For over 50 years the Common Agricultural Policy (cap) has been a cornerstone of eu policy relating to farming and the rural areas
| Вид материала | Документы |
- Energy policy of Russia, 28.31kb.
- Тской models to model of mutual responsibility in an education sphere, to strengthening, 945.89kb.
- Данный Policy Brief подготовлен Кесилиш Club’ом при участии Клуба либеральной молодежи, 86.31kb.
- Copolco committee on consumer policy изучает вопросы обеспечения интересов потребителей, 16.44kb.
- " Monetary Policy and the Real Exchange Rate", 11.39kb.
- Європейський інструмент сусідства та партнерства україна Стратегія єс щодо України, 719.36kb.
- Д. С. Кулябов > Стандарты информационной безопасности, 1244.5kb.
- Foreign Policy Євген Морозов є виразником критичного погляду на політичну вагомість, 166.63kb.
- Правила разграничения доступа прд security policy Совокупность правил, регламентирующих, 137.1kb.
- Тема Введение. Политология как система знаний о политике (2 ч.), 41.33kb.
Литература
- Стровский, Л.Е. Внешнеэкономическая деятельность предприятия [Текст] /Л. Стровский, А. Гайдар. 2-е изд. – М.:Экономика, 2003. – 258 с. – ISNB 5-230-02502-6.
- Статистические данные по показателям экономического развития страны [Электронный ресурс]. – Электронные текстовые данные (829 байт). – Режим доступа: <ссылка скрыта>.
Воликова М. И.,
Ткаченко Е.И., ст. преподаватель
ДГИЗФВиС при НУФВИСУ
ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УКРАИНЫ
Современный этап развития общества характеризуется высокой степенью интернационализации производства и глобализации мировых отношений.
Проблемы входа Украины в мировое хозяйство, формирование государственной политики внешнеэкономической деятельности в условиях кризиса, а также недостаточная теоретическая и практическая разработка этих вопросов определяют актуальность данной публикации.
Развития внешнеэкономической деятельности Украины - предмет исследования отечественных и зарубежных ученых-экономистов: А.И. Амоши, А.И. Бутенко, Б.И. Валуевой, И.О. Дергачевой, М.И. Долишнего, О.П. Зайцевой, И.И. Ищенко, Т.П. Карповой, Г.Г. Козориз, Н.О. Кухарской, И.П. Продиуса, Д. Линдсея и др.
Целью публикации является исследование современных проблем и перспектив развития ВЭД Украины.
Задачами исследования выступают: рассмотреть нынешнее состояние страны как участника ВЭД, проанализировать последние данные деятельности Украины во внешнеторговых операциях, сформировать выводы и предложения по данной проблеме.
В связи со стремлением Украины стать полноправным членом международного сотрудничества и товарообмена, наладить экономическое сотрудничество с иностранными партнёрами, объёмы совершения внешнеэкономических операций достаточно сильно увеличились за последние годы. Кроме того, многие национальные предприятия расширили масштабы своей деятельности, вышли на новые уровни, в том числе захватили доли иностранных рынков. Конечно, всё это положительно сказалось на экономике страны, так как способствовало росту национального дохода, повысило имидж Украины на международном рынке. Однако мировой финансовый кризис очень сильно отразился на внешнеэкономической деятельности Украины. [3, с. 106]
В 2011 г. экспорт товаров составил 163070,4 млн. дол. США, что на 5124,2 больше чем в предыдущем году. При этом импорт товаров увеличился до 207340,9 млн. дол. США. Однако сальдо так же осталось на уровне – 44270,5 млн.дол. США, что говорит о все большей зависимости от зарубежных государств. [1]
Изменение положительной тенденции во внешней торговле Украины на отрицательную в первую очередь было связано с уменьшением объема инвестиций, как отечественными предпринимателями, так и иностранными компаниями в результате ухудшения положения государства.
По-прежнему в общем объеме внешней торговли Украины, Россия является главной страной. Последние данные показывают, что торговля товарами и услугами Украины с Российской Федерацией за январь-август 2011 года составила 25043,1 млн. дол. США и увеличилась в сравнении с январем-августом 2010 года на 11458,0 млн. дол. США или на 84,3 процента. [2]
Отсутствие должного порядка в ВЭД, необоснованное ослабление государственного контроля в этой области оказывает негативное влияние на развитие национальной экономики, приводит к значительному оттоку капитала из страны, поскольку нестабильное политико-экономическое положение в Украине не может стимулировать производственные капиталовложения. И в этих условиях либерализация ВЭД, неэффективность государственного валютного контроля привели к оттоку капиталов из Украины. К тому же "обесценивается" и сам курс на либерализацию ВЭД. [3, с 112] Не является целесообразным стимулировать экспорт, если валютные доходы остаются за рубежом и не вкладываются в украинскую экономику. Сегодня в Украине внешнеэкономические операции происходят на уровне частного предпринимательства, а государство устанавливает правовые нормы, посредствам которых регулирует правильность и законность международного сотрудничества.
Чтобы изменить крайне неблагоприятное развитие событий принято ряд мер по стимулированию экспорта и сдерживания роста импорта для стабилизации сальдо внешней торговли: создание конкурентной среды; недопущение импортирования в Украину низкокачественного сырья, продуктов и товаров; устранение причин роста объема импорта; регулирование рынка потребительских кредитов; создание системы страхования и гарантирования экспорта; интенсификация двустороннего торгово-экономического сотрудничества; проведение взвешенной ценовой политики в сфере экспорта электроэнергии; участия украинских товаропроизводителей в зарубежных выставках; содействие развитию туристических услуг; усиление защиты интересов украинских товаропроизводителей на внешних рынках.
Таким образом, государству необходимо повысить эффективность межгосударственных и межправительственных мероприятий для сохранения и расширения рынков сбыта продукции предприятий Украины, а также поддерживать мероприятия отечественных промышленников по защите внутреннего рынка от недобросовестного импорта.
Литература
- Официальный сайт Государственного комитета статистики Украины [Электронный ресурс]. – Электронные текстовые данные. - Режим доступа: < at.gov.ua >;
- Официальный сайт Министерства экономики Украины [Электронный ресурс] – Электронные текстовые данные. - Режим доступа: < v.ua >;
- Ревва К.Г., Голубкова О.В. Развитие и проблемы внешнеэкономической деятельности регионов и предприятий Украины [Текст]: /Ж.Економика и прогнозирование/ Институт и прогнозирование НАН Украины. - 2007 №1, г. Киев, с.104-115
Волкова І. М., к.е.н., доцент
Житомирський національний агроекологічний університет
МІЖНАРОДНІ МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
Висококонкурентне середовище світового аграрного ринку створює передумови до ринкової орієнтації виробництва вітчизняної агропродовольчої продукції на засадах маркетингу, що передбачає узгодження товарної, цінової, комунікаційної та збутової політик підприємств. Внаслідок цього актуальним завданням організації господарської та зовнішньоекономічної діяльності підприємств аграрного бізнесу є комплексний підхід до використання маркетингового інструментарію на всіх етапах процесу “виробництво – заготівля – переробка – реалізація продукції АПК”. Очевидною і нагальною є необхідність переходу суб’єктів міжнародного аграрного бізнесу на маркетингові принципи функціонування, що в кінцевому підсумку підпорядковуються єдиній меті – задоволенню потреб існуючих та потенційних цільових споживачів. Ключовим інструментом в такому комплексі заходів представляється здійснення систематичних маркетингових досліджень.
Сучасні тенденції розвитку маркетингових досліджень в Україні є предметом наукового пошуку А Войчака, О. Зозульова, С. Ілляшенко, С. Косенкова, В. Ортинської, В. Полторак, А. Старостиної, А. Федорченко 1, 2. Наукові праці цих дослідників дозволили виявити теоретико-методологічні та прикладні засади становлення й розвитку маркетингу в аграрній сфері. Однак, особливості міжнародних маркетингових досліджень аграрних підприємств залишаються недостатньо вивченими, що і зумовило необхідність проведення даного дослідження.
Більшість менеджерів аграрних підприємств усвідомлює необхідність маркетингових досліджень для виходу на зовнішній ринок. Так, аналіз причини невдач на іноземних ринках часто показує, що підприємство не має уявлення про вподобання споживачів, відмінності зовнішнього середовища, а також недостатньо знайоме з внутрішніми і зовнішніми джерелами інформації і їх використанням. Дослідження ринку – це систематичний збір, запис, аналіз та інтерпретація даних про продаж товарів чи послуг, а також організацію маркетингу. Концептуально методи і техніка проведення міжнародних маркетингових досліджень принципово відрізняються від таких досліджень на внутрішньому ринку. Хоча цілі маркетингових досліджень можуть бути схожими, проведення дослідження для зовнішнього ринку істотно відрізняється від того, що проводиться для внутрішнього. Виділяють чотири основні причини, що викликають ці розбіжності: нові умови зовнішнього середовища; ширше поле дослідження; збільшення кількості залучених чинників; високий рівень конкуренції.
При виході за межі своєї держави підприємство має справу з новими умовами зовнішнього середовища. Наприклад, інші види податків, валюти, цін, способів транспортування тощо. Необхідно шукати докладну інформацію про кожну нову умову середовища, щоб управління компанією могло почати відповідні дії на ринку. Крім того, підприємство може обирати різні форми присутності на іноземних ринках, що спричинює збільшення нових чинників зовнішнього середовища.
Перешкоди можуть виникнути з найнесподіваніших причин, пов'язаних із будь-якою складовою зовнішнього середовища. Тому для підприємства важливо вивчити всі чинники, а отже, потрібне активне збирання і аналіз інформації про зовнішнє середовище. Необхідно вивчати економічне середовище, рівень технічного і технологічного розвитку, політичну систему, правові основи, культуру іншої країни. Вихід на міжнародний ринок часто означає вихід більше ніж на один ринок.
Маркетингове дослідження не може проводитися без визначення його цілей, тому що вони визначають вибір інформації, виконавців, методів і технологій. Саме дослідження складається з двох частин: дослідження ринку і дослідження власного потенціалу підприємства. Перша частина включає вивчення та аналіз умов ринку (вивчення загальних умов; аналіз попиту і пропозиції; аналіз вимог споживачів до товару), а також вивчення суб'єктів, форм і методів торгівлі (аналіз та оцінка діяльності фірм-постачальників; вивчення та оцінка фірм-конкурентів; вивчення покупців; вивчення комерційної практики; вивчення торговельно-політичних умов).
Друга частина – вивчення потенційних можливостей власного підприємства передбачає: аналіз результатів господарської діяльності; аналіз конкурентоспроможності продукції; аналіз конкурентоспроможності підприємства; оцінка перспектив розвитку підприємства; вивчення міжнародних ринків, що проводиться за такими параметрами: продукція, споживачі, місцезнаходження ринку. Комбінація цих характеристик складає продуктово-ринковий сегмент. Формування, оцінка та відбір таких сегментів є завданням сегментації або ринково-сегментної політики підприємства.
Отже, в умовах поглиблення інтеграції української економіки до світового господарства усе більше вітчизняних аграрних підприємств починають здійснювати різні види зовнішньоекономічної діяльності. Забезпечення успішного функціонування вітчизняних підприємств агробізнесу в умовах висококонкурентного світового аграрного ринку значною мірою залежить від доступу до актуальної, достовірної та релевантної інформації. Внаслідок цього, з боку таких підприємств зростає попит на кваліфіковані маркетингові дослідження, що являють собою інформаційне підґрунтя для прийняття маркетингових рішень у господарській та зовнішньоекономічній діяльності підприємств.
Література
- Маркетинг: підручник / А. О. Старостіна, Н. П. Гончарова, Є. В. Крикавський та ін.; за ред. А.О. Старостіної. – К.: Знання, 2009. – 1070 с.
- Полторак В. А. Маркетингові дослідження: навч. посіб. / В. А. Полторак. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 387 с.
Глубіцька Т. В.
здобувач кафедри економіки і підприємництва та інноваційної діяльності
Волинського національного університету імені Лесі Українки
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНО СТІЙКОГО БІЗНЕСУ
В зв’язку з великою кількістю використовуваних природних багатств проблема забезпеченості людства сировинними, енергетичними ресурсами являється глобальною. Згідно досліджень [1] енергомісткість національного ВВП перевищувала середньосвітове значення у 14,31 рази, електромісткість — у 8,8, водоємність — у 2,83 рази.
Дослідженню методик і методологій еколого-економічного спрямування присвячено наукові доробки дослідників, які вивчали взаємодію процесу виробництва із навколишнім середовищем, зокрема роботи Грабинського І., Кульчицького Р., Ракитянської Е.
Проаналізувавши ряд джерел із [1,2,3,4] нами виокремлено переваги та недоліки трактувань еколого-економічної системи різними науковцями. Встановлено, що означення ряду авторів можна віднести лише до глобальної еколого-економічної системи [1,2]; деякі науковці враховують лише еколого-економічні процеси як складові функціонування системи, та не беруть до уваги забезпечення життєдіяльності соціуму [3]; трактування окремих авторів [4] носять загальний характер, що унеможливлює прослідкуванню особливостей соціо-еколого-економічних зв’язків; деякі науковці [3] зосереджують увагу лише на окремих процесах у функціонуванні еколого-економічної системи та не відображають її з врахуванням комплексного підходу та системного аналізу. Тому на нашу думку, еколого-економічну систему слід розглядати як екологоконструктивну діяльність суб’єктів господарювання, що забезпечує спрямованість і рівень соціально-економічного розвитку суспільства та сприяєйкість внутрішніх еволюційних перетворень в процесі безперервних змін еколого-економічній рівновазі і стійкості внутрішніх еволюційних перетворень в процесі безперервних змін.
Система виділяє під собою дві взаємопов’язані підсистеми – екологічну та економічну. Якщо перша вивчає “господарство” природи та закони її функціонування, то друга – досліджує суспільні господарські процеси різного ієрархічного рівня та закони їх розвитку. Об‘єднуючим фактором між ними є сфера природокористування як передумова здійснення економічних процесів, оскільки без видобутку, освоєння тих чи інших видів природних ресурсів неможливо здійснити будь-який процес виробництва. Зрештою кожна економічна діяльність в широкому розумінні слова – це діяльність з природокористування, оскільки залучає деякі сировинні, матеріальні чи енергетичні ресурси на виході процесу виробництва, а також впливає на природні процеси своїми відходами.
Економічна підсистема тісно пов’язана з діяльністю людини в процесі здійснення нею виробничих процесів. За визначенням Ракитинської Е. [4], виробництво являє собою процес створення матеріальних благ, необхідних для задоволення соціально-економічних потреб суспільства та забезпечення його розвитку. Воно передбачає використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Результатами виробничого процесу є виготовлена продукція, яка використовується для реалізації споживачам, або внаслідок технічних особливостей виробничого процесу, може знищуватися або викидатися в навколишнє природнє середовище, викликаючи його забруднення, або повторно проходити етап переробки. Отриманні в процесі утилізації відходів корисні продукти можуть бути використані як в основному виробництві, так і бути сировиною для іншого виробництва.
Функціонування ефективної еколого-економічної системи підприємства неможливе без процесу екологізації виробництва, який забезпечує не тільки дієву роботу компанії, а й якісний ріст бізнесу уцілому. Прямий зв'язок якісного зростання підприємства з екологізацією виробництва проявляється не тільки на рівні прямого зниження матеріало- і енергоємності промислової продукції, але й при заміні самих матеріалів на більш екологічні за своєю хімічною природою і технологією виробництва, що значно впливає на раціоналізацію виробництва, економію енергії. Як вважає Буркинський Б. [1], особливістю екологізації виробництва є те, що здійснюється поступова зміна об’єкта регулювання – з виробничої системи на єдину еколого-економічну систему, яка взаємодіє із соціальною.
Слід відмітити, що стимулювання впровадження екологізації виробництва на підприємствах має ряд обмежень, серед яких: тривалий період часу між інвестиціями в збереженні природних ресурсів і їхньою віддачею; відсутність інформації про економічні вигоди збереження природних ресурсів; малі політичні вигоди від інвестицій у збереження природного різноманіття; слабкість і низька ефективність заходів на місцевому рівні [4].
Висновки. Підсумовуючи відзначимо, що техногенна цивілізація породжує новітню еколого-економічну систему і новий тип людини, яка здатна гуманізувати її. Аналіз функціонування еколого-економічної системи підводить до висновку, що вона є складним утворенням, де проявляється взаємовплив та взаємозв’язок виробничо-господарської діяльності підприємства із навколишнім природнім середовищем. Правильне функціонування такої системи забезпечує ефективність взаємодії природи та господарських процесів.
Література
- Буркинський Б.Екологічно чисте виробництво // Вісник національної академії наук України. – 2006. – №5. – 24-29 с.
2. Грабинський І. Сучасні економічні системи: Навч. посіб. – Львів: НТШ, 1997. – 240 с.
3. Кульчицький Я. В. Цивілізаційний підхід до порівняння сучасних еколого-економічних систем // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2005. – вип. 15.3. – 175-179 с.
4. Ракитянська Е. Е. Органицазия и функционирование системы управления рациональным природопользованием и охраной окружающей среды // Економіка України. – 2005. - №6. – 121-126 с.
Гниевская Ю.Н.,
Глухова О.О., к.е.н., доцент
ДДІЗФВіС при НУФВіСУ
ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ВСТРЕЧНОЙ ТОРГОВЛИ
Международная торговля является главной составной частью мировой хозяйственной системы. Экспортно-импортный товарооборот составляет большую часть всего международного обмена товарами и услугами. Современное мировое хозяйство невозможно без осуществления всеми странами обмена на взаимовыгодной основе пищевыми продуктами, сырьем, товарами бытового назначения и промышленной продукцией. Данным научным вопросом занимались такие ученые, как Алексунин А.А, Гофман Н.Ф, Грачев Ю.Н, Герчикова И.Н, Семенов К.А. и др. Вместе с тем некоторые аспекты этой проблемы были исследованы недостаточно и требуют дальнейшего изучения.
Целью является исследование проблем и перспектив развития встречной торговли. Задачи: - рассмотреть понятие международной встречной торговли, ее виды; - определить проблемы встречной торговли, факторы, влияющие на ее развитие; - функции встречной торговли.
Международная встречная торговля представляет собой систему торговых операций, осуществляемых на основе встречных обязательств участвующих сторон, предусмотренных контрактами или соглашениями по полному или частично сбалансированному товарообмену.
Продажа определенных видов продукции выступает в качестве условия при приобретении другой продукции. Видами международной встречной торговли являются товарообменные сделки на безвалютной основе, торговые компенсационные сделки на денежной основе, промышленные компенсационные сделки, сделки типа «развитие-импорт», операции с давальческим сырьем, выкуп устаревшей продукции. Преобладание того или иного вида международной встречной торговли обусловлено тенденциями развития национальных хозяйств, состоянием конъюнктуры мирового рынка, мировой экономикой в целом [1, ст.45].
Наряду с обычными проблемами торговли и коммерции, которые возникают в любых типах бизнеса, в международной встречной торговле существуют дополнительные проблемы: 1) время и расстояние кредитный риск и время выполнения контракта; 2) изменение курсов иностранных валют валютный риск; 3) различия в законах и правилах; 4) правительственные постановления валютный контроль, а также суверенный риск и страховой риск.
Усиленное развитие форм встречной торговли в современный период связано с влиянием различных факторов, повлекших за собой появление целого ряда сделок в рамках встречной торговли: 1) отсутствие твердой валюты и ограниченная покупательная способность национальной валюты в развивающихся странах; 2) нестабильность международной валютной системы; 3) специфика торгово-политических режимов разных стран; 4) системы государственного регулирования и контроля внешнеторговых операций; 5)инфляция [2, ст.128].
Особого внимания заслуживает последний из перечисленных факторов. В 1970-1980х гг. начинают активно развиваться процессы глобализации, которые, в первую очередь, нашли отражение в развитии корпораций. Многие из них начинают пересекать государственные границы без вмешательства официальных органов и действовать сугубо в своих целях. Разделение функций государства и рынка особенно характерно для развитых стран. Наряду с развитием корпораций растет и конкуренция, в связи с чем, приходится применять все новые методы конкурентной борьбы. Встречная торговля используется международными корпорациями как метод проникновения на новые рынки развивающихся и экономически отсталых стран, которые не вовлечены в международную торговлю; также они получают возможность взаимодействия с рынками развитых стран.
Также следует отметить, что развитие встречной торговли дало толчок в развитии банковской системы стран. Это объясняется, прежде всего, асинхронностью проводимых операций, когда временная разница в поставках разных сторон составляет от нескольких месяцев до нескольких лет. Помимо этого, встречная торговля выполняет регулирующую функцию в международных отношениях. Ввиду больших объемов торговли и значительной протяженностью операций во времени, страны заранее определяют виды и объемы взаимопоставляемых товаров, их общую стоимость, характер и стоимость сопутствующих или отдельно поставляемых инжиниринговых услуг и научно-технических знаний и опыта в виде ноу-хау[2, ст. 34].
Метод встречной торговли является наиболее актуальным в условиях развития рыночных отношений в сложный период выхода из экономического кризиса и структурной перестройки производства. Компенсационные методы торговли являются одним из важнейших инструментов регулирования товарообмена, которое содействует развитию экономического и производственно-технического сотрудничества между странами.
Одним из важных моментов в успешной экспортной деятельности является понимание и гармонизация ее с государственным и международным регулированием. Знание норм национального и международного права регулирующих внешнеэкономическую деятельность является необходимым условием развития экспорта. [2, ст.57].
Исходя из вышеприведенного можно сделать вывод о том, что с развитием встречной торговли появился новый экономический механизм международного товарообмена, включающий в себя новые формы, методы, технологии осуществления международных коммерческих операций.