For over 50 years the Common Agricultural Policy (cap) has been a cornerstone of eu policy relating to farming and the rural areas
| Вид материала | Документы |
- Energy policy of Russia, 28.31kb.
- Тской models to model of mutual responsibility in an education sphere, to strengthening, 945.89kb.
- Данный Policy Brief подготовлен Кесилиш Club’ом при участии Клуба либеральной молодежи, 86.31kb.
- Copolco committee on consumer policy изучает вопросы обеспечения интересов потребителей, 16.44kb.
- " Monetary Policy and the Real Exchange Rate", 11.39kb.
- Європейський інструмент сусідства та партнерства україна Стратегія єс щодо України, 719.36kb.
- Д. С. Кулябов > Стандарты информационной безопасности, 1244.5kb.
- Foreign Policy Євген Морозов є виразником критичного погляду на політичну вагомість, 166.63kb.
- Правила разграничения доступа прд security policy Совокупность правил, регламентирующих, 137.1kb.
- Тема Введение. Политология как система знаний о политике (2 ч.), 41.33kb.
Література
1. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України "Платіжний баланс та зовнішній борг України за 2009 рік" // авт. кол. Гальчинський Т. А., Чепурнова Н. І., Березок Н. О. // Редакція періодичних видань Національного банку України. – 2009.
2. Міжнародний валютний фонд [Електронний ресурс]. – Режим доступу : rg/external/data.php/ International Monetary Fund. – 2009. World Economic Outlook.
3. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : gov.ua/Statist/Stat_data/Exchange_r.xls.
Анциферова Н. А.,
Анциферова О. А.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
АНАЛІЗ ЕКСПОРТНО– ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ НАФТОВОМУ РИНКУ
Внутрішній ринок нафти і нафтопродуктів є досить чутливим до коливань на зовнішніх ринках нафти, оскільки в значній мірі залежить від постачання російської нафти та від імпорту нафтопродуктів. Важливим чинником функціонування внутрішнього ринку є економічна ситуація в країні, яка формує пропозиції та попит на нафтопродукти. Загалом ринок нафтопродуктів є найбільш конкурентним та найменш регульованим між інших енергетичних ринків (газу, вугілля). Однак він потребує подальшого удосконалення.
За запасами нафти та газу Україна посідає четверте місце в Європі після Норвегії, Великобританії і Нідерландів [9]. Сучасна нафтопереробна промисловість України представлена досить великою кількістю нафтопереробними заводами загальною потужністю первинної переробки 51 — 54 млн. т. нафти на рік. Найпотужніші підприємства нафтопереробної промисловості України розташовані в Кременчуку, Лисичанську і Херсоні [11].
Аналіз експортно-імпортної діяльності України на світовому нафтовому ринку доцільно починати з оцінки показників товарної та географічної структури. Товарна структура експорту нафтопродуктів представлена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1. Товарна структура експорту нафти та нафтопродуктів у 2007- 2010 рр. (тис. дол. США) [1].
| Вид продукції | Експорт 2007 | % від загального обсягу | Імпорт 2007 | % від загального обсягу | Експорт 2010 | % від загального обсягу | Імпорт 2010 | % від загального обсягу |
| Нафтові масла | 560,045 | 21,29 | 3,026,652 | 19,01 | 196,014 | 24,78 | 3,905,043 | 19,92 |
| Нафтовий кокс, нафтовий бітум і інші залишки від переробки нафти | 19,470 | 0,74 | 105,870 | 0,66 | 20,996 | 0,83 | 71,421 | 0,36 |
| Нафтові гази | 64,143 | 2,44 | 6,524,399 | 40,97 | 18,414 | 0,0005 | 9,521,048 | 48,57 |
| Нафтового бітуму | 724 | 27,56 | 5,768 | 0,04 | 373 | 0,01 | 6,824 | 0,03 |
| Нафта сира | 2,378 | 0,09 | 4,553,511 | 28,59 | 0 | 0 | 4,171,265 | 21,28 |
| Взагалі за товарною групою | 2630,195 | 100 | 15922,980 | 100 | 3661423 | 100 | 19602,721 | 100 |
На основі даних, що наведені в табл. 2.1 можна зробити висновок, що у товарній структурі експорту нафти та нафтопродуктів мають вагому частку нафтові масла. У 2010 р. займаєма ними частка становила 24,78, це значно більше ніж у 2007 р., коли частка експорту нафтових масел дорівнювала 21,29 % від загального експорту нафти та нафтопродуктів Україною. У 2010 р. зовсім не надходила до експорту нафта сира. Що стосується нафтового коксу, нафтових газів та нафтового бітуму, то частка цих товарів наближується до 0, окрім нафтового коксу, частка якого у 2010 р. складала 0,83 % від загального експорту Україною нафти та нафтопродуктів.
Найбільший імпорт похідних з нафти є нафтові гази, нафта сира, нафтові олії. Так нафтові гази займають найбільшу частку, а саме 48,57 % у 2010 р. від загального імпорту нафти та нафтопродуктів. Найменшу частку в імпорті нафти та нафтопродуктів на протязі вивчає мого періоду займає нафтовий бітум (у 2010 р. – 0,03 %). У 2010 р. сира нафта у імпорті України займала 21,38 %; нафтові масла – 19,92 % та нафтовий кокс 0,36 % від загального імпорту нафти та нафтопродуктів.
Наступним кроком аналізу експортної діяльності України на світовому нафтовому ринку є вивчення географічної структури експорту нафти. Дані наведені в табл. 2.2.
Таблиця 2.2. Географічна структура експорту нафти у 2007 – 2010 рр. (тис. дол. США) [1].
| Країни | Експорт 2007 | % від загального обсягу | Імпорт 2007 | % від загального обсягу | 2010 | % від загального обсягу |
| Світ | 2,630,190 | 100 | 15,922,986 | 100 | 3,661,425 | 100 |
| Російська Федерація | 165,263 | 6,28 | 7,881,377 | 47,28 | 1277,688 | 34,89 |
| Туреччина | 201,294 | 7,65 | 398,549 | 7,65 | 197,741 | 5,4 |
| Болгарія | 76,957 | 2,92 | 11,915 | 2,92 | 147,157 | 4,02 |
| Британські Віргінські острови | 115,329 | 4,38 | 1,396,677 | 4,38 | 139,999 | 3,82 |
| Білорусь | 31,136 | 1,18 | 197,354 | 1,18 | 137,303 | 3,75 |
| Італія | 487,013 | 18,52 | 371,967 | 18,51 | 117,801 | 3,21 |
| Польща | 102,439 | 3,894 | 167,632 | 3,89 | 90,402 | 2,47 |
| Молдова | 198,439 | 7,54 | 31,903 | 7,54 | 71,869 | 1,96 |
| Кіпр | 100,001 | 3,80 | 23,210 | 3,80 | 60,328 | 1,65 |
З таблиці 2.2 слідує, що головна частина українських нафтопродуктів експортується до Європи та країн СНД. У грошовому еквіваленті експорт нафти та нафтопродуктів з України у 2010 р. склав 3,661,425 тис. дол. США. До найбільших країн – експортерів української нафти слід віднести РФ (34,89 %), Туреччину (5,4 %) та Болгарію (4,02 %) від загального експорту нафти України.
Структура імпорту нафтопродуктів до України за географічною структурою, яка зображена в таблиці 2.2 кардинально відрізняється за пропорціями від географічної структури експорту нафтопродуктів з України.
Таблиця 2.3. Географічна структура імпорту нафти у 2007 – 2010 рр. (тис. дол. США) [1].
| Країни | 2007 | % від загального обсягу | 2008 | 2009 | 2010 | % від загального обсягу |
| Cвіт | 15,922,986 | 100 | 22,831,912 | 14,638,726 | 19,602,725 | 100 |
| Російська Федерація | 7,881,377 | 47,28 | 792,501 | 557,335 | 1277,688 | 34,89 |
| Білорусь | 398,549 | 7,65 | 245,38 | 131,91 | 197,741 | 5,40 |
| Азербайджан | 11,915 | 2,92 | 158,423 | 80,913 | 147,157 | 4,02 |
| Казахстан | 1,396,677 | 4,38 | 183,397 | 65,568 | 139,999 | 3,82 |
| Литва | 197,354 | 1,18 | 13,293 | 48,324 | 137,303 | 3,75 |
| Румунія | 371,967 | 18,51 | 153,118 | 72,673 | 117,801 | 3,21 |
| Польща | 167,632 | 3,89 | 128,527 | 57,122 | 90,402 | 2,47 |
| Німеччина | 31,903 | 7,54 | 261,891 | 99,657 | 71,869 | 1,96 |
| Болгарія | 23,210 | 3,80 | 276,472 | 59,41 | 60,328 | 1,68 |
| Угорщина | 3,903 | 7,14 | 183,378 | 73,514 | 51,232 | 1,39 |
Як видно з табл. 2.3, найбільша доля імпортованих нафтових товарів належить країнам СНД та ЄС, а саме Росії (34,89 %), Білорусії (5,4 %), Казахстану (3,82 %), Бельгії та ін. Про це свідчить частка світового імпорту. У грошовому виразі загальний імпорт нафтопродуктів до України склав 19,602,725 тис. дол. США.
Так у 2010 найбільшу частку з імпорту нафти до України займала Росія та Франція на кожну з них припадало по 34,89 % від загального імпорту нафти Україною. Однак імпорт нафти в Україну з РФ знизився, так у 2007 р. він становив 47,28 %. Також до основних постачальників нафти до України слід віднести Білорусь, яка займала 5,40 %, Казахстан та Польщу, 3,82 та 2,47 % відповідно.
Далі роздивимося результативні показники зовнішньої торгівлі нафтою. Дані наведені у табл. 2.4
Таблиця 2.4. Результативні показники ЗТ укр. На ринку нафти у 2007 – 2010 рр. (тис. дол. США)
| Показники | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 |
| ЗТО | 18553,176 | 26941,113 | 16769,507 | 23264,15 |
| Сальдо ТБ | 13292,796 | 18722,711 | 12507,945 | 15941,3 |
| Коефіцієнт покриття експортом імпорту | 605,392 | 555,629 | 687,0123 | 535,385 |
| Частка ексорту України у світовму експорті нафти, % | 0,13 | 0,14 | 0,14 | 0,16 |
| Частка імпорту України у світовму імпорті нафти, % | 0,74 | 0,61 | 0,14 | 0,76 |
На основі розрахунків, що наведені в табл. 2.5 зробимо висновки про те, що сальдо торгівельного балансу є позитивним на протязі вивчає мого періоду. Коефіцієнт покриття експортом імпорту у 2010 р. становив 535,385, а у 2007 р. становив 605,329. ЗТО, сальдо ТБ та коефіцієнт покриття експортом імпорту свідчать про те, що експорт нафти Україною перевищує імпорт нафти.
У 2010 р. частка експорту України у світовому експорті нафти становила 0,16 %, у 2007 р. 0,73 %. На протязі вивчає мого періоду частка експорту нафти коливалася не значно на протязі 2007 – 2010 рр.
Значного коливання зазнали показники частки імпорту України у світовому імпорту нафти. У 2010 р. частку імпорту нафти становила 0,76 %, а у 2009 р. 0,14 %.
Таким чином, за запасами нафти та газу Україна посідає четверте місце в Європі. Що стосується експорту нафти та її похідних у товарній структурі мають вагому частку нафтові масла, нафтові гази, а також нафта сира. Головна частина українських нафтопродуктів експортується до Європи та країн СНД.
Імпорт похідних з нафти є нафтові гази, нафта сира, нафтові олії. Найбільша доля імпортованих нафтових товарів належить країнам СНД та ЄС, а саме Росії, Туркменістану, Білорусії, Казахстану, Бельгії та ін.
Література
- Міжнародний центр торгівлі. Офіційний сайт статистики - [Електронний ресурс]. – Режим доступу - ссылка скрыта
- Ринок нафти і нафтопродуктів України, вересень, 2011 - [Електроний ресурс]. – Режим доступу - OilNews.com.ua
- Світові товарні ринки у 2011 р. - [Електроний ресурс]. – Режим доступу - www.ereport.ru/articles/commod/
Анциферова Н. А.,
Абрашка О. В.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
АНАЛАЗ СТРУКТУРИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ НАФТОЮ
Нафта була, є і в майбутньому залишиться основним джерелом первинної енергії, споживання якої неухильно розширюється у зв'язку з подальшим розвитком світової економіки. Одночасно зростає використання нафти і нафтопродуктів в якості сировини для хімічної промисловості, що, як відомо, економічно більш виправдано і ефективно в порівнянні з прямим енергетичним використанням вуглеводнів.
Перш ніж перейдемо до структури міжнародної торгівлі нафтою та проаналізуємо її необхідно роздивитися запаси нафти в світі, що мають значний вплив на структуру торгівлі нафтою, її експорт та імпорт. Найбільші запаси з нафти з регіонами світу відносяться до країн Середньої Європи на частку яких припадає 782,266 млн. б., друге місце посідають країни Латинської Америки 334,881 млн. б., наступними за доведеними запасами нафти в світі є країни Східної Європи (128,959 млн. б.). До географічних регіонів з найменшими доведеними запасами нафти згідно зі статистикою звіту ОПЕК можна віднести країни Західної Європи (13,532 млн. б.), Північної Америки (26,217 млн. б.), Азії та Тихоокеанського регіону (44,506 млн. б.) [1]. Проаналізувавши дані про світові запаси нафти, можна стверджувати, що доведених світових запасів нафти вистачить ще приблизно 27 років.
Найбільшими країнами-експортерами нафти є: Саудівська Аравія, Росія, Венесуела, Іран, ОАЕ, Лівія, Кувейт. Так у 2010 р. найбільшу частку з експорту нафти займала Саудівська Аравія та Російська Федерація. На Саудівську Аравію припадала частка розміром у 16,54 %, що у грошову виразі дорівнювало 189,433,610 тис. дол. США. Що стосується Російської Федерації, то обсяг експорту цією країною збільшився. Так у 2010 р. цей показник дорівнював 11,27 % від загального світового експорту нафти. У грошовому виразі експорт Росією склав у 2010 р. - 129,126,323 тис. дол. США [2].
Майже рівну частку експорту нафти мають Нігерія та ОЕА. Так у 2010 р. частка цих країн зі світового експорту нафти дорівнювала Нігерія – 5,32 та ОАЕ – 5,24. Також слід зауважити, що такі країни як Канада, Ангола, Ірак та Кувейт збільшили частку експорту нафти. У 2010 році ці країни мали майже однакову частку у світовому експорті нафти. Так, Канада займала -4,41 %; Ангола – 4,38 %, Ірак – 4,18 %, Кувейт - 3,90 % та Лівія 3,49 % у загальному експорті нафти в світі. Взагалі світовий експорт нафти зростає так у 2010 досяг рівня 1,145,107,866 тис. дол. США [2].
Найбільшу частку з імпорту нафти займають такі країни як США, Японія та Китай. Так на США у 2010 р. США імпортувало 50,74 % від світового імпорту нафти і грошовому виразі становив 266,638,327 тис. дол. США. Що стосується Китаю, то у 2010 р. на частку цієї країни припадало 10,46 % від загального імпорту нафти. У грошовому виразі імпорт нафти в Китаї у 2010 р. становив 105,775,342 тис. дол. США. Імпорт Японії у 2010 р. у грошовому виразі становив 105,775,342, а це 8,18 % від загального світового імпорту нафти.
Займаєма частка в світовому імпорті нафти Республікою Кореєю та Індію перевищує 5 %. Так на Корею у 2010 р. припадало 5,31 % від світового імпорту, в той час на Індію припадає 5,07 % [2].
Що стосується товарної структури експорту продукції нафтової промисловості в світі, то найбільшу частку експорту у товарній структурі займає нафта сира. Так у 2010 р. вона займала 49,37 % від загального світового експорту нафти та нафтопродуктів, її обсяг знижується. Найменшу частку за товарною структурою у 2010 р. займали суміші бітуму, частка яких становила 0,03 %. У 2010 р. найбільшу частку світового експорту нафти та нафтопродуктів складали окрім нафти сирої також нафтові масла (28,87 %), нафтові гази (12,02 %) та нафтовий кокс (0,71 %) [2].
До найбільш імпортуємих товарів нафтової промисловості є також нафта сира, імпорт якої у товарній структурі у 2010 р. займає частку від світового імпорту нафти та нафтопродуктів 50,38 %. Найменша частка у товарній структурі імпорту нафти та нафтопродуктів у 2010 р. припадала на суміші бітумі, а саме 0,6 % від загального світового імпорту нафти та нафтопродуктів. Що стосується інших нафтопродуктів, то у 2010 р. вони займали наступні частку у світовому імпорту нафти та нафтопродуктів, а саме нафтові масла – 24,83 % та нафтові гази – 11,80 % [2].
Таким чином, нафта завжди залишиться основним джерелом первинної енергії, неухильно зростає її видобуток, а також її споживання у зв'язку з подальшим розвитком світової економіки. До країн з найбільшим видобутком та експортом нафти відносять Іран, Ірак, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівську Аравію, Росію, Мексику, Венесуелу, Кювет, Лівія, Алжир та інші. До найбільших країн-імпортерів відносять США, Нідерланди Японію, Китай, Сінгапур, Францію, Бельгію, Німеччину та інші країни.
За товарною структурою до більш торгуємих товарів нафтової промисловості відносяться сира нафта, нафтові мала та нафтовий газ, продаж яких щорічно збільшується.
Література
- Офіційний сайт ОПЕК – [Електронний ресурс]. – Режим доступу. - ссылка скрыта
- Міжнародний центр торгівлі. Офіційний сайт статистики - [Електронний ресурс]. – Режим доступу - ссылка скрыта
Анциферова Н. А.,
Озаріна О. В., к.е.н., доцент
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ В УКРАЇНІ
Мета статті: дослідити особливості та основні тенденції трудової міграції в Україні та методи її регулювання.
Прискорення глобалізації створило сприятливі умови для розвитку міграційних процесів. Безробіття і зростання бідності спонукали багатьох працівників у країнах, що розвиваються до пошуків роботи в інших країнах.
Україна вже більше не є тільки країною походження мігрантів та транзитної міграції, вона стає приймаючою країною мігрантів, головним чином, із сусідніх країн. Міграція через Україну носить, головним чином, незаконний характер, переважають громадяни Білорусі, країн СНД, Південно-Східної Азії та Африки [5].
Україна займає 5 місце в Європі і 21 місце в світі за кількістю населення. Сьогодні Україна є однією з найбільших країн-донорів кваліфікованої робочої сили в Європі. Так в 2011 р. з України виїхало за кордон з метою працевлаштування 145, 9 тис. громадян, у той час як 316,8 тис. громадян прибуло в Україну. Такі області як Донецька, Дніпропетровська, Харківська, АР Крим та м. Київ є найбільшими донорами іммігрантів [2].
За межами України працює 6,5 млн. мігрантів (14,4% українського населення), при цьому з 6,5 млн. мігрантів 67% становлять чоловіки, 33% - жінки. За даними МОМ, найбільша кількість емігрантів працюють в сфері будівництва, у сфері домашнього догляду, в сільськогосподарському секторі та торгівлі і в промисловості. У 2010 р. з України вибуло 3,019 тис. чол. Що стосується іммігрантів, то найбільша кількість працює в промисловості (756 тис. чол.), найменша кількість трудових іммігрантів в Україні працює в готелях і ресторанах - 67 тис. чол. Усього в 2010 р. в Україну прибуло 2,722 тис. чол., що на 0,322 тис. чол. Більше, ніж в 2009 р. Основним фактором, який впливає на міграційне поведінка жителів різних регіонів, є економічна ситуація [2].
Економічна криза не спровокувала масового повернення українців, найкращий доказ того обсяги грошових переказів. У 2010 р., як і в до кризовому 2008 р., відправлено в Україну 6,2 млрд. дол. США. У 2011 за кордону мігрантами перераховано в Україну понад 7 млрд. дол. США. Офіційно зареєстровані щорічні суми грошових переказів працюючих мігрантів становлять від 0,7% до 1,0% від ВВП [3].
Україна залишається країною з від'ємним приростом населення. Ряд об'єктивних економічних прогнозів вказує, що Україна не вдасться уникнути залучення трудових мігрантів. Завдання нинішнього уряду - вирішувати вже існуючу проблему. У перспективі найближчих 10 років існують такі можливі шляхи вирішення даної проблеми:
- трудова імміграція, в тому числі залучення низько кваліфікованої робочої сили з країн третього світу. Пріоритетними країнами є Китай, Індія і Пакистан [1].
- повернення власних трудових мігрантів, що передбачає зосередження уваги на таких країнах, як Італія і Португалія. В Україні необхідно створити такі умови життя і роботи, щоб наші співгромадяни самі вирішили повернутися [1].
Що стосується візового режиму, то його скасування не призведе до масової еміграції українців. Тільки у 6% населення Україні є чіткі плани на еміграцію. Найбільше покинути Україну хоче молодь у віці до 30 років. Так в 2008 р. охочих було 32%, а до 2010 р. їх кількість збільшилася і склала 34%, з яких у Росію хочуть емігрувати 10%, до країн ЄС - 13% [4].
Можливі майбутні тенденції в сфері міграції. В силу свого географічного положення, Україна буде і надалі залишатися головною транзитною країною для незаконних мігрантів в ЄС. Економічне зростання, наближення рівня заробітних плат до існуючих в ЄС і Росії, а також демографічний спад, ймовірно, послаблять інтенсивність еміграції з України. Зазначені три фактори, очевидно, зроблять Україну більш привабливою країною призначення для легальних і нелегальних трудових мігрантів з країн СНД та Азії [5].
Таким чином, процеси глобалізації створили сприятливі умови для міграційних процесів. Україна є країною походження мігрантів, транзитної міграції та приймаючою країною мігрантів. Міграція через Україною носить головним чином, незаконний характер. Найбільша кількість емігрантів працюють в сфері будівництва, у сфері домашнього догляду, в сільськогосподарському секторі та торгівлі і в промисловості. До найбільш привабливих країн для трудової міграції українців слід віднести Росію, Польщу, Італію та ін. Основними методами регулювання трудової міграції є: залучення іммігрантів та повернення власних еммігрантів.
Література
- Внешняя трудовая миграция украинцев - Електроний ресурс – Режим доступу - ссылка скрыта
- Трудовая миграция: вызовы для Украины - Електроний ресурс – Режим доступу - ссылка скрыта
- Труд на экспорт, №1-2(332), А. Еремеева – Електроний ресурс – Режим доступу - ссылка скрыта
- Эксперты: В случае введения безвизового режма с ЕС массовой миграции украинцев не будет - Електроний ресурс – Режим доступу - ссылка скрыта
- Украина. Расширенный миграциионный профиль - Електроний ресурс – Режим доступу - ссылка скрыта
Арцибашева Ю.Ю.
Абрашка О.В., асистент
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановскьго
ДОСЯГНЕННЯ КИТАЮ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ
Міжнародна торгівля динамічно розвивається. Стрімкі спади і підйоми міжнародної економіки під впливом світової економічної кризи призводять до змін в світовій структурі і обсягах експорту, імпорту, товарообігу різних країн і регіонів світу. Одним з головних претендентів на лідерство як в міжнародній торгівлі, так і у системі міжнародних економічних відносин взагалі, є Китай.
Ще в 2002 р. зовнішня торгівля Китаю становила менше 500 млрд. дол. на рік, коли на початку 2012 р. за рівнем обороту зовнішньої торгівлі в більш ніж 3 трлн. дол. Китай займає за цим показником друге місце в світі [1].
Високий рівень китайської економіки, з найбільшими показниками національного ВВП і найвищими темпами його зростання, який ще називають економічним проривом або «економічним дивом» є результатом багаторічних реформувань всіх сфер країни.
Основними факторами зростання економічного потенціалу Китаю стали: реалізація експортної стратегії; зростаючий обсяг іноземних інвестицій; кардинальні реформи системи освіти, які призвели до раціонального використання висококваліфікованих кадрів і інтенсивного розвитку наукомістких виробництв; у 2001 р. офіційний вступ Китаю до Світової організації торгівлі. Основними результатами цього вступу за 11 років стало те, що Китай вийшов на перше місце в світі за обсягами експорту, на друге місце за обсягами імпорту, став другою за величиною економікою світу і займає друге місце в світі за обсягом використаних іноземних інвестицій [2].
Відносно успішне проходження Китаєм смуги кризових потрясінь протягом 2008-2009 рр. зіграло важливу роль в підтримці соціальної стабільності в країні. Головним інструментом підтримки галузей експортного сектора китайське уряд зробив стимулювання внутрішнього попиту. Антикризові заходи в Китаї передбачали збільшення інвестицій в розвиток інфраструктури, ключових промислових галузей національної економіки, введення податкових пільг і розширення кредиту для підприємств, які займаються експортною діяльністю [4].
Починаючи з 2009 р. позиції Китаю в міжнародній торгівлі значно покращуються. Зовнішня торгівля країни в 2010 р. досягла 2,97 трлн. дол., що на 34,7% більше, ніж у 2009 р. В загальному обсязі зовнішньої торгівлі експорт в 2010 р. зріс на 31,1%, імпорт збільшився на 38,7%. Сальдо торгового балансу в 2010 р. скоротилося на 6,4% і склало 183,1 млрд. дол. Лідируючу позицію в ряду торгових партнерів Китаю в 2010 р. мав Євросоюз. Торгівля з ЄС збільшилася в обсязі на 31,8%, досягнувши 479,71 млрд. дол. Основними європейськими партнерами Китаю є Німеччина, Нідерланди і Великобританія, при цьому Велика Британія і Нідерланди в основному імпортують з Китаю.
В 2011 р. Китай займає друге місце за розвитком економіки і міжнародної торгівлі. Зовнішня торгівля Китаю за підсумками 2011 р. зросла порівняно з 2010 р. на 20% до 3,6 трлн. дол. Cальдо торгового балансу склало близько 160 млрд. дол. [1].
Досягненням Китаю є провідна позиція в рейтингу країн Східної Азії і Тихоокеанського регіону за веденням бізнесу в 2012 р.: Китай займає друге місце за легкістю ведення бізнесу, як і в 2011 р.; крім того четверте місце в кредитуванні, третє місце в захисті інвесторів, друге місце в міжнародній торгівлі, третє місце в оподаткуванні тощо [3].
Прогнози розвитку китайської економіки і місця Китаю в міжнародній торгівлі позитивні. Китай перетвориться в абсолютного лідера: до 2015 р. обсяг роздрібного продажу споживчих товарів у країні повинен досягти 31 трлн. юанів, що надасть підприємствам з усього світу ще більше можливостей для ведення бізнесу. Одночасно з цим Китай планує подальше зниження "порогу" для імпортних товарів:в рамках співробітництва Південь-Південь китайська сторона готова надати тарифні пільги у вигляді нульового оподаткування на 97% товарних позицій найменш розвиненим країнам, з якими у Китаю встановлені дипломатичні відносини [2].
Отже, Китай активно сприяє розвитку міжнародної торгівлі і разом з цим посідає в ній друге місце після США. Якісні і дешеві товари, вироблені в Китаї, дозволили і дозволяють покупцям і споживачам з усього світу заощадити чимало коштів. Економіка Китаю розвивається надзвичайно швидкими темпами, що має безпосередній вплив на світову економіку через зростаючі обсяги експорту. Прогнози розвитку країни, дають змогу стверджувати що, Китай і надалі буде вести активний курс на займання позиції лідера в міжнародній торгівлі і в міжнародній економіці взагалі.
Література
1. Внешняя торговля КНР по итогам 2011 года выросла до $3,6 трлн. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.
2. Китай активно сприяє розвитку міжнародної торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.
3. Легкость ведения бизнеса в Гонконг, Китай [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.
4. Экспортный сектор в модели экономического развития КНР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
Арцибашева Ю.Ю.,
Озаріна О.В., к.е.н, доцент,
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ І НАПРЯМКИ ЇХ ВИРІШЕННЯ В ЕКСПОРТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
Металургійний комплекс являє собою базову галузь економіки України, яка об'єднує більш ніж 300 підприємств з яких 14 металургійних комбінатів та заводів. Присутність в Україні цілого ряду крупних металургійних підприємств дозволяє їй займати провідні позиції серед світових виробників чорних металів взагалі і сталі в особливості. Металургійні комбінати України відносяться до числа найбільших підприємств світу і мають повний цикл виробництва і щорічно виплавляють від 1 до 10 млн. тонн сталі. Найбільші з них - Метінвест Холдинг, до складу якого входять металургійний комбінат «Азовсталь» і Єнакіївський металургійний завод, Індустріальний Союз Донбасу (Алчевський металургійний комбінат і ДМК ім. Ф. Э. Дзержинського), ArcelorMittal Кривий Ріг, ММК ім. Ілліча і металургійний комбінат «Запоріжсталь». Усього питома вага 5 найбільших підприємств у структурі внутрішнього виробництва чорних металів складає близько 90 % [1].
Металургійна галузь України зазнала значних змін під впливом світової економічної кризи, що виявилося в зменшені попиту на українську металопродукцію, коливанні цін на основні недорогоцінні метали, в спаді вітчизняного металургійного виробництва і як наслідок зменшенні обсягів експортних постачань металопродукції.
Основні проблеми діяльності металургійних підприємств України на світовому ринку металургійної продукції роблять значний вплив на їх обсяги експортних постачань на зовнішній ринок.
Проблема зменшення експорту металургійної продукції напряму пов’язана з виробництвом, а саме його станом і розвитком в Україні. Основними проблемами розвитку металургії України є: високий ступінь зношеності устаткування, його моральне старіння, низька якість сировини, нестабільність поставок, низький обсяг споживання на внутрішньому ринку, малоефективна робота української фінансової системи, проблема з енергоресурсами. Світова фінансова криза значно негативно вплинула на діяльність металургійних підприємств України. В умовах кризи інвестування процесів модернізації та технічного переоснащення металургійних підприємств різко скоротилося: річний обсяг інвестицій в основний капітал в 2010 р. порівняно з 2007 р., зменшився на 41 %, а прямих іноземних інвестицій - в 3,5 рази [3].
Для українських металургійних підприємств проблему складає - металургійна промисловість Китаю, яка займає лідируючі позиції на традиційних українських ринках збуту. Збільшуючи виробничі потужності і знижуючи ціну на продукцію, китайські металургійні компанії здатні за кілька років витіснити українських виробників з азіатського ринку. Китай наситів власний ринок і вийшов на зовнішні ринки з великими обсягами металургійної продукції [2].
Вирішення проблем розвитку металургійної галузі України можливо шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництві чорних металів і способів їх виплавки; скороченні витрат на енергетичні ресурси, впровадженням очисних технологій тощо.
Модернізація металургійних підприємств є найголовнішою задачею галузі металургії України, реалізація якої забезпечить збереження конкурентоспроможності металургійної продукції країни на світовому ринку. Деякі українські металургійні підприємства здійснюють реконструкцію свого виробництва. Зокрема, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ «Запоріжсталь», міжнародна корпорація ArcelorMittal та ін.
Для покращення управління експортною діяльністю металургійних підприємств України пропонуються такі напрямки розвитку [2]:
1) організація заходів щодо освоєння нових і розширення існуючих ринків збуту, залучення нових споживачів металопродукції;
2) удосконалення системи організації управління експортною діяльністю на підприємствах. В сучасних умовах вимагають розвитку такі елементи системи - маркетингова стратегія збуту, підсистема транспортування продукції, економічне обґрунтування управлінських рішень в сфері експортної діяльності підприємств;
3) розвиток за рахунок залучення прямих іноземних інвестицій. Для цього Україна має привабливий економічний потенціал (вигідне географічне розташування, запаси природних ресурсів, дешеву робочу силу, наукові досягнення в розвитку металургійної галузі), а також законодавчу базу у сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово удосконалюється [3].
Реалізація цих заходів призведе до підвищення ефективності експортної діяльності металургійних підприємств України.
Література
- Чорна металургія України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.
- Металургійний комплекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.
- Ульяницька О.В., Обозний П.В. Перспективи розвитку металургійної галузі в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.
Астахова А.И.,
Озарина О.В., к.э.н., доц.
ДонНУЭТ
ПОВЫШЕНИЕ АКТИВНОСТИ НА РЫНКЕ ЗОЛОТА
Золото является одним из основных объектов вкладывания денежных средств. Его цена за одну унцию в Европе может превысить 2000 долл. Главная причина в слишком низких ставках банковского процента во многих странах, что ведет к увеличению денежной массы и, следовательно, к инфляции. По сравнению с уровнем на данный момент это означает рост минимум на 7%, а если брать для сравнения курс цен конца 2011 г., то по итогам 2012 г. инвесторы могли бы рассчитывать на прибавку в 20%.
Украину может пережить второй кризис, что спровоцировало увеличение вкладов в золото. К примеру, VAB Банк в 2011 г. увеличил объем продажи золота по сравнению с минувшим годом на 36%, при этом доля продажи золота с размещением на депозитные счета выросла в 4 раза. В ПУМБе спрос на золото вырос более чем в 3 раза в 2011 г.
Активными скупщиками золота являются Центробанки многих стран, которые страхуют вои риски. На фоне повышенного спроса, снижения кредитного рейтинга США и ухудшения прогнозов роста мировой экономики зарубежными банками ( JP Morgan, Citibank и др.) цены на золото в 2010 г. подскочили с 1790 долл. до рекордных 1860 долл. за унцию. В украинских банках цена на золотые слитки выросла с 380 до рекордных 552-585 грн за грамм.
Период с октября 2008 г. по декабрь 2010 г. котировки подросли с 740 до 1400 долл. за унцию, обеспечив инвесторам, вложившим деньги в слитки, до 90% прибыли.
Похожие тенденции с ростом котировок золота наблюдаются и в 2011 г. В начале 2011 г. золото дорожало, когда рынки лихорадило из-за вооруженных конфликтов на Ближнем Востоке. В середине года – из-за проблем с долгами в странах ЕС (Греции, Италии, Франции), а также заявлений о возможном техническом дефолте США [1]. Однако, это не единственная причина повышения цен на золото. Специализированное британское аналитическое агентство GFMS излагает ряд причин по поводу рекордного подорожания этого драгоценного металла - как в слитках, так и в виде ювелирных изделий. К таким причинам относится сокращение мирового производства золота с одновременным ростом на него спроса [4].
Большинство зарубежных специалистов говорит о том, что цена на золото будет продолжать расти. Это следует из результатов оценки инвестиционного банка JP Morgan: до конца 2012 г. золото может подорожать до 2500 долл. за унцию. В английском банке Standard Chartered считают, что 2000 долл. стоимость драгметалла достигнет к 2014 г., а к 2020 г. золото будет стоить уже 5 тыс. долл. за унцию [3].
Таблица 1. Прогноз колебаний цен на золото в течении 2012-2017 гг.
| Наименование | Дата | close | %ch | high | low | Open int. | Day vol |
| Декабрь 2012 | 27.12.12 | 1648,0 | 0,13 | 1655,8 | 1640,9 | 37854 | 415 |
| Декабрь 2013 | 27.12.13 | 1658,4 | -0,28 | 1664,2 | 1658,4 | 8369 | 104 |
| Декабрь 2014 | 29.12.14 | 1673,3 | -0,65 | - | - | - | 192 |
| Декабрь 2015 | 29.12.15 | 1700,1 | -0,7 | - | - | - | 105 |
| Декабрь 2016 | 18.12.16 | 1800,0 | - | - | - | - | - |
| Декабрь 2017 | 27.12.17 | 1900,0 | - | - | - | - | - |
Украинские банкиры сдержаны в оценках. Так, специалисты банка «Хрещатик», «Проиминвестбанка» прогнозируют цену на конец года 1800 долл., VAB Банка, «Юнекс банка» - 1700-1800 долл. за унцию до конца 2012 г. цена на золото будет колебаться в диапазоне 1600-1800 долл. за тройскую унцию. Многое будет зависеть от внешнеэкономических факторов и дальнейших действий по преодолению долговых проблем в Европе и США. В Украине это будет эквивалентно 12,8 – 14,4 тыс. грн за унцию. [2]
Таким образом, рынок золота на данном этапе очень не стабилен и цены на золотые слитки могут меняться в широких пределах, в зависимости от ставок банковского процента.
Література