For over 50 years the Common Agricultural Policy (cap) has been a cornerstone of eu policy relating to farming and the rural areas

Вид материала

Документы

Содержание Мировой рынок подсолнечного масла Боргова стійкість україни Страхование и хеджирование рисков внешнеэкономической деятельности предприятия

Подобный материал:

• Energy policy of Russia, 28.31kb.
• Тской models to model of mutual responsibility in an education sphere, to strengthening, 945.89kb.
• Данный Policy Brief подготовлен Кесилиш Club’ом при участии Клуба либеральной молодежи, 86.31kb.
• Copolco committee on consumer policy изучает вопросы обеспечения интересов потребителей, 16.44kb.
• " Monetary Policy and the Real Exchange Rate", 11.39kb.
• Європейський інструмент сусідства та партнерства україна Стратегія єс щодо України, 719.36kb.
• Д. С. Кулябов > Стандарты информационной безопасности, 1244.5kb.
• Foreign Policy Євген Морозов є виразником критичного погляду на політичну вагомість, 166.63kb.
• Правила разграничения доступа прд security policy Совокупность правил, регламентирующих, 137.1kb.
• Тема Введение. Политология как система знаний о политике (2 ч.), 41.33kb.

Література

1. Панкратова Е. Н., Ечина Л. В. Создание еврорегионов как процесс международной экономической интеграции // Зовнішня торгіля: економіка, фінанси, право. - № 5.- 2011.
   
2. Цеханович В.Б. Еврорегионы в системе трансграничного сотрудничества Украины // Економіка та держава. -№ 3.- 2009.
   
3. Піріашвілі О. Б., Амбросенко О. П., Федяй Н. О. Розвиток єврорегіонів на теритрії України // Економіка і прогнозування. – 2011. - №3
   
4. Гурневич Т., Мартиняк І. Сучасні тенденції функціонування єврорегіонів в Україні // ссылка скрыта
   
5. Пода А. Аналіз зовнішньоторговельної активності єврорегіонів України та їївпливу на формування конкурентних переваг // ссылка скрыта
   
6. Еврорегион «Донбасс» // ссылка скрыта
   

Бондаренко В.С., студ., ДонНУЭТ

Научный руководитель – к.е.н. доц. Озарина О.В.


МИРОВОЙ РЫНОК ПОДСОЛНЕЧНОГО МАСЛА


В качестве значимых участников международного рынка подсолнечного масла можно выделить Аргентину, Россию, Турцию, Украину и ЕС. Аргентина является одним из ведущих экспортеров подсолнечного масла: относительно мирового экспорта поставки составили в 2006-2008 гг. 31,5%; согласно прогнозу на 2008-2012 гг. доля увеличится до 35,3%. Развитию аргентинского экспорта способствуют значительный объем производства (2006-2008 гг. – 14,9%; 2008-2011 гг. – 16,2%) и рост балансового индекса (7,5%; 9,0%). Незначительный импорт подсолнечного масла Аргентина осуществляла в 2009-2010 гг.: 0,1% от мирового объема импорта [1].

Ведущим производителем подсолнечного масла является Российская Федерация (22,4%; 21,8%). В результате превышения объемов производства над потреблением (19,0%; 18,2%) на фоне значительного роста балансового индекса (28,8%; 32,0%) в России есть благоприятные условия для активного развития экспорта (13,8%; 15,1%) и снижения уровня импорта (3,9%; 0,9%).

Противоположная ситуация наблюдается в Турции. Недостаточные объемы производства (5,0%; 5,0%) относительно внутреннего потребления (7,6%; 8,0%) и незначительный балансовый индекс (6,8%; 5,1%) вынуждают Турцию больше импортировать (7,1%; 10,7%), чем экспортировать (1,2%; 1,9%) [1].

Наиболее значительным импортером подсолнечного масла на мировом рынке является ЕС (36,5%; 41,8%). Это обусловлено как превышением объема потребления (31,2%; 31,7%) над объемом производства (19,2%; 18,5%), так и существенным снижением балансового индекса (34,8%; 21,5%).

Немногим уступает по объему производства Украина (18,4%; 18,4%). При относительно незначительном объеме внутреннего потребления (3,6%; 4,7%) и росте балансового индекса (5,7%;15,1%) играет роль наиболее значимого экспортера подсолнечного масла (42,9%; 38,4%). Импорт подсолнечного масла Украина не осуществляет. Тройку ведущих предприятий-экспортеров растительного масла, по данным Ассоциации “Укроліяпром”, в 2011 г. составили Днепропетровский МЭЗ (ТМ«Олейна»), компания “Чумак” и Приколотнянский МЭЗ. Компания «Кернел» владеет Полтавским маслоэкстракционным заводом, Меловским заводом рафинированных масел «Стрелецкая степь», элеваторами и сбытовыми структурами. С покупкой «Евротэка» к ним прибавились еще два маслоэкстракционных завода (Волчанский и Приколотнянский МЭЗы), мощности по хранению зерна и арендованные под сельхозназначение земли. «Кернел» также стал собственником торговой марки «Стожар», принадлежавшей «Евротэку». Этому бренду сейчас принадлежит около 13% экспорта бутылированного рафинированного масла [2].

Самой крупной ТНК на украинском рынке масличных культур является Cargill. Компания входит в первую тройку экспортеров подсолнечного масла из Украины по итогам 2010 г. Она построила в Донецке один из крупнейших в СНГ маслоэкстракционный завод (Cargill Industrial Complex) стоимостью 50 млн долл. Основной объем произведенной продукции компания экспортирует, а часть продает ЗАО «Чумак», разливающему масло под собственной торговой маркой. В силу многих причин украинский рынок подсолнечника в большей степени ориентирован на отечественного переработчика. Этому в первую очередь способствуют высокие экспортные пошлины и индикативные цены, делающие менее рентабельным экспорт семечки из Украины. Международная торговля подсолнечным маслом будет расширяться за счет сокращения объемов торговли семян подсолнечника, что обусловлено существенным ростом транспортных расходов и оптимизацией логистических потоков. По сведениям «Oil World», мировое производство подсолнечного масла в 2010-2012 гг. продолжит рост. Подтверждением такого прогноза служат как высокие экспертные оценки урожая семян подсолнечника ведущих стран-производителей в 2009-2010 гг., так и повышение конкурентоспособности подсолнечного масла в связи с увеличением спроса на рапсовое масло со стороны биотопливного сектора [3].

В настоящее время на фоне превышения мирового предложения над спросом рост цены прекратился, и в дальнейшем ожидается формирование понижающего ценового тренда. Помимо этого, значительное понижающее влияние на цены на подсолнечное масло оказал глобальный финансовый кризис. В краткосрочной перспективе кризис спровоцировал на биржах резкое увеличение предложения подсолнечного масла. Однако, согласно прогнозам специалистов, в среднесрочной перспективе ожидается восстановление уровня спроса и предложения в соответствие с фундаментальными показателями мирового рынка подсолнечного масла. Однако, как отмечают эксперты, снижение уровня цен на подсолнечное масло ограничено ценовым уровнем более дешевых растительных масел (соевое, рапсовое) [3].


Литература

1. Алексей Кузьменко - Экономические известия. №55, 13 апреля 2012, ссылка скрыта
   
2. Мировой рынок подсолнечного максла (обзор и прогноз) ссылка скрыта
   
3. GPnews, статья «Глобальный рынок масла M&A упал на 44% в I квартале»,23 марта 2012, Экономика,ссылка скрыта
   

Озаріна О.В., к.е.н., доц.

Бондарчук М.Є., Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені М. Туган - Барановського


БОРГОВА СТІЙКІСТЬ УКРАЇНИ


У сучасному світовому господарстві зовнішня заборгованість постає як важливий екзогенний чинник впливу на національну економіку, визначаючи її кількісні і якісні параметри, а також умови безпечного економічного розвитку. Пришвидшення процесів глобалізації та інтеграції світових фінансових ринків привело, з одного боку, до розширення доступу до позикових ресурсів і збільшення масштабів міжнародного кредитування, а з іншого - до посилення негативних наслідків через надмірні запозичення, порушуючи боргову стійкість та підвищуючи вразливість країни до зовнішніх шоків.

Управління зовнішнім державним боргом неможливо реалізувати без оцінювання й аналізу боргової стійкості, яка дає змогу забезпечити об'єктивність інформації та позитивно впливає на якість прийняття управлінських рішень щодо зовнішнього боргу. Показники ліквідності і платоспроможності держави характеризують здатність погашати і обслуговувати державні зовнішні боргові зобов'язання перед іноземними кредиторами. Ліквідність і платоспроможність - це зовнішній прояв боргової стійкості суверена.

Поняття "боргової стійкості", на відміну від поняття "платоспроможності", крім здатності країни-позичальника виконувати реальні боргові зобов'язання, відображає ще й готовність країни платити, а кредиторів - продовжувати розпочате ними кредитування.

Західна фінансова думка визначає два підходи до оцінювання боргової стійкості держави:

• вважається, що боргова позиція держави є стійкою, якщо відношення державного боргу до ВВП перебуває на незмінному рівні або через певний період часу знижується (О. Бланкарт, В. Бюітер, Н. Будіна, С. Вайнберген та ін.);
  
• забезпечення боргової стійкості держави вимагає не обмеження рівня державного боргу, а стримування у довгостроковій перспективі темпів його зростання (Л. Славента, Д. Хамільтон, М. Флавін).
  

Стрижневим елементом методики оцінювання боргової стійкості є визначення критичних значень боргових індикаторів, перевищення яких вказує на високу ймовірність реструктуризації боргу чи дефолту уряду [1].

У кризовий період у практику управління державними боргами було запроваджено нові інструменти борго­вої політики - розміщення нових цін­них паперів, зміна процедур і механіз­мів розміщення позик, проведення операцій із борговими зобов'язаннями на відкритому ринку. Нині значні потреби у рефінансу­ванні боргу країн із високим рівнем боргового навантаження і слабкою ба­зою інвесторів у державні цінні папери негативно впливають на оцінку суве­ренних ризиків ринковими суб'єктами і посилюють загальний ступінь непев­ності на фінансових ринках.

У реаліях сучасного світу система управління ризиками державного боргу має бути істотно посилена, а роль стрес-тестів як методичного інструментарію повинна суттєво зрости. Комплексний підхід до управління ризиками потребує врахування:

- нестабільності макроекономічного середовища;

- вразливості суверенних балансів до стабільності банківської системи:

- можливості матеріалізації ін­ших умовних зобов'язань - боргів місцевих органів влади і державних підприємств:

- мінливості бази інвесторів і раптової зупинки надходження іно­земного капіталу;

- ризиків поширення на націо­нальну економіку "ефектів заражен­ня" від інших країн чи регіонів світу.

Для нівелювання системних ризиків у діяльності фінансових установ і стримування кредитних бумів повинна істотно зрости роль динамічного нормування. Ідеться про те, що на стадії економічного буму при утворенні "бульбашок" у різних сегментах фінансового ринку нормативи пруденційного регулювання мають бути більш жорсткими й націленими на здування "бульбашок [2].

Забезпечення керованості зовнішнім боргом потребує вдосконалення методики визначення ліміту зовнішнього боргу шляхом введення додаткових індикаторів боргового навантаження з урахуванням структури зовнішнього боргу за термінами та позичальниками і джерел його покриття.

Залучення зовнішніх засобів слід здійснювати з урахуванням умов залучення (термінів і вартості), а також платоспроможності суб’єктів і можливостей надання державних гарантій, враховуючи можливе навантаження на державний бюджет. При формуванні боргової стратегії необхідно брати до уваги напрями використання зовнішніх запозичень, виходячи з пріоритетних напрямів розвитку економіки. Зовнішні державні запозичення України використовуються здебільшого на поточні потреби, тобто для забезпечення стабільності грошово-кредитної системи, підтримки Державного бюджету та здійснення „критичного імпорту” (переважно енергоресурсів) і тільки невелика частина цих коштів спрямована безпосередньо на розвиток економіки. Значна питома вага реструктуризованої в державний борг заборгованості за енергоресурси свідчить про те, що скорочення їх споживання повинно бути однією з пріорітетних цілей структурної перебудови і технічного переозброєння економіки [3].


Література

1. С. Рибак, О. Карапетян.- „Боргова стійкість України : критерії оцінювання та особливості методології”.- Вісник ТНЕУ № 3.- 2011.- С.49-57.
   
2. Т. Богдан. – „Сучасні підходи до управління ризиками державного боргу”.-Вісник НБУ - № 11.- 2011.- С.10-17.
   
3. Ходжаян А.О.- „Боргова політика та її роль у забезпеченні макроекономічної стабільності”.– Актуальні проблеми економіки - № 2(104).-2010.- С.220-228.
   

Винятинська Л.В.

аситент кафедри обліку, аудиту і економічного аналізу

Буковинського державного фінансово-економічного університету

м. Чернівці, Україна


платоспроможності підприємства, як об’єкт статистичного дослідження


В умовах трансформації ринкових відносин зростає роль загальної (масової) оцінки платоспроможності підприємств на рівні держави. Адже на сьогодні більшість вітчизняних підприємств збиткові, розміри кредиторської та дебіторської заборгованості постійно зростають, звичною стала прострочена заборгованість. Значна кількість суб'єктів господарювання не може вчасно виконувати свої зовнішні і внутрішні зобов'язання і це в першу чергу пов’язано із державною політикою та механізмом її регулюванням.

Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі можливі ресурси, аби кожна вкладення давал найвищий результат. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових ресурсів у процесі фінансово-господарської діяльності кожного підприємства та узагальнювати їх в цілому.

Для розв'язання сучасних проблем стабілізації національної економіки та підвищення регулюючої функції держави у забезпеченні соціального розвитку суспільства необхідно здійснити низку організаційних заходів у плані зміцнення платоспроможності суб’єктів господарювання. Тільки на основі позитивних зрушень індивідуального відтворення можливе безперебійне своєчасне наповнення бюджету і посилення регулюючого впливу держави на визначальні процеси суспільного життя, збільшення платоспроможного попиту населення та піднесення його життєвого рівня [6].

Актуальність статистичного дослідження платоспроможності обумовлюється зростаючими потребами в аналітичних даних про роботу підприємства з боку різних категорій користувачів, (а саме органів статистики). Адже з вище сказаного випливають і все більше зростаючі вимоги до якості таких даних, а відповідно і аналітичної роботи, її обсягів. Не буде помилковим сказати, що конкретні завдання діючих підприємств, специфіка організації їх функціонування потребують саме обробки в першу чергу, фінансової звітності.

Статистичною діяльністю в Україні керує Державний служба статистики, який має систему статистичних органів, побудовану за адміністративно-територіальним принципом. Органи державної статистики проводять перевірку стану звітності, достовірність та повноту звітних даних. Вони також здійснюють спеціально організовані статистичні спостереження, складають баланси, обчислюють макроекономічні показники, тощо [1].

Статистичний аналіз платоспроможності підприємства надає можливість власникам, керівникам, партнерам по бізнесу, банкам, а також може надавати державній владі визначити надійність, стабільність підприємств регону, країни, оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства [3]. Саме тому платоспроможність підприємств є однією з найважливіших характеристик його господарської діяльності на усіх рінях держави.

Для того, щоб підприємства здійснювали свою діяльність, зокрема брати банківські кредити, вчасно проводили розрахунки між собою, потрібно, щоб вони були платоспроможними. Причому однією з проблем платоспроможності є не тільки наявність грошових коштів у касі чи на рахунках в банках, але й те щоб ці кошти були там вчасно, тобто в той час коли потрібно погасити поточні зобов'язання, термін оплати яких уже надійшов. Постає проблема узгодження надходження та витрати грошових коштів, поряд з тим не враховуються наявні електронні гроші на рахунках підприємств. Статистичні органи забезпечують постійний збір, систематизацію та узагальнення даних, необхідних для управління фінансовими ресурсами господарської діяльності підприємства, але не розраховують показники платоспроможності, що у свою чергу виявляється у відсутності даної інформації [4].

На основі результатів аналізу розробляються та обґрунтовуються управлінські рішення. Аналіз передує рішенням та діям, обґрунтовує їх і є основою наукового управління фінансовими ресурсами, забезпечує його об'єктивність та ефективність [5]. Таким чином, статистичний аналіз – це функція управління держави, яка забезпечує науковість прийняття рішень, їх обгрунтованість та дієвість.

На сучасному етапі становлення ринкової економіки великого значення набуває система заходів, спрямованих на удосконалення господарського механізму та поліпшення управління, в тому числі і контролю економіки. Аудит за своїм змістом включає перевірку економічних, фінансових, соціальних, політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших напрямків розвитку суспільства.

Недооцінка ролі статистичного аналізу, помилки у планах та управлінських діях в сучасних умовах приносять значні втрати для держави. І навпаки, ті країни, на яких серйозно відносяться до аналізу, мають високі показники фінансових результатів та стабільну економіку.


Література

1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим достопу: http: //www.ukrstat.gov.ua.
   
2. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим достопу: http: //ссылка скрыта;
   
3. Лугінін О.Є. Статистика: підручник 2-е видання, перероблене і доповнене. / О.Є. Лугінін – К.: Центр учбової літератури – 2007. – 608 с.
   
4. Мармоза А. Т. Статистика: підручник. / А. Т. Мармоза. – К.: КНТ – 2009. – 896 с.
   
5. Моторин Р.М. Статистика для економістів: навч. посібник / Р.М. Моторин, Е.В. Чекотовский – К.: Знання – 2009. – 430 с.
   
6. Чекотовский Е.В. Історія статистичної думки / Е.В. Чекотовский – К. – 2010. –
   

Войченко А.В.,

Науменко С.Н., к.н.гос.упр.

ДонГУУ


СТРАХОВАНИЕ И ХЕДЖИРОВАНИЕ РИСКОВ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ


Страхование и хеджирование рисков внешнеэкономической деятельности ВЭД) предприятия связано с негативными явлениями, которые угрожают различным имущественным интересам участников внешнеэкономической деятельности, что является актуальной темой на внешнем рынке. Исследованием данной проблемы занимались такие ученые как, профессора Рудаков А.П., Никитина Т.В., Зайцева М.А., Кондратьев Н.Д., Сливинский А.Ф., и другие, которые в своих работах затрагивали систему страхования ВЭД предприятий.

Исследование страхования и хеджирования рисков внешнеэкономической деятельности предприятия является основной целью работы.

Задачами данного исследования являются: изучить способы, которые направлены на уменьшение убытков, вызываемых рисками; рассмотреть программы, направленные на сокращение рисков на примере немецкого предприятия "Хёхст" (Hoechst AG).

Для борьбы с рисками многие крупные предприятия, занимающую значительную долю рынка в 2010-2011 годах, имеют специальные подразделения, которые разрабатывают комплексные программы, направленные на минимизацию возможного ущерба. Например, для устранения рисков аварий, пожаров применяются меры безопасного ведения производства, противопожарные мероприятия. Для уменьшения рисков по качеству выпускаемой продукции разрабатываются определенные организационно-технологические мероприятия, включающие систему текущего и оперативно-календарного планирования, систему управления качеством. Для снижения других внутренних рисков также разрабатываются мероприятия, главным критерием которых является их эффективность, т. е. отношение результата к затратам на их осуществление [1, стр.65].

Итак, можно выделить способы, направленные на уменьшение убытков, вызываемых рисками:

1. Страхование, т. е, использование различных видов полисов, договоров страхования, применяемых в международных торгово-экономических отношениях. Применяют страхование грузов, судов, автомобилей, экспортных убытков, имущества. При страховании ответственности объектом страхования является ответственность за ущерб третьим лицам (физическим и юридическим). К этой отрасли применительно к внешнеэкономической деятельности относятся: международный полис страхования автогражданской ответственности; страхование ответственности производителей товаров; страхование гражданской ответственности перевозчиков; страхование гражданской ответственности владельцев воздушных судов, являющееся обязательным при полетах за рубеж.

Личное страхование, в котором объектом выступают жизнь, здоровье или доходы отдельного человека, в меньшей мере непосредственно связано с внешнеэкономической деятельностью.

Однако среди многочисленных видов личного страхования следует выделить виды страхования, без которых невозможно развитие, например, международного туризма. К ним относятся: комплексное страхование граждан, выезжающих за границу; страхование от несчастных случаев для выезжающих за рубеж; страхование медицинских расходов при выезде за границу.

2. Для управления рисками, связанными с падением цен на биржевые товары, фондовые ценности, а также неблагоприятным падением курса валют, широко применяются различные методы хеджирования (ограничение ценовых рисков, финансировании расходов на хранение товара, покупка или продажа фьючерсов до времени заключения сделки на рынке товаров)  Они предполагают использование хорошо продуманных, тщательно координируемых и оперативно управляемых программ использования фьючерсов [1, стр. 87].

Например, в 2009-2011 годах, крупнейшее немецкое предприятие "Хёхст" (Hoechst AG) имеет в структуре управления отдел страхования в количестве 35 человек. Значительная часть работы этих специалистов, которые представляют только централизованную организационную службу управления рисками, приходится на внешние рынки. В качестве страховой премии концерн выплачивает различным страховым компаниям более 300 млн. марок. Примерно 40% этих сумм приходится на две собственные страховые компании, созданные предприятием и контролируемые им. [2]

Таким образом, современное страхование предлагает широкий набор услуг, связанных с ВЭД. Статистика показывает, что участники ВЭД за 2008-2011 года, используют чаще всего те виды страхования, которые являются обязательными для осуществления ВЭД, т. е. без которых невозможно было бы осуществление той или иной деятельности.

Итак, можно сделать вывод, что современный уровень развития страхового дела в международных отношениях предоставляет участникам ВЭД широкий спектр различных способов защиты от рисков при осуществлении внешнеэкономической деятельности, однако эта тема является не до конца исследованной, что дает возможность ученым в дальнейшем выявлять новые концепции и способы сокращения рисков.