Стратегія економічного І соціального

Вид материала

Документы

Содержание 5.6. Розвиток легкої промисловості Структурні завдання

Подобный материал:

• «про кооперацію», 17.13kb.
• На головну сторіну веб сайту ода в розділ „стратегія”, 1650.33kb.
• У К А з президента україни, 83.91kb.
• Рівненська обласна державна адміністрація Головне управління економіки та інвестиційної, 1376.67kb.
• Програма економічного І соціального розвитку міста Лозова на 2011 рік, 2181.91kb.
• Рекомендації науково-практичної конференції "Стратегія економічного І соціального євроінтеграційного, 324.2kb.
• Програма економічного І соціального розвитку, 363.16kb.
• Програма економічного І соціального розвитку Житомирського, 941.44kb.
• 1  Основні тенденції економічного та соціального розвитку економіки жидачівщини в контексті, 1154.23kb.
• Про проект програми економічного, соціального та культурного розвитку Бериславського, 1723.78kb.

5.6. Розвиток легкої промисловості

Миколаївська область має досить вагомий потенціал легкої промисловості. Це багатогалузевий комплекс, в якому зайнято майже 4 тис. чол., переважно жінки. Основні підприємства галузі працюють в 3 основних підгалузях. Шкіряну та взуттєву підгалузь представляють ЗАТ "ВОЗКО" та створені на його базі ТОВ «Українська шкіропереробна компанія», ЗАТ «Аліса», "Вознесенська взуттєва фабрика". В швейній промисловості працюють ЗАТ "Санта - Україна", ЗАТ ВПТФ "Вікторія", АТ "Ангела", в трикотажній - ВАТ фірма "Аура". Зазначені підприємства галузі виробляють близько 85 відсотків продукції легкої промисловості області.

Галузь має достатні потуж­ності для забезпечення внутрішнього ринку і експорту частини продукції. Всі підприємства легкої промисловості діють у недержавному секторі. Великого розвитку набуло мале підприємництво: майже дві третини загальної кількості підприємств галузі - це малі підприємства, обсяг виробництва яких поки незначний.

У роки економічної кризи підприємства легкої промисловості не могли витримати зовнішню конкуренцію, пов'язану, насампе­ред, з політикою лібералізації внутрішнього рин­ку. В результаті частка продукції легкої промисловості у струк­турі промислового виробництва скоротилася з 10,5% у 1990 році, 4,3% у 2003 та до 3,0% у 2006 році. Скоротилось виробництво більшості найменувань продукції, а випуск трикотажних виробів взагалі зведено до мізерних обсягів.

В легкій промисловості спо­стерігається різке зростання імпорту товарів, насамперед через агресивну їх експансію з країн Південно-Східної Азії. Більшість підприємств галузі працюють на умовах толінгу, виробляють продукцію для іноземних замовників з їх сировини. В Україні в цілому, в тому числі і в Миколаївській області, відсутня конкурентоспроможна сировинна база для підприємств швейної та трикотажної промисловості. Промисловість України зовсім не виробляє обладнання для легкої промисловості, а значний митний збір за імпортне обладнання в сукупності з невідповідною цьому платоспроможністю основних верств пересічного населення - споживачів цих товарів, а також низькою конкурентоспроможністю (по вартості) вітчизняних товарів не створюють умов для розширення виробництва та розвитку галузі.

Особливо різке скорочення виробництва і втрата позицій на споживчому ринку спостерігалось у 1994–1996 рр. За ці роки випуск продукції легкої промисловості області скоротився на 54,0% проти 1993 року, зокрема у текстильній – у 9 разів, у взуттєвій – в 5, швейній – утричі. Жодна з галузей економіки не зазнала таких масштабних втрат. Причому у промисловості в цілому спад був значно меншим – 26,6%.

Важка ситуація у тваринництві області і Україні в цілому у 2001–2002 роках, позначилась на завантаженні виробничих потужностей підприємств з ґрунтування та дублення шкіри. За два роки ними скорочено обсяг продукції майже на третину, що значно поглибило відставання від 1990 року: з 26,2% у 2000 році до 49,2% – у 2002 і до 39,3% у 2003.

У зв’язку із суттєвим скороченням поголів’я великої рогатої худоби шкіропереробні підприємства змушені працювати на сировині, що імпортується з країн Латинської Америки та Австралії.

В результаті пошуків виходу із скрутної ситуації ряд швейних підприємств почали укладати контракти (переважно з іноземними фірмами) на випуск продукції за давальницькою схемою, що дозволило їм вирішити ряд першочергових поточних проблем: завантажити виробничі потужності, зберегти при цьому робочі місця, в деякій мірі вплинути на стан з виплатою заробітної плати, вирішити окремі тактичні завдання. Починаючи вже з 2003 р. в галузі спо­стерігається зростання обсягів виробництва. У 2006 році за рахунок роботи провідних підприємств в легкій промисловості обсяги промислового виробництва зросли на 3,6% (267,4 млн. грн., що на 39,5 млн. грн. більше, ніж у 2005 році).

Надзвичайно жорстка кон­куренція стимулювала роботу підприємств швейної та шкіряної підгалузей, сприяла поліпшенню їх маркетингової роботи, підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

В той же час основні фонди підприємств потребують оновлення, обладнання значно зносилось і майже не оновлювалось. Ступінь зносу на швейних та шкірпереробних підприємствах складає відповідно 33,6% та 41,2%. Коефіцієнт оновлення на зазначених підприємствах незначний і становить відповідно 8,7% та 2,3%.

Через зростання імпорту дешевих товарів легкої промисловості та серйозні проблеми із збутом вітчизняних товарів, фінансове становище підприємств галузі не дозволяє оновлювати обладнання, тому більшість підприємств галузі не в змозі планувати вкладання коштів у розвиток та модернізацію виробництва на термін більше 1-2 років.

Обсяг інвестицій в основний капітал легкої промисловості незначний і складає в середньому близько 2% капітальних вкладень по області в цілому. За 2006 рік в легку промисловість Миколаївщини спрямовано майже 1,5 млн.дол.США прямих інвестицій, що складає 1,8% від загального обсягу інвестицій в область. Загалом протягом 2001-2005 рр. спостерігається поступова тенденція до їх зменшення, найбільше інвестицій було освоєно у 2001 році - майже 11 млн. грн.

У 2006 році майже всі інвестиції в основний капітал підприємств легкої промисловості освоєно за рахунок власних коштів. Через високі процентні ставки, невпевненість кредиторів в ефективності інвестиційних проектів та поверненні своїх коштів лише декілька підприємств галузі користуються кредитами банків.

Структурні завдання

Найпринциповіше завдання розвитку легкої промисловості області є підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняних виробів, розширення їх позицій, насамперед, на внутрішньо­му ринку шляхом удосконалення технологій виробництва та освоєння нових видів продукції, переходу до інноваційної моделі розвитку та інтенсивного оновлення виробничих потужностей. Задоволення потреб внутрішнього ринку відповідно до зроста­ючого платоспроможного попиту населення можливе шляхом стабілізації та нарощування виробництва в усіх підгалузях лег­кої промисловості, передусім виробництва текстильної продукції, взуття та шкіргалантерейних виробів, нату­ральних шкір, розширення виробництва імпортозамінної продукції, розвитку сировинної бази галузі, у т. ч. і за рахунок вітчизняних сировинних ресурсів (вовни, шкіри та хутра) при збереженні досвіду роботи в системі міжнародної кооперації.

Галузь потребує структурного удосконалення, створення інституційних та економічних умов для поглиблення вертикаль­ної інтеграції виробництва, у т. ч. із залученням іноземних інве­стицій, розширення мережі оптової та фірмової торгівлі, зміцнен­ня маркетингових служб підприємств, стимулювання розвитку малого підприємництва, вжиття заходів щодо "детінізації" вироб­ництва і збуту продукції.

Одним з основних завдань на регіональному рівні залишається стимулювання розвитку підприємств, здатних збільши­ти експортний потенціал легкої промисловості, адаптацію її нор­мативно-правової бази та стандартів до вимог COT та ЄС.

Розвиток галузі прогнозується в темпі щорічного приросту обсягів виробництва в період 2007-2009 років – до 4,0%, в період 2010-2015 років - до 2-3%.