Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники

Вид материалаДиплом
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Ці гендерні стереотипи виховання зберігають у суспільній свідомості сприйняття жінки насамперед як представника певної статі, тоді як чоловік виступає передусім як людина, а вже потім, як представник статі.

Новітні тенденції розвитку суспільства, розуміння становища та прав жінок, розвиток жіночого руху ведуть до того, що жінка отри-мує додаткові обов'язки та відповідальність, зберігаючи при цьому у своїй свідомості та у свідомості чоловіків всі рольові позиції притаманні їй традиційно. Рух до справжнього партнерства та рівності у стосунках між чоловіком і жінкою, як у суспільстві, так і в сім'ї відбувається в Україні вкрай повільно [6].

Гендерний аналіз ціннісних орієнтацій, мотивів та інтересів молодої генерації в Україні свідчить, що найбільше сьогодні молодь тур-бують матеріальні проблеми. За даними Украї-нського інституту соціальних досліджень, для дівчат 15-17 років головною проблемою сьогод-ні є брак коштів. Цю проблему насамперед виділили 70,7 % дівчат. Її надзвичайно нагаль-ною вважають майже 83 % хлопців (таб. 2).

Таблиця 2

Проблеми, які найбільше хвилюють дівчат та хлопців 15-17 років (%)

Проблеми

Дівчата
Юнаки

Брак коштів
70,7
82,8

Здоров'я близьких та родичів
36,7
28,9

Взаємини з батьками
27,2
36,4

Проблеми працевлаштування
19,1
24,1

Стосунки з коханою людиною
17,8
8,9

Відсутність справжніх друзів
16,4
9,3

Власне здоров'я
16,2
11,4

Зустріч з коханою людиною для створення сім’ї
10,8
7,7

Вічуття самотності
10,8
5,6

З психологічної точки зору це можна пояснити впливом зрушень в економічному розвитку суспільства. Зростання пропозицій на ринку сприяло зростанню економічних та інших потреб особистості (починаючи з раннього віку дитини), усвідомленню тісного зв'язку між наявністю коштів у сім'ї та задоволенням зростаючих потреб.

Проведені психологічні дослідження дозволили виділити ознаки раннього дорослі-шання дітей, зокрема дівчат. Ці тенденції підтверджуються даними про значну увагу дівчат та юнаків (більше дівчат) до проблеми здоров'я близьких та родичів. Стосунки з батьками становлять вічну проблему пошуку спільної мови між батьками та підлітками.

Традиційно актуальними для віку є питання взаємин з однолітками. Відповідно до традиційних моделей виховання дівчат і хлопців, проблеми стосунків з людьми, кохання хвилюють більше дівчат.

Стосовно соціально-психологічного стану дівчат та найбільш актуальних проблем, що їх турбують, то вони є прямим відображенням проблем суспільства, що переживає перехідний період, який супроводжується соціально-психологічною та економічною кризою.

Криза матеріальної забезпеченості сім'ї, брак моделей майбутнього, як у дітей, так і в дорослих, кризовий стан моделей виховання та системи освіти в цілому породжують типові проблеми розвитку дівчат та юнаків.

Найтиповішими з них є такі:
  • труднощі у сімейних взаєминах;
  • відчуття дискомфорту, невизнаності у сім'ї, відсутність підтримки;
  • страх перед самотністю, труднощі у встановленні контактів;
  • страх перед бідністю;
  • втрата надії на здобуття освіти;
  • матеріалізація взаємин між людьми (зокрема, у родині, у сфері освіти).

Матеріальні нестатки на сьогодні значною мірою починають впливати на зміст самоідентифікації дівчини в сучасних умовах: труднощі у заробітку грошей; труднощі у навчанні, зменшення інтересу до нього; ранній потяг до сексуальних стосунків і відсутність відповідної інформації про це; суперечності між традиційною моделлю виховання дівчини як представниці слабкої та прекрасної статі і новітніми моделями самоідентифікації жінки як незалежної людини, вільної особистості.

Стосовно того, як дівчата та хлопці здатні самостійно вирішувати проблеми, шукати підтримки та допомоги у разі їх виникнення, можна зазначити, що дівчата більше схильні звертатися за допомогою та порадами. Хлопці ж більш схильні самостійно розв'язувати проблеми, знаходити вихід з них. Така ж тенденція і серед дорослих чоловіків та жінок.

Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, частка дівчат, які у разі виникнення матеріальних проблем не звертатимуться ні до кого і самостійно їх вирішуватимуть, становить 1,8 %, а хлопців – 15,3 %. У разі виникнення проблем у сім'ї спостерігається та ж сама тенденція. Якщо ж йдеться про проблеми у вихованні дитини, то жінка менше шукає підтримки або поради і спирається на власні сили. Чоловіки схильні шукати підтримки дружини у розв'язанні цих проблем. Взагалі дівчата більше довіряють матерям, ніж батькам (ця тенденція збері-гається і у дорослому віці).

Дослідження свідчать, що традиційна роль матері, яка пов'язана з вихованням дітей, веденням господарства, сьогодні дещо знеці-нена. Поряд з цим спостерігається тенденція до трактування жінки, як рівної з чоловіком, як особи, яка спроможна і заробити гроші, і дати собі раду. В батькові дівчата нама-гаються побачити представника привабливого владного світу, а він, як виявляється, часто буває до цього неготовим, не цікавиться інтересами доньки, що спричиняє поглиб-лення її внутрішніх конфліктів.

Довірливі взаємини з батьком сприяють формуванню у доньки позитивних якостей, які традиційно притаманні чоловікам і які так їй потрібні для того, щоб стати впевненою в собі, вміти долати труднощі та приймати рішення, ставити мету та досягати її, усвідомлювати свою внутрішню силу та значущість.

Здоровий психологічний розвиток дів-чини у партнерській сім'ї передбачає створен-ня дедалі складнішої системи стосунків, збереження зв’язків з матір’ю та підтримку з боку батька. Дуже важливо, щоб дівчинка отримувала однакову підтримку батька та матері, що сприяло б формуванню її як сильної та турботливої, рішучої, самовідданої та цілеспрямованої особистості, яка розуміє потреби інших людей.

Дослідження соціально-психологічного стану дітей різного віку допомогли виявити вплив соціально-економічної та психологічної кризи суспільства на рівень незахищеності, три-вожності, агресії, працездатності дітей різного віку, зокрема, дівчат. За даними психологічного обстеження, проведеного серед дітей віком від 5 до 17 років, спостерігається певна тенденція до зростання рівня тривожності, депресивності та агресивності у процесі їхнього дорослішання. Це зумовлено передусім розширенням контактів дітей з соціальними інституціями суспільства.

Графічно це зображено на рисунках, які показують, що в міру дорослішання дітей зростають і гендерні розбіжності у розвитку цих показників.

Рисунок 1




Рисунок 2






Рисунок 3





Рисунок 4




Рисунок 5




Рисунок 6




Аналізуючи результати психологічного дослідження соціального стану дітей віком від 5 до 17 років, можна відзначити:

Для дітей 5-7 років, звичайно, харак-терним має бути позитивне ставлення до матері та батька, але реальна картина виглядає так – позитивне ставленя до матері є лише у 45 % дівчаток та 43 % хлопчиків, по-зитивне ставлення до батька – лише у 27 % дівчаток та 35 % хлопчиків, позитивне став-лення до обох батьків – лише у 35 % дівчаток та 27 % хлопчиків. Результати до певної міри відбивають кризовий стан сім'ї та системи сімейного виховання.

Для вікової категорії дітей 5-7 років, які тільки готуються до шкільного життя, опіка батьків є ще досить значною. Саме для них характерним є досить низький рівень агресив-ності, хоча спостерігається дуже високий рівень тривожності та потреба незалежності. Це можна пояснити загальною кризою в суспільстві та, як наслідок, високим рівнем напруженості в сім'ї, до якої надзвичайно чутливі маленькі діти.

Ситуація змінюється, як тільки діти потрапляють у світ суспільних відносин у школі. Система освіти в Україні, особливо на рівні її впливу на внутрішній світ дитини, до певної міри зберегла ще традиції тоталі-тарного суспільства. Зокрема, дітям не дають висловлювати свою власну думку, вимагають жорсткого дотримання правил, виконання вимог школи та вчителя, можуть принижу-вати учня, занижувати оцінки через незадо-вільну поведінку тощо.

Ця ситуація негативно впливає на внутрішній стан дітей, на рівень їх впевне-ності, тривожності, потреби у самозахисті (рис. 3, 4). За даними психологічного обсте-ження, проведеного у 1995-1997 рр., серед групи дітей 5-8 років простежуються зміни у їхньому соціально-психологічному стані під впливом взаємодії з системою освіти, вимог батьків та їхній реакції на вимоги школи, а також загальне зростання у суспільстві.

У восьмирічних дітей, які навчаються у другому класі, виникають почуття незахище-ності (у 20 % дівчаток та 39 % хлопчиків), недовіри до себе (відповідно – у 10 % і 24 %), почуття неповноцінності (у 19 % дівчаток та у 25 % хлопчиків).

У дев'ятирічних дітей, які навчаються у третьому класі, вже спостерігається зростання рівня агресивності (до 46 % у дівчаток та 52 % у хлопчиків), зберігається високий рівень тривожності (рис. 5).

Для підлітків типовими є зростання рівня тривожності, потреба у самозахисті, імпульсив-ність, емоційна незрілість, готовність до розв'я-зання конфліктів із застосуванням сили, труд-нощі у спілкуванні, вербальна агресивність.

Стосовно підлітків 13-14 років, то для них характерними є тенденції високої агре-сивності, конфліктності, незахищеності.

У юнаків та дівчат 15-16 років найбільше виражена агресивність, вони не мають психологічної підтримки в сім'ї.

Позитивним явищем є висока зацікав-леність молодших підлітків інформацією про себе, схильність стежити за перебігом подій.

Гендерні процеси, що відбуваються в Україні, – надто суперечливі. Багато з них мають глибинний, ще не досить пізнаний ха-рактер, окремі вже чітко заявили про себе, а деякі – лише окреслились. Соціологічні дослід-ження, проведені в освітніх закладах серед учнівської молоді, потребують освоєння і осмислення майбутніми дослідниками, але оцінка вже напрацьованої практики гендерної ідентифікації в освіті дозволила визначити та окреслити певні рекомендації та пропозиції, спрямовані на формування гендерної культури, статево-рольових перетворень.

Проводячи гендерну просвітницьку роботу серед підлітків, треба сприяти тому, щоб діти і підлітки отримували інформацію, необхідну їм для саморозвитку, самовиз-начення та протистояння спокусам наси-льницького розв'язання конфліктів, алкого-лізму, наркоманії, розпусті.