For over 50 years the Common Agricultural Policy (cap) has been a cornerstone of eu policy relating to farming and the rural areas

Вид материала

Документы

Содержание Развитие рынка золота в украине Проблеми та перспективи розвитку Особливості участі україни у єврорегіонах

Подобный материал:

• Energy policy of Russia, 28.31kb.
• Тской models to model of mutual responsibility in an education sphere, to strengthening, 945.89kb.
• Данный Policy Brief подготовлен Кесилиш Club’ом при участии Клуба либеральной молодежи, 86.31kb.
• Copolco committee on consumer policy изучает вопросы обеспечения интересов потребителей, 16.44kb.
• " Monetary Policy and the Real Exchange Rate", 11.39kb.
• Європейський інструмент сусідства та партнерства україна Стратегія єс щодо України, 719.36kb.
• Д. С. Кулябов > Стандарты информационной безопасности, 1244.5kb.
• Foreign Policy Євген Морозов є виразником критичного погляду на політичну вагомість, 166.63kb.
• Правила разграничения доступа прд security policy Совокупность правил, регламентирующих, 137.1kb.
• Тема Введение. Политология как система знаний о политике (2 ч.), 41.33kb.

1. Цены на золото растут каждую неделю. Стоит ли делать запасы? [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта

2. Цены на золото на NYMEX на 02.05.2012 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта

3. Золото будет продолжать расти [Электронный ресурс] . – Режим доступа: ссылка скрыта

4. Рынок золота: сегодня и в перспективе [Электронный ресурс] . – Режим доступа: ссылка скрыта

Барабаш В. С.

руководитель: к.е.н., доц. Озарина О.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского


РАЗВИТИЕ РЫНКА ЗОЛОТА В УКРАИНЕ


Золото является не просто объектом купли-продажи на мировом рынке, а инвестиционным активом. Существует три составных частей мирового спроса на золото по целевому конечному использованию – это производство ювелирных изделий, промышленность, инвестиции. Спрос на золото в ювелирной промышленности занимает наибольшие объемы (около 75%), инвестиционный спрос (около 15%) является вторым по значимости за целевым использованием и превышает потребление золота в промышленности (около 10%). Инвестиционный спрос продолжает расти, о чем свидетельствует существенный рост цен на золото, которое характеризуется в последний период высокой динамикой (2010 г. - 975 дол. за 1 тройскую унцию; 2011 г. – 1229 дол. за 1 тройскую унцию; 2012 г. – 1531 дол. за 1 тройскую унцию).[1]

Золото используется фактически всеми государствами как страховой и резервный фонд. Каждое государство по-разному строит структуру золотовалютных резервов. Динамика золота в государственных резервах в разных странах различна, однако в целом в последние годы наблюдается тенденция к росту общего объема золота в резервах стран мира. Запасы золота США составляют 8,1 тыс.т., доля золота в резервах 72,8%, Германии соответственно 3,4 тыс.т., доля в резервах 68,1%, Италии - 2,5 тыс.т., доля в резервах 67,0 %, Франции - 2,4 тыс. т., в резервах 65,6%, Украина в этом рейтинге занимает 51-е место с золотым запасом в 27 т., что составляет 3,9% международных резервов Национального Банка Украины.[2]

Предложение золота на рынке Украины не увеличивается, а наоборот, постепенно сокращается. Это связано с закрытием в 2009 г. трех крупных рудников, что привело к существенному сокращению производства золота. В 2008-2009 годах преобладает импорт золота, экспортных операций в эти года не наблюдалось. В общем объеме импортно-экспортных операциях (2005-2011 гг.), объем импорта золота (2,032 млрд. дол.) намного превышает объемы экспорта (17, 205 млн. дол.). Это говорит о том, что украинский рынок золота в основном формируется на основе импортных ресурсов. Ежегодно динамика импорта золота за последние годы возрастает (2009 г. - 78,002 млн. дол, импорт составил 3т, 2010 г.- 208,029 млн. дол, объем 5т., 2011 г. – 619, 477 млн. дол, объем импорта 12 т). По мнениям специалистов рост импортного золота будет расти. Анализируя экспортные операции золота, видно, что объем очень незначительный, это связано с ограниченным ресурсным потенциалом золота нашей страны.[3]

Рассматривая тенденции развития рынка золота, аналитики прогнозируют, что изменения на мировом рынке влекут за собой изменения на рынке Украины. В HSBС, одном из крупнейших банков, работающих с драгоценными металлами, сохраняют неизменным прогноз цены на золото на уровне 1850 дол. за 1 тройскую унцию на конец 2012 г. Это обусловлено применением стимулирующей денежно-кредитной политики в большинстве стран, а также неуверенностью инвесторов относительно положения на финансовых рынках. В то же время существует прогноз на 2013 г. на уровне 1800 дол., а на 2014 г. – 1750 дол. за 1 тройскую унцию, т.е прогнозируют снижение стоимости за 1 тройскую унцию.[4]

Существует два основных сегмента рынка золота в Украине – биржа, золото в резервах банков и банковские операции. «Украинская биржа драгоценных металлов» - предоставляет профессиональную помощь в приобретении/продаже банковских металлов, также она предоставляет аналитическую информацию в Украине в сфере оборота банковских металлов (золота, серебра, платины и палладия). УБДМ является членом Ассоциации Ювелиров Украины. Биржа драгоценных металлов реализует такие товары как, золото разной пробы, драгоценные камни, платина, серебро, палладий, ювелирные изделия из них.

Традиционно для защиты накоплений украинские инвесторы среди драгоценных металлов отдают предпочтение золоту. По подсчетам банкиров, на операции с золотом приходится более 70 % всех операций с банковскими металлами, на операции с серебром меньше чем 30 %. Сейчас банки предлагают населению и ювелирам слитки номиналом от 1 г до 5 кг. Чем больше масса слитка, тем дешевле обходится приобретаемый металл в перерасчете на 1 г. Так, если 1 г слитка стоит 367 грн., то 1 г золота в слитке массой 100 г – 318 грн., т.е. на 13 % дешевле. Вообще, сейчас стоимость продажи банкам 1 г слитков колеблется от 365 грн. до 402 грн. [5]

Основной недостаток инвестирования в банковские металлы в Украине - это невысокая ликвидность таких инвестиций, которая обусловлена большой разницей между ценой покупки и продажи (спрэдом) металлов банками. Поэтому вложения в банковские металлы целесообразны только в долгосрочной перспективе. Следовательно, одним из самых надежных способов сбережения своих личных средств в Украине является инвестирование в золото, но с учетом вклада сроком более одного года.


Литература

1. Михайловський О.В. Трансформація функцій золота у сучасній міжнародній економіці [Текст]/ О.В. Михайловський// Актуальні проблеми економіки.- 2011.- №12(126).-с.230-237.
   
2. Гриньков Д. Пора, золотая! [Текст]/ Д. Гриньков//Бизнес -2010.-№34.- с. 30-32.
   
3. ссылка скрыта
   
4. Гриньков Д. Золотые упала [Текст]/ Д. Гриньков//Бизнес – 2012 - №9 – с.32-33.
   
5. Руденко В. Метелевий захист [Текст]/В. Руденко// - 2011 - №31-33 – с. 32-33.
   

Баркалова А.

к.э.н., доц. Озарина О. В.

ДонНУЭТ имени Михаила Туган-Барановского


Перспективы сотрудничества Украины и Китая


Китай занимает второе место среди экономик в мире. Фискальная и разрешительная реформы, лидерство по продажам авто – вот одни из самых значимых экономических достижений этой республики за десятилетие после вступления в ВТО. Главным достижением последнего десятилетия, по версии министерства коммерции КНР, является то, что Китай стал крупнейшей в мире страной-экспортёром и второй крупнейшей страной-импортером.

Среди достижений Китая также вошли меры, способствовавшие укреплению экспортного потенциала: ликвидация ограничений на получение предприятиями прав ведения внешнеторговых операций, снижение пошлин и аннулирование нетарифных мер, формирование правовой системы рыночной экономики в соответствии с правилами ВТО, а также становление Китая как основного члена «многосторонней мировой торговой системы».

Украинско-китайское сотрудничество является одной из важнейших внешних составляющих экономического потенциала Украины.

Прорывным с точки зрения развития украинско-китайских отношений стал визит Президента Украины В. Ф. Януковича и делегации деловых кругов в 2010 году в КНР. В ходе этого визита были подписаны двусторонние соглашения о длительном сотрудничестве двух государств. [3.]

В ближайшее время планируется реализация масштабных инвестиционных проектов в Украине. В частности: реконструкция взлетно-посадочной полосы аэропорта «Борисполь», создание карго-терминала, реконструкция и строительство новых пассажирских терминалов, строительство железнодорожного сообщения между аэропортом и Киевом; строительство парогазовой электростанции в г. Щелкино (АР Крым); реконструкция одесского морского торгового порта и строительство новых причалов и терминалов в Днепро-Бугском лимане; строительство новых автомобильных дорог Львов - Краковец и Одесса – Рени; реконструкция и строительство большой кольцевой дороги вокруг Киева; модернизация украинской газотранспортной системы, освоение нефтегазовых месторождений на шельфе Черного и Азовского морей; реконструкция и модернизация украинских шахт; добыча урановой руды на Новоконстантиновском месторождении; создание СП на базе ПО «Южмаш» им. Макарова; модернизация и обновление подвижного состава украинской железной дороги.

Указанные проекты находятся на разных этапах разработки и реализации, впрочем, их осуществление будет означать переход украинско-китайского сотрудничества на принципиально новый уровень сотрудничества. Среди главных задач совершенствования механизмов украинско-китайского сотрудничества следует отметить решение проблемы вывода из тени значительной части китайского импорта в Украину. [2.]

Интересы китайских компаний сосредоточены на сырьевых ресурсах, поэтому углепром является одним из приоритетов для бизнеса из КНР. Так, за 2011 г. продажи китайской продукции угольного машиностроения в Украине возросли в 27,14 раза по сравнению с 2010 г., - до 19 млн долл. Это 49,48% от всего объема импорта в сегменте горно-шахтного оборудования.[1.]

Научно-техническое сотрудничество остается серьезным резервом качественного и количественного улучшения структуры двустороннего товарообмена, постепенного отхода от сырьевого характера украинского экспорта в Китай. Так, на исполнение Государственной целевой программы энергоэффективности на 2010 - 2015 гг. (Постановление КМУ от 01.03.2010 № 243) руководством ООО «Актив Солар» и ПАО «Укрэксимбанк» подписано рамочное соглашение о сотрудничестве в области солнечной энергетики с Китайской национальной корпорацией машиностроения, промышленности и генерального проектирования, а также Экспортно-импортным банком Китая. Так же была разработана программа украинско-китайского сотрудничества в области исследования и использования космического пространства в мирных целях на 2011-2015 гг., что было закреплено соответствующим контрактом.

Создание Межгосударственной комиссии по сотрудничеству дает возможность активизировать двустороннее сотрудничество на всех уровнях в интересах развития экономик двух стран и преодоления последствий в Украину мирового финансово-экономического кризиса. Важнейшей задачей на современном этапе является существенное привлечение китайских инвестиций в реальный сектор украинской экономики и осуществления крупных инфраструктурных и энергетических проектов.

Сельское хозяйство и строительство -- отрасли с наибольшим потенциалом для украинско-китайского сотрудничества, на очереди поиск и совершенствование механизмов сотрудничества в этих областях.


Литература

1. Байкалов В. Китайский дракон в прыжке на Донбасс «ОстроВ» [Электронный ресурс] : – 2011. – 17 ноября. – Режим доступа : //ссылка скрыта
   
2. Литвин И. Украинско-китайское сотрудничество: от стагнации к прорыву [Электронный ресурс] : АУКС – 2011 – 13 декабря. – Режим доступа : //ссылка скрыта
   
3. Кучерук В. Украина и Китай сошлись характерами Газета «Коммерсантъ Украина» [Электронный ресурс] : – 2011 – 21 июня -- Режим доступа : ссылка скрыта
   

Безвиненко Ю. Г.

науковий керівник: к.е.н., доцент Кучумова І. Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ


Проблеми та перспективи розвитку

підприємництва в Україні


Формування та розвиток національного підприємництва значною мірою залежать від створення відповідної правової бази, яка стимулювала б підприємницьку активність та справедливу конкуренцію. Розвиток малого і середнього бізнесу сприяє створенню нових робочих місць, розвитку конкуренції, оскільки в деяких сферах дрібні підприємці можуть суперничати з великими компаніями, регулюючи тим самим ціни на товари.

Розвиток малого і середнього бізнесу дуже важливий з погляду диверсифікованості структури економіки й формування середнього класу суспільства.

У сталій ринковій економіці частка малого й середнього підприємництва в ВВП ринкових країн становить: Великобританії – 50-54 %, Німеччині – 50-53 %, Італії – 57-60 %, Франції – 55-62 %, США – 50-52 %, Японії – 52-55 % [1]. В Україні частка сегмента малого і середнього бізнесу у ВВП становить 11,4 %, це свідчить про те, що держава не надає достатньої уваги та підтримки підприємцям, отже, не сприяє формуванню й зміцненню середнього класу.

Ефективність діяльності підприємств залежить, в першу чергу, від прибутку, який воно може отримати від своєї діяльності. Тому стає дуже важлива проблема максимізації отриманих валових доходів при мінімізації валових витрат. У цьому випадку особливе значення належить структурі витрат, однією з частин яких є податкові платежі, які фізичні та юридичні особи повинні сплачувати до державного та місцевого бюджетів.

Мале і середнє підприємництво є важливим фактором розвитку економіки України, а вихід з економічної кризи пов’язаний, в першу чергу, з розвитком саме таких підприємств. Тому необхідно вирішити перелік питань правового забезпечення для відновлення позитивної динаміки соціально-економічних показників розвитку малого та середнього підприємництва.

Мале підприємництво як найуразливіший сектор економіки, не отримує належної підтримки та захисту зі сторони держави. Внаслідок наявних труднощів спостерігається зниження зацікавленості підприємців працювати у прозорих умовах, що призводить до зростання частки тіньового сектору та фіскальних втрат бюджету, зниження інвестиційної активності, сповільнення інноваційного розвитку тощо. Отже, в Україні спостерігаються регресивні процеси розвитку підприємництва [4].

Система оподаткування, яка існувала в Україні до прийняття нового Податкового кодексу, створювала значне податкове навантаження на суб’єктів малого підприємництва, а після прийняття нового Податкового кодексу податкове навантаження зменшилось, але разом з цим відбулися зміни щодо платників ПДВ [3].

Зокрема, до основних напрямів прискорення розвитку підприємництва в умовах переходу до інноваційної моделі розвитку економіки України можна віднести:

1. Запровадження постійно діючої законодавчої та нормативної бази щодо створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва.

2. Запровадження більш гнучкої кредитної політики, а саме: організація державних кредитних установ з метою пільгового кредитування суб’єктів підприємницької діяльності, особливо початківців малого бізнесу.

3. Удосконалення податкової політики, тобто забезпечення функціонування спрощеної системи оподаткування з наданням переваги єдиному податку та право тих, що працює у секторі малого і середнього підприємництва, на соціальне і пенсійне забезпечення.

4. Постійну державну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва (фінансово-кредитну, майнову, інформаційну та кадрову). Створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.

5. Стимулювання розвитку підприємництва в галузях, що забезпечують найвищу ефективність суспільного виробництва та його конкурентоспроможність завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих технологій, випуску принципово нових видів продукції.

6. Здійснення заходів щодо поетапного створення при центрах зайнятості мережі навчальних центрів з підготовки підприємців з-поміж безробітних.

7. Посилення відповідальності органів виконавчої влади, державних службовців за виконання відповідних законів щодо розвитку підприємницької діяльності [2].

Вивчення стану підприємництва показало, що сектор малого та середнього бізнесу в Україні перебуває на недостатньому етапі розвитку і характеризується високим ступенем неефективності. На сьогоднішній день розвиток малого та середнього бізнесу в Україні повинен стати вирішальним чинником для удосконалення економічних механізмів: цей напрям потребує ефективної державної підтримки, яка повинна бути спрямована на створення позитивного економічного та правового клімату. Основним завданням у теперішній час є досягнення економічної рівноваги між державним регулюванням через систему оподаткування, прискоренням темпу розвитку малого та середнього бізнесу в різних сферах народного господарства, створенням середнього соціального класу суспільства та встановленням оптимально-максимального рівня наповнення бюджету держави за рахунок підприємців.


Література

1. Бондаренко О. В. Малий бізнес в Україні: основні проблеми та перспективи розвитку / О. В. Бондаренко, Х. Ю. Кондратко // Вісник Житомирського державного технічного університету. – Економічні науки. – 2010. – № 3(53). – Ч. 3. –С. 4–7.

2. Наумова Л. Розвиток малого підприємництва в контексті нового податкового кодексу України / Л. Наумова // Вісник Київського національного університету. – 2011. – № 124/125. – С. 1–2.

3. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу ссылка скрыта


Бойко А.,

Іваненко І. А., к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського


ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ УКРАЇНИ У ЄВРОРЕГІОНАХ


Євроінтеграційний вектор України є одним з найголовніших в сучасній зовнішньоекономічній стратегії уряду країни. Існують різні види співпраці України з європейськими країнами, однією з яких є створення і розвиток у єврорегіонах.

Транскордонне співробітництво відіграє важливу роль у процесі європейської інтеграції. Створення єврорегіону дозволяє його учасникам формувати спільні економічні структури, розвивати прикордонну торгівлю, реалізовувати різноманітні проекти в галузі туризму, екології, спорту і культури. В межах єврорегіону практично ліквідуються митні бар’єри і перешкоди для переміщення робочої сили [1].

Дослідженню проблем розвитку та функціонування єврорегіонів присвячені наукові праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, таких як Панкратова Є. Н., Єчина Л. В., Цеханович В.Б., Піріашвілі О. Б., Амбросенко О. П., Федяй Н. О., І. Мартиняк, А. Пода та інші.

Єврорегіони – одна з організаційних форм транскордонних відносин, де в рамках своєї компетенції і при згоді центральних державних органів (на основі особливих розширених повноважень з міжнародного співробітництва) місцеві органи влади прикордонних областей мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної, культурної і гуманітарної взаємодії; реалізовувати конкретні транскордонні економічні проекти, вирішувати проблем зайнятості, інфраструктури, екології.

В основі їх функціонування лежать принципи самокерування, транскордонної кооперації, рівних повноважень сторін, дотримання внутрішнього законодавства [2, С. 30].

Транскордонне співробітництво передбачає різного роду економічні зв’язки, які за певних обставин обумовлюють появу спільної діяльності (рис.1).





Рис. 1. Економічні зв’язки, які виникають при транскордонному співробітництві [1, С. 12]


Співробітництво зазвичай здійснюється в сферах економіки, транспортних перевезень, охорони навколишнього середовища, енергетики і культури [2, С. 31] (рис. 2).


Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій

Покращення якості життя

Наука, інноваційна діяльність та освіта



Сфери співробітництва між країнами-учасницями єврорегіонів

Спрощення прикордонних формальностей при перетині кордону

Екологія та охорона довкілля



Співробітництво у сфері культури, туризму

Економічний розвиток


Інфраструктура, транспорт і зв’язок

Рис. 2. Основні сфери співробітництва між країнами-учасницями

єврорегіонів [3, С. 67]


До транскордонного співробітництва залучаються для реалізації наступних конкурентних переваг: забезпечення інтенсифікації зовнішньоторговельних операцій; об’єднання ресурсних потенціалів країн-партнерів; можливість забезпечення інвестиційної привабливості; налагодження співробітництва в сфері науки і освіти; зростання інноваційного потенціалу в результаті збільшення кількості науково-технічних розробок [5].

Станом на початок 2011 р. 15 областей України залучені до роботи 9 єврорегіонів (табл. 1).


Таблиця 1

Єврорегіони за участю українських областей [3, С. 65, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10]

Назва єврорегіону	Рік створення	Країни-учасниці	Області України-учасниці
«Карпати»	1993	Угорщина, Польща, Україна, Словаччина, Румунія	Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька
«Буг»	1995	Україна, Польща, Білорусь	Волинська, Львівська
«Нижній Дунай»	1998	Україна, Молдова, Румунія	Одеська
«Верхній Прут»	2000	Україна, Молдова, Румунія	Чернівецька
«Слобожанщина»	2003	Російська Федерація, Україна	Харківська
«Дніпро»	2003	Білорусь, Російська Федерація, Україна	Чернігівська
«Ярославна»	2007	Російська Федерація, Україна	Сумська
«Чорне море»	2008	Україна, Румунія, Російська Федерація, Азербайджан, Туреччина, Греція, Болгарія, Вірменія, Грузія, Молдова	Одеська
«Донбас»	2010	Російська Федерація, Україна	Луганська, Донецька

Але на сьогодні до транскордонної співпраці залучені не всі прикордонні регіони Ураїни, зокрема, незадіяними залишаються Рівненьська, Житомирська, Київська та Вінницька області. Тобто потенціал розвитку транскордонного співробітництва не вичерпаний і може бути використаний у довгостроковій перспективі [3, C. 65-66]. На сьогоднішній день проводиться дослідження щодо доцільності створення ще одного єврорегіону «Азов», куди б також  входили області Росії та України, а також планується створення мережі турінфоцентрів у Карпатському єврорегіоні, що дало б змогу розвинути туризм Україні на європейському рівні [4].

Таким чином, єврорегіони є важливими для розвитку країн, оскільки забезпечують зростання інноваційного потенціалу, розвитку інвестиційних процесів, інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності. Україна бере участь у 9 єврорегіонах, але не всі прикордонні області залучені до цього виду співпраці і залишається великий потенціал в цій сфері. Сьогодні розглядається питання створення єврорегіону «Азов».