Стратегія економічного І соціального

Вид материала

Документы

Содержание 5.8.Основні напрями становлення інноваційної економіки Стратегічні орієнтири Перший етап (2008-2010 рр.) Другий етап (2011-2015 рр.)

Подобный материал:

• «про кооперацію», 17.13kb.
• На головну сторіну веб сайту ода в розділ „стратегія”, 1650.33kb.
• У К А з президента україни, 83.91kb.
• Рівненська обласна державна адміністрація Головне управління економіки та інвестиційної, 1376.67kb.
• Програма економічного І соціального розвитку міста Лозова на 2011 рік, 2181.91kb.
• Рекомендації науково-практичної конференції "Стратегія економічного І соціального євроінтеграційного, 324.2kb.
• Програма економічного І соціального розвитку, 363.16kb.
• Програма економічного І соціального розвитку Житомирського, 941.44kb.
• 1  Основні тенденції економічного та соціального розвитку економіки жидачівщини в контексті, 1154.23kb.
• Про проект програми економічного, соціального та культурного розвитку Бериславського, 1723.78kb.

5.8.Основні напрями становлення інноваційної економіки

Основою промислової політики має стати утвердження України як високотехнологічної держави, промисловість якої здатна виробляти найновішу продукцію з високим рівнем якості. Головна ознака постіндустріального суспільства – це поява специфічних суспільних утворень і відносин, джерелами конкурентної переваги яких стають принципово нові розробки та плоди творчої діяльності, у тому числі у сфері науки, виробництва, технологій, інформатики, електронної техніки тобто інновації.

Впровадження ефективних технологій, механізація і автоматизація виробництва набувають особливого значення на сучасному етапі економічного розвитку для здійснення інноваційних процесів у виробництві.

Реалізація інноваційної стратегії економічного зростання по­требує прискореного розвитку високотехнологічних виробництв, спроможних виробляти наукоємну продукцію з високою доданою вартістю, формування експортного потенціалу цих виробництв, підвищення технологічного рівня підприємств завдяки прогресив­ним вітчизняним і світовим науково-технічним досягненням.

Продовжує деградувати внутрішній ринок науково-технічної продукції. Ознаками цього є:

• низький рівень попиту на інноваційні розробки в області;
  
• невисока платоспроможність вітчизняних споживачів, які мають потребу у високотехнологічній продукції;
  
• недостатність конкуренції на внутрішніх ринках з боку виробників, постачальників нової техніки та технологій;
  
• прагнення західних замовників без істотних інвестицій використати наукові результати виробничої сфери (насам­перед за технологіями подвійного призначення).
  

Все це призводить до того, що інноваційна активність підприємств залишається низькою. Так у 2003 р. іннова­ційну діяльність впроваджували лише 44 промислові підприєм­ства (17,1%). Протягом 2004-2006 рр. кількість промислових підприємств, що освоювали виробництво інноваційної продукції, не змінювалась і становила 27 підприємств, але їх питома вага у загальній кількості суб’єктів, залучених до поточних спостережень, коливається від 10,2% у 2004р. до 9,6% у 2006р.

Про переважно екстенсивний характер інноваційних процесів свідчить те, що інноваційна продукція освоюється здебільшого шляхом використання наявного обладнання і технологій. У 2006 р. серед підприємств, що здійснювали нововведення, більша частка – виробники харчової продукції – 29,7%. Лише 3,7% інноваційно активних підприємств витратили кошти на придбання нових технологій. Такий тип інноваційного розвитку має досить вузькі межі і практично неспроможний підтримувати конкурентоспро­можність вітчизняних підприємств протягом тривалого часу.

Основні показники інноваційної діяльності
промислових підприємств

	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.
Кількість підприємств, що впроваджували інновації	44	27	27	27
у % до загальної кількості	17,1	10,2	9,4	9,6
Кількість освоєних нових видів інноваційної продукції, найменувань	254	38	85	8
з них нових видів техніки, найменувань	14	5	4	1
Кількість впроваджених нових технологічних процесів	16	13	18	14
з них ресурсозберігаючих	5	-	8	5

Загальна сума витрат на технологічні інновації у 2006 р.склала 239,7 млн. грн. (у 2005 році - 255,5 млн. грн.), з яких левова частка (91,8%) належала підприємствам з виробництва машин та устаткування.

У 2006 р. 16 промислових підприємств реалізували інноваційної продукції насуму 418,9 млн. грн. (719,8 млн.грн. – рік тому), що тсановило 4,7 загального обсягу реалізованої промислової продукції (9,2%). Майже весь обсяг оновленої продукції (97,2%) припадав на підприємства харчової промисловості та машинобудування. Високий рівень виручки від продажу оновленої продукції спостерігався на державному підприємстві НВКГ “Зоря-Машпроект”, у Миколаївському відділенні акціонерного товариства “Сан Інтербрю Україна”, а також в акціонерних товариствах “Баштанський сирзавод” та “Коблево”.


Майже всі промислові підприємства (88,2%), що витрачали кошти на нововведення, виконували інноваційні роботи за рахунок власних коштів. Асигнування місцевого бюджету отримало одне підприємство, кредити – 3. В 2006 році жодне підприємство не залучало інземних інвесторів до фінансування інноваційної діяльності.


Основними чинниками, які обумовлюють недостатній розви­ток інноваційної діяльності, є:

• недосконалість законодавства в частині стимулювання з боку держави науково-технологічної та інноваційної діяль­ності;
  
• відсутність сформованої інноваційної інфраструктури, яка б із залученням промислового, банківського та торговель­ного капіталу поєднувала ланки "освіта" - "наука" - "ви­робництво";
  
• відсутність механізмів комерціалізації результатів завер­шених науково-технічних розробок та передачі їх до сфе­ри виробництва;
  
• відсутність системи стимулювального інноваційного пільго­вого оподаткування у зв'язку з припиненням дії Закону України "Про інноваційну діяльність" у частині запровад­ження таких пільг;
  
• високий економічний ризик залучення інвестицій до сфе­ри високотехнологічного виробництва;
  
• слабкий розвиток малого та середнього інноваційного підприємництва як провідника інноваційного продукту до масового виробництва.
  

Стратегічні орієнтири

Одним з важливих напрямів інноваційної діяльності підприємств є маркетингові дослідження та реклама новітніх видів продукції, що дозволяє отримати інформацію про нову продукцію, щоб у подальшому мати змогу виходити на зовнішній ринок.

Використання досвіду світових лідерів в інноваційній діяльності шляхом придбання права власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ліцензій на інтелектуальний продукт високої якості дозволяє економити кошти і час на створення власних досліджень та розробок, скорочує терміни освоєння новітніх технологій, забезпечує високий рівень виробленої продукції. Придбання принципово нових технологій, передових технічних досягнень, а також впровадження їх у виробництво, дає змогу підприємствам виробляти інноваційну високотехнологічну продукцію.

Техніко-технологічний вплив інноваційного процесу впроваджується у підвищення технологічного рівня виробництва, тим самим посилюючи його сприйнятливість до інновацій. Внаслідок цього розширюються можливості адаптації підприємства до новітніх досягнень науки і техніки. Етап підготовки виробництва для випуску нових продуктів, а також впровадження нових методів їх виробництва потребує великих витрат в інноваційному процесі, оскільки на цьому етапі відбуваються заміна обладнання, технологій, які використовувалися, а це вимагає значних вкладень.

Реалізація інноваційної стратегії економічного зростання потребує прискореного розвитку високотехнологічних виробництв, спроможних виробляти наукоємну продукцію, формування експортного потенціалу цих виробництв, підвищення технологічного рівня підприємств завдяки прогресивним вітчизняним і світовим науково-технічним досягненням.


Відповідно до Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" визначені пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Миколаївській області:


1. Модернізація електростанцій, нові та відновлювані джерела енергії, новітні ресурсозберігаючі технології:

енергоефективні електроприводи для базових галузей економіки; основне електротехнічне обладнання; енергоекономічні джерела світла та системи освітлення; функціональна та силова електроніка в енергетичній галузі;

модернізація електростанцій і електромереж; електромережі видачі потужностей атомних електростанцій; парогазові установки та технології спалювання низькосортного твердого, рідкого і газоподібного палива;

високопродуктивне енергозберігаюче компресорне обладнання для оснащення залізничного транспорту та інших галузей.


2. Машинобудування та приладобудування, як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва, розвиток високоякісної металургії:

виробництво суден нового покоління та їх комплектуючих; засоби діагностики, агрегати, прилади та комплектуючі техніки нового покоління;

обладнання та матеріали для зварювання і здійснення споріднених процесів, довговічні зварні конструкції; обладнання, матеріали та новітні технології для антикорозійного захисту;

обладнання та спеціальні технології металургійного виробництва;

побудова і комунальна електронна техніка та технологічні процеси виготовлення її елементів; організація виробництва на інноваційної основі телевізорів, холодильників та інших товарів широкого вжитку.


3. Нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації:

інформаційні технології контролю та управління об'єктами базових технологій; інтелектуальні комп'ютерні засоби високої продуктивності;

лазерна техніка та обладнання, технологічні процеси їх застосування;

електронна база систем зв"язку, комп'ютерні та телекомунікаційні технології.


4. Удосконалення хімічних технологій, нові матеріали:

керамічні матеріали широкого спектра застосування.


5. Високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості:

агрегати тракторів середньої потужності, кормозбиральна та бурякозбиральна техніка;

біодобрива;

засоби захисту рослин і тварин;

обладнання для глибинної переробки рослинної та тваринної продукції;

сучасні технології зберігання сільськогосподарської продукції; матеріали, технології та обладнання для фасування, пакування і маркування продуктів харчування і напоїв;

екологічно чисті харчові продукти та продукти з високими оздоровчими властивостями з овочевих та зернових культур.


6. Транспортні системи: будівництво і реконструкція:

інноваційні технології будівництва і реконструкції портів, транспортних систем.

7. Охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища:

діагностичні та лікувальні програмно-технічні комплекси;

обладнання і технології для використання альтернативних джерел енергії.


8. Розвиток інноваційної культури суспільства:

підтримка національної книговидавничої справи; освітніх та науково-популярних видань;

розвиток освітніх і науково-популярних програм у засобах масової інформації;

сучасні комп'ютерні технології для навчання і наукових процесі.

Визначені пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Миколаївській області зобов'язують органи виконавчої влади створювати режим найбільшого сприяння виконання робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів, та концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів.


Реалізація завдань інноваційної модернізації економіки потребує ретельної інвентаризації існуючого в області потенціалу вітчизняних технологій і визначення на цій основі науково-технологічних пріоритетів.


Аналіз світового досвіду показує, що забезпечення економічного зростання в сучасних умовах вимагає створення відповідних умов і механізмів, стимулюючих інноваційну діяльність і упровадження її результатів в господарську практику. До найпопулярніших заходів в цьому напрямі відноситься створення технологічних парків.

Варто звернути увагу на те, що в Україні створено спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності - правовий режим, який передбачає встановлення податкових пільг при реалізації проектів технологічних парків, а також надання іншої державної підтримки щодо стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників, дочірніх і спільних підприємств при виконанні проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.

Миколаївська область, маючи потужний науково-технічний потенціал, малоефективно використовує його. У 2006 році інновації впроваджували лише 9,6% всіх промислових підприємств регіону. Переважна частка можливостей реалізується поза потребами інноваційного розвитку регіональної економіки. Майже повна індиферентність до нових знань і технологій, які створюються науковцями, призвела до фактичної ізольованості наукових установ від підприємницької сфери. Звідси випливає завдання створення умов для органічного поєднання науково-технічного і підприємницького середовища.

Згідно Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» пріоритетними видами діяльності технопарку могли б бути:

1. машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва;
   
2. модернізація електростанцій; нові та відновлювальні джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології;
   
3. охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища.
   

Створення технопарку в Миколаївській області дозволить забезпечити високу конкурентоспроможність регіону в таких пріоритетних для стратегічного інноваційного розвитку України галузях як енергозбереження, турбобудування, екологія та атомна енергетика.

Етапи інноваційного розвитку


Перший етап (2008-2010 рр.)

Для реалізації зазначеної стратегії необхідно розпочати розвиток науково-технічного потенціалу та кадрового забезпечення інноваційної діяльності, крім цього реалізація стратегії можлива тільки на основі утвердження ефективно працюючої інноваційної моделі.

З метою впровадження Закону України "Про інноваційну діяльність" необхідне передбачення коштів у місцевих бюджетах на підтримку інноваційної діяльності, запровадження державного замовлення на інноваційну продукцію, створення механізму переорієнтації інвестиційних потоків до високотехнологічних сфер виробництва, а саме - запровадження пільгового довгострокового кредитування учасників інноваційного процесу шляхом створення державних та комунальних фінансово-кредитних установ, економічного стимулювання комерційних банків з цих питань.

Основними завданнями на цьому шляху є:

• дальший розвиток мережі інноваційних структур, у т.ч. технологічних парків, бізнес-інкубаторів тощо;
  
• формування і законодавче закріплення державної політи­ки підтримки інноваційного розвитку регіонів;
  
• передбачення коштів у місцевих бюджетах на підтримку інноваційної діяльності;
  
• запровадження механізму кон'юнктурних досліджень на науково-технологічну та інноваційну продукцію;
  
• запровадження державного замовлення на інноваційну продукцію;
  
• розробка, узгодження та реалізація програм інноваційно­го розвитку області.
  

Другий етап (2011-2015 рр.)


Необхідно створити виробництва, що реалізують новітні технологічні уклади, і вихід на внутрішній і зовнішній ринки з наукомісткою продукцією світового рівня. Результатом цього етапу повинно стати забезпечення реалізації наявних в ук­раїнській економіці конкурентних переваг в інноваційній сфері та формування нових напрямів інноваційного попиту, в задово­ленні якого вітчизняна наукомістка продукція може відіграти домінуючу роль.

Останнім етапом реалізації інноваційної стратегії економічного зростання є закріплення позитивних тенденцій в іннова­ційному розвитку, створення науково-технічних, інституційних передумов для кардинального технологічного переозброєння економіки та збільшення частки сучасної високотехнологічної, конкурентоспроможної на світовому рівні продукції.