Стратегія економічного І соціального

Вид материалаДокументы

Содержание


4.4. Розвиток небанківських кредитно-фінансових інститутів та ринку страхових послуг
Структурні завдання
РОЗДІЛ 5. ПРІОРИТЕТИ СТРУКТУРНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ПРОМИСЛОВОСТІ. РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ 5.1. Подолання галузевих стру
Стратегічні орієнтири
Подобный материал:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   35

4.4. Розвиток небанківських кредитно-фінансових інститутів та ринку страхових послуг


Сучасний стан та проблеми

Сектор небанків­ських фінансових установ області представлений 3 страховими компаніями, зареєстрованими у Миколаївській області, та 33 філіями страховиків інших регіонів країни. 16 кредитними спілками, 1 недер­жавним пенсійним фондом, 4 ломбардами м.Миколаєва і 7 відділеннями лом­бардів інших міст України.

Обсяги страхового ринку області стабільно зростають. У 2006 році страховиками зібрано страхових платежів на суму 78,6 млн.грн., що на 12% більше, ніж торік, виплачено страхового відшкодування у розмірі 19,4 млн.грн., або 24,7 % від загальної суми отриманих платежів.

Слабо розвинуті в області такі соціально важливі види стра­хування, як медичне, пенсійне, страхування життя, страхуван­ня сільськогосподарських ризиків. Незначними, порівняно з банківським кредитуванням, є об­сяги кредитування кредитними спілками, кредитні вкладення яких складають близько 0,1% від кредитних вкладень банківських установ.

Не реалізовуються мож­ливості таких фінансових установ, як ломбарди.

Особливої уваги потребує розвиток інститутів спільного інвестування, який жодною мірою не відповідає меті економічної стратегії на визначений період.


Структурні завдання

Для вирішення нагальних проблем розвитку ринку небанківських фінансових інститутів та ринку страхових послуг необ­хідно реалізовувати такі завдання:
  • встановити сприятливий режим оподаткуван­ня за договорами особистого страхування;
  • сприяти розвитку ринку таких соціально значущих видів страху­вання, як пенсійне та медичне; важливим завданням є розвиток окремих видів обов'язкового страхування, яке дасть можливість створити страховий захист для потенцій­но ризикових груп населення та юридичних осіб, а також значно знизити витрати держави на компенсацію наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф;
  • сприяти створенню конкурентного середовища на ринку небанківських фінансових послуг - підвищення рівня кон­куренції приведе до зниження цін на послуги небанківсь­ких фінансових установ та сприятиме розширенню ринку послуг цих установ;
  • сприяти прозорості діяльності ринку небанківських фінансових послуг шляхом висвітлення через електронні та друковані засоби інформації діяльності фінансових установ, оприлюднення неконфіденційної інформації щодо результатів діяльності фінансових установ та їх фінансового стану.



РОЗДІЛ 5. ПРІОРИТЕТИ
СТРУКТУРНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ПРОМИСЛОВОСТІ. РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ

5.1. Подолання галузевих структурних дисбалансів


Миколаївська область належить до індустріально розвинених регіонів держави, має один з найбільших в Україні структурно розгалужених про­мислових комплексів. Структура промисловості за видами еконо­мічної діяльності охоплює електроенергетику, кольорову металургію та обробку металів, машинобудування, у т.ч. суднобудування, легку, харчову промисловість та переробку сільськогоспо­дарських продуктів тощо. Серед наукоємних галузей — машинобудування, у тому числі суднобудування, енергетика та кольорова металургія.


В роки економічного зростання (2000-2003 pp.) у структурі промислового комплексу області відбулися позитивні зрушення, які продовжуються і донині. Впро­довж останніх років постійно збільшуються обсяги промислового виробництва, суттєво прискорилися темпи зростання продуктивності праці у промисловості: у 2004 р. - на 16,7%, 2005 р. – 10,5%, у 2006 р. – 13,2%. Однак це, не позначилося на виправленні структури промислового виробництва. Вона і нині залишається деформованою. Радикаль­на зміна існуючих несприятливих диспропорцій є одним з ви­значальних завдань промислової політики, яка має стати основним інструментом мобілізації і концентрації ресурсних та інституційних чинників підвищення конкурентоспроможності й структурно-інноваційного оновлення економіки регіону, посилення її соціальної спрямованості.

Стратегічні орієнтири

Стратегічною метою структурно-інноваційної полі­тики є створення сучасного, інтегрованого у державне та світове виробниц­тво і здатного до саморозвитку промислового комплексу регіону. Базовим довгостроковим критерієм здійснення відповідних структурно-інноваційних змін є забезпечення системної модер­нізації промислового виробництва, його відповідності сучасним вимогам науково-технологічного прогресу та постіндустріального розвитку.

Період 2007-2015 pp. має стати етапом підго­товки інституційних, організаційних та матеріально-технічних передумов завершення індустріального етапу розвитку еконо­міки, її системної трансформації в постіндустріальне суспільство. Галузева структура промислового виробництва повинна наблизитися до пропорцій, які мають економічно роз­винені країни та країни з перехідною економікою, що досягли економічного зростання в результаті реалізації активної проми­слово-інвестиційної політики.

Складовими системної модернізації промислового комплексу у визначеній перспективі мають стати:

- активізація інновацій­ної спрямованості структурних перетворень завдяки стимулю­ванню розвитку наукоємних і високотехнологічних галузей, особливо машинобудівного комплексу (ДП НВКГ "Зоря – Машпроект" і підприємств суднобудівної галузі) та створення на цій основі умов для техніко-технологічного оновлення виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- подолання ресурсновитратного характеру виробниц­тва на основі впровадження ресурсно- й енергозберігаючих тех­нологій та стимулювання випуску продукції з високим рівнем доданої вартості та розвитку низьковитратних виробництв;

- формування ефективного внутрішнього ринку, у т. ч. високих технологій;

- участь підприємств у втіленні велико­масштабних міжнародних проектів, розвитку трансферу високих технологій та продажу ліцензій, створенні спільних підприємств з виробництва продукції, що належить до п'ятого і шостого тех­нологічних укладів, та транснаціональних корпорацій, а також участь фахівців у роботі міжнародних організацій з пи­тань розвитку промисловості.

Сьогодні кількісні та якісні параметри внут­рішнього ринку, поки що, не відповідають вимогам політики еко­номічного зростання.