Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники

Вид материалаДиплом

Содержание


Наталія Калька, Ірина Середницька
Структури внутрішнього світу особистості, які знаходяться в конфлікті
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Література

  1. Введение в гендерные исследования: Учеб. Пособие // Под. Ред. А. И. Жеребкиной. – Харьков: ХЦГИ; С. Пб.: Алетейя, 2001. – Ч. 1.
  2. Грановская Р. М. Гендерность // Конфликт и творчество в зеркале психологии. – М.: Генезис, 2002. С. 151-173.
  3. Кон И.С. Психология половых различий //Вопросы психологии. – 1981. – №2. – С. 47-57.
  4. Либин А.В. Половые различия: Биологическая эволюция и социальные традиции //Диффе-ренциальная психология. – М.: Смысл, 1999.
  5. Маэр Д. Пол, гены и культура //социальная психология. – С.-Пб: Питер Ком, 1998. – С. 225-267.
  6. Мельник Т.М. Гендерна політика в Україні. – К., 1999.
  7. Проблеми і перспективи становлення 12-річної середньої школи: Наук.-метод. Посібник/За ред. В. Ф. Паламарчук, Л. І. Даниленко. – К.: Логос, – 2003. – 480 с.
  8. Репина Т. А. Особенности общения мальчиков и девочек в детском саду //Вопросы психологии. – 1997. – № 4.



^

Наталія Калька,

Ірина Середницька




До проблеми внутрішньоособистісних

конфліктів студентської молоді





У статті подається детальний аналіз внутрішньоособистісних конфліктів студентів. Представлені позитивні і негативні ефекти, що їх породжують. Розглянуто ряд практичних рекомендацій для подолання конфліктів.

Ключові слова: внутрішньоособистісний конфлікт, конфліктна ситуація, стрес, невроз, фрустрація, істерія, захисний механізм.

Кожна молода людина постійно існує у конфліктній ситуації, не лише з навколишнім середовищем, але перш за все із собою. Ситуація внутрішньоособистісного конфлікту і суперечності, звичайно, у певних межах, не лише природна, але й необхідна для розвитку й вдосконалення особистості. Жоден розви-ток не може відбуватися без внутрішніх змін, а там, де суперечності, є і основа конфлікту.

Мета цієї статті: висвітлити особ-ливості внутрішньоособистісних конфліктів у руслі психоаналітичних теорій особистості, а також показати, як вони впливають на особистісний розвиток та ріст.

Наукове вивчення внутрішньоособис-тісних конфліктів розпочалося у кінці XX століття і пов'язане у першу чергу з іменем засновника психоаналізу З. Фрейда. Він твер-див, що людське існування пов'язане із постійним напруженням і подоланням суперечностей між біологічними потягами та бажаннями людини (найперше сексуальними) і соціально-культурними, між несвідомим і свідомістю [6, с. 137].

Німецький психолог К. Левін визначив внутрішньоособистісний конфлікт як ситуа-цію, в якій на індивіда одночасно діють протилежно спрямовані сили однакової величини. Враховуючи це, можна виявити три конфліктні ситуації:

1. Людина перебуває між двома пози-тивними силами приблизно однакової величини.




2. Людина перебуває між двома нега-тивними силами приблизно однакової величини.


3. На людину діють одночасно дві протележно спрямовані сили однакової величини в одному і тому ж місці.


Подальший розвиток теорія внут-рішньоособистісного конфлікту отримала у працях представників гуманістичної психо-логії [3, с. 139].

К. Роджерс вважав, що функціональним компонентом структури особистості є „Я –концепція” уявлення особистості про саму себе, образ власного „Я", що формується у процесі взаємодії з навколишнім світом. Дисонанс між “Я – концепцією” з одного боку та ідеальним „Я” – з другого виступає внутрішньоособистісним конфліктом. У теорії потреб А. Маслоу найвищою є потреба самоактуалізації, тобто реалізації потенцій, здібностей і талантів людини. Розрив між прагненням до самоактуалізації і реальним результатом лежить в основі внутрішньо-особистісного конфлікту.

Достатньо відомою сьогодні є теорія внутрішньоособистісного конфлікту, розроб-лена австрійським психологом В. Франклом. Згідно з його концепцією, головною рушій-ною силою життя людини є пошук сенсу життя і боротьба за нього. Відсутність сенсу життя породжує у людини екзистенційний вакуум або відчуття порожнечі. Саме це і породжує у широких масштабах внут-рішньоособистісні конфлікти, які втілені у „ноогенних неврозах”. Вони виникають через духовні проблеми, пов'язані із розладом „духовного ядра” особистості, в якому локалі-зовані сенс і цінності людського існування. Неогенний невроз – розлад внутрішньої структури особистості, що викликаний екзистенційним вакуумом, відсутністю у людини сенсу життя.

Серед вітчизняних вчених, що працювали над даною проблемою, слід назвати А. Р. Лурію, В. Н. М'ясищева, В. С. Мерліна, А. Н. Леонтьєва, С. П. Рубінштейна. Згідно з теорією Леонтьєва, зміст внутріш-ньоособистісного конфлікту зумовлений характером структури самої людини. Одна з важливих характеристик внутрішньої осо-бистості складається з того, що будь-яка людина, яка мала провідний мотив та головну мету у житті, не може жити лише єдиною ціллю чи мотивом. Мотиваційна структура особистості завжди багатовершинна. Супе-речлива взаємодія цих "вершин" моти-ваційної структури особистості і утворює внутрішньоособистісний конфлікт [1, с. 142].



Таблиця 1

^ Структури внутрішнього світу особистості, які знаходяться в конфлікті
Вид внутрішньоособистісного конфлікту

“ХОЧУ”


( “Я хочу”)
“ПОТРІБНО”

(“Я повинен”)
“МОЖУ”

( “Я можу”)






Мотиваційний конфлікт між „хочу" і „хочу”




Моральний конфлікт між „хочу" і „потрібно"




Конфлікт нереалізованого бажання ( між „хочу" і „можу")




Адаптаційний конфлікт між „потрібно" і „можу"




Конфлікт неадекватної самооцінки між „можу" і „можу"