Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники

• Суперечність між потребою і соціальною нормою;
  
• Суперечність мотивів, інтересів і потреб;
  
• Суперечність соціальних ролей.
  

• Становищем особистості у студентському колективі;
  
• Становищем молодої особи у сім'ї;
  
• Становищем особистості у суспільстві.
  

• любові, прив'язаності людини;
  
• пов'язаних з оцінкою „Я";
  
• пов'язаних із самоствердженням;
  
• пов'язаних з агресією;
  
• пов'язаних з сексуальністю.
  

• прагнення до людей;
  
• прагнення від людей;
  
• прагнення проти людей [8, с. 182].
  

• припинення розвитку особистості, поча-ток деградації;
  
• психічна і фізіологічна дезорганізація особистості;
  
• зниження активності чи ефективності діяльності;
  
• стан сумніву, тривожності, залежності людини від інших людей і обставин, загальна депресія;
  
• поява агресії чи навпаки, покірності у поведінці людини у формі захисних реак-цій на внутрішньоособистісні конфлікти;
  
• вияви невпевненості у своїх силах, по-чуття неповноцінності та нікчемності;
  
• розлад життєвих цінностей та втрата сенсу життя.
  

• деструкція існуючих міжособистісних стосунків;
  
• аутизм, ізольованість в групі;
  
• підвищена чутливість до критики;
  
• девіантна поведінка і неадекватна реакція на поведінку інших;
  
• несподівані, нелогічні запитання, а також невідповідні відповіді;
  
• суворий формалізм, пошук винних осіб.
  

• неврастенія – симптоми: підвищена дратів-ливість, нестійкість емоцій і настрою, депресія. У деяких випадках тривога і страх, порушення сну, різноманітні пору-шення нервової системи.
  
• істерія – істеричні форми маскуються під різні захворювання, рухові розлади, пара-лічі, порушення координаційних рухів, розлади емоційної сфери.
  
• невроз нав’язливих станів – поряд із загальноневротичними симптомами цей невроз характеризується появою після важкої психотравми різних за змістом нав’язливих фобій [8, с. 111].
  

• Конфлікти сприяють мобілізації ресурсів молодої особи для подолання існуючих бар'єрів в її розвитку. Внутрішній конфлікт сприяє адаптації та самореалі-зації у складних умовах і підвищення стресостійкості;
  
• Конфлікти допомагають самопізнанню і адекватній самооцінці. Позитивно вирі-шені конфліктні переживання загарто-вують характер, формують рішучість у поведінці молодої особи [3, с. 212].
  

1. Адекватно оцініть ситуацію. З’ясуйте су-перечності, що стали причиною конфлікту і викликали почуття тривоги, страху і гніву.
   
2. Усвідомте екзистенційний сенс кон-флікту. Проаналізуйте наскільки він важ-ливий для вас, оцініть місце і роль у вашому житті його наслідків.
   
3. Локалізуйте причину конфлікту. Виявіть його суть, проаналізувавши всі основні та другорядні моменти.
   
4. Сміливо проаналізуйте причини внут-рішньоособистісного конфлікту. Зумійте “поглянути правді у вічі”, навіть якщо вона вам і не дуже приємна.
   
5. Дайте вихід гніву і тривозі. Для цього можна використати як фізичні вправи, так і творчі заняття.
   
6. Застосуйте релаксаційний тренінг.
   
7. Змініть умови та стиль своєї діяльності. Це варто зробити тоді, коли внутрішньо-особистісний конфлікт виникає постійно через несприятливі умови діяльності.
   
8. Подумайте над можливістю зниження рівня запитів.
   
9. Умійте пробачати.
   
10. Плачте на здоров’я. Сльози приносять емоційну розрядку і полегшення.
    

• витіснення – процес, у результаті якого неприйнятні для особистості думки, спогади, переживання витісняються із свідомості і переводяться у сферу несвідомого;
  
• сублімація – перетворення інстинктивних форм психіки (енергії чи агресії) у більш прийнятні для індивіда і суспільства форми. Такими формами можуть бути різні види творчої діяльності;
  
• регресія – повернення індивіда до ранніх дитячих форм поведінки, перехід на попередні форми психічного розвитку;
  
• раціоналізація – це приховування від себе істинних, але неприйнятних мотивів дій і думок. Вона пов’язана із необхідністю закріпити почуття власної гідності і самоповаги;
  
• проекція – свідоме чи несвідоме перене-сення власних особливостей, почуттів і станів, неприйнятних для особистості, на зовнішні об’єкти;
  
• заміщення – має дві форми прояву: заміщення об’єкту перенесення негатив-них почуттів і дій з одного об’єкту, який їх викликав, на інший, який їх не стосується; заміщення почуття – ця форма характеризується тим, що об’єкт, який викликав незадоволення індивіда, зали-шається попереднім, а почуття до нього змінюється на протилежне;
  
• інтелектуалізація – людина аналізує проб-леми, абсолютизуючи роль мислитель-ного компоненту при повному нехтуванні почуттів;
  
• ідентифікація – процес ототожнення суб’єкта з іншою особою чи групою, зав-дяки чому він засвоює зразки поведінки “значущих інших”, формує свою свідо-мість і приймає ту чи іншу роль;
  
• обумовлення – це відмова від необхідно-сті думати про можливі негативні наслід-ки майбутніх подій і способів;
  
• уява (фантазія) – це створення програми поведінки, коли проблемна ситуація, яка породжує внутрішньоособистісний кон-флікт, невизначена;
  
• інверсія – базується на проявах “зворотніх процесів”. Такі тенденції виявляютья у різних сферах особистості – поведінці, мотивації, мисленні, афективній сфері;
  
• мартиризація – психологічний механізм, за допомогою якого особистість досягає бажаних результатів шляхом драматизації ситуації, плачу, а також викликанням жалю до себе;
  
• ідеалізація – зміст механізму полягає у приписуванні собі чи іншим людям нев-ластивих їм досконалих рис, властивостей характеру;
  
• гумор – він проявляється як приховування від себе і оточуючих, витіснених у несвідоме недосяжних цілей;
  
• емоційне вигорання – вироблений особис-тістю механізм у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі впливи;
  
• дефлексія – особливий тип психоло-гічного захисту, пов’язаний із втечею особистості від себе, від власних сильних переживань, а також від оточуючих;
  

Література

1. Гришина Н. В. Психология конфликта. – С-Пб.: Питер, 2000. – 495 с.
   
2. Донченко Е. А., Титаренко Т. М. Личность, конфликт, гармония. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 174 с.
   
3. Ильин Е. П. Эмоции и чувства. – С-Пб.: Питер, 2002. – 752 с.
   
4. Козырев Г. И. Введение в конфликтологию. – М.: Владос, 2000. – 189 с.
   
5. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология конфликта. – К.: МАУП, 2000. – 360 с.
   
6. Фрейд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи, 1998. – 204 с.
   
7. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктив-ности. – М.: Республика, 1994. – 253 с.
   
8. Хорни К. Невротическая личность нашого времени. Самоанализ. – М.: Прогресс. Универс, 1993. – 251 с.