринку полягає у забезпеченні можливості залучення інвестицій на підприємства. Що стосується ринку цінних паперів в Україні, то від самого початку його створення гостро стоїть питання його ефективного функціонування. І сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій: не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу [4].
Основною фундаментальною рисою фондового ринку України є нульова або негативна реальна прибутковість цінних паперів (акцій), і, як наслідок, абсолютне переважання спекулятивного, заснованого на динаміці котирувань, стимулу інвестування в корпоративні папери над інвестиційним. В Україні виплата дивідендів взагалі не є типовим явищем для компаній як з концентрованою, так і з розпорошеною власністю. Більшість компаній з концентрованою власністю спрямовані не на отримання дивідендів, а на забезпечення довгострокового зростання, тому прибутки реінвестуються [5].
Одним із найважливіших показників розвитку ринку цінних паперів є обсяги випуску цінних паперів (табл. 1).
Таблиця 1.
Обсяги випуску цінних паперів в Україні
-
Рік
Випуск цінних паперів, млрд. грн.
1
2
2000
15,59
2001
22,67
2002
17,09
2003
23,62
2004
34,76
2005
61,99
2006
84,07
2007
133,25
2008
153,05
Як бачимо, динаміка обсягів випуску цінних паперів є досить прогресивною. Так, якщо в 2000 році цей показник було зафіксовано на позначці 15,59 млрд. грн., то вже до 2008 р. він збільшився майже у 10 разів і становив 153,05 млрд. грн. Та, не зважаючи на таку позитивну тенденцію росту, на ринку цінних паперів існує безліч проблем, які потребують негайного вирішення. Більшість з них стосується організаційної складової ринку цінних паперів.
Однією з головних проблем розвитку фондового ринку є недосконалість законодавства у сфері регулювання діяльності на ринку цінних паперів, через що спостерігаються порушення прав інвесторів. Зокрема, законодавча неврегульованість зумовлює низький рівень корпоративного управління в акціонерних товариствах та порушення у сфері реєстрації прав власності. Так, за оцінкою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, найтиповішими порушеннями є: ведення реєстрів власників цінних паперів без спеціального дозволу комісії; несвоєчасне переоформлення прав власності на іменні цінні папери; порушення термінів та порядку відкритої передплати на акції; несвоєчасне розкриття інформації про діяльність емітентів цінних паперів тощо [2].
Проблему недосконалості законодавства у сфері регулювання діяльності на ринку цінних паперів супроводжує відсутність належної системи фінансової відповідальності за порушення на ринку цінних паперів з боку його професійних учасників. В Україні відбувається стягнення штрафів за протиправні дії на фондовому ринку, але їх розмір є незначним порівняно з прибутками, які одержують правопорушники.
Серед проблем розвитку фондового ринку доцільно зазнати відсутність належної державної підтримки, оскільки роль держави полягає переважно у створенні зайвої регуляторної структури замість необхідного сприяння розвитку інвестиційної складової ринку цінних паперів.
Слід зазначити, що відсутність розвиненої мережі інституційних інвесторів також негативно позначається на розвитку фондового ринку. Недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди, страхові компанії традиційно є найактивнішими учасниками фондових ринків розвинутих країн. В Україні ці інститути поки ще перебувають на початковому етапі свого розвитку і не мають значних ресурсів для інвестування в цінні папери [1].
Через ринок цінних паперів у сучасній економіці здійснюється відшкодування витрат, розподіл і перерозподіл ресурсів, капіталу й доходів. Ефективність функціонування цього ринку залежить від мікро- й макроекономічного середовища. Проблема полягає в тому, що в економіці водночас можуть змінюватися всі її складові, тому вкрай важливим є визначення їх субординації, послідовності та напрямів взаємодії і взаємовпливу [4].
Окрему увагу при дослідженні проблем розвитку фондового ринку України необхідно приділити причинам низького рівня участі населення в діяльності фондового ринку. Серед них: недовіра населення до ринку цінних паперів, що обумовлюється негативним досвідом у минулому, нестабільністю політичної ситуації, недовірою до держави; низька інформованість населення про можливості ринку цінних паперів; брак коштів для вкладання внаслідок низького рівня доходності населення; низький рівень прибутковості вкладень у цінні папери із точки зору населення; низька інформованість населення про ризики і заходи їх уникнення тощо [2].
На низьку ефективність фондового ринку впливає недосконалість Національної депозитарної системи. Роль Центрального депозитарію виконують Національний депозитарій, Міжнародний фондовий союз та НБУ.
Отже, зважаючи на викладені вище проблеми, доцільно виділити такі основні заходи, що сприятимуть формуванню високоліквідного стійкого ефективного ринку цінних паперів в Україні: стабілізація законодавчої бази, створення системи захисту прав інвесторів; прийняття закону, який би ре гуляв випуск та обіг усіх видів цінних паперів; впровадження системи фінансової відповідальності щодо порушників учасників фондового ринку; цілеспрямоване формування мережі інституційних інвесторів; забезпечення розвитку ліквідності організаційного ринку; уніфікація обліку цінних паперів; поліпшення якості професійної діяльності; підвищення рівня компетентності населення з питань фондового ринку.
Впровадження вищезазначених заходів дозволить розширити інфраструктуру фондового ринку та створити сприятливі умови для розміщення фінансових ресурсів, поліпшити рівень корпоративного управління, стимулювати інвестиційну активність у країні, сприятиме інтеграції в Європейський та світовий ринки капіталу.
Залишається актуальною проблема відповідності формалізованого ринку цінних паперів до реальних потреб національної економіки, перетворення його на дієвий інструмент мобілізації інвестиційних ресурсів та підвищення мотиваційної підприємницької діяльності власників цінних паперів.
Необхідно акцентувати увагу державної влади на пріоритетний розвиток первинного ринку цінних паперів. Важливо також підвищити обізнаність населення про необхідність та спосіб залучення заощаджених ними коштів в економіку країни через фондовий ринок.
Література
Бєдіна Н.С. Стан, проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України/ Н.С. Бєдіна // Економіка промисловості. – К., 2008. - № 3. – с. 24-27.
- Данькевич А.П., Чернишук В.Р. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи / А.П. Данькевич, В.Р. Чернишук // Фінанси України. – К., 2009. - № 8. – с. 96-103.
- Кубах Т.Г. Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів України/ Т.Г. Кубах // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». – К., 2009.- № 6. – с. 111-114.
- Огородник В. Фондовий ринок України: аналіз проблем, особливостей та напрямів розвитку / В. Огородник // Економіст. – К., 2008. - № 8. – с. 31-33.
- Шкодіна І.В. Динаміка розвитку фондового ринку України / І.В. Шкодіна //Актуальні проблеми економіки. – К., 2010. - № 5. – с. 214-221.
УДК 336
Федоронько Наталія Ігорівна
Львівський національний університет імені І. Франка, м. Львів
natta@email.ua
^ РОЛЬ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В РЕГУЛЮВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. В умовах економічної кризи актуалізується проблема державного регулювання соціально-економічних процесів. Сприятливий інвестиційний клімат виступає одним з найважливіших факторів виходу з кризи та стабілізації економічних процесів. На сьогодні розміри іноземних інвестицій є недостатніми і не відповідають потребам економіки.
Тому завданням державного регулювання є створення сприятливих умов для покращення інвестиційного клімату, підвищення інвестиційної активності та відтворення виробничих процесів.
^ Основні результати дослідження. Однією з найгостріших проблем для економіки України є стан справ в інвестиційній сфері. Оскільки іноземні інвестиції є одним із джерел фінансування розвитку економіки, державне регулювання інвестиційної діяльності набуває особливо важливого значення.
Протягом останніх років обсяг щорічних надходжень прямих іноземних інвестицій мав тенденцію до збільшення. При цьому немає підстав прогнозувати зростання приросту прямих іноземних інвестицій, оскільки ці інвестиції були в основному в енергетичний сектор та за рахунок приватизації. Станом на 01.01.10 р. прямі іноземні інвестиції в економіку України становили 40,026 млрд. дол.[4]. Такі обсяги інвестицій не задовольняють потреби зростаючої економіки та не є основою якісного економічного зростання. Це обмежує можливості економіки України в підвищенні її конкурентоспроможності на світових ринках та реалізації євроінтеграційного курсу.
Так, за різними міжнародними рейтингами Україна займає майже передостанні позиції, що свідчить про несприятливий інвестиційний клімат в Україні (табл. 1).
Таблиця 1.
Місце України в міжнародних рейтингах
| № | Показник | 2008 | 2009 |
| 1. | Рейтинг ведення бізнесу The Doing Business | 139 позиція з 178 | 145 позиція з 181 |
| 2. | Індекс глобальної конкурентоспроможності економіки World Economic Forum | 72 позиція з 134 | 82 позиція з 133 |
| 3. | Рейтинг конкурентоспро-можності World Competitiveness Yearbook | 54 позиція з 55 | 54 позиція з 56 |
| 4. | Корупційний індекс організації Transparency Internation | 134 позиція з 180 | 146 позиція з 180 |
Джерело: Державне агентство з інвестицій та інновацій України.
Зрозуміло, що вищезазначені рейтинги формують вкрай негативне враження про Україну у потенційних інвесторів, змушують бути обережними в сфері інвестиційного співробітництва.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з допомогою певних важелів, а саме: податкова, амортизаційна політика, регулювання фондового ринку, грошово-кредитна політика, створення системи гарантій захисту іноземних інвесторів.
Основним важелем впливу держави на інвестиційні процеси доцільно
вважати податкову політику, тому що від неї залежить величина всіх джерел інвестицій підприємств: власних, залучених і бюджетних. Податкова реформа має забезпечити довгостроковий економічний розвиток держави саме за рахунок інвестиційної складової.
Враховуючи сучасну економічну ситуацію, метою податкової політики повинно бути не лише наповнення бюджету, а пріоритетне стимулювання інвестиційної активності суб’єктів господарювання. Головним завданням виступає стимулювання зростання виробництва за допомогою бюджетно-податкових інструментів.
Податкова система має забезпечити якнайменший податковий тиск, сприяти реалізації структурних реформ шляхом стимулювання переливання інвестицій в пріоритетні сектори економіки; не допускати виконання податковою системою функцій демотиваційного чинника інвестиційних процесів. Податкова система є важливим механізмом активізації процесів інвестиційної діяльності [3, с.294].
Закон України “Про інвестиційну діяльність” дає право суб’єктам держави і органам місцевого самоврядування стимулювати інвестиційну діяльність за допомогою податкового регулювання.
Очевидно, що обсяги інвестицій значною мірою визначаються і політичною стабільністю. Проте при збереженні стабільності ефективна податкова політика сприяє залученню іноземного капіталу. Саме тому податковий чинник активно використовується західними країнами для зростання інвестиційної активності.
Висновки. Для стійкого економічного розвитку необхідне постійне стимулювання інвестиційної діяльності. Роль держави полягає в створенні сприятливого інвестиційного середовища, яке забезпечить розвиток вітчизняного виробництва. Саме для цього держава повинна використовувати податкову політику, яка є основним важелем регулювання інвестиційної діяльності.
Література.
1. Грицаєнко І.А. Податкові регулятори залучення в Україну інвесторів-нерезидентів / І.А. Грицаєнко // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2006. - №3.
2. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 року.
3. Касич А.О. Розвиток інвестиційно-інноваційних процесів в Україні: джерела, оцінка, перспективи: Монографія. – Кременчук. – 2008. – 406 с.
4. Місце України в міжнародних рейтингах [Електронний ресурс] : за даними Державного агентства з інвестицій та інновацій України. – Режим доступу: www.in.gov.ua.
Яремко Ірина Ігорівна
Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів
I.Yaremko@i.ua