For over 50 years the Common Agricultural Policy (cap) has been a cornerstone of eu policy relating to farming and the rural areas
| Вид материала | Документы |
- Energy policy of Russia, 28.31kb.
- Тской models to model of mutual responsibility in an education sphere, to strengthening, 945.89kb.
- Данный Policy Brief подготовлен Кесилиш Club’ом при участии Клуба либеральной молодежи, 86.31kb.
- Copolco committee on consumer policy изучает вопросы обеспечения интересов потребителей, 16.44kb.
- " Monetary Policy and the Real Exchange Rate", 11.39kb.
- Європейський інструмент сусідства та партнерства україна Стратегія єс щодо України, 719.36kb.
- Д. С. Кулябов > Стандарты информационной безопасности, 1244.5kb.
- Foreign Policy Євген Морозов є виразником критичного погляду на політичну вагомість, 166.63kb.
- Правила разграничения доступа прд security policy Совокупность правил, регламентирующих, 137.1kb.
- Тема Введение. Политология как система знаний о политике (2 ч.), 41.33kb.
Литература
- Сэм Блэк. Паблик Рилейшнз. Что это такое? — М.: Новости, 1990. — 239 с.
- Вуйма А. Черный PR. Защита и нападение в бизнесе и не только. — СПб.: БХВ, 2005.
- Дэвид Скотт Новые правила маркетинга и PR. Как использовать социальные сети, блоги, подкасты и вирусный маркетинг для непосредственного контакта — М.: «Альпина Паблишер», 2011. — С. 352.
Княжевский И.И., студент
Озарина О.В., к.е.н., доцент
Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Баранорвского
МИРОВОЙ РЫНОК ТАБАКА: ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ
Особенностью мирового рынка табака– является компромисс между строгим антитабачным законодательством и собственными бизнес-планами развития. Мировой рынок табака - наиболее широко культивируемая в мире непродовольственная культура. Под него занято менее 0,5% мировых сельскохозяйственных угодий [1].
Табачное сырье производится как для внутреннего потребления, так и для реализации на внешнем рынке. Годовой объем мирового производства табачного сырья всех видов составляет более 5,8 млн тон. Наиболее крупными производителями табака в мире являются Китай, США, Индия, Бразилия, Турция, Индонезия. Ежегодный экспорт табачного сырья колеблется от 20 до 30% общего объема производства Крупнейшими импортерами табака являются США, Германия, Россия, Великобритания, Япония, Украина. Украина занимает 6 место в списке стран с самым большим числом курильщиков. Количество курильщиков и уровень потребления табака в нашей стране постоянно растут.
Украинский товарный рынок считается едва ли не самым привлекательным для продажи и продвижения табачных изделий. В Украине сложно найти более стабильную отрасль, чем табачная - перечень основных игроков, их доли рынка и объемы производства остаются неизменными уже много лет. Однако этот бизнес не защищен от колебаний и зачастую имеет дополнительные подводные камни, которых могли не опасаться представители менее привлекательных отраслей. Так, в 2012 году табачникам пришлось бороться не только с общими проблемами – колебанием курса валют, падением потребительской способности населения, снижением объемов производства, но и со своими специфическими трудностями - ограничением рекламы и возможностей для продвижения продукции на фоне постоянно увеличивающейся акцизной нагрузки. С учетом финансово-экономического кризиса нельзя забывать о том, что он тоже оказал определенное влияние на покупателя: изменил структуру потребления. Уменьшение платежеспособного спроса и увеличение акцизов привело к переключению потребителей на более доступные по цене сигареты. В 2009 г. компания в натуральном выражении увеличила производство более чем на 10%, а объемы продаж выросли на 35% [2].
Поскольку за счет табачной отрасли правительство традиционно ищет пути пополнения бюджета, то в период кризиса к этому источнику государство стало обращаться рекордно часто. Трудно найти другую индустрию, которая в условиях кризиса пережила пятиразовое повышение акциза.
Бороться с фактором внезапности повышения налоговой нагрузки в украинских реалиях невозможно, поэтому компаниям остается лишь быть готовым к изменениям, чтобы корректировать ценовую и прочую политику. Табачное лобби – одно из самых влиятельных в стране - в данном случае выполняет роль информатора, поскольку дает возможность компаниям перестроить бизнес-процессы в ожидании очередного повышения, о котором традиционно ГНАУ не информирует заранее. Эксперты сходятся, что крупные табачные компании обладают достаточным запасом прочности, чтобы пережить падение годовых финансовых результатов и сокращение объемов рынка.
В 2012-2013 гг. стоимостной объем розничных продаж продолжит рост за счет повышения розничных цен на табачные изделия, а также вследствие развития сегментов, не ориентированных на массового потребителя. В натуральном выражении рынок испытает некоторое снижение. Активное развитие ожидает сегменты сигар, сигарил и курительного табака. Конкуренция на табачном рынке еще более обострится. Сегмент сигарет сохранит лидерство, как в натуральных, так и в стоимостных величинах.
На рынке табачной продукции Украины потребление остается стабильным. По статистическим данным, в стране курит 33% взрослого населения. Это составляет 9,3 млн. человек. В день каждый курящий человек выкуривает 16,8 сигарет. Уже в течение последних двух лет доля курильщиков среди населения остается неизменной [3].
Одной из тенденций украинского табачного рынка можно назвать уменьшение объемов легального производства. За последние три года объем легально произведенной продукции ежегодно сокращался примерно на 10%. И сегодня каких-либо изменений не наблюдается.
При такой ситуации, когда потребление не изменяется, а легальное производство начинает сокращаться, возможен только один вывод: легальный продукт начинает замещаться нелегальным. Поскольку акцизные сборы на сигареты постоянно повышаются, то предложения неучтенной и более дешевой продукции постоянно растет. Конечные потребители уже не выдерживают постоянных повышений цен на продукцию и переходят на более дешевую контрафактную и контрабандную табачную продукцию [4].
Литература
1. [Электронный ресурс].- Режим доступу: ссылка скрыта
2. [Электронный ресурс].- Режим доступу: ссылка скрытаynki
3. [Электронный ресурс].- Режим доступу: ссылка скрыта
4. [Электронный ресурс].- Режим доступу: ссылка скрыта
Комаров К. С.
старший викладач кафедри обліку та аудиту
ПВНЗ «Міжнародний університет фінансів»
СПОСОБИ ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ УКРАЇНСЬКОЇ СУЧАСНОСТІ
Актуальність дослідження. Дослідження у сфері оцінки програмного забезпечення в умовах української сучасності є актуальною для сьогодення. Важливість цього напрямку дослідження підтверджується загальною світовою тенденцією до інформатизації, що в Україні почала набувати системного характеру відносно недавно. На даний момент багато економістів вважають, що Україна має дуже високий потенціал по розробці і впровадженню програмного забезпечення, що на державному рівні знайшло своє відображення у програмах підтримки сфери інформаційних технологій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці дослідження способів та методів оцінки програмного забезпечення в умовах української сучасності присвячені праці таких учених: В.В.Дик, А.І. Урінцов, Грабауров В.А., Кармінський О.М.,
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Основним недослідженим питанням при дослідженні окресленої проблематики є вироблення узагальнених способів та методів оцінки вартості програмного забезпечення в Україні. Цьому питанню присвячені деякі сучасні розробки зарубіжних вчених стосовно певних специфічних способів оцінки програмного забезпечення, але універсальних рекомендацій стосовно єдиного алгоритму оцінки вартості програмного забезпечення на даний момент не має.
Новизна. Новизною даного напрямку дослідження є те, що дослідженню проблеми вироблення способів та методів оцінки вартості програмного забезпечення в Україні майже не приділялося уваги. Всі основні наробки у даній сфері стосуються іноземних вчених і адаптовані до економік розвинених країн світу. І тільки зараз відбувається початкове накопичення знань стосовно способів та методів оцінки вартості програмного забезпечення в Україні.
Викладення основного матеріалу. Кожен раз під час впровадження інформаційних систем і технологій на підприємствах перед менеджментом компанії завжди постає питання щодо відповідності інформаційної системи тим коштам, за які вона продається. З іншого боку компаніям-розробникам програмного забезпечення вкрай важливо виробити вірні методики для оцінки вартості власної продукції, так як на конкурентному ринку, а ринок програмних продуктів в Україні є достатньо конкурентним, зависока, або занизька ціна може слугувати причиною фінансових проблем компанії та її банкрутства.
У науковій літературі щоб обґрунтувати розмір програмного забезпечення та мати певний критерій для його оцінки використовуються два антонімічні показники: Лінії коду(Line of Code) та Функціональні точки(Function Point).
Лінії коду(Line of Code) це стрічки програмного коду, за виключенням пустих стрічок, коментарів та специфічних операторів. Головною перевагою цього методу оцінки розміру програмного забезпечення є відносно просте використання, а головним недоліком є нездатність коректно оцінити сучасне програмне забезпечення, з великою кількістю коду, який генерується засобами розробки програмного забезпечення автоматично.
Function Point являє собою завершені певні модулі програми, які взаємодіють один з одним. Всього, за прийнятим стандартом, аналізується 5 класів таких функціональних точок. Основною перевагою цього методу є пристосованість до сучасного програмування високого рівня з використанням складних алгоритмів, а основним недоліком цього методу є досить непростий алгоритм обчислення величини розміру програмного забезпечення.
На загальному рівні всі методи та моделі оцінки вартості програмного забезпечення можна підрозділити на дві великі групи: алгоритмічні та неалгоритмічні.
До алгоритмічних методів оцінки відносяться ті методи, у яких оцінка вартості програмного забезпечення проводиться на основі математичних формул та розрахунків. В їх основі лежить певна функція які показує залежність параметрів програмного забезпечення та витратами на його розробку. Основними методами цієї групи є метод COCOMO та модель Путнема((SLIM).
До неалгоритмічних методів оцінки вартості програмного забезпечення відносять методи, які базуються на певних нематематичних залежностях та принципах. Основними методами цієї групи є: метод Price-to-win, оцінка за Паркінсоном, експертна оцінка, оцінка за аналогом.
Висновки. Підбиваючи підсумки можна стверджувати, що здійснення проектів інформатизації в Україні вимагає чітких і конкретних методик оцінки вартості програмного забезпечення. Нажаль на даний момент в Україні спостерігається чіткий дефіцит на спеціалістів, які здатні професійно оцінити вартість програмного забезпечення з використанням алгоритмічних методів оцінки вартості програмного забезпечення. Нажаль в даний час в Україні здебільшого використовується неалгоритмічний метод оцінки Price-to-win, що в свою чергу негативно впливає на ринок програмного забезпечення, так як ціну на програмне забезпечення здебільшого регламентує клієнт. Це призводить до високих ризиків у сфері програмного забезпечення в Україні, так як досить часто невірний розрахунок вартості програмного забезпечення напряму впливає на зрив строків проектів інформатизації та розірвання договорів щодо таких проектів.
Література
1. Деверадж С., Кохли Р. Тайны ИТ: измерение отдачи от инвестиций в информационные технологии. – М.: Бук-пресс, 2006. – 198с.
2. Василенко Ю.Н. Алгоритмические методы оценки программного обеспечения. – Мат. конф. «Інженерія програмного забезпечення 2005». – НАУ. – 2005. – С. 42 – 51.
Королесова В.Г.,
Глухова О.О., к.е.н., доцент ДДІЗФВіС при НУФВіСУ
ПРЕИМУЩЕСТВА ИНВЕСТИЦИОННЫХ ФОНДОВ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ БАНКОВСКОЙ СИСТЕМЫ
Одной из проблем стран Евросоюза является преобразование фондовых ресурсов в банковские, что и определяет актуальность исследования.
Этот вопрос рассматривали следующие ученые: Капитан М.Е., Барановский Д.С., Макаров А.В., Теплов В.И., Колесник А.А., Широков Е.П . Целью данной статьи является рассмотрение преимуществ фондов инвестирования в условиях глобализации банковской системы в 2009-2010 гг.
Для этого поставлены следующие задачи : исследовать политику банков стран Еврозоны по уменьшению объема выдачи кредитов, а также предложить создание фондов типа Международной Схемы Коллективных Инвестиций для реализации срочных крупномасштабных проектов.
Мировое сообщество рассматривает две модели финансирования фонда спасения Еврозоны – за счет страхования доли вложенных странами ЕС средств и за счет создания специальной инвестиционной компании для покупки облигаций проблемных стран [1].
Страны Еврозоны имеют цель увеличить средства Европейского Фонда Финстабильности без вложения в него дополнительного капитала, в то время как Франция отказалась от идеи преобразования фонда в банк.
Тем не менее, ЕС не определяет объемы списаний по греческим бондам для частных инвесторов.
Европейским банкам потребуется дополнительный капитал размером в 100 млрд. евро прежде, чем они получат возможность обратиться за помощью к правительствам своих стран и, в дальнейшем, к ЕФФС [1].
В случае, если списания по греческим облигациям составляют 50% (что, по мнению многих экономистов, наиболее очевидно), Греция экономит 50 млрд. евро, что обуславливает решение большинства греческих банков обратиться к правительству за предоставлением им новых средств для поддержания своего капитала.
Банки стран Еврозоны проводят политику по уменьшению доли рисковых активов на своих балансах посредством продажи непрофильных активов и сокращения объема выдачи корпоративных и частных кредитов. Попытки банков увеличить свой капитал, сократить кредитование и избавиться от ненужных активов делают очевидным факт отсутствия средств для инвестирования их в реальную экономику.
Подобная ситуация не может долго продолжаться, и частному бизнесу приходится находить эффективный способ привлечения заемного капитала. Наиболее экономически выгодный способ законного привлечения капитала для реализации бизнес-проектов – через созданную на Кипре Международную Схему Коллективных Инвестиций (ICIS).
Активы ICIS находятся под контролем известного на рынке банка-депозитария, что обеспечивает защиту от недобросовестности компании, привлекающей средства инвестора [2].
Проведенный анализ позволяет сделать следующие выводы: частные инвесторы могут вкладывать свои средства в ICIS и рассчитывать на большую прибыль, чем проценты от депозита в банке.
Предприниматели, нуждающиеся в финансировании своих проектов, могут привлечь необходимые средства без помощи банков, текущее положение которых далеко от стабильного.
Деятельность через ICIS выгодна как для частного инвестора, так и для бизнеса, привлекающего деньги под проект, поскольку все их действия регулируются на основе нормативно-правовой базы, а сам ICIS функционирует на основе своего устава без каких-либо отклонений от него.
Литература
- Капитан, М.Е. [Текст] / М.Капитан, Д.Барановский . Паевые фонды: Современный подход к управлению деньгами : учеб.пособие.–М.: Феникс, 2009. – 223 с.
- Макаров, А.В. Инвестируем в паевые инвестиционные фонды [Текст] : монография / А.В.Макаров ; Рос.акад.наук. –М.:Эксмо, 2010. – 96с.
- Федеральная служба по финансовым рынкам [Электронный ресурс]. – Режим доступу: < ссылка скрыта>.
Котлінська Юлія Григорівна, викладач
Ганжа Дмитро Сергійович, студент
Хмельницький економічний університет
ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ PUBLIC RELATIONS В УКРАЇНІ
Сучасний, із багатомільйонним населенням світ достатньо динамічний, стрімко розвивається і в шаленому ритмі свого руху перебуває більшість процесів та систем, що контролюють всі елементи навколишнього середовища. Безперечно, у такому швидкому русі дуже важко бути в курсі подій, ставати очевидцем всіх змін, що відбуваються у суспільстві в контексті цілеспрямованого розвитку кожного індивідуума, як окремого фрагмента цивілізації у сучасному ринковому просторі.
В умовах ринкових відносин, кожному з учасників сільськогосподарського і виробничого комплексів та сфери послуг стає дедалі важче задовольняти з плином часу все зростаючі потреби та висунуті вимоги кожного з таких індивідуумів. Ще порівняно недавно численні вітчизняні та зарубіжні компанії – лідери на ринку продажу товарів, ідей та послуг, повсякчас переслідували ідею власного збагачення, застосовуючи при цьому не завжди дозволений інструментарій. Сьогодні ж, ситуація кардинально змінюється. В усьому світі спостерігається тенденція, коли могутні компанії та безліч дрібних підприємств першочерговим завданням висувають максимальне задоволення потреб вибагливого споживача, на задній план відсуваючи фірм – конкурентів. В свою чергу «розумний» споживач потребує підвищеної концентрації уваги до себе зі сторони, як виробничих, так і торгових компаній. В таких умовах недоцільним, а то й безперспективним стає застосування простого маркетингового інструментарію, із включенням численних елементів Marketing mix, що передбачає використання реклами, стимулювання продажу, засобів прямої реклами.
Передові компанії давно зрозуміли, що навіть формування у свідомості потенційного покупця унікальних характеристик та надзвичайних особливостей товару виявиться безрезультатним. У численних колах підприємств, що займають лідерські позиції на ринку, давно сформувалася і на даний момент активно закріплюється ідея першочергового виведення на перший план застосування PR – технологій у сучасному суспільстві.
Не зважаючи на те, що даний термін вперше було вжито ще в далекому 1807 році, в науковій літературі він з’явився зовсім недавно, а досвіду практичного застосування PR – технологій, як головного інструментарію для налагодження позитивних та результативних відносин між товаровиробниками і представниками, що знаходяться по ту сторону барикад, тобто із простими споживачами, в Україні й досі немає. Найпершим та головним завданням, що стоїть перед вітчизняними виробниками і реалізаторами товарів і послуг постає налагодження двостороннього діалогу між ними, з однієї сторони, та споживачами - з іншої. Безперечно, це вже територія Public relations. Застосовуючи багатоцільовий інструментарій PR можна встановити та удосконалити непрості відносини із споживачами, звичайно із посередництвом ЗМІ, які в повній мірі відображають інтереси кожного з них зокрема та громадськості загалом.
Лише в такому випадку можна з впевненість стверджувати, що рівень застосовуваних в Україні PR – технологій є високим і позитивно впливає на всіх учасників ринку, враховуючи і задовольняючи інтереси кожного. З одного боку покращується імідж підприємства, підвищується довіра до нього, що прямо відображає ефективність таких заходів, які вимірюються в доходах компанії, а з іншої сторони – в нашій країні нарешті складуться передумови для запровадження та дотримання торговельної культури на всіх стадіях народногосподарського виробництва і споживання.
Public relations безпомилково можна назвати єдиним, найперспективнішим соціальним інститутом, що виступає панацеєю від усіх проблем на шляху встановлення взаєморозуміння між підприємствами та громадськістю.
Перехід суспільних відносин в незалежній Україні на новий, якісно кращий рівень безумовно стимулює українського споживача ставати більш обізнаним та компетентним і значно підвищувати своє зацікавлення до інституту Public relations в нашій країні. Звичайно, застосування заходів PR переслідує благодійну мету – гармонізацію стосунків різноманітних інститутів з широкими колами громадськості. Ця проблема стає досить актуальною зараз, зважаючи, що до цих пір в Україні не дотримувалися принципу гласності та порушували право відкритості і налагодження двосторонніх відносин.
Лише застосування вітчизняними підприємствами рекомендацій наших зарубіжних партнерів дасть змогу їм та їхнім споживачам почуватися впевнено у безкрайньому «морі» товарів, послуг та інформації. І лише в такому випадку можна стверджувати, що й до України дійшла хвиля кардинальних змін в напрямку цивілізації нашого суспільства. Застосування PR – технологій поступово втілюватиметься практично у весь спектр відносин, що нараховуються в народногосподарському комплексі України. Зважаючи на те, що дія PR на перший погляд є не завжди помітною, процес акліматизації нових технологій пройде невідчутно з максимальною ефективністю. При цьому на перший погляд виходить створення позитивної атмосфери, налагодження дружніх відносин із представництвом торговельних компаній, що безперечно нівелює негативну сторону – відчуття нав’язливості, яке було головним фактором впливу на сучасного споживача «агресивної реклами», від методів якої поступово відмовляються, віддаючи перевагу event marketing (маркетинг подій) і press relations (відносини із ЗМІ), як прогресивних і незамінних у світі сучасного маркетингу.
Література
- Лилик І.В. Свідомий споживач як нова маркетингова цінність/ І.В.Лилик, // Маркетинг в Україні. – 2011. - №5 с. 63 – 67.
- Коптєв Д.Є. Нові інтегровані технології у сфері BTL/ Д.Є.Коптєв, Бабенко Ю.Ю. // Маркетинг в Україні. – 2007. -№ 24 – 27.
Кошелєва М.С.,
Самосьонок Л.М. к.е.н., доцент
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ США
Економіка США є однією з найбільш диверсифікованих економік світу та утримує світове лідерство упродовж останніх 100 років. Незважаючи на те, що з початку 2000 років, внаслідок економічної кризи та росту країн, що розвиваються, вплив США на світову економіку дещо послабився, американські економічні процеси та тенденції останніх років значно впливають на розвиток усіх інших країн, зокрема України. Найбільш яскравим є вплив зовнішньої торгівлі США на світову економіку.
Метою даної роботи є вивчення особливостей та тенденцій зовнішньої торгівлі США останніх років у контексті її впливу на економіку світу.
США зберігають статус економічної наддержави, залишаючись лідером у сфері інновацій та залучення іноземних інвестицій. Проте слід визнати, що стійке зростання американської економіки відбувається на тлі масштабного збільшення пасивного сальдо торговельного балансу. Враховуючи величезну роль США у світовій економіці, дефіцит зовнішньої торгівлі, що виник в цій країні ще три десятиліття тому і наростаючий в останні роки, являє собою глобальну проблему [1].
Таблиця 1- Динаміка сальдо торговельного балансу США [3]
| Показник | 2006 р. | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2010 р. |
| Сальдо торговельного балансу, млн. дол. | -802,640 | -718,095 | -668,859 | -378,435 | -470,902 |
| Частка у ВВП, % | -5,97887 | -5,09153 | -4,62395 | -2,6617 | -3,18992 |
Величезний пасивний торговий баланс відображає в першу чергу використання Сполученими Штатами переваг міжнародного поділу праці в своїх інтересах. США ввозять товари, вироблені з більш низькими витратами в інших країнах світу, в тому числі і у філіях американських ТНК. З одного боку, це обмежує зростання інфляції в країні, а з іншого – дозволяє американським компаніям зосередитися на виробництві найбільш складних, у тому числі наукомістких товарів і послуг. Разом з тим зростання пасивного сальдо торгового балансу має і негативну сторону – зростає обсяг зовнішнього боргу США [2].
Світова економічна криза, яка почалася у 2008 році позначилася на зовнішній торгівлі США. Це безпосередньо можна прослідкувати за динамікою експорту, імпорту та ЗТО країни, які у 2009 році суттєво зменшилися, а у 2010 зросли, утім так і не вийшовши на передкризовий рівень. США упродовж усіх п’яти досліджуваних років демонстрували нестабільно від’ємне сальдо торговельного балансу, що знаходить вираження у коефіцієнті покриття експортом імпорту нижче 100%. Така ж сама тенденція притаманна й квотам. Експортна квота коливалася останні 5 років у межах 2% та свідчить про залучення близько 8% реальних ресурсів до виробництва експортної продукції. Близько 13-14% американського ВВП складає імпорт товарів та послуг. Динаміка квоти ЗТО показує стабільно високу залученість США у міжнародну торгівлю.
Таблиця 2 - Основні показники оцінки зовнішньої торгівлі США [3]
| Показник | 2006 р. | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2010 р. |
| Експорт (млрд. дол.) | 1037,03 | 1162,54 | 1299,9 | 1056,71 | 1277,11 |
| Імпорт (млрд. дол.) | 1919 | 2017,12 | 2164,83 | 1601,9 | 1966,5 |
| ЗТО (млрд. дол.) | 2956,03 | 3179,66 | 3464,74 | 2658,61 | 3243,61 |
| Індекс покриття експортом імпорту | 54,04 | 57,63 | 60,05 | 65,97 | 64,94 |
| Експортна квота, % | 7,776 | 8,307 | 9,092 | 7,522 | 8,755 |
| Імпортна квота, % | 14,389 | 14,413 | 15,142 | 11,403 | 13,481 |
| Квота ЗТО, % | 22,165 | 22,72 | 24,234 | 18,925 | 22,237 |
| Індекс умов торгівлі | 95,954 | 96,561 | 91,816 | 98,955 | 97,117 |
| Індекс купівельної спроможності експорту | 115,115 | 123,721 | 124,133 | 113,915 | 128,875 |
| Індекс концентрації експорту | 0,0755 | 0,0738 | 0,069 | 0,0876 | 0,0826 |
| Індекс диверсифікації експорту | 0,271 | 0,269 | 0,269 | 0,256 | 0,258 |
| Індекс концентрації імпорту | 0,119 | 0,12 | 0,15 | 0,118 | 0,127 |
| Індекс диверсифікації імпорту | 0,18 | 0,191 | 0,2 | 0,207 | 0,22 |
Аналіз індексу умов торгівлі свідчить про погіршення цінової кон’юнктури міжнародних ринків США упродовж останніх років. Індекси концентрації експорту та імпорту демонструють широку експортну та імпортну спеціалізацію країни, причому США експортують асортимент товарів та послуг дещо ширший, ніж імпортують. Аналогічно, індекси диверсифікації експорту та імпорту свідчать про наближеність структури експорту та імпорту до світової.
Структура зовнішньої торгівлі США відображає високий рівень економічного розвитку та ефективної участі країни в міжнародному поділі праці. Як в експорті, так і в імпорті домінуючою є частка продукції обробної промисловості, перш за все високотехнологічної. Одночасно і в експорті, і імпорті знижується частка сировинних товарів і зростає частка послуг.
Основні торговельні партнери США концентруються передусім серед найбільш розвинених країн і їхніх найближчих сусідів, хоча США торгують практично з усіма країнами світу [2].
Таким чином, США як найбільший у світі імпортер та другий після Китаю експортер товарів та послуг має дуже сильний вплив на світову економіку. Цьому сприяє висока транснаціоналізація економіки, конкурентоспроможна промисловість, сильна залежність світової економіки від долара, розвинута система науки та освіти, багатий природно-ресурсний потенціал, політична стабільність та кваліфікований персонал. Однак сьогодні говорити про відсутність проблем у США є недоцільним. Перш за все це стосується зростаючого дефіциту сальдо торговельного та поточного балансів.